Відкараскалася від роботи з основної роботи на вихідні, буду робити халтури :)А чи знали ви, що в першій чернетці "Керрі" не було всіх цих псевдоуривків зі статей, інтерв'ю з тими, хто вижив, тощо? Кінг, власне, писав оповідання, які він тоді, як відомо, продавав в різні плейбої і пентхаузи, щоб оплачувати рахунки. Написав три сторінки, не сподобалося, викинув. Табіта витягла з кошика, сказала - пиши далі. Кінг сказав: я не можу писати про дівчат-підліток, я хлопчик. Табіта сказала, що допоможе, і допомогла.Але це все теж досить відома історія, а в ітозі написав він 88 сторінок через один інтервал з вузькими берегами (щоразу, коли авторка про це пише, я згадую книжки Фоліо). На оповідання багато, на роман мало. І от тоді Кінг дописав всі ці класні вставки. І прекрасно, що дописав! "Керрі" — один з моїх улюблених романів у Кінга і теж один з перших, які я прочитала, і пам'ятаю, що саме ці мокументарі одразу привернули увагу.А авторка книжки, яку я перекладаю, Керолайн Бікс, зробила ще цікавіші відкриття, коли порівнювала видану книжку з рукописами в архіві, але їх я вам спойлити не буду :) Те, що я вище розповіла, — це з інших джерел, хоча в "Монстрах з архіву" ця історія теж є.