Звернув увагу на дику кількість дуже грамотних сторінок українською мовою, які розповідають, як русскійє своїм власним ППО збили купу власних літаків, як русскійє полізли на "пояс фортець" і гинуть в страшних кількостях, як русскій карабль протаранив русского підводного човна й беркицьнувся, збивши пролітаючого повз них русского гелікоптера і як в Москві знайшли ковирнадцять джерел радіоактивного забруднення.І всюди - стандартні свічечки, янголята, гіфочки, "Дякуємо захисникам", "Разом до перемоги" й таке інше.Так от. Це навіть не українські "ура-ресурси". Це російські. З бездоганною літературною українською мовою (не який-небудь гугль-перекладач - скоріше, ШІ з перевіркою), з невтримно-мазохістською фантазією та з чіткою військово-пропагандистською метою: створити українцям "гойдалки", коли однією рукою засипаєш їх нібито позитивною інформацією, а другою - даєш зрозуміти, що це все фейки, а насправді справи страшні, гіркі та всепропальні, і ТЦК на мамкіних вишеньок полює, і США тисне, і Європа грошей не дає, а тут іще оці дурнуваті патріоти всяку небувальщину розповідають... А потім тихенько вмикаються такі ж бездоганно грамотні "українські" коментатори, які починають: "Нас ошукали, нас пошили в дурні, нам треба миритися, нам треба жити в мирі, русскійє нам брати, досить крові, вам що, не шкода загиблих, бачите, яку дурню нам розповідають, не хочемо бути рабами Заходу, дайош мирні переговори" і т.д.Нагадую: єдине - справді єдине! - в чому русскійє переважають всіх на світі - це брехня. Достеменно, ретельно розроблена, багатошарова, багатогранна, багатоповерхова, підступна, небезпечна, мов гадюка в чоботі - брехня. Зброєю вони не переможуть, солдати в них - лайно, а от брехнею можуть і перемогти, і закріпачити, і вбити. Нема на світі кращих брехунів, ніж русскійє. Тож пильнуйте.©️ Boris Nemirovski
Російська авіація знову втратила літаки під час власної атаки. Причина — не тільки дії України, а й системні проблеми управління у самій армії РФ.За попередньою інформацією з відкритих джерел і OSINT-спостережень, під час однієї з масованих повітряних операцій РФ могли виникнути інциденти втрати літаків, у тому числі через неузгодженість дій між авіацією та власною ППО. Остаточні цифри потребують підтвердження, але сама проблема не є новою.Подібні випадки вже фіксувалися раніше. Російські системи ППО неодноразово збивали власні літаки через помилки ідентифікації або перевантаження каналів управління під час бойових дій. Це визнавали навіть російські військові блогери та західні аналітики. Якщо дивитись професійно, такі інциденти зазвичай мають чотири типові причини.Перше — слабка координація між авіацією і наземною ППО. У сучасній війні це має вирішуватись єдиною цифровою системою управління боєм. У РФ вона формально є, але на практиці часто працює фрагментарно.Друге — перевантаження ППО під час масованих атак. Коли одночасно у повітрі ракети, дрони, свої літаки і хибні цілі, оператори працюють у режимі дефіциту часу. У таких умовах помилки різко зростають.Третє — проблема системи "свій-чужий". Якщо вона працює нестабільно або екіпажі діють поза стандартними коридорами, ризик ураження своїх різко підвищується.Четверте — людський фактор. Війна виснаження б’є по кадровому складу. Досвідчені екіпажі вибувають, їх замінюють менш підготовлені.Це важливий момент.Росія зараз змушена використовувати авіацію більш інтенсивно, ніж дозволяє її кадровий ресурс. Це збільшує не тільки бойові втрати, а й кількість нештатних ситуацій.Що це означає для України?Перше — навіть без прямого вогневого контакту противник може втрачати частину потенціалу через власні системні проблеми.Друге — це підтверджує, що російська армія веде війну кількістю, а не якістю управління.Третє — кожна така втрата зменшує можливості РФ застосовувати керовані авіабомби — одну з головних загроз на фронті.Головний висновок простий.Російська армія небезпечна не тому, що вона безпомилкова. Вона небезпечна тому, що готова воювати довго і не рахувати втрати.Але кожен випадок, коли їх система починає бити сама себе — це індикатор не сили, а перевантаження війною.І це теж один із маркерів війни на виснаження.Віктор Ягун
@У світі математики:П’єр-Сімон Лаплас (23 березня 1749 – 5 березня 1827) французький математик, астроном і фізик, відомий дослідженнями стабільності Сонячної системи. Він застосував теорію тяжіння Ньютона, пояснив відхилення орбіт планет і довів, що система є стабільною та саморегульованою. Лаплас зробив великий внесок у розвиток теорії ймовірностей, показавши її важливість для науки. Він також працював у царині фізики (тепло, магнетизм, електрика) та показав, що дихання – це форма горіння.У своїх працях узагальнив знання про рух планет і запропонував гіпотезу походження Сонячної системи з газової туманності. Лаплас пережив Французьку революцію, займався організацією науки та навіть короткий час був міністром при Наполеоні. За легендою, Наполеон звільнив його з поста міністра із формулюванням «За внесення духу нескінченно малих у справи державної важливості». Проте науковий спадок Лапласа є неймовірно багатогранним: у математиці та фізиці є велика кількість об’єктів, названих на його ім’я. Які згадаєте ви?
Прівєт агєнт Андрєй…У агента російського впливу Андрія Садового є питання до українських військових, але не має питань до агресора.І це невипадково.Існування пʼятої колони в тилу, впливової, глибоко законспірованої є викликом для держави в умовах екзистенційної війни.Можна все списати на традиційне галицьке москофільство. Але тут набагато глибше і небезпечніше явище.Завжди у найвідповідальніший момент Садовий грає на боці москви.Коли затягує у Львів і прикриває діяльність московського бізнесу. Від ЛАЗу до Альфа-Джаз-фесту. І в нього є завжди аргументи чому брудні московські гроші у Львові це Ок.Коли агресивно кидається на захист московської мови як засобу імперської агресії.Це в якій рабській свідомості може народитися після Мовного Майдану «Львов гавапіт па-рускі».Зрештою, це саме Садовий перетворив Львів з фортеці захисту і наступу українства у безликий, безбарвний космополітичний з московським душком гарадок.Це саме він докладає максимум зусиль щоб у Львів у великій політиці представляли люди, які щоразу тушкують і і розвалюються.Будь-хто, лиш би не націоналісти.І це в місті Коновальця, Бандери і Шухевича.Думаєте це випадково, що у Львові просувають антиукраїнську владу, власність і ментальні цінності…Не фронт, а тил, на моє глибоке переконання, є найбільшим викликом українській державності.Не зрозуміло чому спецслужби терпіли московський шабаш до повномасштабки, але абсолютно неприйнятно коли це відверто робиться зараз…Чи агент Андрєй недоторканний?Юрій Сиротюк.
Востаннє на історичні вулички старого львівського середмістя падали снаряди, випущені з гармат, встановлених на Калічій горі та Цитаделі, у листопаді 1848 року. Тоді генерал Гаммерштайн розстріляв польське та українське повстання, яке сколихнуло Львів в часи європейської Весни народів. Згорів університет, той, що на Театральній в приміщенні колишнього Єзуїтського колегіуму, будинки на Рогатинців та в інших локаціях середмістя. Тоді австріяки гарматами розстріляли свободу, право на право і на власний голос. Сьогодні шахедами путін розстріляв те ж саме право на свободу, власну державу, власну красу, власну історію. Це показовий розстріл. Вдень. Коли бачать українці, бачать іноземці, коли удари і вибухи потрапляють в обʼєктиви фотокамер і розлітаються мережею. Ось, дивіться, ось вам ваша недоторканна спадщина ЮНЕСКО, - каже болотяний гном. Нема нічого недоторканного: старі будинки, церкви, монастирі, лаври, музеї, замки - все під прицілом. Це дійсно показовий розстріл, який має налякати нас і стару Європу, яка живе фактично в музейних квартал старих своїх міст. І в ці квартали може з ревом в свистом впасти шахед, відкинувши вибуховою хвилею дошки, цеглу і вікна старезних архітектурних памʼяток. Орда ніколи не цінувала культуру та памʼятки. Їй байдуже. Плачте над вашою памʼяттю, бо в нас памʼяті нема, - кажуть московські ординці. Хоча ні, вона нащадки ординських холопів. І не більше. Я написав друзям у Львові: хто бачив вибухи, хтось чув їх. У моїх друзів з видавництва «Свічадо», вибило вікна в будинку: уламок пробив. Це самий центр. Я див останні пів року на Ліста і з мого вікна було видно шпилі соборів і церков львівського корзо. Над ними теж уночі нали ракети і я боявся, щоб не впали на любі всім українцям місця. Вони палали деінде. А тепер впали там. Ворог демонструє зухвалість і страх. Він боїться і тим більше хоче залякати нас. Європа колись повстала з попелу. І ми повставали. І повстанемо знову. Але зараз маємо зрозуміти: немає нічого недоторканного. Бережімо собор і памʼять, спадщину і красу України. А найбільше бережімо людей. Львове, люблю.Василь Зима.
У більшості своїй вони й зараз, після Бучі, Маріуполя, Херсону... чекають на путіна. Навіть не так - вони чекають на будь-кого, хто прийде з москви й візьме їх «взад». У оте «світле минуле», за яким вони тужать.Вони чомусь гадають, що якщо москва захопить, приєднає, воззєднає, купить, або якимсь іншим шляхом знову пристібне до себе Україну, то зразу настане епоха «дорогого» Леоніда Ілліча Брежнєва з пломбіром по 20 копійок.А російські та українські мільярдери зі своїми яхтами, літаками і палацами кудись дінуться. Наприклад, віддадуть ті мільярди державі, а самі підуть працювати конюхами у колгосп. І тоді настане щастя.Коли не буде багатих, а будуть усі рівні.Щоб не лікувалися одні за кордоном та в дорогих приватних клініках, а щоб усі в районній лікарні. І щоб не вчилися діти одних у Кембріджі, а інших у Бердичеві. А щоб усі в Бердичеві.По справедливості. Таких людей називають «совками». І ні, неправда, що то лише партійні секретарі та їхні діти, котрі за часів СРСР мов сир у маслі. Ось вам портрет однієї з типових любительниць СРСР. Сам не одну таку зустрічав.Їй зараз 60 з гаком років. В СРСР вона була продавчинею у гастрономі. А це значить - людиною значущою. Статусною. До неї йшли на уклін професори. Вона була княгинею на районі. Її поважали й боялися. З нею шукали дружби. Вона мала безліч звязків й могла вирішити практично будь-яке питання. Усе це завдяки тому, що тоді у відкритому продажу в гастрономах не було сирокопченої ковбаси та шпротів; шоколадних цукерок у коробках і червоної ікри; майонезу і м`ясної вирізки; апельсинів, свіжої риби, лікерів, шампанського та ще десятків найменувань товарів.Якщо їй сказати, що усе це не схоже на прагнення до рівності, вона почне сперечатися, що «ето другоє дєло». Вона ж не мала заводів-газет-пароплавів. І навіть гастроном особисто їй не належав. Усе було «народне».Зараз їй за шістдесят. І, можливо, вона усе ще працює в гастрономі. Чи у супермаркеті. Але статус її вже не той.Вона вже не значуща людина.Вона звичайна жінка похилого віку та ще й на невеликій зарплаті. Нікому не потрібна, навіть власним дітям. І червона ікра зараз у будь-якому магазині будь-якого райцентру.Тому для неї кремль передусім підсвідомо усе ще символізує минуле. Коли вона була не Світланою, не Свєткою і навіть не Миколаївною, а - Світланою Миколаївною.А ще вона була молодою.Насправді їх багато. Бо не лише продавчині. Мільйони людей було включено у систему «значущих людей»: автомеханіки та касирки на вокзалах; комірники і дантисти; офіціанти і експедитори і тощо, тощо, тощо...Щодня приходять трагічні звістка: що по селу, місту вдарила рашистська ракета.Вдарила дуже точно.Практично немає сумнівів у тому, що хтось із місцевих скорегував той удар. І буде дуже дивним, якщо це виявиться не той, хто вважає себе «радянською людиною» і тужить за тими часами...Автор: Павло Бондаренко
Як відзначав згодом справді великий воєнний стратег Клаузевіц, уся швейцарська кампанія завідомо була провальною через порушення засадничого принципу «спершу зібратися – потім бити». Але навіщо принципи і стратегії геніальному полководцю Суворову. Після альпійської звитяги армія Суворова як бойова одиниця перестала існувати, а сам фельдмаршал ледве теплим добрався до Санкт-Петрбурга тільки 20 квітня 1800 року. Вкурвлений до неможливості імператор Павєл І його навіть не прийняв. Фельмаршал страшенно з того зажурився, зліг і 6 травня віддав чортові душу. Лише після приходу до влади Алєксандра І, у московії почали створювати культ Суворова. Бо нікого героїчнішого не знайшли. Зрештою, ліпити з гівна медяник – це їхня національна традиція. Ось таким був неперевершений, безпрецедентний і героїчний перехід Суворова через Альпи. І на завершення є потреба уточнити один маленький момент. Ще в епоху Риму серед Альп було прокладено добротні дороги, якими війська і купці шастали ледь не кожен Божий день. У Середні віки через Альпи швендяли і армія Фрідріха Барбароси, і французькі війська, і іспанські. В Альпах навіть є так звана «дорога немічних». Суворов третім в історії вирішив піти не легшим, але небезпечнішим через можливість засідок шляхом, а так званими «карнізами». До нього на це відважилися лише Ганнібал у 218 році до н.е. і Наполеон у 1796 році. Щоправда, жоден з них не примудрився проїбати чверть армії, коней і артилерію. Але куди їм до величі фельдмаршала Суворова!#тупиковагілкаp.s. Ілюстрація неперевершеного Олега Коваленка.Роман Онишкевич.
Олена Кудренко:Вже в деклараціях за 2020 рік (зняли перші вершки від роботи в Раді, так сказати) 97 депутатів від Слуги народу та члени їх сімей придбали авто, квартиру, або землю. Це стало відомо після аналізу їх декларацій Комітетом виборців України. ❗️Тобто люди свідомо йшли заробляти на війні. Я підкреслюю - на війні, яка почалася в 2014 році, як би хто не хотів закривати на неї очі. Люди, які свідомо йшли працювати НЕ на зарплату в 50 тис гривень. Може для когось з "обраних" нашим мудрим народом така зарплата здавалася більшою, ніж він мав до цього - але потрапивши до влади, до столиці, вони точно зрозуміли, які суми крутяться в кулуарах, за що їх можна отримати, й куди витратити. "Я ж нє лох якийсь" - як казав відомий нам всім персонаж. НАБУ опустило цих заробітчан на землю, нагадавши офіційні умови їх роботи. В офіційних умовах немає слів про надлишки в конвертах - будьте ласкаві, виконуйте зобов'язання. Але ж вони втомились! Це ж не в окопах місяцями без ротації сидіти. А той, хто своєму стаду обіцяв (нехай не прямо) солодке життя у Верховний Раді, тепер не може це стадо зібрати й контролювати. У нас сильно порушене розуміння того, хто є елітою. Немає балансу, є сильний перекіс в бік російської кальки відносин між владою і населенням. ❗️Ми досі мусимо пояснювати владі, що вона - обраний менеджер, і отримуючи кабінет, ти не отримуєш в особисту власність ні бюджетні кошти, ні людей в твоєму місті/селищі. Ти - сервіс. Ти- кризовий менеджер. Ти - надавач послуг від держави. Тимчасовий. Ось і все. Тому цей зелений дитсадок від Слуг народу втомлює - "хочу/не хочу", "втомився/не втомився". Це якийсь сюр, панове.
Якась в Україні безпрецедентна бідність критичного духу – натомість повне панування одноразового, фрагментарного та сингулярного мислення.Замість того, аби зрозуміти глобальні тенденції ХХІ століття, зайнятися справжньою інтелектуальною працею, почати обговорювати сучасні ідеї в суспільстві постійно обсмоктуються застарілі проблеми та перетравлюються думки, навіяні засобами масової інформації.Натомість перед нами стоять загрози та виклики глобалізованого світу: неомарксистський пост-лібералізм в усіх його формах панування; перехід до нових форм спонтанного та спорадичного буття; знищення суверенної ідентичності, культур, етносів, націй, релігій, держав; руйнування родин; поява пост-людини, яка може довільно обирати свою зовнішність, стать, індивідуальну раціональність на любий проміжок часу та ін.Я вже не говорю про московсько-ординську навалу.По суті ми ведемо війну на два фронти.А у відповідь від «політичних еліт» українці чують лише рекламні слогани та результати соціологічних опитувань.І це не дивує. Бо на політично-інтелектуальному ландшафті України політична партія чи політична фігура вже давно дорівнюється до товару, який має свою «ринкову вартість» та логістику його масового розповсюдження.Відповідно політичні процеси є довільними, героєм цього сюжету може бути будь-хто, а сценарії не є пов’язаними з жодними реаліями.Все що завгодно – лише крім сенсу.Політичний суб’єкт давно вже не такий, яким він декому уявляється – його внутрішній зміст настільки другорядний, що практично немає вже жодного значення.І на це потрібно реагувати.В першу чергу потрібно змінити мислення суспільства з його хибними уявленнями та навіяними йому галюцинаціями.Адже Політичне є продуктом людського духу, і тому як будь-яка система цінностей воно має філософську основу та відображає певну інтерпретацію сенсу та нашого шляху в людській історії та власного в ній місця.Це можна зробити вже – розпочавши Великий Дискурс з історії, філософії, політології, соціології, геополітики, мистецтва, літератури та ін.Головне, аби порядок денний був розрахований на завдання завтрашнього дня – якою ми хочемо бачити свою країну і світ навколо себе.А думки, як відомо, мають властивість матеріалізуватися…Сергій Чаплигін.
Чи знали ви, що два відомі «радянські свята» — 8 березня і 23 лютого — мають досить цинічну та суперечливу історію?Їх пов’язують із двома діячами більшовицької революції — Олександрою Коллонтай та Павлом Дибенком. Цікаво, що обидва мали українське походження, але активно підтримували більшовицьку владу та брали участь у боротьбі проти української державності.🔹 Павло Дибенко — уродженець Чернігівщини, матрос Балтійського флоту, який став одним із лідерів більшовиків під час революції 1917 року. Саме він подав сигнал до штурму Зимового палацу з крейсера «Аврора». Пізніше його призначили народним комісаром морських справ.Саме з подіями лютого 1918 року, коли його загони мали обороняти Петроград, у СРСР почали пов’язувати «день Червоної армії», який згодом став святом 23 лютого.🔹 Олександра Коллонтай — революціонерка з аристократичної родини українського походження, одна з перших жінок-міністрів у світі. Вона активно просувала ідеї марксистського фемінізму і була однією з головних ініціаторок запровадження в СРСР офіційного святкування 8 березня як «дня жінок-трудівниць».Їхній роман був таким же бурхливим, як і революційна епоха: інтриги, кар’єрні ігри, боротьба за владу. Вони входили до кола найближчих соратників Леніна, а їхні дії вплинули не лише на політику, а й на символічний календар цілої імперії.Сьогодні багато хто навіть не замислюється, що походження деяких звичних дат пов’язане з подіями революції, пропаганди та боротьби за владу. Історія інколи значно складніша, ніж шкільні підручники.Як ви ставитеся до таких «історичних свят»? 🤔
TGLIST.COM.UA
