Source
Я з України | Iryna Slavych:Василь Барка "Жовтий князь"Видавництво: "Дніпро", 265 с....
149 Views/Reach
2026-04-28 19:10
Message №22131
@Iryna Slavych:Василь Барка "Жовтий князь"Видавництво: "Дніпро", 265 с. 《Вересень - розброєнь, Жовтень - худень, Листопад - пухлень, Грудень - трупень, Січень - могилень, Лютий - людоїдень, Березень - пустирень, Квітень - чумень》Таким був календар 1932-1933 рр. - хронології найсташнішої події, що за своєю жорстокістю перевершила увесь трагізм та варварство в історії українського народу."Жовтий князь" - це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений Голодомору в Україні. В своєму творі автор дуже реалістично відтворив атмосферу страху, безвиході та смерті українського народу. Василь Барка сам пережив голод, він на власні очі бачив як гниють на станціях і біля елеваторів розкриті під дощем, підтоплені водою гори зерна, у той час як божевільні від голоду люди поїдали рідних і чужих, він відчував гнилий трупний запах, що доносився із німих хатів. І як би світ не міг, тоді світ не хотів повірити, що це штучно створений геноцид українського народу.Василь Барка у своєму творі не осуджує тоталітарний сталінський режим, автор виступає в ньому як живий свідок на суді, він об'єктивно й правдиво розказує, що відбувалося в Україні впродовж 1932-1933рр. Жаль, що суд над катами так і не відбувся.Безперечно, роман "Жовтий князь" заслуговує на особливу увагу. Він вивертає душу на виворіт, він в'їдається в саме серце, він назавжди залишає там слід. І як на мене, цей твір про наш національний біль, за вагомістю та значущістю переважує на шальці терезів усі доробки української літератури разом узяті. У центрі твору - трагічна доля родини Катранник. Кожен з родини уособлює собою випробовування голодною смертю мільйонів українців. Знеможені з голоду один за одним відходять вони у вічність: бабуся, що символізує духовний осередок нації, їх первісток як великі надії країни, голова сім'ї, що втілює працьовитий селянський народ, і збагла до знань дитина, яка символізує освіченість народу, відходить у небуття і їх берегиня. На завершення автор все ж таки вселяє надію: він залишає цвіт. Висушений, виморений голодом, та все ж таки єдиний залишений в живих. Як цвіт нездоланої нації. Він житиме!17.11.2021р.