Інформація та статистика Telegram-канала Зейгарнік Ефект - @zeigarnikeffect

Зейгарнік Ефект

#cowoвідео
☕️🎗 Друзі, запрошуємо доєднатись до презентації нової платформи-інфраструктури для арт-ринку "Subjektiv" з Катериною Гонюк!
🌅 Subjektiv пропонує нову інфраструктуру для арт-ринку, щоб ви могли легко та прозоро купувати (і перепродавати) мистецтво (без посередництва та елітизму арт-галерей). Subjektiv також відстежує кожен твір мистецтва, щоб виплачувати royalties художникам.
💡Команда Subjektiv вірить, що мистецтво є антидотом від чуттєвого оніміння, нав’язаного культурою автоматизації та AI. Нам потрібна матеріальність мистецтва, його життєва сила та креативність, щоб допомогти нам відчувати більше. Саме була створена ця платформа, щоб полегшити спілкування з мистецтвом. Просто переглядайте твори мистецтва, читайте про художників, пишіть свої роздуми та, якщо ви хочете мати свою особисту історію з твором мистецтва - легко купіть його в два кліка (і вони доставлять його до вашого дому). Коли прийде час, ви також зможете перепродати його на Subjektiv.
Посилання на платформу: https://subjektiv.art
.ᐟ ЕКСПЕРТКА: КАТЕРИНА ГОНЮК — CEO та засновник Subjektiv. Після закінчення Києво-Могилянської академії та отримання магістерського диплому в Мадриді, Катерина майже десять років працювала інвест-банкіром в Лондоні. В найбільшому швейцарському банку, UBS, Катерина продавала компанії інвесторам за допомогою різних фінансових інструментів. Під час повномасштабного вторгнення Катерина з командою допомогли Медичним Закупівлям України автоматизувати процес медичних закупівель та зробити його більш швидким та прозорим.
Наразі Катерина розвиває глобальну соціальну мережу — Subjektiv, що повністю присвячена мистецтву.
https://youtu.be/XuvPOB797DY
Бажаємо приємного перегляду

440

24-10-09 15:36

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

📃 Кабмін звільнив Тараса Шевченка з посади заступника міністра культури
Тараса Шевченка призначили заступником міністра культури та інформаційної політики в серпні 2020 року, а з 28 червня 2022 року він був заступником міністра з питань європейської інтеграції. З 2005 по 2020 рік був директором громадської організації «Центр демократії та верховенства права», де працював над розробкою медійних законів та навчанням журналістів і юристів.
З 2019 року є членом Ради з питань свободи слова та захисту журналістів — консультативного органу при Президентові України.
🎵 Лірум – ваш безпечний вхід у світ української культури в Телеграмі | Інстаграмі | TikTok | X | Фейсбуці | Ютубі

461

24-10-08 16:51

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

ФІНАЛ СУДОВОГО СЕРІАЛУ❤️
Завтра о 14:00 відбудеться, можливо, останнє касаційне слухання в справі про легітимність постанови Держкіно щодо реорганізації Довженко-Центру.
Засідання пройде в Касаційному господарському суді за адресою О. Копиленка, 6; зал 209. Із собою треба мати паспорт.
Громадський контроль — один із найбільших важелів впливу на цю ситуацію, і ми дуже сподіваємося на вашу підтримку!
Інтертитр: «Нариси радянського міста» (1929), реж. Дмитро Дальський

393

24-10-07 14:30

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

«Колір граната» Параджанова: як ми дивимося його сьогодні.
Мистецтвознавиця Зоя Звиняцьківська розмірковує над різницею між впливом і натхненням й розповідає про функціонування образів традиційної культури в часи мета-, пост- і просто модерну.
Дуже сподобався текст, бо задаюсь тими самими питаннями — які є складності та упередження сприйняття української радянської культури (яку треба приймати, але з дисклеймерами). Бо нам здається, що все, що українською чи про Україну, є питомо українським. Ось деякі цитати:
Параджанов зняв «Колір граната» в підкреслено антирадянській стилістиці — як і інші параджанівські твори, це фактично збірка естетських листівок, сповнених метафор і довершених візуальних образів. Показувати таке радянським людям точно було не можна. Тож фільм як могли перемонтували <…> Утім це не допомогло, і фільм багато років, вже у спотвореному вигляді, пролежав на полиці, звідки вийшов вже після розпаду СРСР.
—
Етап другий теж типовий, але не всім радянським шедеврам так щастить. У 2013 році фонд World Cinema Foundation, заснований Мартіном Скорсезе, аби зберегти шедеври світового кінематографу, вирішив відреставрувати фільм, повернути йому первісний колір і максимально наблизити його до оригіналу, за змогою прибравши пізніші перемонтування. У 2014-му, на 90-річчя Параджанова, відновлений фільм показали в Каннах у програмі Cannes Classic, про нього дізнались фахівці й синефіли, він став фізично доступним для перегляду.
—
Параджанова вважають майстром, що зміг глибоко осягнути велич і красу традиційної культури (як вірменської, так і української) та розказати про неї мовою модерного медіума — кінематографу. Причому розказати так, щоб справжня народна культура, звільнена від багаторічної імперської пейзанізації та накладених поверх неї радянських кліше, знову явила глядачу свою «справжню, первісну красу».
Але традиційна народна культура ніколи не живе в професійному мистецтві в первісному вигляді. Як будь-яка культура, вона насамперед є функцією, тобто існує для розв'язання певних задач. У кіно її первісна функція вочевидь не працює, як не працює вона і в модерному світі загалом. <…> Те, як працював з традиційною культурою Параджанов — яскравий зразок так званого дозволеного мистецтва, території радянського ескапізму, зачарованого простору, де зупинився час і рух і який творці буквально переносили і в кіно, і у візуальне мистецтво з 1970-х.
—
З багатьох причин упродовж наступних 50 років у нас не відбувалася ревізія цього типу роботи з традиційною культурою, і доробок Параджанова досі вважають у цьому сенсі ідеальним зразком. Натомість сучасне життя потребує нової художньої мови, зокрема: кіномови, нових сучасних способів переконструювати українську традиційну культуру відповідно до актуальних потреб нашого драматичного часу.
І така нова мова потроху проростає в низці фільмів — від «Памфіра» до «Довбуша». Але розмови про «справжність» й аутентичність, що голосно лунали під час обговорення цих фільмів, демонструють, що оцей механізм естетизації народної культури задля її актуального функціонування тут і зараз, свого часу яскраво продемонстрований Параджановим, для нас усе ще є неочевидним.
—
В історії стрічки «Колір граната» є ще один змістовний епізод: це «вплив на музичні кліпи Мадонни та Леді Ґаґи», як пише преса. Ця фраза сама по собі дуже характерна для нашого бажаного уявлення про самих себе.
—
І тут виникають питання: чим є традиційна національна культура сьогодні? Яку функцію виконує вона в нашому метамодерному
світі? Нарешті, яким є той модуль, та найменша частка, завдяки котрій візуальне зображення стає безперечно й усіма впізнавано українським, вірменським тощо?
Просто зараз, на наших очах українську культуру вкотре перевинаходять, вона починає функціонувати згідно з потребами
нашого драматичного часу. Це природний процес. Єдине, що треба пам'ятати: якщо ми хочемо, аби наша культура була нашим повітрям, треба дозволити людям робити не тільки вдих, але й видих.

532

24-10-05 14:43

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

Глибинна травма та інтелектуальна лінь. З одного боку, мені здається конструктивно, що це текст зʼявився німецькою та у німецькому виданні. Такі гострі запрошення до дискусії чи полеміки дуже чудові. Це не у твітері обурюватись.
З іншого, уявімо майбутнє, про яке ми мріємо. Україна перемагає, рф розпадається чи займається своєю громадянською війною (яка нас не зачіпає біженцями, наприклад), чи якось інакшим чином переформатовується, і більше не загрожує. Україна відбудовується стає впливовою країною у світі, із великими статками.
І от, гіпотетична ситуація. Аргентина (РФ схожа на Аргентину за кількістю відомих діячів культури, теж три з половиною плюс танці) нападає на Парагвай, каже, що це ісконно аргентинські території, що там комуністичні недобитки, що там якийсь режим, оце все.
Україна має реагувати (бо ж тепер ми залучені у світові процеси), і комунікувати з всіма сторонами та з іншими партнерами щодо способів вирішення та методів допомоги, виділяти мільярди на допомогу Парагваю зі свого бюджету, пояснювати платникам податків, що треба допомогти Парагваю, приймати сотні тисяч біженців, виділяти житло та допомогу, робити програми адаптації.
Українські інтелектуали (про своє бачення ролі інтелектуалів я писав тут, бо дехто захотів замінити інтелектуалів на блогерів, хоча деякі інтелектуали самі стають блогерами) мають, напевне, зайняти позицію Болівії, як сторони, проти якої почали несправедливу війну. Болівійці тиснуть на них, стверджуючи, що Борхес та Кортасар мають бути нами скасовані, що вони разом із аргентинським танго — маркери імперської пропаганди, мате - насправді парагвайська спадщина, що болівійська культура велика, аргентинська — токсична, ї їм мають повірити на слово. Бо тексти ніби є, але вони на гуарані. А українські інтелектуали тільки дізнались, що така мова існує.
Чи українські інтелектуали стали б вивчати гуарані, спонсорувати переклади українською парагвайських текстів, шукати та долучати парагвайських інтелектуалів у свої інтелектуальні процеси?
І все це у той час, коли точиться, наприклад, війна Китаю проти Тибету та уйгурів, Болгарії із Північною Македонією (треба ще розібратись, хто Кирило та Мефодій - болгари, македонці чи греки), Мексика почала гібридну війну із Гватемалою тощо. А багато інших регіонів голодує. І Україні, як одній зі світових лідерок, треба усюди приймати участь військовою допомогою, фінансовою, культурною та гуманітарною.
Чи наша травма війни дала б нам більше розуміння далеких від нас країн? Чи вистачило б у нас емпатії та мотивації суспільства на підтримку всіх цих країн? Чи могли б ми попри внутрішні проблеми, які є у всіх, системно допомагати, накладати санкції, які бʼють і по нам, і чути голоси всіх, хто потерпає від агресора?

456

24-10-04 16:18

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

ІВАН ЛИСЯК-РУДНИЦЬКИЙ
"Проти Росії чи радянської системи?" (1950)
[Історичні есе. Том 2. К.: Основи, 1994. С. 327-328]
<...>
Тут торкаємося справи відношення української еміграції до російської проблеми. Викривання російського імперіялізму — одне діло; інше діло — постійний глум і лайка на адресу російського народу і російської культури. «Це тон творить музику», — каже французька приповідка. Тон, що його у відношенні до всього російського прийняла велика частина української еміграційної преси та наших політичних діячів, це, на жаль, тон «зоологічного шовінізму». Візьмім дрібну, але характеристичну справу національної номенклятури: нічого не можна мати проти термінів «Москва», «московський», якщо їх уживати у відповідному контексті, наприклад, у відношенні до Московського царства 16—17 вв.; зовсім інакше діло, якщо хтось хоче оту «московитську» термінологію зробити обов'язковою у відношенні до модерної Росії, очевидно, з ціллю образити й принизити російський народ. (Пригадуються зовсім подібні термінологічні вибрики, що їх колись до нас, українців, допускалися польські шовіністи). Самозванними «експертами» до російської (чи пак «московитської») проблематики, що пописуються на сторінках наших періодиків, є часто маніяки, що їх свідомість затруєна імпотентним ненависництвом; вони словесними оргіями компенсують почуття власної безсилости. Дуже характеристичне явище: коли хтось протиставляється маячінням тих «експертів», їхня сліпа злоба негайно звертається проти такого «єретика», якого вони намагаються очорнити як закаптуреного москвофіла. Очевидно, в такій атмосфері надзвичайно тяжко формулювати якусь раціональну українську політику у відношенні до російської проблеми.
Виринає питання про причини такого стану. Причина, мабуть, подвійна. Поперше, наша громадськість не зуміла ще перебороти в собі до кінця ідеологічні впливи тоталітарного, вождівського націоналізму, що користувався популярністю на західньоукраїнських землях міжвоєнного періоду. Подруге, дається відчути низький рівень інтелектуальної й політичної культури лідерів американсько-української колонії. Дякуючи дивовижному пов'язанню політичної репрезентації з керівництвом асекураційних (т. зв. «братських») товариств, офіційними речниками української справи на терені США є люди типу дрібних політично-фінансових дільців (по-американськи — «оперейторів»). Навіть не відмовляючи їм доброї волі, треба ствердити, що їх розуміння речей часто дуже примітивне. Хто, наприклад, мав нагоду чути промови тих діячів, той знає, що вони не здібні розвинути якусь думку; це заступає крик і сипання «патріотичними» фразами. А що ж легшого, ніж «переїхатися по москалеві»? Для цього не треба знати ані російської історії, ані радянської системи, ані всієї складної проблематики українсько-російських взаємин.
Треба твердо тямити от що: погрози й лайки (з безпечної віддалі) на адресу сильнішого ворога — це не поведінка людей і суспільств, що мають почуття самопошани. Далі: політичне плянування вимагає речевости; навіть якщо визнати, що почуття ненависти до ворога в певних ситуаціях психологічно зовсім зрозуміле, то такі розбурхані емоції самі собою ще не творять політики, і гістерія не може служити як підмінка політичної концепції.
Очевидно, ота проповідь антимосковського зненависництва не принесла Росії найменшої шкоди; не тільки могутній, сьогодні тріюмфуючій більшовицькій Росії, але навіть престижеві російської еміграції в західніх країнах, зокрема в США. Такою поставою ми шкодимо тільки самі собі, бо спричиняємося до того, що про українців утверджується опінія як про вузьких, засліплених шовіністів, позбавлених будь-яких позитивних вартостей.
<...>

437

24-10-03 06:21

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

«На захист вогню» — новий текст соціолога Дмитра Зайця.
«Кожного разу, коли ти відмовляєшся від каші, вмирає кошеня. Коли забуваєш почистити зуби, на горищі починає плакати дівча: їй темно, і виходу не знайти. Ти вередуєш і не хочеш засинати, а старий у бетонній квартирі приречено гладить сиву кожу на шиї. Вікна закриті, чадний дим стелиться вулицями. Не ворушись, слухай. У цей момент жінку на околиці безіменного села охопив вогонь, і сусіди, обпалюючись і відвертаючи горячі обличчя, тягнуть її до пересохлої річки. Попереду сотні тисяч годин боротьби з вогнем. Не сіпайся і слухай як його ехо буде відбиватись на стелі».
Читати
—
Так розумію, що цей текст не викличе бурхливу реакцію. Але хтозна.

520

24-10-02 15:11

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

Фан факт про музику Вагнера у Ізраїлі. Ми завжди шукаємо підтверджень правильності дій в історії чи у інших. Щось схоже на наше відношення до рос культури.
Напевне, всі знають, що Вагнера в Ізраїлі не люблять через його антисемітизм, та через його вплив на нацистів, який не зітреш. Тому в Ізраїлі його не виконують. Майже.
Деякі біографи, такі як Теодор Адорно та Роберт Гутман висували твердження, що хейт євреїв у Вагнера не обмежувався його статтями, що опери також містили такі повідомлення.
І от, у 1992 році Даніел Баренбойм додав твори Вагнера на концерті Ізраїльської філармонії, але їх скасували через протести, хоча репетиція була відкрита для публіки.
Тож перші задокументовані публічні концерти Вагнера в країні відбулися в 2000 році, коли Менді Родан, який пережив Голокост, диригував «Зігфрідовою ідилією» в Рішон-ле-Ціоні, і в серпні 2001 року, коли концерт під керівництвом Баренбойма в Тель-Авіві включав на біс уривок з «Трістана та Ізольди», який розділив аудиторію ні тих, що плескав та тих, хто протестував.
Фан факт у тому, що Баренбойм, хоч і виріс в Ізраїлі, але працював довго у Парижі, США та Берліні, подружився із Едвардом Саїдом. Саїд присвячував аналізу виконання та невиконання Вагнера в Ізраїлі свої тексти, і, мені здається, він вплинув на ідею зробити таку провокацію.

714

24-10-01 11:35

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

Киянин Роман Лопатинський став переможцем фортепіанної секції Міжнародного конкурсу імені Джордже Енеску 2024 у Бухаресті вчора ввечері. Переграв двох росіян. Переміг Брамсом, Piano Concerto No. 2 in B flat major Op. 83

474

24-09-30 15:07

Web версія

Пряме посилання

Зейгарнік Ефект

До вашої уваги сет яким я в останній день серпня відкривав етно-рейв СМYK та закривав літо 2024 - магнетичний авант-фольк, забуті нью-ейдж балади та прихована ембієнт-психоделія - пісні та мелодії як українських, так і інших артистів, що перебувають у містичній тіні поміж традицією та експериментом...
Треклист виступу:
ummsbiaus & Difference Machine - торований шлях (постлюдія)
Time is Away - The glacier knocks in the Cupboard
Tara Clerkin Trio - The Turning Ground
Ugne Uma - Opus I
S.Nianio - Кипариси
Büşra Kayıkçı - The Middle of Nowhere (Nicolas Jaar Rework)
Оркестр Оранського - Казкар
Michel Moulinie - Les Cordes De La Mer
Jonquera - Chemin des Planètes
Анжеліка Коршинська - Чарівник
Fizzè - Kulu Hatah Mamnua
Máma Bubo - Leben und Verzeihung
The Habitat Ensemble - Сlay
Хорея Козацька - З Нами Бог
Kaboom Karavan - Berry bites the heel
Жіночий вокальний ансамбль ''Дзвінка Луна'' - Золота Осінь

262

24-09-21 14:26

Web версія

Пряме посилання

Статистика telegram каналу - @zeigarnikeffect

Зейгарнік Ефект

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Історія змін назви

Історія зміни типу аккаунта

Історія зміни статуса

Стіна канала Зейгарнік Ефект - @zeigarnikeffect