Статистика telegram каналу - @zeigarnikeffect
Зейгарнік Ефект
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Історія змін назви
Історія зміни типу аккаунта
Історія зміни статуса
Стіна канала Зейгарнік Ефект - @zeigarnikeffect
«Щедрик» — композиторський твір для хору, створений на початку XX століття Миколою Леонтовичем. Він його писав більше 10 років.
Вважання «Щедрика» народною піснею є проявом тієї самої меншовартості, про яку ми постійно говоримо, чи класичним проявом колонізованих. І навряд це просто незнання. Те, що за замовченням ми схильні сприймати українську культуру через призму народництва — велика проблема та наслідок колонізації (якщо ми у неї віримо) та вкоріненості у російський світогляд або прийняття створених не нами стереотипів про нас. Бо наша композиторська традиція, що йде корінням у бароковий період 17-18 століття, є більш традиційною з огляду на вік, ніж народні пісні (при всій повазі), на які почали звертати увагу переважно у 19 столітті за доби романтизму. До того ж, одне з популярних відео виконання Carol of the bells хлопчачим хором у церкві є найбільш автентичним, бо саме хорова православна традиція лежить у цьому творі.
Щодо походження першорджерела Щедрика, точних відомостей не існує. Дехто вважає, що це з найстаріших, дохристиянських часів. Тож про це мем.
Всі, думаю, знають, що Петлюра, тоді лідер УНР, відправив хор Кошиця у закордонні гастролі, щоб розказати про посталу Україну. Хор проїхав Європу, у США від жовтня 1922 до березня 1923 було 138 концертів, у Бразилії, Аргентині, Уругваї, на Кубі близько 900 концертів. Ото масштаби.
Але й це не зробило «Щедрика» тим, чим він є зараз. Бо очевидно, що він не був єдиною композицією у репертуарі хору.
Всесвітньо відомою композицію зробив у 1936 році американський диригент українського походження Пітер Вільговський, що написав англійський текст. Вже як Carol of the Bells він став частиною поп-культури, поширюваною США на Різдво. Тому що додана вартість культурі надає розвинена індустрія та статус країни. Талановитість чи навіть геніальність твору нічого не дає без маркетингу, мережі дослідників та промоутерів. Так Шекспір та Ренесанс — продукти 19го століття, при чому обидва феномени є тим чим вони є зараз завдяки французам (ще до Шекспіра доклалися британські та німецькі романтики). У свої часи про них знали тільки вузькі кола.
Але, на відміну від Ренесансу та Шекспіра, українське походження твору загубилось для всіх, із нами включно, а після 2022 переживає своє третє народження у світі, його навіть подекуди ставлять саундтреком у фільми навіть в українській версії.
Тож для мене Щедрик — талановитий приклад української композиторської майстерності, позбавленої соцреалістичних впливів, що відсилає нас до культурних традицій епохи бароко та приклад продуктивної культурної дипломатії.
Хоч я досі скептично ставлюсь до колоніального дискурсу щодо нас, але є дуже схожі риси. Наприклад, у подкасті Правила гри говорять, що так звана меншовартість — це прямий наслідок колонізації, коли колонізовані продовжують сприймати себе через погляд колонізатора. Колонізатор нав’язує народу примітивність, екзотичність культури, а потім народ сприймає цей конструкт як питомо своє. Так у нас із тим, що ми називаємо «народною» культурою, і репрезентуємо себе так, як презентували нас московити за царя та за секретаря. Плюс постійні порівняння себе з метрополією зі сходу чи заходу. А часто просто зміна знаку колонізатора на протилежний — типу «совок/рускій мір, але українською».
Тож що ж говорить Чекан.
Треба побачити спільний базис і фундамент, який тримає українську культуру як спільну цілісність. Київський музичний авангард — одна з важливих ланок цей базис побачити.
Важливе подолання російської ідеології народництва — шкідливого вірусу, яким у 19 столітті була (переважно, прим. Зейгарнік) інфікована українська культура та який не подоланий до сьогодні.
Наприклад. Барокова композиторська школа 17-18 століть столітті, що була орієнтована передусім на традицію західної Європи. Соціальним інститутом була церква. Вона спиралась на хоровий спів.
Наступна школа — романтична, 19 століття. Соціальним інститутом була держава. Система жанрів, вже світських, були опера, хорова, симфонічна та оперна музика. База спиралась на українську пісенність та українські теми. Хоч зовні вона подібна до всіх національних романтичних шкіл, що були у той час по світу, але за українцями не стояло власної держави. Школа працювала не завдяки, а всупереч, проте, була в парадигмі російського народництва.
Найяскравіше воно втілене у «могучєй кучкє» — ідеологія імперців: тріада «самодержавіє, православіє, народность» та «за вєру, царя та отєчєство». Вона базувалась на подібних до рамантизму принципах — народності, демократизму та реалістичності. Демократизм — у спиранні на жанри, які залучали вербальні канали — опери, програмної симфонічної музики та романсу. Бо щоб зрозуміти сонату, тріо чи квартет - треба з дитинства виховувати слух. А оперу може сприйняти будь-хто: там є герої, сюжет, слова, якийсь історичний чи патріотичний сюжет — все зрозуміло. Така собі популяризація.
Друга складова комплексу народництва — народність. Композитори-кучкісти та інші народники спиралися на селянський фольклор та мовну інтонацію. Схоже на романтичну традицію, але цей фольклор був переважно російським. А коли Олександр ІІІ заборонив виконувати опери іноземними мовами — тільки у перекладі російською, почалась експансія російської опери.
Саме вплив цієї інфекції відчувається досі. Зламати цю традицію чи не перші намагались композитори Київського авангарду 1960-х, які орієнтувались на західну традицію, а не російську.
Український композитор Роман Григорів випустив альбом «Irrenaissance», музика якого зіграна на каркасі касетного снаряду РСЗВ «Ураган». Реліз уже доступний на стримінгових платформах.
«Головна мета альбому — вкотре нагадати світові, що в Україні досі триває розв’язана Росією геноцидна війна», — каже композитор.
Читайте про ідею альбому та її звукове втілення у матеріалі Тетяни Новицької:
👉https://theclaquers.com/posts/14135
Цей матеріал створено та опубліковано завдяки грантовій підтримці Наукового товариства імені Шевченка в Америці.
Шановні пані та панове, це нарешті відбудеться!
Одеська Поетична Груповуха (The OPG) запрошує на панкфутуристичний концерт "Old Intelligentsia".
Коли? 13 грудня о 18:00.
Де? Галерея "Творче Нежить".
Адрес: Гончарівський бульвар 10/2.
Дрескод: стиль будинку для літніх людей.
Вхід: 150 грн.
Подія присвячена ДР Радченка (30 рочків) приходьте!
До зустрічі на концерті! 🖤
#cowoанонси ⋆⋆ Епістемологічне насильство: Політика продукування знань стосовно України та регіону загалом. Запрошуємо на лекцію з Ольгою Бурлюк! 💐 У лекції ми поговоримо про те, як працює система продукування знань, як вона розвивається та чи може змінюватись…
⋆⋆ Епістемологічне насильство: Політика продукування знань стосовно України та регіону загалом.
Запрошуємо на лекцію з Ольгою Бурлюк!
💐 У лекції ми поговоримо про те, як працює система продукування знань, як вона розвивається та чи може змінюватись, які є інструменти впливу тепер та на майбутнє та як інтегрувати україністику в європейський контекст та інфраструктуру.
😼 Лекція стосуватиметься політики продукування знань (the politics of knowledge production) світовою (читай: західною, але не тільки) наукою стосовно України та загалом стосовно країн центральної та східної Європи, Кавказу та Центральної Азії. Наукова, навколонаукова та позанаукова дискусії щодо війни Росії проти України, зокрема повномасштабного вторгнення з лютого 2022 року, викрили та підсвітили багато системних проблем, які окремо та в сукупності дають один результат: знецінення та замовчування позиції, досвіду та голосу України та українців.
⋆˙⟡ Лекторка: Ольга Бурлюк - PhD, доцент політології (зовнішня політика ЄС), кафедра політології, Університет Амстердама.
‹𝟹 Коли: 5 грудня (чт), 16:00-18:00
‹𝟹 Формат: онлайн (Zoom)
‹𝟹 Мова: українська
‹𝟹 Вартість: 300 грн
🇺🇦 Для тих, хто зараз веде військове протистояння, участь безкоштовна!
Аби СПЛАТИТИ ЛЕКЦІЮ, напишіть, будь ласка, модератору:
Андрій (@andrii_cowo)
Вітайте завершальний шостий епізод Memory Leaks, подкасту, над яким ми з 20ft Radio працювали протягом цього року. З ним ми повертаємося в сучасність після дрейфування історією українського індепенденту останніх 30+ років.
Гості епізоду Tofudj та Acid Jordan розповідають про дезорганізовану організацію лейбла Pep Gaffe, потрапляння в чорні діри вінілової індустрії, сьогоднішній стан експериментальної, неконвенційної (adventurous, виправила мене редакція The Quietus) музики та її живе виконання в столиці й поза нею.
Те, що вдалося зачепити й витягнути на поверхню сучасності в цій серії, мені дуже цінно. Сподіваюся, що попри відсутність на великих платформах, вона не покриється діджитал-пилом. Також, стоячі на горлі своєї гордості, попрошу порекомендувати його небайдужим до української музики друзям за кордоном.
〰️〰️〰️
Проєкт 20ft Radio x The Quietus створюється в рамках програми Альтернативи: New Voices Ukraine за підтримки Британської ради.
Вийшла збірка ніколи не републікованої публіцистики Юрія Шевельова «Твердий ґрунт: зариси українського себепізнання» до його грудневого дня народження.
40 текстів, що за спільну тему їм правлять проблеми науки та культури в їхніх зв’язках із політикою, любовно підготовлені та прокоментовані Сергієм Вакуленком (той хто підготував двотомовик Шевельовських спогадів: том 1, том 2)
У виданні подано добірку переважно малознаних публіцистичних причинків визначного науковця-гуманітарія Юрія Шевельова (1908–2002), що за спільну тему їм правлять проблеми науки та культури в їхніх зв’язках із політикою.
Оприлюднені в часовому проміжку від 1944 по 1996 рр., ці публікації містять цілісну візію України в новітньому світі й увиразнюють історичне, цивілізаційне, психологічне та світоглядне коріння тих труднощів, як зовнішнього, так і внутрішнього штибу, що їх мусить долати українство, творячи модерну демократичну державу, здатну посісти гідне місце в усепланетному інтелектуальному розмаїтті завдяки усвідомленню та плеканню власного глибинного єства.
Авторові розважання про логіку історичного розвитку набувають особливо актуального звучання в обставинах теперішнього українсько-російського протиборства.
Замовити книжку
Якщо ви давно хотіли дослідити свою генеалогію, є людина, яка у цьому допоможе. Знайомтесь, Антон Бондарев.
Харків’яни знають його по діяльності у проєктах «Ніч історії Харкова» та «Харків, що манить» (що, до речі, продовжує наповнюватись), де вони із, думаю, відомим багатьом харків’янам Іваном Пономаренко досліджували Харків.
Не так давно Іван Пономаренко написав, що радить Антона як дослідника генеалогії. Я скористався і дуже задоволений. Ми зараз знаходимось у середині 19 століття по одній з гілок, і я й не думав, що дослідження ще потребують навичок не тільки знаходити архіви, а й читання написаних від руки церковних книг та інших документів.
Антон уважно входить в тему, все чітко розуміє, тримає в курсі дослідження, пояснює незрозумілі речі, збирає все у логічну послідовність, робить звіти роботи та дотримується термінів. Дуже професійна людина.
Ось його контакти:
Facebook
Instagram