Статистика telegram channel - @virhuk

Для Бога нема неможливого,Ти, може, так низько вже впав...Колись ти був Господом вибраний,Обіцянку Йому давав.Та гріх відірвав від Спасителя,І в світ ти цей знову пішов.Колись був для інших учителем,Знав вірную Божу любов.Ти знаєш, що в Слові написано:"Таких неможливо спасать.Одного разу просвічених,Покаянням знову обновлять"Та теплиться все ж там глибоко Надія, як спрага в душі,Та перемагає твій розум:Уже неможливо спасти...І знову в цей світ повертаєшся,На мить забуваєшся в нім...А серце пече... треба каятись...А розум - написано все ж...Що є неможливе для Господа?Ізраїль Його відкидав.Не раз своїм він непослухом,Він Бога свого залишав.А Бог і сварив, і наказував,Та милості не відбирав.Завжди залишався з Ізраїлем,І милував, як він взивав.Поклич, і тебе Він помилує.Він душу твою обновить.І Він не згадає гріхи твої,Якщо цього зочеш лиш ти.Не раз до душі так говорить:"Дитя Моє, чуєш, вернись!Я милую, Я іще поруч,Хочу твою душу спасти.Душа може ще не схолола,Ще може шукає Мене,Що є неможливе для Господа?Я - Бог, Я люблю так тебе!" Л. Шпак

Стоїть Семен у храмі і чекає.Чекає бачити Спасителя Христа.Бо відкриття, від Господа, він має,Що принесуть, в цей час, Святе Дитя.І ось ідуть Марія вже та ЙосипІ, на руках, тримають Немовля.Щодня дітей, у храм цей, хтось приносить.Це ж - особливе, Божеє Дитя.Багато літ чекав він цю хвилину,Коли на руки він свої візьмеВід Господа народженного Сина,Що люд спасти на землю Він прийде.І ось прийшов, і ось Він народився.І дочекався, і на руки взяв.І серцем перед Ним, своїм, схилився,Й слова пророчи тихо проказав."Ось Той, що на падіння й уставанняДля багатьох, призначений тепер.Й на знак для, у народі, сперечанняЙ тобі самій прошиє душу меч."Ось так тоді казав він до Марії,А сам радів, що піде від земліПобачивши Спасителя Месію,Як Дух Святий, колись, йому звелів.О, Стрітення Спасителя Святого,Якою радістю, для старця, ти було!Тепер чекаємо приходу Того,Кого побачити Семену довелось.Це стрітення, для кожного, важливеЄ так сьогодні в нашому житті.Чи ми зустрілися з Ісусом особисто,Чи просто вірим, що Він є, як люди всі?Коли ми знаєм Бога особисто,Спілкуємось з Ним, ділимось усімТоді є радість в нас і серцем чистимСхиляємось ми низько перед Ним.І стрітення в нас буде, як в Семена.Із радістю тоді у небесах.Та зустріч з Господом наблизить нас до небаДе зустрічати буде нас уже Він Сам. 🕊️Л. Шпак

Побачив ти вранці сонце - це є Божа любов.Твоєї дитини очі - то є Божа любов.На столі є хліб і до хліба - це є Божа любов.І в засуху дощик з неба - це є Божа любов.Білий сніг і в полях ромашки - це є Божа любов.Жовтий лист на землю упавший - це є Божа любов.Спів птахів і прекрасні рози - це є Божа любов.Коли хтось обітре твої сльози - це є Божа любов.Кров на долонях Христа пробитих - то є Божа любов.Двері раю людям відкриті - то є Божа любов.Даром дане для всіх прощення - то є Божа любов.Бог для нас придбав спасіння тяжко́ю ціною.Кнут з гачками стальними страшними - твого життя ціна.Понівечена ранами рваними Ісуса спина.І колючки вінця тернового впились в Боже чоло.Так спасіння Заповіту Нового до нас на землю прийшло.За спасіння твоє заплачена дорогая ціна.Життя намарно ти не розтрачуй, дорогоцінне воно.Життя твоє короткочасне, зникне наче туман.Швидко зникне навіть і радість, незначна так вона.Як та квітка, що серце радує в бурю швидко зів'яла,Так твої всі земнії радості забирає печаль.Молодий ти, сповнений силою міцною наче у лева.Та важкою плитою могильною вона переможена.Як нікчемні скарби земнії всі, треба їх берегти.В миг один може все зникнути, прахом може лягти.Як нікчемно і швидкоплинно є усе на землі.Все загине, лиш Царство Небесне перебуває повік! Л. Шпак

Коли насінням землю засіваєш,Розповідати їм не починаєш,Як їм в землі потрібно виростати,Щоби закон, що Бог дав, виповняли.А Бог поклав від створення землі Закон один і сіяння, і жатви.Щоб по Його законам лиш рослиРослини ті, що посадив одного разу.Ти просто поливаєш і чекаєш.І сонечком Бог з неба зігріває.І як в землі воно росте не бачиш,Та без тепла і сходів не буває.Бо тільки що зігріте є теплом,Водою рясно що завжди полите,Насіння те обов'язково проросте.І урожай дасть, що йому під силу.І в житті нашім так воно є теж,Ми рідних часто слову так навчаєм.Все проповідуємо, як потрібно жить,Спасатися ж ніхто з них не бажає.І журимось до болю ми порою,І це для нас є так нестерпно дуже.А час усе біжить, а час так сходить...Не зупинить його, не повернути...Насіння вже посіяне не раз,Та щоб росло, тепло йому потрібно.Молитвами їх треба поливати,Тоді покажуться і сходи із посіву.А на землі все любить так тепло.А за для цього й сонце Бог поставив,Щоби не тільки світло нам було,А щоб теплом навкруг все зігрівало.Зігріти спробуйте своїм теплом.Моралі ж, вони користі не мають.Господь завжди лише творив добро.Серця холодні ви любов'ю зігрівайте. Л. Шпак

Тяжко так у житті тобі, знаю,Невідомість лякає навкруг.Та Я, Бог твій, тебе закликаю -Ти почуй, що тобі Я кажу.Я не хочу щоб гинули з ворогомМої діти на цій ось землі.Бо Мене ви не слухали в доброму.І не кликали ви у добрі.Не просили про поміч ви, дітиТак, немовби Мене і нема.Всіх людей Я люблю, ви повірте.Особливих у Мене нема.І спішу Я, коли ви до МенеКличете: "О, Господь, поможи!"Відкриваю Свої вам обійми.І вас кличу: " До Мене прийди"Та до Мене ідуть - одиниці.Не потрібен нікому Я тут.Я до всіх простягаю правицю.Для спасіння до Себе зову.Я Отця Свого молю: "Господь Мій,Не спіши Ти, Мій Отче, судить.Може бути, що хтось ще сьогодніТак захоче по новому жить.Так захоче ось встать на колінаІ сказать: "Мене, Боже, пробач!Хочу так у цю тяжку годину,В покаянні, гріхи розказать"Тиша знов навкруги, тільки десь тамУ самотності плаче душа.Десь у темряві ходить без світла.Ну а світло горить в небесах.Все горить, кличе все, все взиває -Ти до неба свій зір підійми.І побачиш душа дорогаяЩе багато у радості днів.Бог живий, Він все бачить і чує.Часто в серце говорить твоє.Та живеш ти, як ніби не чуєш.Ось тому так душа тужить все.Нема з Богом легкої дороги.Та одна перевага лиш є,Що дорогою йти будеш з Богом.Він підтримає, в вічність введе.Він потішить, і всі твої раниВже оливою Він намастить.І про тебе найкращії планиМає, й виконає їх усі.Не сумуй ти душа дорогая.Лиш довірся Ісусу Христу.Руки Він до тебе простягає,"Ти поклич, Я до тебе прийду" Л. Шпак

Комори є для нас на небесах.В них зложені для нас благословіння.А час біжить на Божих все часах,Лишились не години – лише миті.І пізно буде брать з комор отих,Щоб душу підкріплять свою, не тіло…А поки ще, дає для нас Господь – Комори всі на небесах відчинені.Благословіння всі даються, лиш бери…Та, щоб узять, ти прикладай старання.А що достойне є любові Божої?А це є – тільки лиш слухняність.Слухняними потрібно Богу буть.А заповіді Божі є не тяжкі –Любити ближнього і Господа любить,Постійно з своїм Богом спілкуватись.Приходити буде й віра тоді –Спасаюча і твердая, лиш Божа.Бог буде в твоє серце говорить,І віру ту, не знищить уже ворог.А це є віра в Слово лиш Його.Написано – що може буть вірніше?Слідкує Бог за Словом і йогоВін виконає, свого часу лише.В небачене повірити, що щеЗа пеленою часу іще скрите.І дякувати так, ніби прийшло…Дякувати! Хоч того й не видно…Бог виконає те, що Він сказав.Ніколи Бог не говорив намарно…Бери з Його небесних вже комор,Ти вірою бери благословіння.Молитви серця…різні є вони…З якими ми молитвами що просимо?Щоби собі в тім користь лиш знайти,Або для іншого прийшла щоб допомога?У Бога просимо для себе більше лиш,Щоб спас дітей, щоб зцілення послав нам…За інших – тільки, часом, мимохідьПриходить кожноденне лиш прохання.А щоб ось так – «Йому дай, не мені!»Як за себе, іти в молитві слізній.Важлива є та жертва в тишині…І як це чути Господу приємно!А Він, за нас, пожертвував Собою.Віддав Себе за нас на хресні муки.Така є дорога Йому любов –Від серця, співчутлива, вірна, дружня.Чи часто є вона в наших серцях?Вона лиш в тих, що віддані є Богу.Кому є невідомим плоті страхЛиш за життя своє, не за чужі лиш болі.Мотиви серця…їх всі бачить Бог.З яким мотивом молимось за ближнього?Щоб, як потрібно, він нам допоміг,За те, що довго за нього молились?Таке теж підкрадається в серця.І як потрібно нам навчитись те побачить,Щоб, вчасно, ті думки усі прогнать,Щоб Бог у нас лукавства не побачив.Що б не було – за нього я молюсь,За це, й мені також Бог допоможе…Таку молитву не прийме Ісус,Бо, на торгівлю, ця молитва схожа…Хай буде серце чистим у тебе,Коли ідеш за ближнього в молитві.І більше буде хай, ніж за себе.І виграні тоді всі будуть битви. Л.Шпак

В той час, коли страждає наша плоть,Здається, що вже сил немає просто...Ти кличеш тільки: " О, прийди, Господь!Дай все стерпіть, дай не розбитись, Боже..."В той час, Господь знаходить в тобі плід -Плід вірності, терпіння і довіри.В той час народжується парусток в тобі,Який зоветься просто - твоя віра.Хай ще слабенький, але буде виростать.Бо головне - глибоко є коріння.Від навіть проросте через асфальт,Що ворог вже поклав над серцем щільно.А над асфальтом - сонця світло є.Воно глибоко грунт твій зігріває.Зерно гірчичне є посіяне в тобі,Але з нього дерева виростають.Та час потрібний, треба поливатьІз слова Божого цілющою водою.Зійде воно, і буде виростатьІ немічних під листями сховає.І буде твоя віра, як граніт.Що вихована бурями, морозом.Вона тебе в негоду захистить,Як по воді, між бурь тоді підеш із нею разом.І визволення непомітно такПрийде до тебе, як чекать не будеш.І ворог посоромлений втіка...Господня ти і це побачать люди.Бо ти обмита кровію Христа.В кожній клітинці є твоїй її частинка.Духа Святого на землі ти храм.Він там твоя опора й захист вірний.Підтримає, зміцнить і проведе.І у тяжкі хвилини Він допоможе.Невір'я сили дасть перемогти,Коли його знов ворог нашепоче.Ми - діти Бога. Хіба ж може вжеДитя бути за Батька свого більше?Коли ми хочем Господу служить,Його дорогу ми пройти повинні. Л. Шпак

Часто так турбує нас питання,І незрозуміле є таке.Чому тяжкими лиш путямиСвоїх вірних Ти не раз ведеш?Хто лиш лине до Тебе душею,Хто Тебе шанує, Вічний Бог.І в Твоїй руці невже немаєТої милості, щоб не було тривог?Не отримуючи відповідь страждають.Мучаться і тілом, і в душі.Здається, що цього не помічаєш,Ти, наш Господь, з Своєї висоти.Завжди в розмові Ти лише із вірним.Його так наближаєш, щоби змігВін у благоговіючім терпінні,Твій голос чути через болі всі.Щоби зміцнившись в вірі і надії,Вже відкриття від Бога получать.Щоб перемогою радіючи своєю,Він міг хвалу Всевишньому віддать.Щоби небаченому довірять навчився.А не лиш те, що бачить, міг приймать.І довгим шлях скорбот не був яким би,Навчився в ньому Богу довірять.Щоб став твердим неначеб то як камінь.Щоби Христос в будівлю вкласти міг.Як більші ще прийдуть випробування,Святую віру ти свою зберіг.Щоб з іншими міг нею поділитись.Знеможених всіх словом підкріплять.Злетіть аж до небес міг у молитві,А не птахом пораненим лежать.Як вирішив Господь твою проблему,Вже добре славить Бога від душі.Потрібно ж славити до рішення іще нам,Що рішення послав вже Бог тобі.Багато кажуть: " Знаємо ми Бога.Не відступаємо від Нього зовсім ми"Так, увесь люд знає зараз про Нього,Та не знайомі особисто з Ним.А Він нам відкриває Свій характер.Чекає з кожним спілкування у тиші.Зустрівшись з Ним в молитві хоча б раз ти,Не приймеш допомоги зовні ти.У світі лиш дочасна допомога.У Господа вона є назавжди.І тягара Він забирає твогоВже без проблем, без сліду і навік.У бідах ти сховайсь біля потока.Живую воду будеш ти там пить.Душа твоя не буде одинока -Він навіть воронам накаже хліб носить. Л. Шпак

Чому так заспівала душа?Чому дух так наповнює радість?Так звичайно здавалося б йшла...Обійняло небеснеє сяйво.Вже назавжди так може воно?І невже всі скінчились страждання?І невже не побачу я зновГоря й розпачу? Їх вже не стане?Але серце говорить моє:Це твій Бог так тебе підкріпляє.У цей час, десь попереду вжеЄ нове твоє випробування.Перейти через бурний потікДуже скоро вже прийдеться знову.Бог прийшов, щоб тебе підкріпить.Щоб сказать - Дух Святий буде поруч.Буде прірва велика навкруг,А над нею вузенька стежина.Страх холодний обгорне знов душу -Та стежина...що й краю не видно...Тільки б ось не забути меніПро те сяйво небеснеє дивне.Тільки б не охолонуть меніВід морозячої душу зливи.Я ніколи сама не пройду.Навіть крок я ступить не рішуся Я завжди попадаю в біду,Як на думку свою покладуся.Лиш забуть мені, Боже, не дайТі чудові життєві хвилини,Коли Дух Твій в мені промовляв.Дарував ті підкріплення дивні.Знаю, знову мене проведеш.Що Ти випробуєш знову знаю.Знов до мене з любов'ю прийдеш.Що не вірила, знову покаюсь.Так ідуть на землі день за днем.Так минають усе рік за роком.З нетерпінням все кращого ждем.А воно тільки в небі у Бога. Л. Шпак

Я люблю тебе, людино, чуєш ти?Я люблю тебе Отцівською любов'ю.Ти Моє творіння, і за всіх, Помирав Я на хресті Голгофськім.Я люблю тебе такого, як ти є -З гордістю, в гріхах твоїх, в невір'ї.В небесах, для тебе, місце є.Та, на ключ, закрив ти серця двері.Двері ти закрив і ключ той закопавВ суєті земній та у багатстві.Для тебе він значення не мав,Перед цим земним дочасним щастям.Ключ той - слово Бога є твого.Він один відкриє серця двері.Но, давно, відкинув ти йогоІ загинеш так в своїм невір'ї.Кличу я до тебе звуком бід.Звуком війн, що зараз на планеті.Тихий голос не почув ти Мій,Живучи у тьмі гріховній смертній.Так, підносиш голову своюДо небес, коли біда так близько.А коли вона тебе мине,На своїй дорозі знов стоїш ти.Не задумуючись, що це БогНа твої дав відповідь прохання.Пощастило...все минуло знов...Жити так продовжуєш і далі.А життя - воно як той пісок,Що так швидко сиплеться крізь пальці.Не повернеш ти назад його,Як тоді до неба не звертайся.Я люблю тебе, людино, чуєш ти!Та до неба зір свій не підносиш.Так чому ж продовжуєш грішить?Бач, Свій гнів ще стимую Я досі. Л. Шпак