А тих, хто впав, Ісусе, підіймаєш.Хто впав так низько, нижче всіх низин.І втомлених Ти силою сповняєш.Тих, хто втомився у гріхах тут жить.Повз них Ти теж спокійно не проходиш.З них кожен є для Тебе дорогим.Для кожного із них Ти час знаходиш,Щоб дать життя й підтримати завжди.Щоб дать надію, подарить спасіння,Полагодить життя, піднять на висоту.На висоту духовного прозріння,Щоб славу за життя давать Христу.Твоя любов знаходить їх в підвалах.На вулицях, лежачими в багні...Твоя любов їм руку подавалаІ врачувала, знов життя даючи їм.І зараз Ти приходиш, як раніше,До безталанних і замучених гріхом.І до живучих без любові і надії.Призренних усіма у світі цім.Вони для Тебе всього найдорожче.За них, колись, на хрест вмирати йшов.І не один, в житті їх, перехожийПризренно, гордо мимо них пройшов.А про любов кричать на перехрестяхІ закликають ближнього любить.А ближніх - вибирають собі просто - Кого любить, кого і не любить.Брудних, покинутих любить Господь лиш може.Його любов нікого не мине.Нема дорожчого під небом цим нічого,Ніж серце любляче Спасителя святе. Л. Шпак