Ви чули, коли-небудь, на світанкуЯк жайворонок голос свій підносить?Чим вище, від землі, він підіймався,Тим голосніш співать йому велося.До неба ближче, й різні переливиІз радістю звучать у літній ранок.Маленька пташка - степова перлинаСтрічає сонце, відкрива світанок.Та ось, сідає і тихіша пісняЧим ближче, до землі, спускають крила.Замовкла ось, на землю тихо сівши.Земля, чомусь, той голос заглушила.Я порівнять до тої пташки хочуХристову церкву - вільну і співучу.Коли вона, до неба, зводить очі,Все голосніше її голос чути.Коли молитви, в небо, підіймаєВ тім відчува із Господом єднання.Назустріч Господу, як сонечку, співає.Йому хвалу співає у чеканні.Але коли, у небо, не злітаєЗемні турботи голос її глушать.Хто до землі припав, той не співає.Не тішить той свою і ближніх душу.Заснув і спить, і сонечка не бачить,Що вже воно яскравіє на сході.Хто не співає Богу, той заплачеКоли Він вірних забере з Собою.Якщо ти, церкво Божая, заснулаПрокинься! Сплячого бо сплячий не розбудить.Світанок близько, ніч вже проминула.Візьміть за приклад жайворонка люди. 🕊️Л. Шпак