Статистика telegram channel - @ukr_pravda

Росія нарощує удари по українських збройних заводах. Як зберегти підприємства?Існує думка, що ворог знищує наші оборонні заводи лише фізично ракетними ударами. Але разом з російськими ракетами "прилітають" борги, втрачені ресурси на розвиток технологій, нереалізовані інвестиційні проєкти тощо. Як зберегти вітчизняне виробництво озброєнь в умовах постійних обстрілів? Зʼясовуємо: 1. Є три механізми форс-мажорів. Перший – відтермінування, тобто виробник досі зобов'язаний поставити продукцію, але держава дозволяє це зробити пізніше. Другий – розірвання контракту за згодою сторін без сплати штрафу, але тоді виробник має повернути авансові кошти, навіть якщо вони вже були витрачені на виготовлення знищеної продукції. Третій – те саме, але розрив контракту ініціюється державою в односторонньому порядку.2. Отже, витрати за будь-які удари по підприємству несе оборонна компанія. З цього приводу на ринку є дві протилежні позиції – і вони відрізняються залежно від сили руйнувань, рівня прибутковості компанії, особливостей продукції та банальної менеджерської впевненості у собі. 3. Для компанії у напруженому фінансовому стані покриття збитків від обстрілів може означати скасування інвестпроєктів. Іншими словами, вона не зможе вкласти гроші у покращення характеристик своєї зброї та збільшення обсягів її виробництва, здаючи позиції в технологічному протистоянні з росіянами.4. Ризик залишитись сам-на-сам зі своїми проблемами після обстрілу стимулює підприємства в кращому випадку закладати ці ризики в ціну продукції, а в гіршому – взагалі відлякує від роботи в галузі та великих інвестицій. А це суперечить цілі держави максимально залучати в галузь приватний капітал та зрештою призводить до нереалізованого потенціалу вітчизняного виробництва озброєнь.5. Найчастіше побажання, яке висловлюють опитані виробники та збройні асоціації – серединний варіант, щоб держава хоч у якомусь форматі розділила ризики зі збройними підприємствами. Серед названих варіантів – надання допомоги у відновленні чи пошуку нових будівель або ж купівлі обладнання, можливості списати частину зобов'язань з оборонної компанії на постачання тієї продукції, яку було знищено. 6. Коли дискусія заходить у поле державної підтримки бізнесу, не можна оминути ризик шахрайства. Наприклад, "Оборонці" відомо про випадки, коли державні та приватні підприємства під час виконання контрактів зловживали оголошенням форс-мажорів, не маючи змоги впоратись із взятими на себе зобов'язаннями.7. На думку директора "Української бронетехніки" Владислава Бельбаса, в оцінці обсягів знищеної продукції можна спиратися на кримінальні провадження з описом збитків, які зазвичай відкривають після прильотів на підприємства. Це може бути підкріплено обов'язковою документальною експертизою, яка б підтвердила перебування продукції у вказаному місці.

Як Україна опинилася перед загрозою нових блекаутів? Ворог вибиває енергетику України регіон за регіоном, тож найближчий опалювальний сезон цілком може за певних сценаріїв виявитись більш складним і проблемним, ніж зима 2022–2023 років. Як Росія змінила свою тактику, і що відбувається з захистом української енергетики? Розповідаємо:1. Глобальний задум ворога незмінний – розбалансувати систему та спричинити блекаут. Для цього росіяни намагаються спочатку розділити енергосистему країни на дві великі частини та зробити їх некерованими. Мета – створити дефіцит на сході країни, де історично споживання завжди вище, а майже вся місцева генерація вже розбита; і поступово паралізувати перетік електроенергії із заходу в східні регіони. 2. У підсумку країна може опинитись у двох реальностях: дефіцитний схід і профіцитний захід, між якими дуже ослаблені "перетини". Це ідеальна ситуація для ворога, щоб спричинити блекаут.3. Наступним кроком може бути удар по маневровій генерації в західних областях (теплові електростанції), а згодом – атака по розподільчих пристроях атомних електростанцій. Якщо ці об'єкти одночасно отримають суттєві пошкодження, атомні станції не зможуть видавати електрику споживачам, можливий стрибок частоти та системна аварія. Це сценарій, який українські енергетики добре пам'ятають із 23 листопада 2022-го, коли без світла, води й опалення одночасно лишились понад 10 млн людей. 4. "Найімовірніше, взимку нас очікує сценарій "4х2": чотири години без світла, дві – зі світлом", – прогнозує представник однієї з державних енергетичних компаній. Найскладнішою ситуація буде в прифронтових і прикордонних регіонах. Зі слів співрозмовника, одна з ключових проблем полягає в тому, що ППО не може забезпечити стовідсотковий захист. 5. Паралельно росіяни б'ють і по газовій інфраструктурі: видобуток, компресори підземних сховищ, розподільчі мережі облгазів. Їхня мета – не лише зруйнувати енергетику, а й порушити баланс газу, щоб Україна в тому числі не могла стабільно постачати паливо для генерації електрики та тепла. 6. Планувати та готувати масовані обстріли російським військовим допомагають їхні енергетики, які точно знають наші прогалини та слабкі місця. "Це вже не війна озброєнь – це війна інженерів. З обох боків сидять енергетики, які слідкують за обстрілами, рахують мегавати, резерви. Одні будують, інші руйнують. І лінія фронту тепер проходить не лише в окопах, а й між диспетчерськими пультами", – додає представник однієї з компаній.

Армія СЗЧ. Як працює механізм повернення на службу і що з ним не так? Як повернутися на військову службу після самовільного залишення частини або дезертирства, не потрапивши до в'язниці, які проблеми можуть виникнути на цьому шляху і що Рада планує змінювати в законодавстві про відповідальність за втечу з армії? Розповідаємо: 1. Подеколи командирам невигідно повідомляти про СЗЧ і дезертирство, адже вони самі відпускають підлеглих військовослужбовців додому в обмін на банківську картку, куди щомісяця приходять виплати за службу. Дехто навіть додає "мертві душі" в бойові розпорядження, щоб отримувати премію, зазначає співрозмовник УП серед комбригів.2. Втеча зі служби стала чи не єдиним методом для переведення військових між підрозділами. У листопаді 2024-го Верховна Рада ухвалила закон, що дозволяє поновлювати контракти і виплати військовим, які добровільно повернулися на службу. Командувачі відкрили скриньку Пандори – бійці масово почали використовувати СЗЧ як метод переведення, особливо з піхотних і штурмових підрозділів.3. Загальна статистика тих, хто повернувся, засекречена. Однак нещодавно директор ДБР Олексій Сухачов розповів, що 29 тисяч українських бійців повернулися на службу за спрощеним порядком. Він передбачав поновлення через резервну військову частину. Боєць мав подати рапорт в "Армію+", згодом його розподіляли в підрозділ резерву. Вже звідти військовий міг перевестися за відношенням від обраної військової частини. Упродовж трьох діб відновлювалися грошові виплати та соціальні гарантії.4. Водночас юрист Назар Олексюк каже, що військові, які поверталися через резервний підрозділ, не мали гарантій, що повернуться саме туди, куди планували. Як наслідок, частина бійців перестали повертатися із СЗЧ.5. Спрощений порядок перестав працювати 30 серпня. Нині військовослужбовці можуть повернутися на службу за загальним алгоритмом – через суд. Щоправда, від початку повернення із СЗЧ до офіційного поновлення у війську може минути від кількох місяців до року. Весь цей час вони чекають рішення вдома. І їх ніхто не розшукує.6. Дехто з бійців почав зловживати правом звільнитися від покарання після першого СЗЧ або дезертирства. Вони повертаються, кримінальна справа закривається, потім знову тікають зі служби і "розраховують, що в частині не витрачатимуть час на службове розслідування і передачу матеріалів до ДБР", – розповідає УП рекрутер однієї з бригад ЗСУ.7. Щоби цього уникнути, військові разом із депутатами підготували законопроєкт № 13260. Документ передбачає, що боєць звільняється від кримінальної відповідальності лише в тому разі, якщо після повернення із СЗЧ відслужить щонайменше 3 місяці.

Як з'явилась і чому занепадає перша в історії монобільшість у Раді?На початку сьомого року формального існування "монобільшості" ми вирішили згадати, як від піднесення перших днів фракція президента дійшла до фактичного напіврозпаду. Отже, перша частина – про те, як монобільшість стала реальною. А тут – дуже коротко про ключових персонажів цієї історії:1. За словами колишнього спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова, список "слуг" формувався за кількома підходами. По-перше, там були люди, які працювали у центральному виборчому штабі та люди від регіональних штабів. Кожен із них мав свою квоту у списку. Була група "кварталівців" – були ті, хто просто з'явився в списку, а були ті, хто працював весь час на етапі проведення виборчої кампанії.2. Крім того, були люди, дотичні до партійного процесу – їх називали групою Нижного. Була група експертів, хто був у так званій "білій кімнаті" у штабі і приймав участь в усіх обговореннях. Була група BRDO, так звана група реформаторів Гончарука. І вони, плюс-мінус, отримали по одному місцю в кожній десятці. Було троє людей, делегованих Разумковим.3. Головна проблема із формуванням списку полягала в тому, що ніхто точно не розумів, яка ж із його частин буде прохідною. Наприклад, Разумков пригадує, як нардеп Микита Потураєв образився і навіть просив його виключити зі списку, коли дізнався, що буде там аж під № 97. Інтриги додавав той факт, що до партійного з'їзду ніхто зі списочників не знав свого місця. 4. Водночас по мажоритарці рівень напруги був просто захмарним. Офіційно модерували весь процес Олександр Корнієнко та Сергій Трофімов. Неформально з ними дуже тісно працював Ілля Павлюк. В деяких областях він допомагав контактами, в деяких сам відповідав за всіх висуванців. 5. Один із членів виборчої команди "Слуги" пригадує: окремо на парламентських виборах уже відкрито проявився "Товариш" – так у штабі називали Ігоря Коломойського. Мовляв, були області, де “слуги” не змогли б самі, а в нього були люди і можливості. І вони не лізли в список, а ішли в поля на найважчі округи змагатись.6. Були області, де місцеві феодали проводили одного – двох своїх висуванців під брендом СН, а решту – протискали під власними політичними брендами. Як, наприклад, на Волині, де Ігор Палиця і сам обрався, і всіх своїх людей провів по округах і навіть делегував одного в "Слугу". Це була така форма політичної ввічливості та повідомлення про готовність до співпраці.7. Як і послуги від тодішнього глави МВС Арсена Авакова. На виборах в Раду він закрив масу "сіток" Порошенка на округах, і так змогли виграти багато абсолютно безнадійних кандидатів, навіть Коля Тищенко, пригадує один із членів виборчого штабу Зеленського.

Два місяці ударів по енергетиці РФ. Чи вдається Україні "виключати" російську нафтову галузь?За словами президента Зеленського, Україна вже здатна запускати по Росії 100-150 дронів на день. Це в кілька разів менше за ворога, але вже дає свій відчутний результат, який ми чи не кожного дня бачимо в медіа. OSINTери з "Кіберборошна" проаналізували останні удари по російській енергетиці, і от що з цього вийшло: 1. Заявлених ударів було близько 50, але частина з них не увійшла до аналізу, оскільки їм немає підтверджень, окрім текстових згадок у ЗМІ. Отже, за серпень-вересень 2025 року вдалося підтвердити 30 атак на енергетичні об’єкти на території РФ. З них: успішні - 23, неуспішні - 2, невідомо - 5. 2. Тобто Сили оборони робили по 3 успішних підтверджених ураження на тиждень. Для порівняння, у січні-березні 2025 року, коли Україна теж била по нафтових об’єктах РФ, було 2,1 успішні ураження енергетики на тиждень. Це пов’язано не тільки із фактичною успішністю українських атак, але і їх концентрованістю в певний проміжок часу та більшому фокусуванні саме на енергетичній інфраструктурі. Що важливо – багато ударів зараз припадають саме на критичне обладнання, а не цистерни, як під час минулої кампанії.3. Домінуючим українським засобом ураження, принаймні за опублікованими відео, став безпілотник FP-1 від компанії Firepoint. Легендарні "Люті" теж продовжують літати, але вже їх видно менше.4. Важливо розглядати подібні атаки не лише через призму дальності польоту чи факту влучання, а насамперед у розрізі тривалості зупинки виробництва, перебоїв із постачанням та реального впливу на систему. «Долетіли 1700 км» саме по собі не можна вважати успіхом.5. Ми проаналізували російські відкриті джерела і зафіксували повідомлення про проблеми з пальним у 33 суб’єктах РФ з 83. Водночас було б наївно вважати, що ситуація з пальним якось вплине на наявність дизелю у ворожій армії. Однозначно, російські танки будуть заправляти пріоритетно, а дефіцит відчуватимуть цивільні люди та експортери.6. Але це хороший спосіб економічного тиску, адже нафта і нафтопродукти – це близько 30% доходів російського бюджету, на який вони купують зброю та оплачують свою армію найманців.

Дірки між піхотними позиціями стають усе більшими. Що заважає українській армії стримувати росіян?Ми поспілкувалась із військовими як безпосередньо на передовій, так і у штабах, і вирішили розібратись, які основні проблеми заважають Силам оборони стримувати тиск росіян на фронті. Отже: 1. Дефіцит піхоти. Найгострішою потребою безпосередньо на передовій залишається піхота. Тому відстань між сусідніми позиціями може складати 200–300, 500–700 метрів, а іноді навіть по кілометру. У межах фронту це величезна відстань, точніше – дірка для проходу ворожої піхоти. За словами офіцера однієї з бригад, що стоїть на Покровському напрямку, є навіть позиції, які стоять суто заради галочки – на них контужені, трьохсоті: "Вони стоять там, щоб зверху тішилися, що в нас там є позиції".2. Дірки між позиціями та відсутність сталої лінії бойового зіткнення (ЛБЗ). Це означає тісне розміщення позицій Сил оборони між позиціями ворога – як, наприклад, на Добропільському виступі, проникнення піхоти, а не ДРГ противника, у прифронтові міста – як у випадку з Костянтинівкою чи Ямполем. Через відсутність бійців на першій лінії піхотою вимушено стають дронщики та мінометники, які стоять за 3–5 км від переднього краю. У найгірших випадках, про які УП теж відомо, росіяни навіть доходять до артилерійських позицій. Це 10–15 км від ЛБЗ.3. Складний перехід на корпуси. Ключовою перевагою переходу Сил оборони на корпусну систему прихильники реформи називали появу сталих органів управління. Але саме цього поки так і не відбулося, оскільки на місцях в тому чи іншому вигляді все ще існують тимчасові ОТУ, ТГРи і т.д..4. Мікроменеджмент головнокомандувача та постійні зміни в структурі управління військами. У червні 2025-го УП писала, як головком Олександр Сирський вдається до ручного управління фронтом. За ці три місяці ситуація лише ускладнилася. Спочатку Сирський почав регулярно відвідувати та "підрулювати" дії підрозділів на Добропільському виступі, який нині "зрізають" Сили оборони. Згідно з публічними згадками самого головкома, за останні 3,5 місяця він з'їздив на наради та зустрічі з тамтешніми командирами аж вісім разів. За даними УП, саме головком, а також командувач ДШВ Олег Апостол є ключовими людьми, що ставлять задачі штурмовим підрозділам на цьому напрямку – попри те, що тут має керувати 1-ий корпус НГУ "Азов".5. Дронові виклики. Якщо дивитись на ситуацію в розрізі, то можна виділити головну тезу – Україна все ще переважає в інноваціях, але росіяни беруть масовістю виробництва, що з кожним днем все більше й більше відчувається як на фронті, так і в тилу.6. Відтягування тилів від лінії бойового зіткнення. Через активність російської авіації та дронів приблизно з кінця весни – початку літа цього року підрозділи забезпечення української армії почали відсуватися подалі від ЛБЗ. Це означає, що плече логістики стає довшим і складнішим. Водночас це є способом уберегти людей та техніку. Разом із підрозділами забезпечення подалі від ЛБЗ почали шукати житло й самі військові, що суттєво подовжує час добирання на позиції.

Китай в кожному дроні. Чому в нашій зброї так мало українського?Власне виробництво комплектуючих до зброї зараз як ніколи потрібне Україні в усіх сенсах: і політично, і економічно, і військово. Тож що заважає українському виробництву комплектуючих? Пояснюємо у тексті, а ось дуже коротко про те, чому імпорт з Китаю – не варіант.1. Чому компоненти для зброї – це стратегічне питання? Один китайський завод може одночасно виконувати замовлення для російських та українських "друзів". При цьому Пекін щороку ускладнює доступ своїх підприємств на український ринок. Спочатку компартія ввела обмеження на вивіз дронів, а потім – на компоненти для них. Втім, ринок таки знайшов спосіб продовжувати торгівлю через посередників та лазівки у законодавстві. 2. Очевидно, що це залишається можливим лише тому, що цього хоче китайська влада. У випадку загострення конфлікту або чергового зближення Пекіну з Москвою, Україна разом з партнерами швидко може залишитись без спроможності виготовляти свою головну зброю, принаймні в таких же великих обсягах.3. Що не так з постачаннями з Китаю? Непоодинокими були випадки, коли з Китаю на українські заводи приходила низькоякісна техніка, непридатна до бойових дій. Або ж вона приходила невчасно. Вимоги до бойових безпілотників постійно зростають, а сфера їх застосування на війні – розширюється. Через це з’являється потреба у спеціалізованих військових компонентах, а не звичайних цивільних.4. Як Україна виграє від локального виробництва? Спроможність виробляти бодай якусь частину комплектуючих – це і про економічну вигоду та розвиток інженерії. Український ринок дронів та снарядів – це мільярди доларів, більшість з яких витікає за кордон через потребу купувати там електроніку та вибухові речовини. За словами засновника компанії Vyriy Олексія Бабенка, якщо в майбутньому перевести всі українські дрони на вітчизняні мотори, це допоможе створити близько 1000 робочих місць.5. Що буде з експортом зброї? "Якщо ми орієнтуємось на продаж зброї країнам НАТО, то використання китайських компонентів є "ред флегом" для покупця. Західні країни висувають вимоги до своїх виробників на мінімізацію залежності від Китаю.6. Чим займатимуться виробництва після війни? Виробничі лінії з електронікою можливо перевести на цивільні рейки після закінчення бойових дій. Наприклад, якщо ми робимо льотний контролер, то ми згодом зможемо робити плати для систем безпеки, сигналізацій, пральних машин, мікрохвильовок, холодильників тощо.

Чому ресторатори готуються до невідворотної кризи та закриття закладів? "Ресторанна галузь – це БДСМ-клуб. Нам неприємно, але ми продовжуємо це робити", – каже ресторатор Алекс Купер. Чим спричинена неминуча криза в галузі, яку учасники ринку прогнозують вже на листопад? Розповідаємо з їхніх слів:1. Брак трудових ресурсів в Україні не оминув жодний бізнес і ресторанний – не виняток. Співвласниця True Burger Bar і Hendrick’s Bar Анна Каткова каже, що не виходить з Work.ua. Там 35 тисяч вакансій тільки в Києві, з них 3,5 тисячі – ресторанних. Відгуків на вакансію немає, шукати кандидатів доводиться самій. Причому почасти кандидати знаходять вакансії ще до того, як рестораторка відгукується на їхнє резюме.2. Проте брак кадрів – проблема для бізнесу, але не головна причина майбутньої кризи в галузі. Листопад, грудень і січень, крім різдвяного періоду, завжди були одними з найгірших місяців для галузі HoReCa за доходом, а війна підсилює цей тренд. "Якщо будуть дощова холодна погода та постійні обстріли, то ситуація лише погіршиться. Раніше це було сезонним коливанням, а зараз стає критичними спалахами", – ділиться Завертайло. 3. CEO та співзасновник компанії з автоматизації закладів Poster Родіон Єрошек поки що не фіксує масових закриттів кав'ярень, кафе і ресторанів. За його даними, кількість діючих закладів і тих, що готуються до відкриття, – у межах середніх значень. "Останніми роками кожна зима – це стрес-тест для ринку. Після новорічних свят і так є зниження відвідуваності гостей, а у воєнні роки до цього ще додаються блекаути, посилення обстрілів, відплив працівників", – каже Єрошек.4. Передвісником кризи, що наближається, є економічна картина, каже Завертайло. "Платоспроможність населення падає, ціни зростають, люди менше відвідують заклади", – каже ресторатор. Його слова підтверджує аналітика Poster: у січні-серпні 2025 року заклади видали відвідувачам на 8,5% менше чеків, ніж за аналогічні місяці 2024 року.5. Завдяки номінальному зростанню цін середній чек у гривні збільшився в середньому в Україні на 16,5%. При цьому через падіння відвідуваності дохід закладів рік до року зріс у середньому на 6,5%. Тобто виручка в ресторанному бізнесі наздогнала інфляцію, при тому, що певні ціни в галузі зростають швидше, ніж офіційна інфляція", – розповів Єрошек на конференції "Реве та стогне ресторатор".6. Купер попереджає, що спроби зарегулювати ринок за допомогою різких рухів призведуть до краху. За його словами, переведення ресторанів і кафе на загальну податкову модель призведе до підвищення цін на страви на 45% і суттєвого скорочення персоналу. Мовляв, ресторани – це високоризикований бізнес, який, якщо пощастить, окуповується за 2-4 роки. Вкладати в цей бізнес і чекати повернення інвестицій десять років ніхто не буде – простіше купити квартиру і здавати її в оренду.

Що нам розповів міський голова Львова Андрій Садовий?За майже 20 років у місті так і не знайшлося сильного конкурента, який зміг би скинути Садового з п'єдесталу львівської політики. Але у цьому інтервʼю ми майже не говорили про місто Лева. Це – ширша розмова про останні 20 років української політики. Отже:Про те, чому влада змінює багатьох у гіршу сторону: Я часто говорю, що найбільшу тупість і глупість легко сховати за стінами адміністративних будівель. Будемо говорити без прізвищ, але є тисячі невігласів, які отримали владу, повдягали костюми і ходять когутами. Це трагедія. Знаєте, 100 років тому на вході у львівську ратушу був такий напис: "Щасливе те місто, якими керують філософи". Я би хотів, щоб у владу поверталися мудрі інтелігентні й освічені люди. Тому що вони можуть змінювати і творити. А коли приходять неосвічені невігласи й агресивні люди, то маємо трагедію.Про Ющенка: Він мав стратегічну візію держави, але припустився великої помилки – це кадри. Ющенко залучив до роботи людей, які його і зрадили, і підставили. Тому що поставивши Порошкнка на РНБО, а Тимошенко на главу уряду, він створив шалений батл. Вони кожного дня його роздирали – мовляв, "давай на мою сторону". Друга помилка – ми не залучали західних інвесторів, маючи великі можливості, коли світ був готовий інвестувати в Україну.Про Януковича: Він був апаратчик, який знав, як працює система. Я думаю, що у перший рік його президентства не було явних жорстких корупційних схем. Але потім вони почалися у великому масштабі. Плюс, не маючи освіти, він не мав спроможності ефективно керувати. І я так розумію, що Янукович передав реальне управління синові. Олігархи тоді мали до цього дуже багато зауважень. І треба зазначити, що у тому, що ми сьогодні маємо війну в нашій державі, це його вина, тому що він зрадив державу.Про Порошенка: Він був бізнесменом – 90% займався бізнесом, а той час, що залишився, займався державою. А враховуючи, що тоді "Самопоміч" була в парламенті, він хотів через мене тиснути на голосування в парламенті. Я давав йому розуміти, що так це не працює. І закінчилося все тим, що почалася сміттєва блокада. Тому відносини з ним були дуже складними. (…) Порошенко навіть пропонував мені підписати угоду, що контроль над "Самопоміччю" в парламенті переходить до нього. І тоді знімається сміттєва блокада. Я на це не пішов. Порошенка завжди цікавив і цікавить тотальний вплив і контроль.Про Зеленського: Ми не уявляємо, що таке керувати країною в час війни. Наприклад, кожного дня у Львові маємо похорони. Це дуже складно морально. Я думаю, щодня в президента на столі є інформація, скільки людей вбито, скільки поранено. І він має з тим жити. Ніхто не може собі уявити, наскільки це є складно. 

Вибори завтра і ніколи. Як політика перемагає війну в житті еліт?Ще з часів закону про НАБУ і САП "слуги" вимагали зустрічі з Зеленським. Час у президента знайшовся тільки тепер, проте щось пояснювати він навіть не планував – про історію з НАБУ сказано було ледь не випадково і нічого по суті. А от що Зеленський відповів на пряме запитання про вибори та хто, як і чи готується до можливої кампанії? Зʼясовуємо у тексті, а ось дуже коротко:1. За словами одного з депутатів, якщо підсумувати, то відповідь Зеленського щодо завершення війни була, що от "поки воюємо". Але якщо справи на фронті будуть погані, то доведеться йти на якісь важкі рішення. "Ще цікава фраза була від президента: "У мене багато енергії, вік дозволяє, тому ми цю війну завершимо і добре", – додає інший учасник зустрічі.2. Щодо проведення виборів – Зеленський сказав, що це питання важливе лише або для росіян, або для української опозиції. "Для всіх інших вибори не актуальні – нам війну закінчувати", – передає слова президента один із нардепів.3. Водночас така позиція президента досі не заважала вести непублічну підготовку до можливої виборчої кампанії. Офіційним стартом роботи такого штибу, мабуть, варто вважати зустріч Андрія Єрмака з Валерієм Залужним у грудні минулого року. Там він намагався укласти якщо не союзний договір, то принаймні пакт про ненапад. Залужний тоді послухав, але в колі своїх повторював, що якщо почнуться вибори, то ми програли, переказує слова Залужного людина з його оточення.4. А втім, десь на початку лютого 2025 року команда Зеленського почала серйозно думати про можливі варіанти, як піти на вибори. В той період на Банкову приводили різних політтехнологів, відповідальні за регіональну роботу в ОП та уряді тоді проводили наради з регіонами, а вертикаль Олега Татарова збирала "папочки" і почала "підкручувати" резонансні справи типу "труб Медведчука" і інших, де фігурувало прізвище Порошенка.5. Зацікавлення викликають і зроблені за канонами передвиборчої агітації масовані рекламні кампанії великих військових підрозділів із медійними командирами, як-то ІІІ штурмова чи "Азов", чи (підставити потрібну назву). Формально все це реклама рекрутингу чи зборів. Проте якщо порівняти її з такою ж "наружкою" під час виборчих кампаній, то буде складно знайти 10 відмінностей. 6. Власне, саме це спричиняє гостру політичну печію в ОП і виливається, скажімо, в заборону організаторам різних публічних форумів "надмірно захоплюватись" запрошенням військових. Наприклад, командування може в останній момент не пустити в Київ на конференцію YES кількох командирів корпусами тощо.7. "Знаєте, було враження, що всі кудись біжать, що от-от на осінь буде якась угода і вибори, але після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці все різко зупинилось. Схоже, наші вирішили, що нічого не вийде, воюємо далі", – ділиться враженнями з УП один із співрозмовників на Банковій.