Повідомлення telegram каналу - @ukr_pravda

Про що два роки мовчав Залужний? Розповідає радниця ексголовкома Людмила Долгоновська
Наприкінці серпня у світ вийшла перша книжка про Валерія Залужного – одного з наймовчазніших українських воєначальників. Авторкою книжки стала його колишня радниця зі стратегічних комунікацій – Людмила Долгоновська. Ми ж вирішили переказати вам ті частини "Залізного генерала", які мають історичну цінність або підтверджують відомі, але публічно не визнані факти:

1. Як Залужний став головнокомандувачем? Наприкінці липня 2021-го Залужному зателефонували з ОП й запросили на співбесіду. Валерій Федорович, який на той момент очолював ОК "Північ", відповів, що має попередити свого начальника – Олександра Сирського. Втім, людина з ОП порадила цього не робити. Найбільше Залужний переймався якраз через те, як до цього призначення поставиться Сирський.
2. Коли Сили оборони почали готуватися до великої війни? Щонайменше з літа – осені 2021 року. Тоді Залужний віддав наказ під приводом навчань "Об'єднані зусилля 2021" перегрупувати та підготувати війська до російського наступу, а також зупинити ротацію підрозділів на сході, щоб там постійно були війська. Паралельно Залужний дозволив військовим у зоні ООС відкривати вогонь на ураження противника й обкатувати "Байрактари".
3. Хто допоміг зі снарядами для ЗСУ до того, як їх почав надавати Захід? Проблем у процесі підготовки до великої війни було безліч – від відсутності запасів бронежилетів до палива та снарядів. Зі снарядами у серпні 2021-го раптово допоміг представник американської оборонної компанії на ім'я Володимир. Він запропонував передати Україні піврічний запас боєприпасів, які призначалися для Афганістану. Ці снаряди допомогли Україні протриматися до червня 2022-го, до перших пакетів західної допомоги.
4. Що відбувалося напередодні самого вторгнення? За 12 днів до вторгнення, на одній з нарад, Залужний "благим матом" кричав на генералів і командувачів угруповань. Залужний наполягав на введенні воєнного стану й оголошенні загальної мобілізації. Але політичне керівництво на такі кроки не пішло. "Причина зрозуміла: ворогу не можна було давати підстав. Саме той факт, що російська агресія була "неспровокована", допоміг нам тримати позиції на міжнародній арені та досягти потужної підтримки", – пише Долгоновська.
5. Чому Залужний два роки уникав журналістів? Причина такої поведінки головкома крилася в його бажанні "уникати напруги у взаєминах з президентом", пише Долгоновська. "Коли військові врятували Київ і стабілізували лінію фронту, політики відчули себе полководцями й почали втручатися в планування операцій, вимагаючи швидких перемог. Сказати про це публічно, значить власноруч підписати собі указ про звільнення. Збрехати – не варіант для Залужного. Залишається один вихід – мовчати".