Статистика telegram каналу - @tetiana_kozelska
2024-05-09
Я_тут_пишу
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Історія змін назви
Історія зміни типу аккаунта
Історія зміни статуса
Стіна канала я_тут_пишу - @tetiana_kozelska
Привіт) сьогодні у моєму адвенті цікаве завдання, яке знову змушує задуматися над баченням себе та свого життя. Треба описати себе, або свої плани та цілі фразами відомих людей. І ці фрази мають характезувати вас саме сьогодні, бо завтра вони вже можуть бути інші:
В мене на сьогодні:
Життя — це те, що з тобою відбувається, поки ти будуєш плани. Джон Леннон
Людина, яка нікуди не поспішає, нікуди не потрапляє. Грегорі Девід Робертс
Жінка — як пакетик чаю, ніколи не знаєш, наскільки вона міцна, до тих пір, поки вона не потрапить в окріп. Елеонора Рузвельт
А що у Вас?
Друзі усіх зі Святом!
Сьогоднішня тема адвент календаря про Миколая. Який він ваш Миколай?
Мій Миколай прокинувся о другій ночі від хвилювання, що проспав будильник. Розбуркався й не міг знайти свій сон. Він лежав і згадував себе малого, тоді він теж не спав всю ніч, але прокидався з метою перевірити, що там під подушкою?
Теплі спогади зігріли й він задрімав.
Будильник на смартгодиннику завібрував о пʼятій ранку. Миколай з приємною тривогою сповз з ліжка. Дістав з полички заготовлені пакуночки й поклав під подушку малому, великому й собі. Влігся назад під ковдру й став чекати ранку. О шостій ранку пролунав заспаний голос синочка:
— Ма, а вже ранок? Бо я перевірив, а під подушками нічого. Ще не приходив Миколай?
— Ще дуже рано, спи маленький.
Добре що ти нічого не знайшов, подумав Миколай, бо я не готовий о шостій починати цей день.
О сьомій ранку Миколай здався, малий увімкнув гірлянду над ліжком й почав нишпорити під подушкою. Радість та віра у диво заповнила кімнату. Миколай посміхався, він був щасливий.
Друзі, сьогодні хочу поділитися з вами посиланням на фото з читань новел, яке було 30 листопада, щоб ви могли зануритися в прекрасну атмосферу книгарні.
А ще ділюся 4 завданням адвент календаря: сьогодні треба було придумати нові слова, або вказати ті, що є, але вживаються в іншому сенсі (як бавовна).
В мене всього 3 слова, але вони реально вживані в колі моєї сімʼї:
- глазур - так я коротко називаю глазурований сирок в шоколаді,
- сюрприз - це слово я використовую для назви будь-якого розважального дитячого центру. Так склалося, що коли ми вперше вели дитину в подібне місце, то робили синочку сюрприз, з тих пір назва не змінилася
- грати людьми - ця фраза означає, що зараз буде гра в якій кожен обере собі персонажа, як-от Людину Павука чи Тора, такі собі дитячі рольові ігри.
А у вас. є такі слова?
Моє сьогоднішнє друге завдання адвенту для творчих: описати, яка я сторінка 🫰
Я сторінка цікавого роману. Маю цупкий, майже новий папір та насичено-темні чорнила. Шрифт на мені не звичайний: він дрібний, щоб більше слів помістилося, але при цьому легко читається. Та й слова на мені зрозумілі кожному, про життя та любов. Про втрату та біль. Про радість та сум.
Є й щось просте, банальне, як от ранок зі сніговими іскорками чи опис смачної кави.
Я лежу в книзі життя десь між початком та серединою. А сусідка моя ще пуста, бо завтра ще не настало.
А як ви себе уявляєте? 💕
Перше завдання адвент календаря для творчих було написати листа, кому хочеться. В мене вийшло щось таке:
Тіна сиділа, закутавшись у шерстяний плед на дивані. В одній руці стигла чашка чорного чаю з лимоном, в іншій була кулькова ручка. На колінах лежав щоденник, в якому вона планувала свої сірі робочі будні. Не розписаним планами та справами, залишалося лише шосте грудня. Жінка замислилася, що особливого у цьому дні? Потім вона перевела погляд на друге число, де першим у списку дій було: придбати Миколайчики. Точно, мовила вона собі в голові й посміхнулася, буде ж свято. Раптом, вона відчула таке хвилинне й непереборне бажання написати листа, що поспішно перегорнула сторінку й почала:
Дорогий…
Тіна замислилась, хто? Хто цей дорогий? Кому може написати листа доросла жінка, мама та дружина? Коханця вона не завела, чоловіку не зовсім до того. Невже їй і справді залишається уповати на Святого Миколая?
Лоб її насупивсь, за дві секунди вона вже розгладила його рукою, щоб прибрати зморшки. Важко зітхнула, зачеркнула дві останні літери в слові й продовжила:
Дорога Тіно, я хочу попросити тебе не забувати про свою цінність та особливість у цьому до біса дивному світі. Я знаю, що у цьому році не все було так, як тобі хотілося та планувалося. Але ти тут, у цьому моменті. Живеш, пишеш, дихаєш. Рухайся дівчинко далі, попри все. Й поклади під подушку собі щось солоденьке. Диво воно для всіх.
Останній день осені стрімко біжить до кінця. Я провела цю пору сьогодні теплою зустріччю письменниць. Кожна творча подія це знайомство з новими людьми. Читання свого твору - міні випробування для мене, як для авторки.
Сьогодні ми розіграли серед гостей п'ять збірок, а ще подарували чудові наліпки, які ви можете бачити на фото. Окрім цього зробили купу гарних фото на пам'ять (поділюся ними згодом).
Чи хотіли б ви почитати новелу, яку я читала сьогодні на зустрічі?
Чекаю ваших реакцій якщо так
Тиждень сповнений стресу, тривог, роботи та ще десятка інших справ, затягнувся мене з головою й ще трішечки. На сьогодні я:
- написала крихітний абзац про драконів
- жодного разу не відкрила роман на редагування
Та попри всі життєві обставини, я ще раз хочу вам нагадати та запросити вас. Вже завтра відбудеться тепла зустріч. Приходьте
Друзі, хочу поділитися з Вами останніми творчими новинами. На минулому тижні я зустрічалася зі своєю менторкою. Ми обговорили план моєї роботи з відгуками бета рідерів. Тому, маю вам сказати, що можливо дракони будуть з'являтися рідше (сподіваюся ні😊). Я дуже хочу за зиму доробити останні правки в романі та відпустити його у пошуках видавця. Дякую кожному, хто тут зі мною❤️
Ми вилетіли, як зазвичай о десятій вечора, коли темрява повністю вкривала нашу частину континенту. Спорядившись новим приладдям, я ніби відчував пригнічення й не тому, що було незручно та важко. А просто мені було страшно, бо нам й досі не розповіли, як і чому загинули наші побратими тієї ночі. Не було сумнівів, що драги їх вбили, проте було б дуже добре дізнатися як саме. У Газара в очах мелькала стривоженість, хоч голос його звучав рівно та спокійно:
— Ну що, летимо та робимо свою справу. Без зайвого шуму та напруги. Памʼятайте — завчасний постріл нічого вам не дасть. Лише витримка та холодний розум.
— Так командире. — без ентузіазму мовили ми.
Наші семеро срібних драконів чекали на поготові в долині. Ці благородні створіння спокійно стояли, випускаючи пар з великих ніздрів.
— Привіт Егане. — погладив я його по шиї. — Готовий політати? Га? — я вмостився у сідлі, а мій дракон затупцяв лапами по траві.
Ми злетіли слідом за командиром, мої нутрощі стиснулися на долю секунди, поки ми набирали висоту. Я нахилився до шиї дракона й почав вдивлятися у простір навкруги. Нові темні окуляри дещо обмежували огляд, особливо зараз, вночі. Зате давали трохи безпеки для очей. Чим ближче ми підлітали до моря, тим тривожніше ставало всередині мене. Дракони потроху сповільнювалися, а ми оглядалися навкруги у пошуках драгів. Досить часто вони видавали себе світлом ліхтарів, але по чуткам останнього разу вони їх не використовували.
Ми зависли над морем, розтягнувшись у довгу шеренгу. Шум прибою. Місячне світло. Романтика.
Зненацька мій дракон заревів і різко пірнув униз. Ми летіли так низько над водою, що я встигав навіть побачити наше відображення. За нами почулися перші постріли з нашої зброї. Еган розвернувся і я захватив ціль - драга, що висів прямо навпроти Єна. Я прицілився. Вистрілив і драг почав повільно спускатися вниз у воду.
— Так! — вигукнув я. Еган повертався назад у шеренгу. Як раптом за моєю спиною щось шкваркнуло. Я відчув глухий удар в новий захист, що боляче вдарив мене по ребрах. Поштовх був настільки сильний, що я ледве втримався в сідлі. Мій дракон різко фиркаючи розвернувся і я зловив ще один поштовх, але тепе вже в груди. Моє дихання збилося, руки ослабли, я відчув приємну невагомість вільного польоту. Десь наді мною пролунав дикий рев: Нііііііі.
За секунду вже відчувався холодний доторк води й неможливість дихати. В голові лунала думка: Я не вмію плавати.
