Перше завдання адвент календаря для творчих було написати листа, кому хочеться. В мене вийшло щось таке:Тіна сиділа, закутавшись у шерстяний плед на дивані. В одній руці стигла чашка чорного чаю з лимоном, в іншій була кулькова ручка. На колінах лежав щоденник, в якому вона планувала свої сірі робочі будні. Не розписаним планами та справами, залишалося лише шосте грудня. Жінка замислилася, що особливого у цьому дні? Потім вона перевела погляд на друге число, де першим у списку дій було: придбати Миколайчики. Точно, мовила вона собі в голові й посміхнулася, буде ж свято. Раптом, вона відчула таке хвилинне й непереборне бажання написати листа, що поспішно перегорнула сторінку й почала:Дорогий…Тіна замислилась, хто? Хто цей дорогий? Кому може написати листа доросла жінка, мама та дружина? Коханця вона не завела, чоловіку не зовсім до того. Невже їй і справді залишається уповати на Святого Миколая?Лоб її насупивсь, за дві секунди вона вже розгладила його рукою, щоб прибрати зморшки. Важко зітхнула, зачеркнула дві останні літери в слові й продовжила:Дорога Тіно, я хочу попросити тебе не забувати про свою цінність та особливість у цьому до біса дивному світі. Я знаю, що у цьому році не все було так, як тобі хотілося та планувалося. Але ти тут, у цьому моменті. Живеш, пишеш, дихаєш. Рухайся дівчинко далі, попри все. Й поклади під подушку собі щось солоденьке. Диво воно для всіх.