Трішки цитат із «Дама номер 13»📝🩸«Наше з нею життя - то не була нестримна пристрасть чи поезія, влучніше б сказати, воно було сповнене радости, спокою і певности, такої ж, як та, що завтра зійде сонце»
«І запевняю, що байдуже, скільки часу могло минути: трагедії завжди молоді...»
«Всі смерті брутальні - відказав Бальєстерос, не реагуючи на сарказм. - Романтично насправді - це жити далі»
«Ми довго з ним говорили про те, яке ж пекло: нескінченне чи невичерпне. Ми сходилися на тому, що, якщо воно нескінченне, то це були муки. Та якщо воно було невичерпне, то навряд би хто захотів, щоб воно колись закінчилося. І ми вдвох доходили висновку, що вичерпатися для нас гірше, набагато гірше, ніж померти»
«Він передчував, що біль, набагато могутніший за пристрасть, не мав оргазму, клімаксу, затаєного невдоволення, після якого могла прийти полегша. Життя могло насититися задоволенням, проте завжди було голодне до страждань»
«Ніщо так не сприяє наверненню в окультизм, як годинне відшкрібання крови, сказав він собі. Болю в спині досить, щоб повірити в потойбічне»
«Він не мав нічого ні всередині, ні попереду себе, а лише те, що він колись мав
. Може, всі людські істоти були однакові. Людина має лише те, що вона мала
: якщо в тебе це заберуть, ти перестанеш існувати»
Прочитала половину «Кайрос» і почуваюся так🙈Як же мене вибішують дорослі чоловіки, які маніпулюють юними дівчатами і «виховують» їх під себе (але я все одно продовжую читати книжки з таким сюжетом😂)Але, щоб ви не подумали, що саме за таке дають Букера, потрібно додати, що в книзі дуже цікаво описується Німеччина у період після Другої світової, коли вона була розділена на Західну і Східну (комуністичну).Головні герої живуть саме в Східній, тобто в такому собі «німецькому радянському союзі».І, так, тут згадуються лєнін, сталін і інша нечисть, але не знаю, чи можна було б написати таку історію й реалістично описати історичний контекст без згадок про них🤷♀️ Я підозрюю, що далі в історії буде розвиватися лінія про розчароване покоління німців, які через власне почуття провини вирішили слідувати за ідеологією так званих «переможців» (це я про совок і жителів Східної Німеччини), але всі ми зараз прекрасно розуміємо що таке комунізм, на жаль(Ну і, звісно, тут дуже насичений текст, багато згадок інших книг, музичних, художніх творів, вишуканий стиль авторки (ну, Букер 2024 року, як не як😅)
Дочитала вчора «Мертву Віту» до 120-ї сторінки і вирішила ділитися з вами своїми враженнями після кожних 120 сторінок (їх тут якраз 364)🙂↕️Коротко про сюжет:У нас є дівчина Віта, яка кожного місяця чомусь? помирає і воскресає👀А ще майже нічого не памʼятає про своє життя до певного моменту.Вона вже задовбалася від такого двіжу і була б рада нарешті померти остаточно, але у неї це ніяк не виходить🤷♀️І все б нічого, до такого теж (мабуть) можна звикнути, але разом з нею щомісяця дуже специфічним чином помирають люди з її оточення (подруга, колега, сусід з гуртожитку).І, на відміну від неї, не воскресають, а повертаються до Віти у вигляді чи то привидів, чи то галюцинацій🫥Віту переслідує стрьомний чоловік на імʼя Шостий, якому вона потрібна для завершення ритуалу.(І, скоріше за все, з ним повʼязане її щомісячне вмирання).Ще тут є поліцейський, який розслідує вбивства людей, з якими була знайома Віта.І у Віту він, звісно, починає закохуватися (ну як без цього😅)Що мені подобається:✅Книжка читається легко, якщо хочеться відпочити і розслабити мозок - це воно))✅Мені все ще цікаво як всі сюжетні лінії повʼязані між собою і що буде у фіналі, тому що у відгуках обіцяють вибух мозку👀✅Є горорні сцени, моторошна атмосфера і напруга, які можуть полоскотати нерви.Що поки що не дуже подобається:✅ Дивні реакції персонажів на деякі події (гг живе у гуртожитку, вона помирає у ліжку і її сусідка залазить під ковдру Віти, бачить що щось не так, але не дивиться на її обличчя, тіло, а починає шукати пульс. Ну і потім на тіло Віти особливо ніхто з сусідок не дивиться🤷♀️ В інших сценах смерті люди теж не дуже зацікавлені подивитися що ж все таки з нею сталося😅)✅Сюжетні кліше - поліцейський закохується у Віту, хоча вона безпосередньо повʼязана з вбивствами, які він розслідує)) Логіка і професіоналізм покинули чат😅Але, можливо, потім поліцейський ще здивує мене (дуже сподіваюся на це)Стараюся ставитися до цієї книги як до розважально-відпочинкової і поки що мені подобається)Якщо сюжет мене, дійсно, здивує, то закрию очі на моменти, які для мене зараз виглядають нелогічними) Або, можливо, потім зрозумію чому ці моменти були прописані саме так👀
Зліва - прочитане у квітні, справа - те, що хочу прочитати у травні (і ще +1 книга з укр літ на мій клуб🙈)Чи дуже я в себе повірила?- Так😂Але раптом мене як попре читати і я не зможу зупинитися?))Поки налаштовуюся зняти відео про прочитане, розповім вам коротко про свої враження-оцінки:✅«Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь - свідчення молодого хлопця про досвід війни: його власний, близьких, побратимів, людей, які жили/живуть в зоні бойових дій.Дуже чесно, відверто, до мурашок на шкірі і сліз.❤️🩹/10✅ «Пригоди Аліси в Країні Див» - ця канонічна історія не була моєю улюбленою в дитинстві і не стала улюбленою зараз, але перечитувати і сприймати її з позиції дорослої людини було прикольно))8/10⭐️✅ «Кімната Джованні» - один із засадничих творів квір-літератури, роман про стосунки двох чоловіків у буремні 50-ті в Парижі, коли, наприклад, у США це все ще офіційно вважалося злочином🙈Дууужеее красивий стиль автора (ліпила по 3 стікери на одній сторінці), у книзі підіймаються питання кризи ідентичності, суспільних критеріїв маскулінності, пошуку себе.9/10⭐️✅«Правила будинку сидру» - вчора майже звинуватила Ірвінга в расизмі, а потім дочитала книжку, поставила 10/10 і віднесла до найкращих книг року😂Щемка, глибока, чуттєва історія про сиротинець, в якому дивакуватий лікар і кілька медсестер дарують покинутим дітям всю свою любов та відстоюють права жінок на аборти у 40-50-х роках (але це далеко не всі теми, які підіймаються в цій книзі).А що ви начитали у квітні?)Яка книга сподобалася найбільше?
Почала читати «Кімнату Джованні» на книжковий клуб і як же тут майстерно описуються почуття, стани, емоції, стосунки між персонажами🤌«Батько іноді з гордістю зауважував, що ми схожі не на батька й сина, а радше на приятелів. Думаю, іноді й справді в це вірив, проте я - ніколи. Я не хотів бути його приятелем: я хотів бути його сином. Так звана чоловіча відвертість, що виникла між нами, виснажувала й жахала мене. Батько повинен уникати надмірної відвертості зі своїм сином. Я, приміром, не хотів знати (принаймні не з його уст), що його плоть була так само гріховною, як і моя власна. Це знання не допомогло мені більшою мірою почуватися його сином - або навіть приятелем - навпаки, мені здавалося, наче я втручаюся в чужі справи, і мене це лякало. Батько гадав, що ми схожі. Але мені не хотілося так думати. Мені не хотілося думати, що моє життя буде схожим на його і що мій розум колись стане таким само безбарвним, млявим і негнучким. Батько не хотів, щоб між нами була дистанція. Він хотів, щоб я ставився до нього, як чоловік до чоловіка. А я навпаки, прагнув тієї рятівної дистанції між батьком і сином, яка б дозволила мені любити його»
Маю вам зізнатися, що я після презентації «Сьомги» і коротенького особистого спілкування з Софією Андрухович, тепер нерівно до неї дихаю😍Я ніколи особливо не захоплювалася кимось (окрім Едварда Каллена і своєї сестри в дитинстві🤣) настільки, щоб хотіти наслідувати цю людину.Але Софія така цікава, глибока, внутрішньо зріла, цілісна особистість, що я на тій зустрічі зловила себе на думці, що хочу бути схожою на неї, коли виросту😅Прочитала вчора вночі передмову до «Сьомги», яку авторка написала нещодавно і ще раз переконалася, що вона супер-хот у всіх можливих сенсах🔥В першу чергу - в літературному)))«Але з «Сьомгою» непростий випадок. Авторка її боялась. Боялась і соромилась перечитувати її, хоча написала якраз для того, щоб якось подіяти на власні страх і сором.Як і багато хто, вона прагнула забути болісне, страшне і неприємне, викреслити з досвіду все те, що викликало відразу й відторгнення.Але якась потужна сила всередині наполягала на несправедливості такого пориву. Намагатися заплющити очі й забути означає позбавити себе частини існування, відмовитися від повноти. Покинути не випробуваними можливості, не скористатися шансами»
Сьогодні точно хочу дочитати «Сирени Титана», щоб далі до кінця місяця читати книги написані жінками про жінок і для жінок💅✔️На наше з дівчатами обговорення у березні обрали «Метелики на шпильках» Ірини Вільде (яку продинамили минулого року😅)✔️На клуб Кристини читатиму «Сьомгу» Софії Андрухович, яку я і просувала на обговорення (дякую дівчатам, що погодилися взяти її на клуб 🙂↕️❤️)А далі у мене мільйон варіантів, з яких я поки що не знаю що обрати🙈Перерахую їх вам, а ви пишіть, будь ласка, в коментарях що читали і що точно треба взяти мені цього місяця🙏Ну і собі можете щось підглянути з мого списку😉✔️Барва пурпурова, Еліс Вокер✔️Упіймати кролика, Лана Бастачиш✔️Будинок на Манго-стріт, Сандра Сіснерос✔️Провулок світлячків, Крістін Генна✔️Моя неймовірна подруга, Елена Ферранте✔️Здохни, коханий, Аріана Гарвіч✔️Безбратня ніч, В.В. Ганешанантхан✔️Власна кімната, Вірджинія Вулф✔️Голос, Крістіна Далчер✔️Сестри під вранішнім сонцем, Гізер Морріс✔️Шовкова пані, Наталена Королева✔️Привіт, красуне, Енн Наполітано✔️Порцеляновий місяць, Джейні Чан✔️Зима в Стокгольмі, Агнета Плейель
За коротенький лютий прочитала 4 книги (як, власне, і планувала😅) і «надкусила» ще 2)«Любця. Ми по тебе скоро приїдемо», Наталія Оздемір - 8/10⭐️Історія про стосунки бабусі і внучки, які зароджуються на початку Повномасштабного вторгнення❤️🩹Хороша книга, щоб згадати власне дитинство, особливо якщо ви часто проводили час з бабусями-дідусями, відрефлексувати свій досвід проживання 24 лютого.Тут підіймається і важлива тема окупації, втрати звʼязку з близькими, і серванти, заставлені посудом з незапамʼятних часів, яким не можна користуватися, дууужеее багато описів смачної їжі, галицької говірки і цікавих традицій😌Що по мінусах?1.Мені не вистачило різноманіття стилістичних прийомів, краси тексту (метафори, символізм, контрастність), тому що описи дуже прості. Хоча, книга точно фокусується не на цьому, а на емоціях, переживаннях, ностальгії, спогадах, життєвих ситуаціях, які зрозумілі кожному. У цьому плані (плані стилю) більше сподобалися «Летиція Курʼята» і «Мене звати Дуся» в Лабораторії.2.Деякі ситуації, жарти з часів перших місяців Повномасштабного вторгнення зараз мене вже емоційно не торкали і відчувалися неактуальними🤷♀️ʼʼКрамничка «З легкої руки»ʼʼ, Горан Петрович - 9/10⭐️Детальніший відгук тут«Приватні обряди», Джулія Армфілд - 9/10⭐️Писала про неї тут«Пʼята фігура», Робертсон Девіс - 10/10⭐️Найкраща книга місяця😍Ось тут описала свої перші враження після закінчення читання)Почала читати в лютому:✔️ «Таємна історія», Донна Тартт (хочу дочитати/перечитати, але не знаю коли це зроблю🙈)✔️ «Сирени Титана», Курт Воннеґут (хочу дочитати за перші дні березня)А ви, якщо дочитали цей довжелезний пост до кінця, діліться в коментарях що начитали у лютому🙂↕️
Прекрасні люди, так склалося, що сьогодні неймовірно сумний, але і трішки радісний (для мене) день, тому що сьогодні мій день народження🤷♀️Поки що складно усвідомлювати, що мені вже 30, що за останні 4 роки ми пережили стільки, скільки інші люди не проживають і за все життя. Що у мене завжди викликатимуть сльози відео, фото, історії про 2021 рік❤️🩹Але в цих роках, звісно, було і багато хорошого, тому що життя триває, незважаючи ні на що.Дякую собі, що тримаюся, що подолала свої страхи і створила блог, що продовжую щиро любити книги і читання, як колись у дитинстві😊Дякую вам, що читаєте мій потік свідомості тут, дивитеся відео. Ви - найкраща аудиторія, мої однодумці, про яких колись я могла тільки мріяти🫶 Дякую видавництвам, які звернули увагу на мій контент і запропонували співпраці🥰Для мене це кожного разу величезна радість😍І найголовніше - дякую нашим Захисникам і Захисницям🫂Усього цього, нас і України не було б без вас, вашої сміливості, дуже складних виборів, особистих жертв і внутрішньої сили, якими я можу лише захоплюватися💔Найкращим подарунком для мене сьогодні буде, якщо ви задонатите посильну для вас суму на збір Лілі🫂І підтримуватимете ЗСУ щодня донатами, подяками і підтримкою😌https://send.monobank.ua/jar/ACBDmoGYim?utm_source=ig&utm_medium=social&utm_content=link_in_bio&fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAc3J0YwZhcHBfaWQPMTI0MDI0NTc0Mjg3NDE0AAGnfjotIonekwqWWfxSZee5wlnvA_Qrlm2BlPjTsqmeXmBtdMQYrXstQqJFDcM_aem_cJ7_wxjptQWZyIrgjIeN1Q
Дочитала «Приватні обряди» на наше з дівчатами обговорення в лютому🙂↕️Джулія Армфілд робить заявочку на роль однієї з моїх улюблених авторок👀Дуже подобається як вона описує персонажів, їхню психологію, внутрішні конфлікти, стосунки, почуття, тілесність🤌«Приватні обряди» - це історія стосунків трьох сестер одна з одною і з їхнім нарцисичним, холодним, емоційно відсутнім батьком у світі, який скоро може зникнути через постійні дощі і затоплення.Як і в іншій книзі авторки - «Наші дружини на дні морському», тут багато метафор, символів стосуються води, глибини, сирості, вологи.Розділи від імені кожної сестри чергуються, а ще є окремі розділи, які називаються «Місто» і в них описується як змінюється світ навколо: руйнуються будівлі, змінюється інфраструктура, люди найрізноманітнішими способами пристосовуються до води, яка оточує їх скрізь.Мені дуже відгукувалися спогади і ностальгія персонажів про їхнє життя до початку катаклізму (кілька днів тому побачила тікток про Україну до початку війни і залипла на ньому на хвилин 15🥲)Але «Обряди» не зачепили мене емоційно так, як «Наші дружини на дні морському»🤷♀️Хоча я очікувала що буде навпаки, тому що маю старшу сестру і люблю читати книги про стосунки сиблінгів.Можливо, справа в тому, що я не ідентифікувала себе з жодною з трьох головних героїнь, хоча їхні типажі дуже різні: старша контролююча сестра, емоційно нестабільна, саркастична середня і пофігістична, з уникаючим типом привʼязаності молодша😅 Ще мені не зовсім сподобався фінал, який був схожий на трилер, чи горор і спростив для мене цю історію👀Але я вже кілька днів повертаюся думками до деяких сцен, мене зачарувала тривожна, гнітюча атмосфера в цій книзі, тому з нетерпінням чекатиму наступні творіння Джулії Армфілд, а «Приватні обряди» отримують від мене 9/10⭐️🙂↕️
TGLIST.COM.UA
