Всі відмінності персонажів і епох відображаються у мові, якою спілкуються герої (тут ще варто віддати належне нашим перекладачам, які дууужее постаралися з українським перекладом), у жартах, темах діалогів, загальному настрої, світобудові в кожній історії.Жанрово історії теж відрізняються: тут вам і пригодницький роман про нотаріуса, який досліджує острови десь біля Австралії; і драма про композитора, який стикається з крадіжкою своїх творів; і трилер-бойовик про журналістку, яка має врятувати Америку від ядерної катастрофи;і антиутопія про далеке майбутнє👀Деякі з історій динамічні, цікаві, читаються легко, а деякі через мовні і стилістичні особливості вимагають зусиль😤АЛЕ!Мітчелл багато натякає (а в деяких історіях говорить майже прямо), що 6 головних героїв повʼязані між собою, незважаючи на те, що вони перебувають у різному часі, просторі і тд👀 У них дуже схожий психотип: борці за справедливість, які відстоюють своє бачення і цінності.Коли арка кожного персонажа певним чином закінчується, виникає природне бажання отримати відповіді на загальні питання: Як? Чому? Навіщо? А Мітчелл розраховує, що всі ми, читачі, розумненькі і самі знайдемо відповіді на свої численні запитання😂Для мене «Атлас хмар» - це книга, яка стилістично все таки цікавіша, ніж сюжетно🤷‍♀️Це не робить її поганою, але якщо ви очікуєте стрімких, неочікуваних плот-твістів (особливо в кінці книги), ви можете відчути себе трішки обманутими😅Я рада, що прочитала це творіння Мітчелла і відчуваю навіть певну гордість за себе😎Буду читати його книги далі, а вам раджу починати знайомство з автором з «Дому на Збіччі»😌