Дочитала «Приватні обряди» на наше з дівчатами обговорення в лютому🙂‍↕️Джулія Армфілд робить заявочку на роль однієї з моїх улюблених авторок👀Дуже подобається як вона описує персонажів, їхню психологію, внутрішні конфлікти, стосунки, почуття, тілесність🤌«Приватні обряди» - це історія стосунків трьох сестер одна з одною і з їхнім нарцисичним, холодним, емоційно відсутнім батьком у світі, який скоро може зникнути через постійні дощі і затоплення.Як і в іншій книзі авторки - «Наші дружини на дні морському», тут багато метафор, символів стосуються води, глибини, сирості, вологи.Розділи від імені кожної сестри чергуються, а ще є окремі розділи, які називаються «Місто» і в них описується як змінюється світ навколо: руйнуються будівлі, змінюється інфраструктура, люди найрізноманітнішими способами пристосовуються до води, яка оточує їх скрізь.Мені дуже відгукувалися спогади і ностальгія персонажів про їхнє життя до початку катаклізму (кілька днів тому побачила тікток про Україну до початку війни і залипла на ньому на хвилин 15🥲)Але «Обряди» не зачепили мене емоційно так, як «Наші дружини на дні морському»🤷‍♀️Хоча я очікувала що буде навпаки, тому що маю старшу сестру і люблю читати книги про стосунки сиблінгів.Можливо, справа в тому, що я не ідентифікувала себе з жодною з трьох головних героїнь, хоча їхні типажі дуже різні: старша контролююча сестра, емоційно нестабільна, саркастична середня і пофігістична, з уникаючим типом привʼязаності молодша😅 Ще мені не зовсім сподобався фінал, який був схожий на трилер, чи горор і спростив для мене цю історію👀Але я вже кілька днів повертаюся думками до деяких сцен, мене зачарувала тривожна, гнітюча атмосфера в цій книзі, тому з нетерпінням чекатиму наступні творіння Джулії Армфілд, а «Приватні обряди» отримують від мене 9/10⭐️🙂‍↕️