Вугледар - все. Захоплений. Боляче. Сам Вуглик, дачі, Павлівка, шахта "Південнодонбаська"... Я гарно знаю ці місця - воював там. Насправді втрати Вугледара я чекав ще коли дізнався про прорив у районі Пречистівки. Уже тоді стало зрозуміло, втрата Вугледару - справа часу. Все вирішили б дощі - вони просто відрізали б Вугледар від своїх. Проте бригада Чорних Запорожців зробила неможливе - вона примусила ворога Вугледар повноцінно штурмувати. І - зазнавати втрат. Скажу більше. Коли у серпні 22-го нас перекинули на Вугледар, я звідусюди чув "Не втримаємо... Пара тижнів - і доведеться здавати". Чорні Запорожці тримали Вугледар більше двох років. Розмотали кілька ворожих колон, що перли на місто - вся Україна тоді ревіла від захвату. Чому втрачений Вугледар? Та просто все. Посадіть бойову бригаду в траншеї і тримайте беззмінно два з гаком роки. Далі зрозуміло? 72-а бригада не була на ротації від лютого 2022 року. І окремий палкий привіт "міс чорноротість" української політики Мар'яші Безуглій. Після того як мадам Безугла прокукурікала про виведення 72-ї з під Вугледару, окупанти немов сказилися. Цікаво, їй за це хоча б догану висловлять? Бахмут... Вугледар... Ми були там... Боляче.Треба піти глянути що там в Курській області. Там же у нас перемоги? Резерви ж там були потрібні, а не на Вугледарі? Все ж правильно?
Сьогодні у зв'язку з вибухами на однойменному арсеналі багато хто поширив пісеньку з радянського кіна "На Тіхорецкую состав отправіцца". У моїй голові ці "вагончики" лунають з самого ранку, хоча фільм я не дивилася років десять точно.Це така диявольська підлість радянської влади, зробити життя людей максимально сірим і нестерпним. Але дати їм кілька свят - та по суті, одне єдине свято, другим був день народження, ото і всі святкування на рік. І намертво прив'язати його до своєї пропаганди. Зробити той нещасний новий рік невіддільним від "Іронії судьби". Хоч не хоч, а вся країна дивиться його у цей конкретний день, дресирується, виробляє рефлекс. Хоча так подумаєш - ну в якому місці він святковий? Сірий, візуально некрасивий, затягнутий, статичний... Це як салат олів'є. Поясніть зараз дітям, чому він у нас вважався святковим. Святкова картопля і морква? Святковий кормовий горошок, не солодкий навіть? Святкова варена ковбаса, на смак як туалетний папір? Чи може святковий майонез...Це все були радості бідних. Ми одна одній колготки на день народження дарували і були щасливі від таких подарунків. Роки минули, а рефлекс залишився. Вмикається пісенька - і тобі радісно, ендорфіни виробляються. Вчора повідомили, що в Одесі знесуть пам'ятник Пушкіну. І одеський бомонд вибухнув обуреннями і стенаннями. Відома поетка і перекладачка Людмила Херсонська виклала ось такий допис. Я спочатку подумала, що це іронія, сарказм. А потім з коментарів зрозуміла, що ні, цілком серйозно.У нас у Києві противники знесення Щорса теж наводили аргумент, що кінь красивий. Унікальний кінь, єдиний у світі такий. Тепер на цьому постаменті у нас ось така скульптура. Маленька дівчинка і криваві, зламані соняшники, які пробиваються крізь граніт там, де їх топтав Щорс своїм конем. Ні Щорса, ні коня більше нема. А дівчинка виросте і увійде в силу. Вона дуже красива.
Коли я на пальцях і трьох календарях показувала іспанцям, скільки у нас книжкових фестивалів цієї осені, мені здається, вони не повірили :) Це не вкладається у голові: як це можливо під час війни? Як все організувати, як зібрати видавців, як люди не бояться прийти у таке скупчення? А друкувати книги під обстрілами, та з відключеннями світла. А підняти з попелу харківські виробничі потужності і знову запустити книговидання. Це ж немислимо: однією ракетою росія розбомблює третину наших складів, а видавці все одно зализали рани, набрали кредитів і все перезапустили. Пишаюсь нашими авторами, видавцями, друкарями і книгарнями, нашими бібліотеками. Ну і читачами звичайно ж.Книги, куплені під час війни, колись будуть бібліографічною рідкістю. У них уже є своя історія. 22 вересня о 13.00 я буду у Житомирі на книжковому форумі "Відсіч. Без бар'єрів". Там же продаватиме книги видавництво "Білка", можна буде все придбати і підписати. 28 і 29 вересня перетнемося у Києві на Книжковій країні. 27 вересня буду у Кам'янець- Подільському, там у мене інший форум, не книжковий, але постараюся вирватися у Книгарню Є на автограф-сесію.
Покровський напрямок зараз палає та кровоточить. Його змішують із землею, бо прагнуть одного — захопити. В будь-якому стані. 24 години на добу росіяни «криють» з усього, що є в бойовому арсеналі — КАБи, FPV, ланцети, арта, ворожі танки... Міцності нашим хлопцям та дівчатам, які стоять і тримають цю ділянку фронту, точно не позичати, але техніки та зброї треба більше. Підрозділів багато, і від кожного «ллються» запити. Саме тому ми вже другий тиждень поспіль на Донеччині. Запит номер один — це ударні дрони: їх треба сотнями, а подекуди тисячами. Сьогодні передаємо 200 штук бійцям 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гондзюка та на додачу 3 «Мавіки» та 2 зарядні станції. Ще 205 передаємо десантникам із 46-ї бригади разом із 2 станціями «Bluetti». Разом ці бригади у 2022 році мужньо визволяли Південь, зараз боронять донецькі степи. Не з чуток знає, що таке обороняти Схід, де ворог агресивний і пхне гарматним м’ясом, 16 окремий мотопіхотний батальйон 58 бригади та спецпризначенці Президентської бригади: свого часу вони тримали Бахмут та Авдіївку. Привезли їм 200 FPV, 3 «Мавіки», 6 шин на КАМАЗи та купольний РЕБ. 150 окремий розвідувально-ударний батальйон, що виконує надскладні завдання і полює за ворогом усюди, куди дістає, попросив ПАРМ. Він допомагає вигравати час: лагодити вантажівки швидше і одразу передавати «на нуль». Контейнерну ремонтну майстерню привезли 7 армійському корпусу швидкого реагування, до складу якого входять десантно-штурмові та аеромобільні бригади, яких боїться ворог, бо зустрічався з ними у тяжких боях та встиг обламати собі зуби. Також відвантажили більше 200 FPV-дронів, 6 «Мавіків», техніку для живлення і зв’язку та 5 «мурашок» — квадроциклів для евакуації поранених. На цьому не зупиняємося — продовжуємо возити техніку на цей напрямок. Росіяни вже на підступах до Покровська, тому вся увага має бути прикута до цього форпосту.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Зоя Казанжи Я не здавала гроші на Охматдит. Ні, не тому, що прозорливо передбачала, що там почнеться трешняк. Саме тоді мій товариш мобілізувався, ми збирали гроші на потрібне. Знайома написала про тканину на сітки. Інша знайома оголосила збір на авто. І я резонно подумала, що допоможу тим, кого знаю і де мої кошти важливіші. Наступного дня вже пішли повідомлення про виділення грошей з держбюджету. Про те, що перед війною одне відділення (будівлю?) відремонтував Порошенко і повідомив, що готовий відновити його знову. А потім почався оцей вселенський скандал, від якого не просто соромно. Від якого опускаються руки і хочеться міцно заплющити очі, щоб не бачити покидьків, які почали знущатися. Фонд по збору грошей, як виявилось, повʼязаний з Охматдитом був лише назвою. Отже, хто не знає, історія така. Спочатку той фонд оскандалився з тендером, бо притягли за вуха своїх, щоб гарно освоїти зібрані по копійці кошти. Тоді і міністр Ляшко, і головний лікар запевняли, що наведуть порядок і все буде добре. Більше того, всі зібрані кошти будуть переказані до державного бюджету. Нагадаю, мова йде про 378 мільйонів гривень! Зараз інші новини. Ще кращі, аніж до цього були. Тепер цей благодійний фонд відмовляється віддавати гроші взагалі, бо підозрюють, що передача грошей державі несе - тадам! - корупційні ризики! Аргумент знаєте який? Що фонд не зможе проконтролювати вартість робіт. Вони зробили вигляд, що забули, як за вуха притягли в переможці тендеру запорізьку фірму «Буд-технолоджі», яка з 14 учасників дала третю за дороговизною пропозицію. Десяток інших учасник запропонував виконати роботи значно дешевше – від 42 до 286 мільйонів. Однак всі вони були проігноровані.І я не можу не написати, що оця фірма-переможиця запропонувала найбільшу ціну за ремонт фасадних композитних панелей «Reynaers» та оздоблення внутрішніх стін НР-панелями. Тоді, завдяки журналістам Наших грошей, оцю хуєту зупинили. А зараз інша проблема. Керівник БФ Євген Вембер просто послав всіх. Міністр Віктор Ляшко звернувся до поліції. Відкрито кримінальне провадження. В.о. гендиректора Охматдиту Володимира Жовніра відсторонено від виконання обовʼязків до завершення перевірки. А керівник фонду Євген Вембер заявляє, за усним розпорядженням міністра нічого не буде перераховувати, бо немає правового механізму. Бінго, якщо коротко. А треба було сраними віником гнати всіх з самого початку, коли міністр і гендиректор вилізли на прес-конференцію відмазувати фонд від скандалу з тендером. Ібо нє фіг покривати схеми. Ніякі, ніколи, ні з ким. Єдине, що є позитивного в цій історії, це робота журналістів. Якби не вони, ділки на чужому горі квітли і збагачувались далі. От тому потрібна незалежна журналістика - витягувати на світ Божий все лайно, якого тут достатньо.
"Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings зменшило довгостроковий рейтинг України з рідня С до рівня RD (обмежений дефолт). Це впливає на ставку по кредитним грошам для України"(с)"25 липня міжнародне агентство Fitch Ratings знизило довгостроковий рейтинг дефолту України в іноземній валюті до "C" з "CC" (з ймовірного до неминучого)"Помнится, где-то в середине своей каденции Зеленского его "эффективные менеджеры " внезапно начали нам рассказывать, что дефолт - это не страшно. Ещё были инвест-няни, которые должны были опекать инвесторов и обеспечить приток валюты в страну.Потом было несколько скандалов, когда инвесторы уходили со словами "Да ну нахуй, у нас нет столько денег на откаты".Ну и вот закономерный итог.И странно удивляться, что постоянно всплывает тема пересмотра зарплат военным и выплат беженцам, денег просто нет. Деньги ездят кэшем в багажниках замминистров, конвертируются в дома на Пиренейском полуострове и автопарки любителей быстрой езды. Эффективный менеджмент в исполнении квартала неочикуванно оказался потужным растаскиванием всего,что плохо лежит. Мышей из гос.резерва помните? Это всё они. Когда мыши попадают в гос.резерв, так и получается. И хрен их оттуда выгонишь: там три линии обороны и крыша в лице президента, который этих мышей назначил смотрящими.
Зі свого життєвого досвіду можу сказати, що люди, які з самого початку розповідають, що нічого не вийде, це неможливо, недоцільно, затратно і взагалі такого ніхто не робив – часто виявляються правими. Особливо у тому випадку, коли у команді не знайшлося нікого, хто б виштовхав їх ногами за двері. Так, ми у дуже скрутній ситуації. Так, на «старих» ділянках фронту все напружено. Так, росіяни обстрілюють мирні міста, магазини і школи. І ще ми втрачаємо по кількасот метрів щодня на Донеччині, це правда. Але як можна не бачити, що росіяни в паніці від операції на своїй території, для них це як удар ножем у живіт, і що втрати людей, техніки і території для них виявилися безпрецедентними, такого ніхто не чекав і не був готовий. Ну і що? – нудять наші ж українці. – Ну і що далі? Де ваш план наступу, вимагаємо оприлюднити на фейсбуці. Я не знаю, де план. Було б дуже дивно, якби знала 😊 У Безуглої пошукайте. Знаю тільки, що такі плаксії – вони як вампіри, завжди висмоктують сили, уповільнюють, перешкоджають і пхають палки в колеса. Від таких треба триматися подалі, хай самі між собою щось придумують і впроваджують у життя, якщо зможуть.
На тлі новини про те, що влада Малі розриває з Україною дипломатичні відносини через нашинкованих вагнерівців, не можу змовчати.Але спочатку дисклеймер: я географічний нуль. Об'їхавши за своє життя більше країн, ніж автори деяких підручників з географії, все одно на карті можу показати тільки Україну :) тому ні на яку експертність не претендую.Але знаю, що кілька років тому у Малі відбувся державний переворот. Там зараз править справжня хунта, генерали. У країні точиться війна, загони хунти захоплюють міста власної країни з активною допомогою росіян. Там присутні і російські найманці, і зброя, і фахівці. Під шумок росіяни захапали родовища, вагнерівці контролюють видобуток цінностей (яких саме - золота чи діамантів, це не до мене питання, а до мого географа). У самій країні нема нашого посольства, і взагалі нічийого нема, звідти навіть французи вшилися. Наш посол є десь по сусідству, виконує посольські функції у вільний від роботи час, я так думаю, коли сільпо закривається. От йому малійська хунта і висловила своє фе через треті руки. Моя неекспертна думка така: наші спецслужби мають кошмарити російських військових злочинців по всьому світу. І ми маємо право про це говорити, пишатися і навіть приписувати собі чужі заслуги на цьому полі, якщо такі раптом виникнуть. Сонце сходить і заходить, зима змінює літо, українці - найкращі солдати у світі, російські найманці будуть виловлені у кожній норі, порятунку для них нема ніде.Даруйте, якщо моя думка не вписується у вашу зраду. Я не експерт, як було сказано вище.
Коли пані Ярослава Гресь оголосила про вихід своєї команди з проекту United24 відразу після збору астрономічної суми на відбудову Охматдиту, я не зовсім повірила вказаній причині виходу. Це звісно дуже суб'єктивно, але "ми прийшли у проект на початкову розкрутку, але підзатрималися на два роки, і от нарешті настав час... Залишаємося друзями." Як на мене, це більше схоже на пристойну причину розлучення, яку оголошують далекому колу знайомих. Що там насправді сталося, знають тільки безпосередні учасники. Але подальший скандал із завищеним удвічі прайсом на відбудову за участі запорізької фірми наводить на думку. Навіть дві думки:1. Тікають навіть ті, хто до останнього співпрацював, затиснувши ніс пальцями, щоб не дихати смородом. Тікають, рятуючи залишки своєї репутації. Є ризик, що дуже скоро це все завалиться і накриє руїнами усіх, хто не встигне вискочити. 2. Судячи з розпилів на Охматдиті та меморіальному кладовищі - у фразі "крадуть як востаннє" слово "як" зайве. Крадуть відкрито, не соромлячись. Мабуть, щось знають? Відчувають швидкий кінець - я сподіваюся, кінець своєї зеленої богадільні при владі, а не України.Ну а щодо Охматдиту, чекаємо реакції від Наглядової ради фонду - там якраз зібралися люди, які ще не встигли чкурнути. По хорошому, після такого скандалу всі фінансові операції мають зупинитися для проведення аудиту, а до всіх фігурантів мають прийти у гості правоохоронні органи. Але це у більш-менш здоровому суспільстві.Наше дуже хворе.
Ми багато говоримо про удари Москви по нашій енергетиці, але чомусь не ставимо питання - навіщо? От чому вони вдарили на початку літа, коли принаймні в наших домівках тепло, а день набагато довший за зимовий? Очевидно, до зими які-ніякі, а об'єкти малої генерації з'являться, якщо не стараннями влади, то стараннями бізнесу. А десь і стараннями влади - знаю такі приклади. На цьому тлі буквально щойно сталася ще важлива подія. Останній російський сторожовий корабель накивав п'ятами з Криму, аби не бути потопленим українськими морськими дронами, або ракетою "ШтормШедоу". Парадоксальна ситуація. Відступаючи (набагато більш повільно ніж просторікує Москва) на суходолі, ми по факту відвоювали всю західну частину Чорного моря. Колись Україна ставала частиною Чономорських ініціатив, аби вивезти за кордон українське збіжжя - нині такої проблеми нема як явища. Нині Москва боїться потикатися на захід від Криму. Морським дроном в борт - це боляче, знаєте. У цей самий час Ердоган заявляє, що веде переговори з керівниками Росії та України, аби... відновити зернову ініціативу. Навіщо? А тому, що тепер зернова ініціатива потрібна не нам. Вона потрібна Росії. Бо Росія - теж виробник та експортер зерна. У вересні-жовтні російські елеватори стануть забиті під зав'язку - зерно треба буде вивозити на продаж. А між Новоросійськом і проливом Босфор плавають українські морські дрони - під чорними прапорами, наспівуючи двигунами "Йо-хо-хо! І баклага рому!"Коротше. Я вважаю, що Москва бажає обміняти припинення ракетного терору на коридор для своїх зерновозів (а на додачу й танкерів). Що робити у цій ситуації Україні? Правильна відповідь - не погоджуватися ні за яких умов. З банальної причини. Судно зі збіжжям під час пропливання якого на Україну не упадуть ракети - це десяток ракет які упадуть на Україну завтра, разом з тими які Москва зекономить поки судно плистиме. Україні треба згадати гасло британських приватирів "Топи їх всіх!" і діяти чітко за ним. Бо відновлення зернової ініціативи, означатиме що всі наші обстріли російських НПЗ підуть коту під хвіст. От тільки як себе поведе зелена влада? Побачимо.
TGLIST.COM.UA
