Вугледар - все. Захоплений. Боляче. Сам Вуглик, дачі, Павлівка, шахта "Південнодонбаська"... Я гарно знаю ці місця - воював там. Насправді втрати Вугледара я чекав ще коли дізнався про прорив у районі Пречистівки. Уже тоді стало зрозуміло, втрата Вугледару - справа часу. Все вирішили б дощі - вони просто відрізали б Вугледар від своїх. Проте бригада Чорних Запорожців зробила неможливе - вона примусила ворога Вугледар повноцінно штурмувати. І - зазнавати втрат. Скажу більше. Коли у серпні 22-го нас перекинули на Вугледар, я звідусюди чув "Не втримаємо... Пара тижнів - і доведеться здавати". Чорні Запорожці тримали Вугледар більше двох років. Розмотали кілька ворожих колон, що перли на місто - вся Україна тоді ревіла від захвату. Чому втрачений Вугледар? Та просто все. Посадіть бойову бригаду в траншеї і тримайте беззмінно два з гаком роки. Далі зрозуміло? 72-а бригада не була на ротації від лютого 2022 року. І окремий палкий привіт "міс чорноротість" української політики Мар'яші Безуглій. Після того як мадам Безугла прокукурікала про виведення 72-ї з під Вугледару, окупанти немов сказилися. Цікаво, їй за це хоча б догану висловлять? Бахмут... Вугледар... Ми були там... Боляче.Треба піти глянути що там в Курській області. Там же у нас перемоги? Резерви ж там були потрібні, а не на Вугледарі? Все ж правильно?