Шалений Кіт

Хм… Двічі перечитав черговий опус від дибири на тему, «Як посадити Порошенка бо скоро вибори», і ось що подумав. Якщо (спираючись на той самий лист до ВР), будучи на посаді Міністра закордонних справ, Петро Порошенко писав звіти Льовочкіну не просто так, а із злочинним умислом і на шкоду державним інтересам, тоооооо… в цю гру можна ж грати удвох, правда?✔️ Хтось, на шостому році війни неочікувано побачив «мир в глазах путина» не просто так, а на шкоду державним інтересам! ✔️ Хтось, на шостому році війни призначив на посаду Голови СБУ свого друга, (людину без жодного досвіду роботи в спецслужбах), не просто так, а… ну і так далі за текстом. До речі, які наслідки мале те призначення? Хтось вже порахував? ✔️ Під час робочої поїздки до Маріуполя в червні 2019 року, хтось ознайомився, як відбувається підводне розмінування в акваторії Азовського моря не просто так, а із злочинним умислом і на шкоду державним інтересам.✔️ Маючи на руках вичерпні данні розвідки про повномасштабне вторгнення, хтось із злочинним умислом і на шкоду державним інтересам, відмовився збільшувати українське військо…Поле неоране…

Тысячи… Десятки тысяч русскоговорящих бойцов бьются за свою землю, свои города и села. Украинские города и сёла! И при одном лишь упоминании, что это вообще-то и не Украина вовсе, потому что там люди говорят на русском и это значит бла-бла-бла… они порвут горло! Просто поверьте! Я навмисно майже повністю написав цей допис російською, аби дехто, не перекладачи через гугл, вірно зрозумів мій посил. Что бы вы там себе не придумали, какие бы исторические сказки не сочинили, эта земля никогда не была и не будет вашей! Временно оккупировать, смогли! Навсегда отнять, нет! Всему своё время, чи як кажуть в Україні, «На все свій час»! І на повернення вкраденого та пограбованого, також… И вы даже себе не представляете, сколько мелитопольцев, бердянцев, мариупольчан, горловчан и так далее, мечтают вернуться в свои… украинские города и села, которые временно оккупированы россией. Мечтают и делают для этого всё возможное и невозможное. На фронте, в тылу и на оккупированных территориях. Слава Україні! Слава нації!

(Продовження)Не знаєте, як так? Ну може різні медійні хвойди, (які за будь-яких умов, ближче ніж за сто км не підʼїдуть до фронту), в курсі? Напевно хтось вже стрибає на дивані із криками, «Шо ти нам тут Петров пургу несеш про якісь оборонні рубежі?! Нах@й оборону! Це не цікаво!… Де наступ? Де обіцяна кава в Ялті?». Навряд чи я відкрию якусь таємницю, якщо скажу що стерти в безглуздому штурмі взвод піхоти, можна дуже швидко. Максимально швидко. І в той же час, той же самий взвод, може довго, максимально довго тримати ті самі позиції, про які я казав вище. Тримати, перетворюючи наступаючих орків на вміст чорних пакетів.І все ж таки. Для успішного наступу, треба забезпечити перевагу сил та засобів по відношенню до ворога… втричі. Це не я придумав. Це каже військова наука. Можна довго і нудно пояснювати медійним товстолобікам реалії війни, але краще про все це сказав Кирило Верес, Герой України. Не дослівно, але тим не менш… «Яка кава в Ялті? Тут би втримати ті рубежі, на яких стоїмо». Зверніть увагу, Герой України, на той час командир стрілецького батальйону, каже саме про оборону… Хоча дійсно! Що він там розбирається в питаннях ведення бойових дій? А ось лідери диванної думки, вони знають все. Набагато більше, ніж все…А тепер знов питання. Просте як кут будинку. «Так що не так, що неправильно сказав Порошенко в своєму інтервʼю»? Не пообіцяв мудрому наріду каву в Ялті через два тижні? Ну вибачте, порожні обіцянки та локшина на вуха в промислових масштабах, трохи за іншою адресою…Картинка просто так. Випадково знайшов в інтернеті.

На те, що Трамп зупинив військову допомогу Україні, не відреагував лише ледачий. Проте, дивним чином усі забули про зупинку іншої допомоги нашому війську. Допомоги від Петра Порошенка, яку спочатку зупинила РНБО прийнявши безглузде рішення про застосування санкцій проти пʼятого Президента України, а потім вже своїм Указом це рішення ввів в дію Зеленський. Що тут можна сказати?! Молодці! Дякуємо за «підтримку» бо із вашою допомогою прилетіло війську з двох сторін. Спочатку від так званих своїх, а вже потім, від чужих.Власне кажучи я і не очікував, що він знов привезе нам те, що так необхідно на фронті? Бо слідкую за новинами і чудово розумію, що без грошей заблокованих Банковою на рахунках Петра Порошенка, багато армії не допоможеш! Тому, будемо якось викручуватись. Але… Він все ж таки сьогодні приїхав з черговим вантажем допомоги війську своєї країни. Так, дронів та всього іншого в рази менше ніж зазвичай. Бо нагадаю, рахунки Банкова заблокувала. Але… Попри все, він продовжує допомогати ЗСУ. Хоча, давайте будемо відверті, багато би хто з нас в такій ситуації сказав наступне, «Ключі можу передати Слугам народу! Нехай вони оперу… допомагають війську». І в той же час ми чудово розуміємо, що всі ці аналтабу та корабельні сосни думають про що завгодно, але тільки не про українське військо….А тому! Дякую Вам Петро Порошенко! За те, що завжди поруч! За те, що як би важко вам не було, ви всеодно допомагаєте українському війську! Дякую від себе особисто та від своїх хлопців! З повагою, капітан ЗСУ, Олексій Петров! 🫡

Кожного дня, кожної хвилини війна задає… ПИТАННЯ, на які треба максимально швидко шукати відповідь і ще швидше, приймати відповідні рішення. Бо окупанти чекати не будуть. Коли я бачу, що під@рська техніка безкарно уходить, бо щільно прикрита РЕБом, я починаю гирчати матюками. І це мʼяко кажучи. З піхотою (за допомоги суміжників) розбираємось відносно швидко. Після висадки вони живуть максимум пару годин. А ось техніка... Навіть якщо одна «беха» втекла, бо фпв-дрони не могли її вкусити, це вже погано. Завтра вона привезе нову партію «асвабадітелей» і все починається спочатку.Безумовно можна розвести руками і доповісти командиру, «Пане полковнику, дійсним доповідаю… бла-бла-бла… не маємо можливості» і вважати справу вирішеною. Але все ж таки можливість є. Можливість спробувати дещо змінити в дронах, дещо додати, себто припаяти і тоді ми побачимо, «по чьом в Одесі рубероїд». А для цього потрібно якомога швидше проплатити трохи більше 200 тисяч гривень, аби під сотню дронів стали трохи іншими і могли палко здивувати ворога. Якомога швидше, це на позавчора. Бо окупанти лізуть щодня. Тому, друзі! Знов буду просити вашої допомоги! Розумію, що стає все важче і важче донатити на армію, але це війна. І якщо схибити, якщо десь недопрацювати, пид@ри прорвуться до одного з наших опорників і тоді ще в одну українську родину прийде горе. Друзі! Якщо кожен з вас відмовиться від чашки кави або келиха пива, то вже завтра ми замовимо те, що необхідно для апгрейду фпв-дронів. Картка 4441111121860112Посилання на банкуОкрема подяка за репост!

Мені ще ніколи не було так соромно за людину, яка ТИМЧАСОВО сидіть в кріслі президента України, ніж зараз. Іноді хочеться, аби на всі ці форуми, самміти, платформи чогось там, їздили просто тексти які йому пишуть. Привезли флешку. Увімкнули колонки. Красивим голосом начитали і досить. Бо коли воно виходить ЗА рамки йому написаного тексту, це… я не можу підібрати притомних слів. І мені було би байдуже, якщо би повторююсь, це не городив президент моєї країни. В світі останніх подій, все більше чую питань від побратимів,які дивним чином також читають новини. На дворі ж двадцять перше століття, а не середина двадцятого як хтось вважає. «Кіт. Я вже нічого не розумію. А за яку країну ми зараз воюємо»? Слушне запитання. Дійсно, за яку? За Україну, яка стане повноправним членом європейської родини, країну якою будемо пишатись, а нам будуть заздрити? Чи за Україну, в якій буде правити (якщо вже не править) маленька копія путіна яка ще трохи схожа на лукашенка? Недодиктатор, який вирішив, що він спіймав Бога за бороду в той час, коли зокрема за його міцний сон, Україна платить просто божевільну ціну?Ми хочемо жити в демократичній країні де панують європейські цінності? Чи в країні, де намальовався царьок, який своїм кишеньковим РНБО зненацька підмінив правосуддя. Хочу, накладу санкції, тобто заберу все! А захочу, зніму їх. Не запросто так звісно ж зніму… «Ой, бл@дь, в рішенні РНБО помилки? Вибачте, поспішали! Та зараз швидко на сайті поміняємо документ, виправивши що треба, але ми нікому про це не скажімо. Не помітять же». Я навіть не уявляю, як в такому випадку і з такими «фахівцями» будуть зовсім зненацька змінюватися результати майбутніх виборів. А вони ж колись будуть. Колись ми будемо обирати президента, а не шопопало. І колись будемо обирати парламент, а не суцільну божевільну ганьбу під назвою «монобільшість». Ми хочемо жити в демократичній країні де панують європейські цінності? Чи в країні, де намальовався царьок, який не соромлячись союзників (які на відміну від нього знають, що таке демократія), заявляє щось накшталт… «Кому щось не подобається, можуть обирати собі іншу країну». Ти взагалі хто такий? Менеджер який тимчасово найнятий громадянами країни? Комік, який розважав президентів на закритих вечірках?! Глузував з України на радість публіці в Юрмалі?! Крутив бізнес із росією в той час, коли в твоїй країні вже йшла війна?! Людина, яка проігнорувала чотири повістки на війну за свою ж країну?! Той, хто жер горілку в Буковелі в той час, коли треба було готувати країну до війни, а потім сидів в бункері на Банковій в оточені чисельної охорони, а тим часом люди яким ти насвистів про травневі шашлики, цілими родинами гинули на Житомирській трасі?… А тепер прямо натякаєш всім, кому щось не подобається, шукати іншу країну? Тобто опосередковано женеш людей з їх дому? Ти Вова взагалі хоч колись читав Конституцію своєї країни, бо ти ж і є її гарантом? Тільки не треба співати стару пісню про «За міня прагаласавалі сімдесят три відсотка». Прикро, що ти не знаєш, що зараз їх набагато менше. Частина назавжди залишилась в Маріуполі. Частина, на трасах Київської області. Ще частина в Бучі… Ну ти ж знаєш, да? Демократичний ти наш… цар Вова! Докотилися! Перед військом, перед Україною стоять чисельні орди окупантів. А за спиною тепер той, хто завтра може вирішити що він володар Всесвіту і самостійно вирішить карати та милувати. Якщо вже не вирішив…Слава Україні!Слава нації!Честь усім та кожному, для кого ця країна мати рідна, а не тимчасова можливість відчути себе фараоном.

Колись дуже давно, сержант в учебці казав нам, капловухим курсантам, майбутнім командирам відділень, - Ви лише тоді можете щось вимагати від підлеглих, якщо самі цьому відповідаєте! Я до чого?! Подейкують, що в деяких телеграм каналах почали обговорювати «неочікувані» причини запровадження санкцій проти Петра Порошенка. І одна з цих причин, це начебто те, що він ледве не одноосібно створив «Партію регіонів». Люди, які вміють користуватися «Вікіпедією» прочитавши таке, лише покрутять пальцем біля скроні, але ж то розумні люди. На жаль такі не всі. Так ось, якщо теоретично припустити, що Петро Порошенко у 1997 році створив ПР (нехай вона тоді інакше називалась) і уявити, що він фактично одразу не покинув цю компанію, а залишився ще на трохи, то… Що тоді робити із: - концертами Квартала на підтримку Януковича? - Головою офіса президента який був також добровільно помічником депутата від ПР, Єльбруса Тедеєва, (який зокрема голосував ЗА ратифікацію Харківських угод, закон Ківалова-Колесніченка, а також закони 16 січня)? І це було не в 1997 році, а під час революції Гідності. Що робити із товарищєм Татаровим (тут навіть і додати нема що), та фільмами для росії які знов таки свідомо знімав Квартал після 2014 року? Перелік фільмів надати, чи не треба? До речі. Якщо подивитися інформацію про компанію «Централ-партнершип», яка відповідала за прокат деяких фільмів Квартала на росії, то можна прочитати наступне… «З 2014 року, входить в склад холдингу «Газпром-медіа». Це пряма співпраця із країною-агресором чи «етадругоє»? p.s. А нагадайте пліз, де знімався фільм «8 новых свиданий»?

«У військових не було жодного документа, в якому було б написано, що 24 лютого 2022 розпочнеться наступ Росії» (с) Інтервʼю, яке генерал Сергій Наєв дав «Українській правді», можна назвати знаковим. Чому так? А тому що колишні представники вищого військового керівництва країни, які керували військами під час початку повномасштабного вторгнення почали… говорити. І коли скажена ботоферма бігає по коментарях в намаганнях звинуватити Валерій Залужний в тому, що він за сім місяців чомусь не встиг підготувати ЗСУ до повномасштабного вторгнення, варто звернути увагу на ось ці слова з інтерв’ю генерала Наєва,«Рішення про застосування Збройних сил запускає ланцюг підготовки ЗСУ та інших військових формувань до відбиття агресії. Поки цих рішень немає, Збройні сили можуть тільки планувати». (с)І це рішення в дію вводиюять не полковники чи генерали, а президент України, тобто Верховний Головнокомандувач ЗСУ. І лише після цього рішення, війська починають виконувати комплекс заходів. Не планувати, а діяти! Нагадайте мені, шановні… Коли саме був введений в дію Стратегічний план застосування ЗСУ, рахуйте план оборони країни?!«Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, жоден військовий план ні в Генеральному штабі, ні в жодному органі військового управління не міг бути виконаним, тому що війська внаслідок несвоєчасного і неповного розгортання не зайняли кінцеві положення. Тому плани були, а от бойові дії вже виконувалися не за тими планами, які були створені за мирного часу, а реального положення військ ворога» (с)Тобто, для тих хто в танку, поясню. Військові самостійно НЕ МОЖУТЬ наприклад перекопати а потім замінувати половину Запорізької та Херсонської області, з напрямку тимчасово окупованого Криму, бо вони вважають, що загроза повномасштабного вторгнення велика як ніколи. Арахамія наприклад несе пургу, але військові вважають інакше. Вони не можуть самостійно почати процес призову оперативного резерву першої хвилі. Вони не можуть самостійно почати процес розгортання бойових частин в цих областях, бо на це у військових немає правових підстав, і так далі! Нагадаю події листопаду 2018 року, коли після захвату двох українських катерів та буксиру разом з екіпажами, на той час Президент України Петро Порошенко миттєво вніс до Верховної Ради пропозицію про оголошення режиму «воєнний стан» в деякий областях України. А саме Чернігівській, Сумській, Харківській, Запорізькій, Херсонській і так далі. Чи то була його самостійна ініціатива, чи він дослухався порад військових, я не знаю, але факт залишається фактом. І одразу, один з підрозділів 95 одшбр висадився на військовому аеродромі мого рідного Мелітополя і взяли його під посилену охорону.Складається враження, що хтось потроху вивчає настрої, на предмет того, аби врешті решт всю провину за «пр@їбали» звалити на військових: Залужного, Шапталу, Наєва і так далі… Але виявляється, що в цю, так звану гру можна грати удвох. І щось мені підказує, що це тільки початок. Чим більшим буде це «вивчення із намаганням», тим більше інформації… справжньої, правдивої інформації як все було насправді, буде зʼявлятись в інформаційному просторі. Це ще союзники мовчать. Доки мовчать…

«Папа Римський запропонував українцям пробачити Росію і не відповідати "ударом на удар" (с)Розумієш Папа ти… Римський?! Коли закликаєш українську молодь… пробачити, і не відповідати «ударом на удар», ти тим самим накликаєш на їх голову нову війну. Ти просто закликаєш їх підставити другу щоку, тобто віддати росії ще певну кількість рідних, близьких, друзів, однокласників. Віддати їх життя. Ти не вчиш нас бути сильними. Ти вимагаєш від України бути слабкою. Ні, ми не будемо колупатися в історії попередніх Пап, коли певну кількість сот років тому багато чого, мʼяко кажучи хренового, вони, тобто ти, прикривали пафосними речами. І наприклад палали під довгі речі латинською так звані єретики по всій Європі, аж гай гудів і небо було помаранчевим. Чого? А патамушо так треба було, да?!Ми зараз про сьогодення. Розумієш, Папа. Ти гадки не маєш, тобто сивого дупля не відбиваєш, що таке війна. Що таке страх. Не за себе страх. За рідних. Близьких. Друзів. Приятелів. Врешті решт за своїх кота чи собаку. Такий страх, дихати важко. Ти гортаєш стрічку новин, дивишся на фото з Житомирської траси і не можеш… В очі мені дивись і слухай уважно, Папа… Так ось, ти не можеш зрозуміти… Як? ЯЯЯЯЯЯК ЦЕ МОЖЛИВО в двадцять першому столітті? На тій трасі, фактично в центрі Європи, купа розстріляних цивільних авто разом із людьми. Жінки. Діти. Ти це розумієш… Папа?! Їх просто вбивали. Просто, це коли без причини. Просто, це коли БТР повертає башту і чергою з кулемету розрізає навпіл цивільний Опель чи Шкоду із родиною в середині. І так скрізь. Не бачили, що це авто цивільне? Бачили! Не розуміли що там цивільні люди? Розуміли! Але вбив@ли. Твій мозок взагалі відмовляється навіть намагатись хоча б спробувати зрозуміти… ЗА ЩО? Як? Яяяяяяк можна було не побачити з літака напис ДІТИ в Маріуполі? А потім до тебе доходить. Бачили. Все! Чудово! Бачили! Але, якщо би там було десять таких написів, бомба би всеодно впала. Чому? Ну відповідь знайди сам. Ти же… Папа! А доки думаєш, слухай далі. Все як в тумані. Ти заходиш із побратимами в недобудовану багатоповерхівку на одній з вулиць Бучі і бачиш тіло молодого хлопця. Із звʼязаними за спиною руками. Він давно там лежав. Може тиждень. Може більше. В білому шоломі на якому було написано «Vоин Сvета». Ні, це не я помилився розкладкою, це так було написано на його шоломі. Через літеру «V». А ще у нього не було очей… носа… вух. Показати фото, чи достатньо слів? І так скрізь. По всій Україні там, куди прийшли вони, так звані «брати».Пробачити? Не відповідати ударом на удар? Підставити другу щоку? Серце? Душу?… Українці вже одного разу, сто років тому, підставили їм другу щоку. Навіть більше. Віддали все. А потім ховали людей. Не десятками чи сотнями. Селами. А потім знов. І знов. І навіть зараз… знов! Так що свою мантру, про другу щоку, засунь собі Папа знаєш куди… ну ти зрозумів, да? Якщо ми хочемо вижити як нація, то нам варто самим вивчити і онукам передати інший вислів, який належить точно не тобі… «Якщо хтось прийшов вб@ти тебе, то встань і вб@й першим». Тому нехай краще залишать нас в спокої і тоді… Але ж не залишать, потвори, не залишать. Тому нам треба у цьому випадку не вчити молодь пробачати, а навпаки… НЕ ПРОБАЧАТИ! Робити висновки і не пробачати! Памʼятати і не пробачати! Нікому і нічого не пробачати! Жодного загубленого життя. Жодної сльози дитини у якої назавжди вкрали дитинство. Жодного понівеченого будинка. Нічого! І нікому! Не пробачати… І лише в такому випадку, ми зможемо гарантувати своїм правнукам мирне життя. Бо своїм дітям, з такою твоєюмантрою ми не змогли забезпечити мир, на жаль…

Краще на цю тему сказав Serg Marco, “...є багато чоловіків, в яких є пісюни, і вони вміють їми користуватися, і ці пісюни можуть стати інструментами вчинення злочинів, в тому числі згвалтувань - продовжив поліцейський знайомити українців з основами логічного мислення, але щось пішло не так...” (c)До речі, можна ще згадати фразу зі старого як світ анекдоту, «І тільки на третю добу Зоркий Сокіл побачив, що в тюремній камері немає однієї стіни». Нарешті до когось з сідельців Банкової стало доходити, що країна… трішки змінилася. І учорашній Микола, який до 24.02.2022 працював баристою і не відрізняв АК-74 від праски, за ці роки, вже Бог знає скільки разів ходив на «екскурсії» в сіру зону з усіма відповідними… кгм… пригодами. А Тетяна, Оленка, Василь Миколайович, Сашко і ще тисяч двісті чоловіків та жінок, тепер легко заведуть дрон у квартирку на відстані в двадцять км. Вдень. Вночі. При вітрі та під час опадів. Просто дрон, а ви що подумали? Хоча ще три роки тому, слово дрон вони чули виключно в кінофільмах. А ось наприклад Дмитро, який до того ж самого дня байдикував в селі десь на Херсонщині, а разом із ним будівельник Тарас, який останні десять років працював в Європі, зараз легко зберуть з кілограма картоплі, повидла, трьох болтів та матюків дуже потужну… ну ви зрозуміли. Ні, що ви? Ці знання та навички їм до того дня, коли ми всією країною «під чутким керівництвом» почали вже потужно готуватись до потужних шашликів, нах не були потрібні. Взагалі. Вони не відрізняли артилерійський снаряд від мінометної міни, емде пʼятий від емде другого, пластилін від «пластиліну», триста восьмий калібр від будь-якого іншого і забрати чиєсь життя для них було чимось… та ні… це неможливо бо я, (він, вона, вони) на це не здатні. Максимум по пиці дати. І то, треба ще довести. А тепер здатні. Заради захисту своєї родини, міста, країни… здатні. Запросто. Спокійно. Не вагаючись. І таких людей зараз десь мільйон. Може більше. І так, влада починає чухати бестолковку. Бо чудово розуміють, що це вже зовсім інша країна. Інші люди. Інші часи… І наприклад фраза від того або іншого чиновника, «Я тебе туди не посилав», може вилитись у великі проблеми для нього ж самого. Або візит «братків» на підприємство із метою віджати бізнес, легко перетвориться для них на… Бо на тому ж підприємстві зовсім випадково можуть працювати чоловік пʼятдесят із навичками надбутими у часи війни. Різними навичками. І хто їх зупинить, якщо що? Та ніхто…Що робити? Ну по-перше не стригти всіх під одну гребінку. А також (повторюсь) зрозуміти просту істину, що це зовсім інша країна та зовсім інші люди. Кожен з умовною зброєю в кишені. Так що, тепер треба бути «ввічливим до поносу» і банальне бикування на трасі може перетворитись на купу проблем. Так що комусь доведеться згадати банальне «дякую та будь ласка». По-друге починати жити, за простим і в той же час надскладним правилом, «Закон єдиний для всіх! Як для Миколи з Абрикосовки так і для мажорного х@я на ролс-ройсе». Інакше Микола зовсім випадково згадає свої навички, які отримав протягом цих років і… ну ви зрозуміли. А також, доки є час, почати вивчати досвід інших країн, які воюють все своє існування та існують постійно воюючи, зокрема Ізраїля. Ну і так далі…І я дуже сподіваюсь, що більше жодному довб@йобу із булавою в руці не захочеться доводити справу до суспільного протистояння. Бо наступний Майдан… Ні, навіть уявляти не хочу!