Шалений Кіт

Отже… 53!Часто став згадувати один шкільний день. Я сидів за партою і дивився у вікно за яким шумів величезний тополь. Дуже сподіваючись на те, що мене не викличуть до дошці, (бо я ж не фіга не вивчив), роздумливо гриз ручку і рахував тобто шукав відповідь на питання яке раптом виникло в голові. «А скільки ж мені буде, в далекому, фактично недосяжному, навіть трохи фантастичному… двох тисячному році? Ого! Аж двадцять вісім років?! Ну нічого ж собі». Це буде… буде… Так не скоро, що і не вірилось, що колись взагалі буде.І ось… (Тут звук працюючого старого як світ касового апарата)… «дздииинь»… Пʼятдесят три! Озираєшся назад, шукаєш десь там в десятках власних прожитих років, сотнях місяців і тижнів той двохтисячний і… вже не видно. Враження, що це було навіть не в минулому, а поза, поза, поза минулому житті. Одне, до строкової служби. Інше життя вже після неї. Потім час до подій чотирнадцятого. АТО. Тобто ще одне нове життя. А потім, потім, потім…Чи робив я помилки в житті? Купу. Неймовірно велику купу! Роблю зараз. І ще зроблю. Але, цікавим було б життя без помилок? Хто зна?! Чи жалію я про якісь власні кроки? Хм… Так! В пʼятому класі свиснув кольорову ручку у однокласника, досі соромно! (Я зараз серйозно. Але що поробиш? Таке життя і воно бентежте). Ну це напевне про що я дійсно жалію. Все інше, барви власного життя. І скільки ще сторінок в моїй книжці життя, відомо тільки Богу… Я дико… не люблю цей день. З багатьох причин. Тому, я заздалегідь подякую вам друзі за ваші теплі слова. І якщо раптом у когось є велике бажання привітати мене із Днем народження, тооооо… ну ось наприклад номер картки. Мені буде приємно! Може вистачить на невеличкий, затишний будиночок біля Десни. Жартую звісно ж…)))4441111073862215 Банка із подарунками https://send.monobank.ua/jar/37uYNWdCCU

Як вчасно і відповідно якісно була вкинута фраза від Слуги народу, «… Я чув про вимоги 12 людей на одного працівника ТЦК, що треба в день забрати, так би мовити». Сказане миттєво підхопили і понесли в маси додаючи забарвлень відеороликам про так званих «людодовов». До речі, однакові формулювання використовують як начебто проукраїнські телеграм канали так і відверто російські. Тези одні і ті ж. Це випадково так сталось. Без варіантів.Але мова зараз трішки про інше. З тих, хто підхопив фразу про план 12 людей на кожного працівника ТЦК (ну Слуга народу ж брехати не буде), ніхто… жодна людина не взяла до рук калькулятор. Аби ще раз прочитати те, що ляпнув депутат і сказати, «Абаждітє, абаждітє! Що за йухня? А ну, порахуємо».Так ось. В Україні 48 тисяч штатних посад в ТЦК та СП. Фактично там працюють 36 тисяч, серед яких майже 7 тисяч, це люди цивільні. Тобто сьогодні працюю, а завтра захотів та звільнився. Залишається майже 30 тисяч військових, тобто тих, кому можна наказати. І як писали в коментарях, навіть віддати під суд за невиконання плану «12 людей в день». Давайте з усім погодимось, сперечатись не будемо і просто… порахуємо. 30 000 військових х 6 людей яких треба привести в день (навіть не 12) х 25 робочих днів = 4 500 000 людей 😮Чотири з половиною мільйона людей… в місяць. Щось треба додатково пояснювати, чи ні? Так ось, особисто у мене складається враження, що у цій маячні ті ж самі автори, які розповідали на кожному перехресті про «Порошенко абагатілся в 82 раза».

Який вже раз я задаю собі одне і те ж питання, «Навіщо це йому потрібно?», і вчергове не можу знайти відповідь. Ну віддавав би по мільйону гривень на місяць якомусь фонду. Надрукували б величезний, красивий чек в потужній рамочці. І Порошенко поставив свій підпис. Купа фото. Журналісти. Вуаля. Дванадцять місяців, дванадцять мільйонів гривень. Два роки, двадцять чотири мільйони. І так далі… Нічого ж собі, дєньжища які.Але сума допомоги українському війську від Петро Порошенко давно перевалила за неймовірні шість мільярдів гривень. Скільки до речі це в кілограмах? Зараз порахую…. Ммммм… Значить так. Якщо Гугл не свистить, то лям українських денех в тисячних купюрах важить десь півтора кілограми. Відповідно шість мільярдів це ДЕВʼЯТЬ тонн грошової маси в купюрах по одній тисячи гривень. Ну або, майже п’ятьсот нових Мерседесів «Майбах». Ні, я не помилився. П’ятьсот. Нових. Максимально елітних. Мерсів. Уявили? Молодці. А от я не можу…Він чудово розуміє, що вже завтра (якщо ще не сьогодні), знов почнуть лунати казки про «приїхав, роздав, а потім забрав і віддав Гонтаревій, яка у валізах… банкомати… літаки… разом вбили Липецьку фабрику вісімдесят два рази». Будуть. Обовʼязково будуть. Але попри все: образи, постійні палки в колеса та безглузді санкції від влади, він продовжує допомагати українському війську. Роками. На десятки мільйонів гривень щотижня.Сьогодні нашому підрозділу окрім старлінків та зарядних станцій, приїхали тридцять пʼять якісних дронів на оптиці та ще сто фпвішок в класичному виконанні. Чи багато ці? Моїй роті на день роботи. Але ми всі чудово розуміємо, якби не превентивні санкції від влади, допомоги… тобто дронів було би як найменше в чотири рази більше. Дронів, завдання яких нищити окупантів, що в свою чергу рятуватиме життя українських воїнів. В чотири рази… більше! Але між допомогою від Порошенко та армією стали дуже далекоглядні санкції. Превентивні. Із блокуванням рахунків. Що в свою чергу різко зменшило допомогу воюючому війську! Далі думайте самі!Дякую Вам, Петро Олексійовичу! Шалено дякую…

Кожного дня я сварюсь із начальником РЕБ. Мої емоції у вигляді армійської мови чутно напевне десь біля Тернополя. Бо постійно йде ротація екіпажів, а це завжди смертельний ризик. І якщо проти під@рських дронів на оптоволокні доки небагато варіантів протидії, то з іншими дронами можна боротись. І коли я чую, що ми чомусь саме зараз не можемо на всю потужність протидіяти фпв окупантів бо… і далі йде перелік причин пересипаний словом «немає», то я… ну ви зрозуміли про Тернопіль, так?- Мені пох…ю, як ти… ви це зробите! Але екіпажі треба прикрити. Домовляйтесь із суміжниками. Обіцяй їм що хочеш, але вони мусять всі свої «микрохвильовки» розвернути у визначений район і увімкнути на увесь. Нехай там хоч усі дерева попадають к хєрам, але жодна падла не мусить долетіти до логістичного маршруту .- Кіт, не кричи! Робимо. Домовляємось! Але не вистачає засобів… Це одна сторона. Війна. Нерви. Крики. Мати. Під@ри. Штурми. Вильоти. Ураження. Втрати… І хєр би з ним, якщо тільки втрати обладнання. Але на жаль, є інші втрати від яких сивієш на очах.Але є інша сторона. Інше життя. Інші пріоритети. Виявляється, що учора під час засідання Верховного суду в справі санкцій проти Петро Порошенко представники Офісу президента не надали доказів його вини, через що були накладені ті самі санкції. Знов, не надали! ЖОД-НО-ГО доказу. Тобто слова найпотужнішого лідеру Всесвіту, "Я просто здивований, що раніше фінмоніторинг нічого нам не показував. Я це не бачив, а як було до мене, складно сказати. Зараз Служба безпеки та фінмоніторинг показують мільярди, і всі ці люди…», це просто чергове бла-бла-бла з книги «Травневі шашлики в очах путіна», тобто чергова порція локшини на вуха мудрого наріду? Люди приходять до Верховного суду і вдруге кажуть, «Дайте нам ще час, аби ми підготували та показали вам ті самі потужні докази». Не в студію «кварталу» приходять, а у вищу судову інстанцію країни. Відчуваєте рівень пизд@ца в який пірнає країна? Ідеальних політиків, як відповідно ідеальних людей, не існує апріорі. Але коли ви, тобто ті, хто ВЧИСТУ просрали підготовку до повномасштабного вторгнення, (за що тисячі людей заплатили життям), зараз ставите свою особисту образу набагато вище питань… ЩОТИЖНЕВОЇ допомоги війську, то у мене немає слів. Ніяких. Навіть вишукана армійська мова тут безсила. Спробуйте, довбані ви зелені більшовики зрозуміти просту логіку. Максимально просту. Невчасна поставка на фронт лише десяти дронів, це не ліквідовані три окупанта, які відповідно в той же день можуть забрати життя нашого воїна. Тобто в одну українську родину прийде… горе. Так, я розумію, що вам пох@ю, для вас це лише одна цифра, але ж це чийсь син, чоловік, онук, брат. Ні, не чіпляє? Гаразд. Тоді може згадаєте, що смерть одного загиблого нашого воїна «коштує» країні… пʼятнадцять мільйонів гривень. Лише! Одне! Життя! Може так дійде до когось. Це якщо десять дронів. А зокрема Порошенко возив їх на фронт тисячами. І «весільні дрони» також возив. Ті самі малі пташки які можуть вчасно побачити не одного чи двох окупантів, а механізовану колону. Сказати на що вона здатна, чи самі здогадаєтесь?! Окрім цього, один вчасно не поставлений сучасний комплекс РЕБ, це наприклад не «задавлений» один, два… пʼять… двадцять… чи тридцять сім КАБів, або «Шахедів» (про фпв та уселяке літаюче лайно я вже не кажу). Які потім кудись прилетять і… І якщо через чиюсь природню недолугість загине хоча би ОДНА людина, то ви ж ніколи від цього не відмиєтесь! НІ-КО-ЛИ! Прикро, що через відсутність мозоку у деяких людей які рулять країною, цілодобово воююча армія залишилась і продовжує залишатись без щотижневої допомоги на… десятки мільйонів гривень. Далі, думайте самі!

У росії немає майбутнього. Я майже впевнений, що пройде ще декілька років, може пʼять, а може і пʼятнадцять і ця величезна хвороба на світовій мапі припинить своє існування. Зʼїсть сама себе. Розвалиться на купу уламків…Тільки хвора країна може СВЯТКУВАТИ річницю… власної трагедії, кожного року переписуючи історію. Якщо вісімдесят три роки тому, червона армія не уявляла собі бойові дії без ленд-лізу, то вже сьогодні з москви лунають фрази «Ми би справілісь самі». Ну да, коли ти далекий від тієї війни як і від сучасної, то можна казати все що завгодно. А як інакше? Зізнатися в тому, що якби не британські танки то можливо би і не втримали москву наприкінці 1941? І якби не бойові дії в Африці, Європі, на Тихому океані та не допомога США по ленд-лізу, тооооо…? Та ні. Про це краще мовчати, бо якось невдобно. І краще замінити правду казками «можем повторіть». Що до речі, повторіть? Мільйоні котли початку війни? Безумовно «героічеськую», а яку ж ще Керченську оборонну операцію 1942 року, (яку німці назвали «Полювання на дрохв») і божевільні власні втрати? Хто не в курсі, то червона армія яка оборонялась втратила більше ніж 162 тисячи військових, а Манштейн який наступав майже без танків, втратив трохи більше 7 тисяч солдат та офіцерів. Різницю відчуваєте? Хоча… Росія спробувала «павтаріть» почавши в лютому 2022 року повномасштабну війну проти країни в якій армія була в бронежилетах з ресор, із одним ракетним комплексом протикорабельної оборони та єдиною САУ натівського калібру. Вже четвертий рік повторяють, воякі срані…

Дивна історія. Спочатку, ще у 2019 році Арестович не добирає слів по відношенню до дій нового президента України, себто Володимира Зеленського. Варто лише згадати допис Арестовича стосовно відміни проведення військового параду на Хрещатику в серпні 2019 року. Трохи згодом зненацька трапляється щось таке, що «развеччік всєх времьон і народов», миттєво змінює риторику на протилежну і опиняється в Офісі президента. І не для пофотографуватись, а отримує посаду… радника Голови того самого офісу! Тепер Арестович інформаційний захисник Зеленського і всіх кабінетів на Банковій разом із меблями. І як тут наприклад не згадати його перепалку із Iryna Gerashchenko в етері одного з ток-шоу. До повномасштабного вторгнення залишався рік. Встигаєте за думкою?Потім знов щось трапляється і в січні 2022 року Арестович йде з Офісу, прикрившись фразою, «Я не збирався звільнятися. У понеділок я приїхав на роботу як завжди, підійшов до будівлі і зрозумів, що більше не хочу переступати її поріг. Тому що я здатний пробачити багато чого, включаючи особисту підлість стосовно мене (це політика, всі ми макіавеллі, цинізм, холодний розрахунок і таке інше). Але слабкості я вибачити не можу". Ну що ж?! Буває! Хто зна, що вони там не поділили в кабінетах Банкової? Але через місяць починається повномасштабне вторгнення росії і той же Арестович опиняється… ні, не на фронті як максимально фаховий розвідник (ну він же брехати не буде), а знов… в Офісі президента! Тут же зʼявляються купа героїчних історій про вино, мівіну і гранатомет за шторою. Але вже в січні 2022 року, після того як Арестович нагородив ху@ні стосовно трагедії в Дніпрі, він вдруге йде з Офісу президента.І ось… санкції. Не просто посварили, чи ще щось! А персональні санкції від Президента України. Відчуваєте, друзі? Щось не те і не так в цій історії. І перше же питання яке приходе на думку, «А скільки ще в Офісі президента таких… прихованих «друзів» України?»p.s. Хоча… Може все набагато простіше? Чиїсь президентські амбіції, то червона ганчірка для Банкової і «привіт» у вигляді санкцій не заставить довго себе чекати. Як це перехрещуються із Законами України, на це питання напевне відповідатиме Верховний суд країни. Напевне…

Я розумію. Пішла команда «фас» і слухняні виконавці, радісно підскулюючи, навипередки кинулись її виконувати. Було вже. В 2019 році одразу після приходу жмені нових епох. Тоді теж кинулись навипередки. Бо дуже сильно хочеться отримати солодку кісточку від господаря. Кісточок мало, а бажаючих багато… Тому треба поспішати.Але…Хтось дійсно вирішив, що Україна зненацька перетворилась на совок часів сталіна? Де є лише «генеральная линия партии, которую благодарным трудящимся доносят газеты и радио»? Читаєш херню яку нагородив слухняний НБУ про репутацію Петро Порошенко, яка на їх думку ні є бездоганною. А потім відкриваєш інтернет і дивишся фото…ЗЕлені більшовики дійсно вважають, що людину із «небездоганною репутацією» запросили би на такий серйозний європейський форум? Я вже не кажу, про особисте спілкування із ведучими європейським політиками… p.s. Мудрий нарід вже від пуза нажерся травневих шашликів. Тепер йому приготували іншу їжу. Головне, аби він завжди щось жував і не озирався по сторонах…

(Продовження)А потім настала нова епоха… На цей раз та, про яку на білбордах не писали. Епоха «Миру в очах путіна». І якби паралельно із різними політичними заявами нової влади (навіть такими), Україна продовжила тонку політичну гру та набрану швидкість в напрямку курсу зміцнення своєї обороноздатності, то… Ну наприклад тоді би 24 лютого 2022 року, на озброєнні України була би не одна установка «Нептун», а бригада. Тобто три дивізіони, кожен в складі трьох пускових. І «Богдана» була би теж не одна, а… фразу продовжить самі. І якщо би наприклад весь 2021 рік Україна закуповувала ПТРК «Стугна» тоді би… цю фразу також самі закінчить. І якщо би влада, вже нова влада, одразу почала реагувати на заклики союзників та купу інформації наданої розвідкою, як України так і союзників, то… Але, ми усі памʼятаємо фразу про можливі плани збільшення армії та будівництво нових доріг. Навіщо була потрібна нова дорога з Чорнобиля до Києва, досі не зрозуміло.Можна багато чого згадати в контексті фрази… якби! Але, як казав мій приятель… «поезд ушёл и рельсы разобрали». Чи було би 24 лютого 2022 року чорним днем, якби…? Ну ми точно не лізли в сад, якщо достеменно знали, що там є адекватна охорона та злі вівчарки. Навіть, якщо дуже сильно хотілось смачної черешні яка там точно була у великій кількості. Але, ну його нах такі можливі здобутки…Фото для тих, хто розуміє…

Що би не зробили окупанти, куди би вони не вдарили своїми ракетами, вони завжди позиціонують це, як ураження військового обʼєкту. (Навіть там, де військових не було і не могло бути). Або локації де були військові… Так говорять вони. Але реалії зовсім інші. Давайте пригадаємо трагедію кінця січня 2023 року. Ракета в житловий будинок Дніпра. Загинуло сорок шість… цивільних людей. Максимально цивільних. Виключно цивільних. Але тоді, коли агресору крити було нема чим, бо ось тобі сотні фото та відео наслідків ваших «высокоточных ударов», на сцену вийшов апезд@л, якого двічі хтось приводив за руку в Офіс президента. І не для того, аби лампочку поміняти в туалеті, а для того, щоби дати йому посаду та повноваження. І одразу ж, усе наше обурення на міжнародній арені як країни по чиїх цивільних будинках росія лупить ракетами, вже можна було засунути глибоко. Російська інформаційна машина миттєво підхопила всього одну фразу, і все. «Ну вот же слова не какого-то там вашего блогера или журналиста, а советника Офиса. Он всё четко сказал. Мы тут не причем». Тобто беріть та слухайте. І Україна миттєво отримала ще одну ракету, навіть дві, але вже на полі інформаційної війни. І отримали за причини природної безглуздості радника будівлі на вулиці Банкова. І навіть зараз, згадуючи ту трагедію в інформаційному полі як акт міжнародного тероризму, ми одразу отримуємо від адептів того самого «миру» щось на кшталт, «Мы били по военному объекту. А почему ракета попала в дом, это спросите у вашего советника из Офиса». Потім його звільнили. Але то було… потім.Раз за разом згадуючи висер Марʼяни стосовно учорашньої трагедії в Сумах, я знов схиляюсь до думки, що такі заяви, прямо або опосередковано, дають вбивцям додаткові козирі на міжнародній арені де всеодно прийдеться відповідати на запитання. Справа в тому, що російській пропаганді, всім їх журналістам, починаючи від скабєєвої, соловйова, сімоньян та закінчуючи ордою ботів вже нічого не треба вигадувати. Марʼяна все за них зробила. Ще раз. Хто не зрозумів. Зверніть увагу, що захищаючись в інформаційному полі після влаштованого власноруч теракту в Сумах, окупанти будуть прикриватись словами не аби кого, а депутата Верховної Ради. Мовляв, «А мы ж били по военным. Вот, послушайте вашего же депутата. А люди? Нууууу… А зачем они ходили рядом с тем местом, где были военные»?І це, тобто така думка, ще одна ціль ракетних ударів окупантів. Їм треба за будь-яку нашу ж ціну, поселити в суспільстві вороже ставлення цивільних до військових. Перші кроки зроблені, через штучно створену та професійно розігнану істерію під назвою «ТЦК». Тепер наступний крок. Безумовно, якщо пригадати нещодавну трагедію в Кривому Рогу, то всі інформаційні напрацювання окупантів, летять собаці під хвост. На дитячому майданчику та біля нього були хто завгодно, тільки не військові, але агресор на це наче і не звертає уваги, чекаючи свого шансу, коли можна буде знов використати корисну ідіотку на повну.Тільки не кажіть мені, що у неї немає прямого телефона Голови СБУ, якому можна в максимально короткий термін передати кричущу інформацію якщо така існує. Передати тихо і головне ефективно. Без зайвих шансів для ворожої пропаганди. Але… Тут у неї інша, своя гра. А значить інші ставки. І якщо би це було вперше…

Давайте повернемось назад…Вони вбив@ли чеченців ще в 1994 році. І потім також, вбив@ли. Жінок. Старих. Дітей. Сотнями та тисячами. Розповідаючи усім, вже знайомі казки про якусь «священную войну» стирали бомбами селища в Чечні, тобто житло начебто ж… свого народу. Потім були будинки на Каширському шосе та історія про «рязанский сахар». Пізніш, світ здригнувся від жахіття в Беслані. Хто знищив майже дві сотні дітей? Питання як розумієте риторичне. (До речі, спецури та мусорів з@гинуло лише трохи більше десятка). Дивно, да?Потім були Грузія та Сирія. В Алеппо лікарні від ударів російських ПКС перетворювались на величезні купи будівельного сміття, серед якого лежали десятки, якщо не сотні тих кого… Потім, на майданчику ООН, той, кого зараз в пеклі смажать 24/365 заявив, що "Детей в Сирии посыпают пылью, чтобы выдать за жертв". А потім росія продовжила свою чорну справу в Україні. Я навіть не буду питати, як поєднується вся та православна ху@ня яку несе головний церковний чорт Гундяєв, із ракетним ударом посеред Сум під час великого… хм… (та невже православного свята)! Яяяяяяяяк, бл@дь це поєднати? Я не знаю, чи було це, але ж Православна Церква України мусить виступити із своєю заявою! А Вселенський Патріарх, із своєю! Бо росія, так звана «праваславная страна», це сарана сучасного світу! Ті, хто готовий вб@ти будь-кого: дитину, жінку, літних людей. Одного. Пʼятьох. Декілька десятків. А потім все це прикрити казками про найманців НАТО та ще чимось. І? І все… Наче нічого не було?Може варто відповісти? Так відповісти, аби шуба загорнулась? Відповісти на тому полі бою, де вони ще не отримували по брудному єбл@ту? На полі православної віри… p.s. До речі. Це робить той Володимир Володимирович в очах якого у 2019 році хтось побачив «мир»? Чи якийсь інший путін…? Та й були то очі, чи щось інше?