Тобто ситуація така:

Ми піддаємось брутальному втручанню Мадяра в нашу мовну політику - і ще й при цьому Мадяр має імідж "головного кандидата від українського фейсбуку", аби проти Орбана

Ми піддаємось брутальному тиску Європи і продовжуємо качати нафту цьому проросійському Фіцо.

Ми піддаємося тиску Євросоюзу як у сфері ЛГБТ так і їх диктату щодо українського сільського господжарства харади примари євроінтеграції - вони в цей час фінансують Росію, купуючи їх нафту та скріплений газ

Уряд Великої Британії застосував виняток із санкцій проти Росії, дозволивши імпорт дизельного та авіаційного палива, виготовленого з російської сирої нафти в третіх країнах - ура-ура, Зеленський їде ручкатися з королем

Але як тільки Трамп попросить до виборів трохи змінити цілі атак на Росію - так одразу гвалт і московська змова. Причому таке враження, що український політикум чекає якогось чуда 3 листопада, що прийдуть демократи та все змінять на краще. Це — наш горизонт планування.

Варіанти, що не прийдуть демократи (або прийдуть, але не впливатимуть на зовнішню політику, яка у США майже вся контролюється президентом), або що вони прийдуть і змін не буде, або що в Америці посилиться вплив проросійських ліваків, у нас чомусь не розглядаються.

Натомість я бачу повторення операції "Залізні яйця" в Овальному кабінеті. Після якої ми таки підписали той договір про рідкоземельні мінерали через півроку, втративши тисячі людей, вигідні перемовні позиції, будь-яку суб'єктність у прийнятті рішень.