Навіщо було все робити, не розумію. Суспільство не дурне і боляче відчуває що його намахують. Особливо боляче якщо йдеться про головне для існування країни. Коли Зеленський каже, що не має обирати між сторонами (Федоровим і Сирським) під час війни і одразу обирає стати на бік Сирського - як інакше дивитись на таке? І йдеться не тільки про послідовність, а і про справедливість. Обидва посадовця були призначені Зеленським, за обох несе відповідальність він особисто. Сфера - критично важлива. Ти або залишаєш обох і намагаєшся стати арбітром, або якщо звільняєш, то теж обох, або якщо обираєш, то більш перспективного і ефективного для справи. З вимкненням особистого, бо йдеться про виживання держави.Ну і якщо зробив вибір, то доведеться відповідати за нього, а не спихувати свої провини на інших за звичною схемою. Як до цього ставиться народ, вчора побачив весь світ. Картонки були на передових шпальтах світових ЗМІ. Протести стають щорічною спробою приведення влади до тями. Перша була успішною.
Цікава кандидатура вноситься на прем'єр-міністра. Всі його чесноти є кому перераховувати і без мене. Проте, деякі факти варто знати для повноти картини.Сергій Корецький у 2006 році безуспішно балотувався до від "Блоку Володимира Литвина". Того самого, який під парасолями охорони і градом яєць пізніше протиснув у Верховній Раді ратифікацію злочинних "Харківських угод" Януковича. Але це дрібниця. Потенційного прем'єра краще характеризує наступна історія.Родина Корецького, згідно з аналізом YouControl, має сімейну бізнес-групу. До неї входить мережа кав'ярень Idealist. Імідж у них хіпстерський, хоча якість кави попри ціну особливою не є. Та мережа Idealist завжди грамотно обирає місця розташування. Тепер сама історія.8 років тому Луцька міськрада вирішала продати книгарню на центральній вулиці. Оголосила конкурс. Його виграла ТОВ "Санеко Груп", яка входить до бізнес-групи Корецьких. Тепер там кав'ярня Idealist. Проте, у 2023 році результати цього конкурсу вирішили підняти і виявилось, що серед 15 учасників була ще одна пов’язана із Сергієм Корецьким фірма – ТОВ «Фортекс Енерджі». Антимонопольний Комітет відкрив провадження, оштрафував і вніс обидві ТОВки в "чорний список", який передбачає заборону брати участь в тендерах.Скажете дрібниця? Порівняно з іншими кейсами - так. Проте, чи на посаді керівника уряду Корецький не буде вдаватись до подібних речей - відкрите питання. А те, що на посаді СЕО "Нафтогаз України" він докладав зусиль для функціонування чи відновлення роботи нафтопроводу "Дружба" - не дрібниця. Цим нафтопроводом через Україну щороку йшло російської нафти на 6-6,5 млрд доларів. А ще додати сюди більш ніж теплі відносини Корецького з екс-заступником керівника ОП Ростиславом Шурмою, який зараз отримав звинувачення у корупції. Ті відносини в пресі характеризували як політичне покровительство, хоча сам Корецький це, звісно, заперечував.Тому, вочевидь Зеленський кидає парламенту кандидата, який цілком кооперативний з Банковою, не гребує порушеннями коли треба, але має імідж ефективного менеджера. Ох, знову ці ефективні менеджери...
У мене вже немає сумнівів в тому, що викладання прем’єр-міністерки Свириденко в Київській Школі Економіки було фіктивним. І що отримані нею за «викладання» у 2025 році 3 243 529 грн мають всі ознаки неправомірної вигоди, одержаної службовою особою. Чому? Пояснюю.Я вже 4 місяці намагаюсь отримати відповідь на дуже просте питання - скільки годин лекцій і семінарів Свириденко провела у 2025 в КШЕ? Скільки свого часу премʼєр-міністерка витратила на навчальний процес, за що отримала понад 3 млн гривень, що майже втричі більше її річної зарплатні очільниці уряду?Київська Школа в результаті відмовилась назвати мені кількість годин. Послались що це є персональні дані. До речі, антикорупційний комітет ВР зробив висновок, що ці дані не є такими, до як з обмежується доступ. Та в КШЕ розповіли, що не можуть без дозволу Свириденко мені сказати кількість годин.Тоді я спитав саму Свириденко. Далі був цирк. Замість того, щоб просто назвати кількість проведених в КШЕ навчальних годин (можна підняти щоденні графіки за 2025 рік, які має служба протоколу премʼєра), Свириденко пересилає мій запит… до міністерства освіти! Наче там ведуть викладацький облік прем’єрки) МОН, у свою чергу, пересилає запит до… Правильно! Київської Школи Економіки, яка посилається на попередні відповіді.Коло замкнулось. Це було таке важке питання - скільки академічних годин Свириденко провела в КШЕ у 2025 році за 3,2 млн грн? Якщо довелося так викручуватись через дуже просте і конкретне запитання, значить є що ховати. Ну і ця історія з таємничим викладанням має своє підґрунтя. Свириденко ще в бутність міністром економіки подавала президента КШЕ Мілованова в наглядову раду Укроборонпрому і погоджувала грантові проєкти для структур КШЕ від західних партнерів. Чистий Quid Pro Quo. Саме тому, моя заява прямує в НАБУ.До речі, моя колега з «Голосу» народна депутатка Інна Совсун теж викладає в КШЕ. Реально читає лекції. І за весь 2025 рік отримала трохи більше 160 тисяч грн. Майже в 20 разів менше, ніж Свириденко. Це так, для порівняння. Кому цікаво почитати документи, прошу дуже.
Ми не повинні стати європейським Сомалі, хоча до того все йде. В країні не працює верховенство права. Вся правова система корумпована або недієздатна у більшості випадків. Люди не вірять поліції, слідчим органам, прокуратурі, судам тощо. Всі гілки влади, включно з президентом втрачають довіру. Несправедливість стала синонімом життя в Україні. Концентрація влади в одних руках, посилена можливостями воєнного стану, призвела до ерозії системи. Те, що почало реформуватися після 2014, повернулося до попереднього стану. Звідси і неповага до закону та недовіра до його носіїв.Ми вже не за крок від судів Лінча. Вони вже почались - напади на військових і акції відплати за напади є наслідком паралізованої правової системи і дуже серйозним попередженням. Далі буде тільки гірше, бо суспільний нерв оголений війною. Далі всі проти всіх. У кого міцніша глотка назвати себе правим, той і буде правий. Хто гучніше закричить що він є закон, той і діятиме на свій розсуд. Це рух до антицивілізації. Без повної реконструкції правової системи ми приречені на внутрішній розпад. Це подарунок ворогу, який внаслідок внутрішніх процесів може забрати нас без війни, якщо використає руйнацію закону, який скелетом для кожної держави. Хтось сумнівається, що росія використає? Саме тому я весь час кажу про рух до Європи, де повага до права є переважною, навіть якщо комусь закон не подобається. І де сам закон трактують в судах, а не так як кому заманулось. А забезпечує цю повагу якраз та правова система, що працює не на себе, не на керівників держави, а на закон і громадян. Україна поки далека від цього. Та щоб вижити має наблизитися.
На суддів Верховного Суду перед відмовою скасувати санкції проти Порошенка чинився тиск. Це були два працівники СБУ - Солоджук Віталій Висильович і Рудюк Едуард Вадимович. У нас достатньо інформації по обом. Наприклад, ви можете подивитися як саме Солоджук записаний в телефонних книжках інших. Там чітко про його напрям сбушної діяльності - суди. Від кого вони отримали наказ «працювати» з суддями Верховного Суду здається зрозуміло. Але першому заступнику голови СБУ Покладу ми це питання поставимо.Тиск спрацював на 3 суддів з 5. Шантажували родичами, не гребували нічим. Але двоє написали окремі думки. Порошенко обов’язково апелюватиме до Великої Палати, проте всесильність спецслужб під час воєнного стану не дає підстав для оптимізму. Тому, все буде вирішено в Європейському суді з прав людини. Дістати європейських суддів руки короткі і там судять по справедливості, а не за дзвінком.Вся ця ситуація є плювком української влади вбік Євросоюзу: ви кажете в резолюції Європарламенту про припинення санкцій проти опозиції? А ось вам fuck. ви кажете про незалежність правосуддя і неприпустимість політичної мотивації? А ось вам другий.Сьогоднішні події - ще один доказ тому, що влада Зеленського взяла курс на зрив євроінтеграції, щоб вони не казали у відосах чи пафосних інтерв’ю телемарафону. Скільки би орденів Європи не запроваджували, поки в Україні діють російські засоби, ніякі нагороди не наблизять нас до Євросоюзу. Проте, і це мине. Побачите!
Система мобілізації потребує змін. Термінових! Можна тисячу разів розповідати, що все правильно і звинуватити в усьому несвідомих громадян, які ухиляються від конституційних обовʼязків захищати державу. Вони неправі. Та Конституція і закони також забороняють жорстоке поводження з громадянами та здирництво, яке в ТЦК набуло загрозливих масштабів, або визнання на ВЛК придатними відверто хворих людей. Тож, у цієї медалі дві сторони.Ріст напруги в суспільстві не можна не помічати. Те, що керівництво держави зробило батогом мобілізації військових, а всі пряники для громадян зʼїло саме - стає причиною для вибухів та перекладає всю відповідальність на ЗСУ, у яких і без того роботи вистачає. Не можна вимагати законослухняності від людей, коли верхівка влади і вниз по вертикалі демонстративно плюють на закон. Від того і виникають стихійні протести і бунти. Нагадую, що відповідальність і за мобілізацію, і за все, що відбувається з мобілізацією несе верховний головнокомандувач, президент. Формально, ще і Верховна Рада та Кабінет Міністрів, проте вони де-факто контролюються президентом. Реформу мобілізації, обіцяну міністром оборони і яка могла би стати основою для повернення процесу на цивілізовані рейки, наразі так парламенту і не надали через спротив Генштабу, якого все влаштовує як є. Не можна не зважати на пружину, яка вже стиснута до небезпечного стану. Зволікання з реформуванням мобілізації дає ворогу добрий ґрунт для проведення інформаційно-психологічних операцій та несе пряму загрозу.
Хтось там кепкував щодо реакції Євросоюзу на злочинні санкції РНБО? Ну-ну. Ось резолюція Європараламенту щодо вступу України до ЄС, ухвалена кілька годин тому, параграф 54, цитую:«54. Європарламент закликає українську владу утриматися від політично мотивованих судових переслідувань; не запроваджувати персональні санкції проти представників опозиції; не запроваджувати персональні санкції проти лідерів громадянського суспільства, оскільки така практика підриває демократичні стандарти і суспільну довіру»Крім позитивних оцінок боротьби України за свободу та незалежність, у резолюції можна виділити 26 окремих критичних або проблемних зауважень, які напряму вплинуть на євроінтеграцію. Не буду перераховувати всі, наведу найжорсткіші:* повільне виконання плану реформ Кос-Качка (15 % виконання);* тиск на НАБУ і САП;* політично мотивованого правосуддя та санкцій проти опозиції;* погіршення балансу між урядом і парламентом;* свобода медіа та тиску на журналістів;* втручання у діяльність профспілок;* невиконання окремих судових реформ;* політичний тиск на громадянське суспільство;* безстрокові воєнні обмеження, які є незмінними і непропорційними поточній ситуації.На жаль, польським правим вдалось просунути маніпулятивну поправку щодо діяльності УПА, хоч і не в такому вигляді, як вони хотіли, а у значно мʼякшому.Європарламент при цьому підтримав подальшу допомогу Україні та процес європейської інтеграції. Проте, якщо влада України буде далі не помічати критичні рекомендації, то сама стане перешкодою для вступу України в ЄС.
Світ звик до нашого болю і біди. Він дивиться футбол, пʼє пиво, а деякі ще зверхньо тикають в нас пальцями - ви там ще живі? Світу більше цікаво хто вийшов в 1/4 фіналу, ніж скільки українців загинуло вночі. На жаль, так влаштована людина - вона потребує нових вражень. Так, ця війна наша, але вона стане їхньою. Вже невдовзі. І я поясню чому.Почну з рейтингів. Популярність путіна 65,9% . Кожна мерзота при владі дуже залежна від цих цифр і здатна на все, щоб показники його тішили. Мерзота путін завжди піднімав їх через війну. У 1999 війна «молодого перспективного премʼєр-міністра» з Чечнею збільшила рейтинг путіна з 31% до 80%. Атака на Грузію, коли він знову був премʼєром при маріонетковому президенті мєдвєдєві, підвищила його популярність з 75% до 88%. Війна проти України президента путіна принесла йому у 2014 році ріст з 64% до 86%, а повномасштабна у 2022 - з 64% до 83%. Зараз у путіна 65,9% і стрімке падіння триває. І це перед виборами в госдуму. З огляду на швидкість втрати популярності, в чому роль ЗСУ є ключовою, і на сталість засобів відновлення, це має бути щось особливе. Що саме? Вчорашня заява путінського рота на прізвище пєсков є ключовою. Він видав позицію, що «СВО» перетворилась у війну через підтримку Заходу. Я давно помітив, що росія веде себе як змія - перед нападом гадина шипить. Це воно. Тепер питання хто жертва? Швидше за все - Польща. Дивіться, путін давно хоче випробувати єдність НАТО. Але старий кгбіст не полководець. Він не стане ризикувати занадто. Йому добре відомо, що НАТО нерішуче до певної межі і путін не захоче її перетинати. Маленьку переможну війну він може бачити як атаку на обʼєкти, пов’язані з військовою допомогою Україні. Підприємства чи аеродроми. З огляду на істеричний роздрай з Україною, влаштований крайніми правими польськими політиками, така атака викличе розкол у польському суспільстві. Одні справедливо обуряться, інші скажуть - досить допомагати українцям, «це не наша війна». Ґрунт готовий. Якщо путін обнагліє ну дуже сильно, то атака може статись прямо під час саміту НАТО. Що може зупинити? Точно не Трамп. Зараз путін думає передусім про вибори в думу у вересні, а американський Конгрес йому цікавий лише з точки зору посилення внутрішнього конфлікту в США.Хто здатен це зробити крім Америки? Китай. Але чи це йому треба? Пекін, який давно претендує на другий полюс світового впливу, може розіграти цей пасьянс, щоб стати миротворцем замість США, заспокоїти росію і нагадити Трампу перед виборами забравши у нього ініціативу та почати вирішення і нового європейського і старого українського питань разом. Але для цього Китай має дочекатись удару. Діяти на упередження буде не так ефективно.Літо і осінь будуть ще тими. Ударом по НАТО путін збирається налякати всіх так, щоб сіли за стіл перемовини і почали тиснути на Україну пристати на російські умови. Це та ескалація, яку рашистська мерзота збирається використати і для підняття власного авторитету всередині Мордору, і для створення страху і розбрату в Європі, і щоб зупинити допомогу Україні. Це його план. Але коли ходи ворога відомі, їм легше продіяти. Головне, щоб було кому це робити з розумом і холодним розрахунком.
Лідерство божевільнихМи переживаємо саме цей період сучасної історії і тенденція лише висхідна. Цифровий світ соцмереж посилив вплив на емоції людей. Далеко не завжди чесними засобами. Логіка програє емоціям з розгромним рахунком і все менше бере участі у прийнятті рішень чи навіть формуванні світогляду. Відповідно, і владу беруть ті, хто не тільки зловив і використав цю хвилю емоцій, а й відповідає ним.І це не лише про Україну і Зеленського. Є США з Трампом, і до речі навряд чи демократи будуть спроможні виставити на противагу когось поміркованого, а не крайньо лівого кандидата. Маятник перейшов на радикальні позначки. Є також Польща з Навроцьким, де відсоток непояснюваного логікою антиукраїнського божевілля стає непристойно великим. До речі, російське тотальне божевілля, очолюване путіним, починалось теж з боротьби з українською самоідентичністю. Є також побоювання про можливу перемогу чи то пак сильний вплив у парламентах радикалів у Франції, Німеччині та Великій Британії. Словаччину з Фіцо ви теж бачите, Болгарію з новим прем’єром теж. Румунія дивом проскочила між краплями, а Угорщина вийшла з цього періоду лише тому, що він там тривав дуже давно і набрид. Цей текст я пишу для тих, хто вміє думати і аналізувати, для вас. Отже, діагноз є. Як лікувати і як пережити та перемогти лідерство божевільних? Рецепт перший - достукатись. Перейти в комунікаціях від логіки до емоцій. Проти лому немає прийому і це вже очевидно, але пряме, лобове протистояння не допоможе. Воно лише підсилює відчуття правоти субʼєкта, загіпнотизованого закладеними емоціями.Рецепт другий - перевербувати. Чи швидше перепрограмувати. Ви не доведете аргументами затятій людині, що вона загрожує своїми рішеннями і собі, і оточуючим. Вам треба поставити такий градус емоційного переконання, щоб шансів на інше рішення у співрозмовника не залишилося. І я точно пишу не про гучність голосу чи образи. Я про силу емоційних образів. Які емоції найвпливовіші? Ну, спитайте у ШІ)))Та якщо ми не хочемо, щоб лідерство божевільних у підсумку призвело світової катастрофи, треба починати вже зараз. Ні, вчора.
Бездушність. Ось яке враження залишилось від історії з мобілізацією криворізького батька-одинака через що його маленька донька залишилася сама.Сьогодні в парламент викликали начальника районного ТЦК. Він зачитав довідку, складену юристом. Ні тіні жалю з приводу того, що довелося пережити дитині. Начальник сухою мовою параграфів бездушно сказав де були недоліки в батькових документах.Але бездушним виявився не тільки начальник - в ЦНАПі, де чоловік оформлював документи ніхто йому не підказав, що треба зробити, аби вони були в повному порядку. Людина просто не може осягнути всіх вимог законодавства сама, а бездушний посадовець не порадив як правильно.Єдиним людяним виявився командир військової частини, який відпустив батька до дитини на час переоформлення документів. Чи часто таке трапляється? Зовсім ні. У мене був досвід з мобілізованим в «Скелю» єдиним доглядальником інваліда з дитинства. Там йому пообіцяли додаткові проблеми, якщо «депутат продовжить» і він змирився. Доглядальника ледь знайшли - чужу людину. Бездушність - це і лікарі ВЛК, які справді хворих роблять придатними. Боєць з ХОБЛ, який не може пронести кілька метрів видану йому військову форму, справою якого я займаюсь, досі ніяк не може бути звільненим. Як від бійця толку з нього нуль, але хтось же написав «придатний»?Окрема розмова - чому в усіх спірних питаннях ТЦК не чекає вирішення, а одразу відправляє у військову частину. Щоб не морочити голову з людською долею - хай тепер у командира в/ч голова болить? Захисники ТЦК зараз скажуть - так хай депутати змінять закон. Відповім - можна спробувати для початку ТЦК дотримуватись наявного закону повністю, а не вибірково. А по-друге, всі законодавчі ініціативи, в тому числі і з Міноборони, наштовхуються на спротив ГШ. Їх і так все влаштовує.Проте, суспільство вже не влаштовує. Реакція депутатів на «доповідь» начальника ТЦК була різкою. А напруга в суспільстві через ставлення влади до мобілізації росте постійно. І це пряма загроза. Мобілізація під час війни безумовно має бути. Та не тільки формальною. Війна не привід втрачати людське обличчя, ховаючись за бездушні нормативи і параграфи, які посадовці часто викручують як їм треба, бо людина не знає всіх тонкощів. А це дорівнює обману. Захищаючись від нелюдів, маємо зберегти людяність самі.
TGLIST.COM.UA
