Нездатність нести відповідальність за свої вчинки називається інфантилізмом. Чи то пак, рівень розвитку дитини, яка ще не може діяти свідомо і самостійно. Коли після чергового корупційного скандалу влади мені пишуть - так робіть щось, я кожного разу нагадував що у Верховній Раді від сили 40 депутатів, справді опозиційних до влади Зеленського. А для прийняття будь-яких рішень потрібно 226. Так проголосували у 2019 році. Причому, часто пишуть саме ті, які і наголосували. Потім я просто припинив повторюватись, хоч ці коментарі і тривають. Напишу один раз і більше не буду. Ні, я не хочу кидати шпильок тим інфантилам, які з гиготінням йшли на виборчі дільниці і відказували «якщо треба, то і цього знесемо». Від самого початку було зрозуміло, що ніякі вони не знесуни. Балаболи. А от результат обох виборів-2019 дав Зеленського у необмежену владу, яку воєнний стан лише посилив. Що ж робити? Чи то безвихідь, спитає дехто? Абсолютно ні. По-перше, одразу скажу: нелегітимна зміна влади призведе до припинення допомоги від партнерів. Це безсумнівно, і я це знаю, а не припускаю. Бо гроші і зброя в руках влади, що не отримана демократичним шляхом цивілізовані країни сприймають як загрозу собі. Сподіваюсь, це нарешті усвідомлять. По-друге, легітимний шлях можливий. Або зміни влади, або кардинальні зміни у владі зі зменшенням повноважень авторитарного Зеленського. Це залежить від активного українського суспільства, яке має нарешті усвідомити, що ОП і друзі завдають країні колосальної шкоди. Це залежить від позиції партнерів, які вже зрозуміли справжню сутність президента і почали виставляти умови. У партнерів швидко ростуть ультраправі. корупція та авторитаризм в країні, куди пішло стільки коштів є прямою загрозою для традиційних партій, які виступали і виступають за продовження підтримки України. Тому, умови ставатимуть жорсткішими. Стан справ за цю осінь-зиму стане таким, що зміни будуть невідворотними. Для виживання. І ті 4 десятки народних депутатів у ВР, які є сьогодні є реальною опозицією, будуть рушієм цих змін. Точніше, одним з рушіїв. Просто, не все робиться одразу. Тим більше в умовах, коли Україна є кришталево вразливою. Але терпіння і розуміння дано не всім. Тому, я спокійно буду ставитись до істеричних закликів чи звинувачень в недостатній активності. Поламати все легко, а от полагодити набагато складніше. 2019-й це довів сповна. Сподіваюсь, урок буде засвоєний і у майбутньому бездумно ламати вже не захочеться.