Навіщо було все робити, не розумію. Суспільство не дурне і боляче відчуває що його намахують. Особливо боляче якщо йдеться про головне для існування країни. Коли Зеленський каже, що не має обирати між сторонами (Федоровим і Сирським) під час війни і одразу обирає стати на бік Сирського - як інакше дивитись на таке? І йдеться не тільки про послідовність, а і про справедливість. Обидва посадовця були призначені Зеленським, за обох несе відповідальність він особисто. Сфера - критично важлива. Ти або залишаєш обох і намагаєшся стати арбітром, або якщо звільняєш, то теж обох, або якщо обираєш, то більш перспективного і ефективного для справи. З вимкненням особистого, бо йдеться про виживання держави.Ну і якщо зробив вибір, то доведеться відповідати за нього, а не спихувати свої провини на інших за звичною схемою. Як до цього ставиться народ, вчора побачив весь світ. Картонки були на передових шпальтах світових ЗМІ. Протести стають щорічною спробою приведення влади до тями. Перша була успішною.