Flow | Юра Гнатюк

Мої нотатки після понад 50 зустрічей/розмов із підприємцями з США*мої зустрічі стосувались здебільшого бізнесу та партнерств, лише окремі з них були щодо залучення допомоги для України. Тут вибрані нотатки/думки з розмов в контексті війни та допомоги Україні У Штатах скоро вибори і тут почались свої внутрішні політичні ігри. Республіканці, в тому числі і ті з них, які особисто підтримують Україну і персонально хотіли би більшої підтримки нас, починають критикувати демократів «за такі великі гроші для України» – чисто для того, щоб бути опозицією і отримати за цей популізм свої політичні бали.Серед техтусовки в San Francisco, Silicon Valley і Каліфорнії загалом присутні настрої, які транслював в своєму твіттері Ілон Маск. Типу Україна – молодці, звичайно, але потрібно завершувати – домовлятись, не допустити ядерної війни, ну і саме американські громадяни – це основний пріоритет, адже «в нас тут криза/рецесія/бідність, а ми відправляємо so much money to Ukraine». Саме таким питанням починається одне з останніх популярних подкаст шоу Джо Рогана в інтерв’ю з Тулсі Габбард (це, до речі, колишня представниця Демократичної партії, яка напередодні вийшла з неї, назвавши її «елітарною кабалою розпалювачів війни, і звинувачуючи уряд США в тому, що вони заробляють на війні). Девід Сакс (голова великого VC фонду в SF і колишній COO у PayPal) – теж один з яскравих критиків та «голубів миру», який апелює, що в США немає плану виходу з війни, і що Україні треба віддати Крим, бо «інакше буде ядерна війна і ми всі помремо»…І це не означає, що всі вони агенти Кремля, хоч фактично вони й поширюють наративи Москви. Насправді це означає, що… вони і справді так думають. Вони володіють великими активами. Їм є, що втрачати. І власне тому ризики пов’язані з ескалацією/ядерною війною (а саме про це вони думають та постійно говорять в контексті України, «nuclear war» я чув це словосполучення десятки разів) для них відчутні, вони бояться цього та апелюють до того, що просто хочуть спокійного економічного фону. Ну і вони не робили R&D (домашньої роботи) щодо української історії та історії світових воєн. З огляду на це вони накидають свої помилкові візії/пропозиції, часто думаючи про Росію, як про СРСР, і екстраполюючи бізнес на політику, наївно думаючи, що в політиці діють ті самі правила, і все працює так само логічно, як і в бізнесі.Водночас з розмов із ними стає зрозуміло, що в США бізнес (навіть дуже великий) досить віддалений від політичного істеблішменту та ухвалення стратегічних рішень. Тобто політика в США – це така доволі закрита тусовка, в якій роками учасниками є здебільшого одні ж і ті сім’ї, і в яку попасти без певної комбінації атрибутів майже нереально.Відповідно бізнес, як і твіти Маска в моменті не впливають на жодні стратегічні рішення США. Вони впливають на його особисті рішення, які стосуються його приватних грошей, і на думки техгіків та хіпстерів, які теж в моменті особливо не впливають на політику.Саме тому американці так довго запрягають – з законами, ленд-лізами і т.д. Довго підписують документи, але і на довго зобов’язуються та вписуються. Тому зі зміною влади в Сенаті, в теорії певні процеси щодо допомоги Україні можуть ускладнитись, але не зупинитись.Незважаючи на це, нам потрібно шукати меседжі та підходи до тих людей та підприємців, які волею-неволею зайняли невигідну для нас позицію. Працювати над тим, щоб «повертати їх на сторону добра», пам’ятаючи, що все це – гра в довгу, і як би нам не було боляче чи неприємно, просто «образи» нічого не дадуть, потрібні дії.

​Як позбутися російського контенту в інтернеті?— на YouTube;— в Google;— в Instagram;— в TikTok;— на Netflix;— на музичних стримінгових платформа: Spotify, Apple Music, YouTube Music та ін.Отож, в продовження теми нещодавнього поста і без ліричного вступу про те, чому все це важливо. Адже питання того, якою мовою і якої країни контент споживати в інтернеті — тепер питання не тільки особистих вподобань, а й національної безпеки.Команда проєкту Ukraїner у своєму матеріалі розповіла, як кількома кліками наблизити себе до того, що відгородитися від навали російського контенту. Всі інструкції подані у формі стислих гайдів зі скрінами. Раджу ознайомитися.Маю зауважити, що далеко не все так просто. Із «дерусифікацією» більшості цих майданчиків відчутний результат у своїх стрічках ви відчуєте на дистанції. У випадку з YouTube, TikTok та Instagram доведеться вручну перевчати їхні алгоритми. Впевнений, що ви це почали робити вже давно. Втім «дерусифікація» потребує часу й терпіння, але результат, безумовно, вартий зусиль.Головна рекомендація від Ukraїner для користування будь-яким сервісом: перевіряйте налаштування місцезнаходження та змінюйте мову інтерфейсу. Обирайте українську за замовчуванням і робіть свідомий вибір на користь українського контенту.До речі, хто має, що розповісти з власного досвіду боротьби з росконтентом, — запрошую розповідати в коментарях 🙂

​«Історії від дяді Міші» про #ІТСьогодні, 13 вересня, — День програміста. Звісно, цьогоріч концепція проведення цього дня інакша — без гучних вечірок і святкувань. Натомість ми, в KindGeek, спільно з Avenga та Abto Software організовуємо благодійний ярмарок Parking Sale з метою — допомогти нашим ЗСУ.Однак пост цей буде не про це. А про історію, з якої все починалось — часів становлення ІТ. Українського ІТ.Найкраще про неї може розказати Михайло Крамаренко, який вже понад 40 років працює в галузі інформаційних технологій. Член журі IT Awards 2015, керівник програмних комітетів IT Arena, один із засновників школи бізнес-аналізу в LITS, кандидат технічних наук, автор загальновідомої фрази: «Яку проблему ми вирішуємо?». Зараз Михайло, або, як його називають в IT-спільноті, «Дядя Міша», — CTO в KindGeek.В інтерв’ю для DOU Михайло поділився особистою історією — спогадами про те, як у СРСР крали іноземні IT-розробки та власними думками щодо того, чому Союз пішов шляхом клонування і як це було організовано в ті часи. Про важливе сьогодні, що бере початок у минулому.До речі, Михайло розповів і про власний шлях у професії: «Чому став програмістом, або мій шлях у галузь». Раджу прочитати інтерв’ю повністю. Це можна зробити тут 👈

​У Гонконгу на посаду СЕО компанії призначили… штучний інтелект«10 професій, у яких роботи скоро замінять людей» — такі статті активно штампують протягом останніх років. Однак із Гонгонгу маємо ще цікавіший кейс. Місцеву компанію «Websoft Holdings Limited» (дочірня компанія корпорації «NetDragon»), яка розробляє онлайн-ігри, очолив, а точніше очолила, міс Танг Ю. Це віртуальний робот-гуманоїд (сорі, фемінітив тут складно утворити) на основі штучного інтелекту. Танг Ю обійняла посаду CEO лише декілька днів тому — фідбеку від команди NetDragon Websoft ще немає. Заявлена мета експерименту — протестити новий рівень у використанні штучного інтелекту для трансформації корпоративного управління.Танг Ю також будуть використовувати як «центр даних у реальному часі та аналітичний інструмент для прийняття раціональних рішень». «Ми віримо, що штучний інтелект — це майбутнє корпоративного управління, — наголошує доктор Децзянь Лю, голова корпорації «NetDragon», — Наше призначення Танг Ю символізує наше прагнення почати більше використання штучного інтелекту для трансформації способів ведення нашого бізнесу».Цікаво буде поспостерігати за цим експериментом. Так виглядає, що в зоні ризику втратити посаду тепер і CEO компаній 🙂

​Популярний рудоволосий блогер виявився… темноволосою жінкоюЧерговий кейс із використання технології deepfake. Передісторія: рудоволосий блогер з ніком curt.skelton з 2021 року вів акаунт у TikTok про візуальні ефекти та графіку. Обліковий запис набрав 250 тисяч підписників. Однак одного дня виявилось, що акаунт насправді належить дівчині, яка й створила діпфейк. Відео добре завірусилося і вже набрало понад 15 мільйонів переглядів.Зображення були створені в нейромережі DALL-E — потім дівчина створила 3D-модель, додала анімація рухів, а голос просто змінено в редакторі. Тепер дівчина запитує у своєї аудиторії, чи варто продовжувати їй вести обліковий запис від свого імені.Цікаво, що більшість аудиторії у коментарях до ролика не вірять, що це діпфейк. Залишаю посилання на TikTok кріейтора, щоб оцінити 🤔Як думаєте: DEEP фейк чи таки фейк?Як би не було, технологія deepfake постійно розвивається. І на озброєння її беруть не лише безневинні технологічні блогери задля експерименту та хайпу. Діпфейки пробували вже запускати, в тому числі й російські окупанти. Так, це було реалізовано кострубато і абсолютно непереконливо. Однак всі ризики діпфейків потрібно враховувати і мати на увазі. А відповідно — критично ставитися до контенту, який споживаємо, не забуваючи про перевірку інформації.

«Знали і не попередили про напад»: кілька думок на цю темуДавати оцінку ретроспективно дуже просто. У багатьох перемагає просте бажання довести свою правоту.Я підприємець, а не політик. Як і багато інших людей, я не вірив у широкомасштабний напад. Був впевнений щодо загострення на Сході, але ну ось, щоб наступ на Київ, серйозно?! Не тому, що я ідіот чи у мене було мало інформації, а тому, що в бізнесі працює логіка. І з точки зору логіки такий наступ виглядав максимально нереальним. Однак я помилявся, бо політика не бізнес — там інші алгоритми та мотивація. І чомусь впевнений, що багато хто з наших політиків, маючи хоч 10 різних звітів від всіх можливих спецслужб, так само, як і я, думали, що це неможливо.Але давайте будемо відверті: якби по телевізору за пів року до початку вторнення сказали, що от 24 лютого почнеться війна з усіма ракетами, танками на Київ, то наступного дня після цього повідомлення була б та сама реакція, яка була 24-го вранці. Колони на виїзд в сторону Заходу України і Польщі, гривня по 40, крах банківської системи та такий удар по економіці загалом — і не факт, що вона б взагалі витримала це.Ось щодо цього я впевнений на 99,9%. А от щодо всіх інших аспектів — це питання дискутивне, до експертів з відповідних сфер. Однак, як на мене, то питання не стільки в «анонсі війни», а в готовності держави та всієї вертикалі її прийняти. У стратегічному плані, вважаю, ми з цим справляємось краще, ніж можна було уявити, в тактичному плані — звичайно, є багато «але», і історія ще на деякі питання буде довго давати відповіді.

​Зима близько Середина серпня – сам час задуматись про майбутню зиму та виклики, які несе життя взимку в країні під час війни.Уже всі, кому не лінь, сказали: наступна зима буде найважчою за всю історію незалежності України. Не маю сумніву, що так і буде. Також не сумніваюсь, що наш ворог буде бити по об’єктах критичної інфраструктури: ТЕЦ, ТЕС, АЕС, водоканали. Із тиском газу вони вже почали «бавитись» – відповідно ризики залишитись без газу та електрики, цілком реальні. Знаючи, з ким ми маємо справу, готуватись потрібно до найгіршого. Сподіватись, що якось «минеться», не варто. Потрібен план дій у випадку найгіршого сценарію.Щоб його скласти, варто відповісти на очевидні запитання:• Що ми робимо, коли пропадає електрика?• Що ми робимо, коли пропадає газ?• Що ми робимо, коли пропадає вода і так далі?Для людей, які живуть в приватних чи багатоквартирних будинках, відповіді будуть відрізнятись, проте загальна логіка буде схожою. Скидаю загальний список, який склав, а вже потім, після консультацій зі спеціалістами, вибрав для нас найоптимальніші варіанти для реалізації. Варіанти щодо тепла:• твердопаливний котел;• теплонасос (сучасні кондиціонери – це теж один із варіантів);• камін + дрова;• обігрівачі (масляні, електричні).Варіанти щодо електрики:• генератор (бензиновий чи дизельний + запас бензину);• автономна електростанція (акумулятори, інвертор + додатково можна встановити сонячні панелі);• портативні зарядні станції («великі павербенки» типу EcoFlow).Щодо супутніх проблем, які можуть виникнути в зв’язку з відключенням світла чи газу:• додатковий електричний бойлер (якщо тепла вода отримується від роботи газового котла);• приготування їжі: електроплита + комплект посуду для неї (чайник, каструлі, сковорідка і т.д.);• запаси води;• теплий одяг, ковдри і т.д.;• загалом перевірити всі пристрої для перекривання потоку води, газу, тепла на справність;• розглянути запасні варіанти щодо можливого тимчасового переїзду при найскладніших/найхолодніших умовах в більш тепло- енергоавтономне місце;• також раджу подумати про безпеку і при можливості встановити сигналізацію та відеонагляд.Зрозуміло, що в різних містах ситуація може відрізнятись. І напевно, для не прифронтових зон все буде не так критично, і можливо, навіть вдасться уникнути суттєвих перебоїв з електро- чи газопостачанням. Проте при певних змінних можуть виникати проблеми, для вирішення яких будуть потрібні тижні. І також, варто розуміти, що йдеться не лише про цю зиму, але й про всі наступні, тому до цих питань варто поставитись серйозно і вирішувати їх з огляду на довготермінову перспективу.Напишіть в коментарях, якщо щось забув.