Стогін і волання несуться з усіх боків – то професійні громадські активісти, агенти змін і представники громадянського суспільства б’ються в істериках з приводу навернення так званих «антикорупційних органів» у конституційне річище. Тепер на НАБУ і САП поширюватиметься Конституція України й навіть, уявіть собі, Кримінальний процесуальний кодекс України, який ці органи принципово не визнавали впродовж 10 років свого існування. А за продаж справ, хабарництво й підробку документів керівництво цих святих установ тепер можуть навіть покарати.Скорбота, що охопила професійних громадських активістів, цілком природна – усі 10 років вони жили з іноземних ґрантів, які виділялись на оспівування та облизування керівництва НАБУ, а також з доходів від участі в найбрудніших корупційних схемах, які свого часу організував самопроголошений директор НАБУ Артем Ситник та два його куми Андрій Калужинський (екс-керівник Головного підрозділу детективів НАБУ) і Олег Борисенко (старший детектив НАБУ). Тепер агентам змін доведеться шукати інші заробітки, а до роботи вони не навчені. Жах та й годі…
Я, звісно, чув, що голова Ради адвокатів України Лідія Ізовітова й голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Андрій Місяць розвалили Національну асоціацію адвокатів України. Але я не думав, що все настільки сумно.Ще 10 березня 2025 року я звернувся зі скаргою на поведінку адвоката Марини Вадимівни Гаврилюк. Це – та сама адвокатеса, яку шахрай і ухилянт від військової служби Шабунін найняв у лютому 2025 року для захисту колишнього командира 207 окремого батальйон ТрО Юшка. Але мадам замість того, щоби надавати правову допомогу підозрюваному, стала публічно поливати брудом заявника по справі, тобто мене, та адвоката Ростислава Кравця, який представляє мої інтереси. Усе почалось з того, що на фейсбук-сторінці своєї адвокатської контори Гаврилюк написала, що Юшко ні в чому не винуватий, а «ця справа є політичним переслідуванням чинного військовослужбовця лише через те, що Віталій Шабунін служив у його військовій частині». Але Гаврилюк на цьому не зупинилась і стала пояснювати, що мене найняв Офіс президента і ми з адвокатом Кравцем – її «запойні колеги, яких купили і які відпрацьовують політичну волю окремо взятих». Мадам Гаврилюк, яка вже наговорила на позбавлення свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, цього здалось замало і 2 квітня 2025 року «Українська правда» вмістила її допис, у якому адвокатеса детально пояснила, чому підозра Юшку є незаконною та безпідставною. Тому що, виявляється, заявник Володимир Бойко – це людина Медведчука, яка працювала на телеканалах державного зрадника (це, до речі, брехня й все було навпаки – я працював на телеканалі ZIK до середини 2019 року, а як тільки змінився власник мене було наказано в студію більше не допускати, після чого вся наша команда на чолі за Наталією Влащенко переїхала на телеканал 24 Україна), що Бойко поширює російські наративи й служить в ЗСУ тільки з його слів. А Кравець, так той взагалі представляє в судах неправильних клієнтів, посмів вести справи, які адвокатесі Гаврилюк не подобаються (вона їх у статті перерахувала) і навіть «раніше підозрювався НАБУ». Зазначу, що корупціонер Ситник, дійсно, 5 років тому вчинив провокацію проти адвоката Кравця, якому було повідомлено про підозру в тому, що він бере участь у діяльності злочинного угруповання шляхом подання в суд позовів в інтересах своїх клієнтів; цю безумну підозру ВАКС у 2020 році скасував як незаконну, поставивши в цій провокації остаточну крапку. Зрозуміло, що після такого опусу мною було подано ще два доповнення до скарги. Скаргу я направив у Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури м.Києва – бо Гаврилюк обліковується саме тут. Але ця комісія в грудні 2021 року втратила повноваження й не працює через склоку в НААУ. Тому 20 березня КДКА м.Києва переслала мою скаргу у Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. ВКДКА 9 квітня відправила скаргу для розгляду в КДКА Сумської області. Але там не захотіли її розглядати і відправили назад у ВКДКА.Тоді голова ВКДКА Андрій Місяць повторно відправив скаргу в Суми із супровідним листом, який я публікую. І в Сумах моя скарга лежить без жодного руху до сьогоднішнього дня. При цьому адвокат Гаврилюк якимсь чином отримала з КДКА Сумської області копію моєї скарги й навіть ходила до моїх знайомих домовлятись, щоби ті вплинули на мене. Сподіваюсь, Андрій Петрович пояснить як це сталось – моя скарга в Сумах не розглядалась, у той же час у травні копія скарги була відправлена адвокату Гаврилюк. Це так і передбачено Вашими регламентами, Андрію Петровичу? Чи такі речі робляться за окрему плату, як і неодноразове пересилання скарги за маршрутом «туди-сюди»?Тому маю запитання до Лідії Ізовітової та Андрія Місяця: якщо ви впродовж 4 місяців не здатні прийняти якесь рішення по скарзі (я не кажу кінцеве – хоча б рішення про відкриття дисциплінарного провадження чи відмову у відкритті дисциплінарного провадження), то навіщо ви обіймаєте такі посади? – Поступіться місцем тому, хто вміє працювати, та йдіть з богом.
Здавалося б, що за проблема захистити Віталія Шабуніна від підступів татарівського ДБР? – Є дуже простий спосіб, як закрити кримінальне провадження щодо Віталія та примусити ДБР перед ним вибачитись. Якийсь негідник на прізвище Бойко (як встановив чесний і непідкупний головний редактор «Главкому» Микола Підвезяний, цей Бойко входить у кремлівську мережу, створену спеціально для дискредитації Шабуніна, і є агентом російських спецслужб) домігся реєстрації кримінального провадження за фактом ухилення від військової служби солдата 207 окремого батальйону ТрО Віталія Шабуніна. Наше сонечко солдат Шабунін півтора року, з кінця лютого 2022-го по листопад 2023-го, захищав Батьківщину на фронті, отримував «бойові» і має на руках довідку ф.6 про безпосередню участь у бойових діях, за що солдату Шабуніну в батальйоні було виплачено 950 тис. грн грошового забезпечення та подарований автомобіль. А негідник Бойко стверджує, що військовослужбовці цього батальйону солдата Шабуніна в очі не бачили і його служба є фіктивною.Так нехай сослуживці Віталія розкажуть, як вони півтора року воювали пліч-о-пліч. На яких позиціях тримали оборону. На яких посадах і в яких підрозділах служив солдат Шабунін. Треба, щоби чесні й непідкупні журналісти взяли інтерв’ю в його безпосередніх командирів – командира відділення, командира взводу. І всі побачать, що «справа Шабуніна» сфальсифікована.На фото – розповіді військовослужбовців 207 окремого батальйону ТрО про службу солдата Шабуніна, який жодного разу не ухилянт.
Маю ділову пропозицію до голови Служби Безпеки України Василя Малюка. Василю Васильовичу, Ваші орли в ході невідкладного обшуку, проведеного слідчими ТУ ДБР у м.Києві в кримінальному провадженні №62023100130002015 від 15.12.2023, отримали доступ до телефону гвардії сержанта Шабуніна. До мене вже дійшли чутки, що в тому телефоні є дуже цікава інформація, яку було б варто довести до відома волелюбного українського народу.Тож я хочу попрохати Вас цього разу поширити оперативну інформацію не через Ваші «зливні бачки» Бігуса, Ткача й Бутусова, а передати вміст телефону Шабуніна мені. Я можу в будь-який момент під’їхати з флешкою на Володимирську, 33 – як тільки узнаю результат авторозподілу в Печерському райсуді клопотання про обрання підозрюваному Шабуніну запобіжного заходу, так зразу й прибуду. Бо, погодьтесь, я на це заслужив. Якби не я, то ніякої «справи Шабуніна» не було б. А, по-друге, зі мною працювати значно приємніше, ніж з Бігусом, Ткачем чи Бутусовим, яких, окрім грошей, нічого не цікавить. Хоча, ні, Бігуса ще цікавлять мотоцикли та наркотики. Ці три багатирі сучасної журналістики не здатні зрозуміти, що саме вони поширюють, і тому тексти для них доводиться готувати в управлінні тов. Саленкова або інформаційному управлінні НАБУ. А мені нічого готувати не треба – я без сторонньої допомоги миттєво розберусь з отриманою інформацією та процесуальними документами.А за це, Василю Васильовичу, я Вас два місяці не буду називати ані Васею-пиздюком, ані почесним контрабандистом м.Коростишів.
За три роки два місяці й п'ять днів військової служби я не тільки не викладав у соцмережах ніяких своїх фотографій, а, взагалі, розповів, що я з перших днів війни на фронті, лише в 2024 році – у зв'язку з викриттям мною ухилянта Шабуніна, який з кінця лютого 2022 року й до початку листопада 2023 року фіктивно рахувався на службі в моїй бригаді. Я вважав, що розповідати про себе – це нескромно, що всі повинні захищати Батьківщину й нема нічого особливого в тому, що я добровільно відправився на війну в 57 років. Але зараз, звільнившись з військової служби в зв'язку з досягненням граничного віку, я подумав: хіба я робив щось погане, що про це не можна розповісти? Чи, може, моє прізвище Жадан, Вакарчук, Шабунін або Кіпіані, що мені треба соромитись свого чесно отриманого статусу учасника бойових дій? Тому я завів рубрику #дембельський_альбом , де час від часу викладаю свої військові фотографії. Щоправда, їх небагато – на фронті було не до фотосесій.Кому цікаво – заходьте по посиланню #дембельський_альбом та переглядайте. Рубрика буде регулярно поповнюватись.
Нагадую, що я є заявником у «справі Шабуніна» і саме я два роки поспіль разом з адвокатом Ростиславом Кравцем, який представляв мої інтереси в столичних судах, доки я перебував на фронті, домагався притягнення військовослужбовця, призваного за мобілізацією, Шабуніна до кримінальної відповідальності за ухилення від військової служби, самовільне залишення військової частини, використання завідомо підроблених документів, привласнення автомобіля, ввезеного волонтерам в Україну без сплати митних платежів для потреб ЗСУ тощо. Протокол мого допиту в «справі Шабуніна» разом з витягами з ЄРДР та іншими документами я опублікував у своєму особистому блозі з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів» ще в жовтні 2024 року (допитаний слідчим ТУ ДБР у м.Києві я був 17 липня 2024 року, коли моя військова частина на півтора місяці була виведена з фронту в Київську область на докукомплектацію).Якщо хто не читав – рекомендую:https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/10/27/protokol-dopytu-v-spravi-shabunina/У протоколі мого допиту докладно описані тяжкі та особливо тяжкі військові злочини, вчинені солдатом Шабуніним та його покровителями. Також нагадую, що за моєю заявою в НАБУ з серпня 2024 року розслідується кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем колишнім головою НАЗК Новіковим і заступником голови НАЗК Ситником, які забезпечували ухилянта від військової служби Шабуніна завідомо підробленими документами (листами-клопотаннями та посвідками про відрядження з відміткою про те, що він, начебто, «проходить службу» в НАЗК) для виплати йому грошового забезпечення й додаткової винагороди за час фактичної відсутності у військовій частині.
Початок отут.Річ у тім, що в тій же ж самій 241 окремій бригаді ТрО, тільки в іншому, 207-му, батальйоні (військова частина А7376) була аналогічна історія. Там півтора роки – з 25 лютого 2022-го й до вересня 2023-го – фіктивно на службі рахувались солдат Шабунін і тричі засуджений за квартирні крадіжки солдат Шерембей. Вони також за весь строк служби жодного разу не з’явились у своїх підрозділах і також вважались «прикомандированими» – до НАЗК (на підставі листів Новікова й Ситника), до якогось Центру благодійної допомоги в м.Харків, Центру благодійної допомоги в м.Миколаїв і ледь не до Національного цирку. Щоправда, на відміну від Хацевича, який все ж таки працював у КМДА, той же ж Шабунін в місцях «відряджень» не з'являвся, жив удома, займався бізнесом і пиячив у київських генделиках разом з головною редакторкою «Української правди» Мусаєвою. А за це командир 207 окремого батальйону ТрО підполковник Юшко платив Шабуніну та Шерембею, окрім грошового забезпечення, ще й додаткову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань – усього ці «захисники» за час фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО отримали по 950 тис. грн бюджетних коштів.За фактом ухилення солдата Шабуніна й солдата Шерембея від військової служби все тим же ж самим слідчим (нині – старшим слідчим) ТУ ДБР у м.Києві Романом Коломійцем в грудні 2023-го й травні 2024-го років відповідно були зареєстровані кримінальні провадження. Але досі цим ухилянтам навіть не обраний запобіжний захід – про підозру було повідомлено лише підполковнику Юшку й тільки 20 лютого 2025 року. Що ж стосується колишнього голови НАЗК Новікова та його заступника Ситника, які багато разів направляли у 207 окремий батальйон листи з проханням прикомандирувати до НАЗК солдата Шабуніна, то притягувати їх до кримінальної відповідальності явно ніхто не збирається – ось тут викладені подробиці «справи Шабуніна».Тому хотілося б зрозуміти причину процесуальної сліпоти Романа Реневича. Бо люди брешуть, що і попередній генеральний прокурор, і нинішній забороняють повідомляти Шабуніну та Ситнику про підозру, оскільки індульгенцію їм, начебто, купив сумновідомий Сергій Пашинський, зброярський бізнес якого обслуговують ці видатні «борці з корупцією».Чому справа ухилянта Хацевича давно в суді, а в справі ухилянтів Шабуніна й Шерембея кінь не валявся? Чому Бондаренку повідомлено про підозру, а Новікову та Ситнику – ні? Чекаємо від генерального прокурора Руслана Кравченка інформації про те, кому й скільки треба нині заплатити за те, щоби уникнути кримінальної відповідальності за ухилення від військової служби й розкрадання коштів державного бюджету.
У продовження попереднього допису з аналізом статистики щодо зареєстрованих кримінальних проваджень за фактами дезертирства, особливу увагу хочу звернути на те, що в червні 2025 року кількість таких проваджень зменшилась у порівнянні з травнем 2025 року на 2,8 тисяч. Це – не випадковість, а тенденція, спричинена змінами, внесеними до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» Законом України від 30.04.2025 №4392-IX. Якщо раніше у випадку реєстрації кримінального провадження дезертиру призупинялась військова служба й на підставі витягу з ЄРДР він виключався зі списків особового складу, то тепер дезертири рахуються на службі й створюють видимість укомлектованості військових частин особових складом. У той же час, реєстрація кримінальних проваджень за фактом дезертирства або СЗЧ здійснюється на підставі матеріалів службових розслідувань, які командири надсилають у ДБР або спеціалізовану прокуратуру з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення. Таким чином, після внесення змін у ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» командири частин вже не бачать сенсу проводити службові розслідування та судитись з ДБР, вимагаючи витяг з ЄРДР – для них тепер достатньо того, що про факт самовільного залишення підлеглим місця служби вони повідомляють у Військову службу правопорядку та старшому командиру. Через це кількість дезертирів зростатиме, а кількість зареєстрованих кримінальних проваджень – навпаки, зменшуватиметься. Що, знову ж таки, аж ніяк не буде сприяти підтриманню правопорядку в ЗСУ та інших військових формуваннях.
Друзі, ви будете сміятись, але очільниця злочинного угруповання, яка тривалий час організовувала збройні напади на сільгосппідприємства і яку зараз за це судять, ледь не стала суддею. У статусі обвинуваченої. По парних днях вона перебувала на лаві підсудних, а по непарних – складала кваліфікаційні іспити та розповідала про свою доброчесність у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії суддів України.У червні 2013 року Україну сколихнула звістка про те, що в селі Чаусово-2 Первомайського району Миколаївської області група озброєних «тітушек» під керівництвом адвокатеси Оксани Валешинської напала на селян, що вийшла в поле збирати врожай. «Тітушек» Валешинська привезла з Києва – як невдовзі з’ясувалось, раніше їх вже використовували для нападу на Окружну виборчу комісію в Шевченківському районі столиці під час парламентських виборів 2012 року. Власне, керували бандою рейдерів тодішній начальник управління прокуратури Миколаївської області Юрій Марченко та його батько Микола Марченко – генерал-майор міліції у відставці. Що ж стосується адвокатеси Валешинської, то ця яскрава жінка взяла на себе виготовлення фальшивих актів на земельні ділянки (разом з головою Первомайської райдержадміністрації Борисом Демченком, його першим заступником Сергієм Бондаренком і начальником відділу Держкомзему в Первомайському районі Миколаївської області Валерієм Шарандаком) і організацію збройного нападу.Зухвалість рейдерів пояснювалась тим, що вони діяли в інтересах сина тодішнього генерального прокурора України Артема Пшонки: неподалік знаходиться гранітний кар’єр, на який наклав око Артем Вікторович, але запаси граніту, що розроблялись, вичерпались, натомість шар граніту продовжувався під землями колишнього колгоспу «Шлях Леніна». Виконуючи прохання сина генпрокурора, тодішній голова Миколаївської облдержадміністрації Круглов доручив Демченку під контролем прокурора Марченка, який представляв інтереси родини Пшонки в регіоні, виготовити фальшиві державні акти на землю й передати земельний масив «мертвим душам», які, типу, передадуть цю землю ТОВ «Партнер-Агро», спеціально зареєстрованому для цієї оборудки адвокатом Валешинською.Одначе вийшло по-інакшому: напад бандитів селянам вдалось відбити, а невдовзі в країні помінялась влада і у 2014 році я звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Оскільки йшлося про діяльність людей з оточення колишнього генпрокурора Пшонки, справу прийняло до провадження Управління (згодом – Департамент) спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, яке в листопаді 2017 року направило до суду обвинувальний акт щодо Валешинської, а в січні 2019 року – щодо батька та сина Марченків. Пшонка-молодший оголошений у розшук.А тепер саме веселе. Оскільки справа в суді слухається вкрай повільно, Валешинська вирішила не гаяти час і сама стати суддею апеляційного господарського суду – благо, їй обраний запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою. Але оскільки її прізвище занадто знамените, обвинувачена Валешинська його змінила на Беженару. Після чого подала до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» на нове ім’я.І все було чудово: з вересня 2023 року Оксана Сергіївна успішно складала кваліфікаційні іспити та проходила співбесіди, аж доки не знайшлись добрі люди, які проінформували ВККСУ, що кінокомпанія «СБУ пікчерз», перепрошую, Bihus.Info навіть колись зняла документальний фільм про те, як заступник генерального прокурора України Столярчук намагався незаконно закрити кримінальне провадження щодо Валешинської-Беженару і за це Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів притягнула його до дисциплінарної відповідальності.Коротше кажучи, рішенням ВККСУ від 12.06.2025 обвинувачена Валешинська, вона ж – Беженару, отримала копняка під зад.
Під рубрикою «Зека геть!»7 липня 2025 року о 12:00 в Дніпровському районному суді Києва (вул. Кошиця, 5) продовжиться розгляд кримінальної справи по обвинуваченню Шабуніна Віталія Вікторовича в побиті фізіономії «блогера і журналіста» Філімоненка Всеволода Костянтиновича.Нагадую, що Філімоненко – це професійний «громадський активіст» і колишній соратник Шабуніна: вони разом входили в рух «Чесно». У 2012 році з'ясувалось, що Філімоненко брав гроші з політиків за те, щоби рух «Чесно» не помічав їхніх витівок, але не ділився зі своїми соратниками. Після цього Шабунін і Філімоненко розстались і стали заробляти по окремості, а ображений Філімоненко почав цькувати «борця з корупцією».Наруга над філімоненківською мармизою трапилась у червні 2017 року, коли військовозобов’язаного Шабуніна повісткою викликали до Дніпровського військкомату для уточнення даних. Біля входу в установу на нього вже чекав Філімоненко, який став цікавитись, чому Шабунін не служив строкову службу й чи збирається він захищати країну. У відповідь Шабунін почав волати, що він за станом здоров’я непридатний до служби в армії і вдарив Філімоненка в писок.За фактом побиття писку було розпочато кримінальне провадження й справа щодо Шабуніна з обвинувальним актом попрямувала до суду. Але 27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до суду клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що обвинувачений Шабунін був мобілізований до 207 окремого батальйону ТрО, перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. У такий спосіб борчиня з корупцією сподівалась дочекатись, доки сплине термін притягнення Шабуніна до кримінальної відповідальності, після чого справа має бути закрита «по строках». Клопотання адвоката було судом задоволено, але в квітні 2024 року Дніпровський районний суд виявив, що ні на якому фронті військовослужбовець за мобілізацією Шабунін ніколи не був, натомість проживає в Києві, пиячить у столичних генделиках і ухиляється від військової служби. У зв’язку з цим судовий розгляд справи відновлений.Запрошую на виставу. Вхід безкоштовний.
