Під рубрикою «Зека геть!»9 вересня 2025 року о 15:00 в Дніпровському районному суді Києва (вул. Кошиця, 5) продовжиться розгляд кримінальної справи по обвинуваченню Шабуніна Віталія Вікторовича в побиті фізіономії «блогера і журналіста» Філімоненка Всеволода Костянтиновича.Нагадую, що Філімоненко – це професійний «громадський активіст» і колишній соратник Шабуніна: вони разом входили в рух «Чесно». У 2012 році з'ясувалось, що Філімоненко брав гроші з політиків за те, щоби рух «Чесно» не помічав їхніх витівок, але не ділився зі своїми соратниками. Після цього Шабунін і Філімоненко розстались і стали заробляти по окремості, а ображений Філімоненко почав цькувати «борця з корупцією».Наруга над філімоненківською мармизою трапилась у червні 2017 року, коли військовозобов’язаного Шабуніна повісткою викликали до Дніпровського військкомату для уточнення даних. Біля входу в установу на нього вже чекав Філімоненко, який став цікавитись, чому Шабунін не служив строкову службу й чи збирається він захищати країну. У відповідь Шабунін почав волати, що він за станом здоров’я непридатний до служби в армії через наявність бородавок, перепрошую, родимок і вдарив Філімоненка в писок.За фактом побиття писку було розпочато кримінальне провадження й справа щодо Шабуніна з обвинувальним актом попрямувала до суду. Але 27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до суду клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що обвинувачений Шабунін був мобілізований до 207 окремого батальйону ТрО, перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. У такий спосіб борчиня з корупцією сподівалась дочекатись, доки сплине термін притягнення Шабуніна до кримінальної відповідальності, після чого справа має бути закрита «по строках». Клопотання адвоката було судом задоволено, але в квітні 2024 року Дніпровський районний суд виявив, що ні на якому фронті військовослужбовець за мобілізацією Шабунін ніколи не був, натомість проживає в Києві, пиячить у столичних генделиках і ухиляється від військової служби. У зв’язку з цим судовий розгляд справи був відновлений.Запрошую на виставу. Вхід безкоштовний.
З приводу вчорашніх протестів на Майдані: 1. Організатор акції — публічна ліва шизофренічка, яка пропонує легалізувати наркоту, ходить по лгбт-прайдам та навіщось має власну профспілку для повій. Навіть якщо і підтримуєте дані вимоги - створювати масовку цій шизі не треба. 2. «Чітких термінів служби» не буде. Ніхто в цьому не зацікавлений. Для владних кіл - Верховного Головнокомандувача і Головнокомандувача куди привабливішим виглядає віддати нас в рабство на стільки, на скільки треба, і поповнювати наше брегло блатних та ніщіх ухилянтами, запихуюючи їх в бус. Демобілізувати нас, затягти в бус 500к+ новобранців, вишколити їх і відправити захищати Констаху — на це можновладці не підуть. Це очевидна відповідь на питання десь з літа 2022-го року. 3. Взагалі звертатись до Зеленського з якимось ініціативами, які покликані на ослаблення тиранії — це все одно, що до ісламістів з ІДІЛу публічно зверталась би лгбт-спілка Швеції. Демобілізації не буде, ми тут до кінця! («Кінець» в даній конотації - категорія доволі філософська: кінця життя, кінця здоровʼя, кінця держави, або все ж - кінця війни?)Допомога каналу та звʼязок
З нагоди безглуздого життя та безглуздої смерті Парубуія згадалась одна кумедна історія. Головною, а, точніше, єдиною рисою Парубія була його нікчемність. Усе інше – зокрема відсутність зачатків моралі, до якої він просто не доріс у своєму інтелектуальному, так би мовити, розвитку, то вже було похідне. Так ось, у січні 2014 року цей «комендант наметового містечка» познайомився з одеським гопником на прізвище Дейдей, який 23 березня 2012 року був засуджений за розбій до 5 років позбавлення волі вироком Суворовського районного суду м.Одеса й переховувався від криміанльно-виконавчих органів. Переховувався Дейдей, як не складно здогадатись, у Києві, де під час акцій протесту в грудні 2013 та січні-лютому 2014 року з’явилась можливість безкарно грабувати крамниці та офіси дрібних фірм. Чим кримінальник Дейдей так припав до серця майбутньому голові Верховної Ради України – невідомо. Але Парубій раптом став перейматись долею одеського гопника: спочатку звертався до знайомих бізнесменів з проханням взяти Дейдея до себе охоронцем. А коли бізнесмени, довідавшись, що Дейдей переховується від тюрми, відмовились, Парубій привів Дейдея до Авакова, який щойно став міністром внутрішніх справ.Що було далі – відомо. Аваков наказав вилучити з оперативно-облікової картотеки МВС України інформацію про засудження Дейдея й призначив особу, яка переховувалась від кримінального покарання, начальником відділу Департаменту міліції особливого призначення МВС України. Після чого в Апеляційному суді Одеської області була виготовлена фальшива ухвала від 9 вересня 2014 року про, начебто, скасування вироку Суворовського районного суду Одеської області відносно Дейдея та його подільника Ляховольського з направленням справи на повторний розгляд у суд першої інстанції в новому складі суду. Після чого матеріали кримінальної справи зникли, а Дейдей зусиллями Парубія та Авакова був обраний народним депутатом України по списки «Народного Фронту» під №32 (сам Парубій балотувався під №4).А кумедна історія трапилась пізніше. Коли в грудні 2017 року президент США Дональд Трамп ухвалив рішення щодо надання Україні летальної зброї, газета The Washington Post прикрасила статтю про цю подію фотографією Дейдея, яку виготовив (напевно, безкоштовно) український фотокореспондент Євгеній Малолєтка.https://www.washingtonpost.com/news/josh-rogin/wp/2017/12/20/trump-administration-approves-lethal-arms-sales-to-ukraine/?utm_term=.121fce1e795bОт тільки читачам газети ніхто не пояснив, що це фото є постановочним і було зроблено на прохання Парубія та Авакова в той час, коли громадянин Дейдей переховувався в Києві від органів кримінально-виконавчої системи. Тому дуже хотілося б почути від автора фотографії за яких обставин він познайомився з Дейдеєм, чи використовував при зйомках грим і де саме надибав такий колоритний антураж для заднього плану. Принаймні, мої звернення з цього приводу Малолєтка залишив без відповіді.Щоправда, до останнього часу була надія, що хоча б Парубій розповість – бажано слідчому під протокол – про те, як він з Аваковим не тільки зробив Дейдея «несудимим», але навіть «учасником бойових дій». Одначе куля поклала край цьому сподіванню. Як кажуть у таких випадках: жив грішно й помер смішно.
Соцмережі поширили плітку про те, що найближчим часом заступником генерального прокурора буде призначено нинішнього керівника Одеської обласної прокуратури Андрія Сватка. Ну, а чого б ні? Ігор Мустеца явно засидівся на посаді заступника генпрокурора, тож питання, кому доручити нагляд за ДБР, давно назріло й навіть перезріло. Люди брешуть, що Ігор Васильович був змушений піти у відпустку після того, як генпрокурор Руслан Кравченко вирішив особисто ознайомитись з матеріалами одного кримінального провадження, яке під орудою Мустеци безуспішно розслідує ДБР. Власне, прокурори та слідчі цю справу давно пропили й почали, щоб сховати сліди, виділяти епізоди в окремі провадження. Кравченко, як дізнався, що його підлеглі почали чудять в інтересах своєї кишені, вирішив нагадати, хто в домі хазяїн. І полетіли шапки з голів: начальник Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Віталій Бровко залишив органи прокуратури, а заступник цього Департаменту, начальник управління та начальник відділу доки зняти з посад. Заодно посади позбувся й недавно призначений ставленик Мустеци начальник управління Василь Чорней, який керував процесуальним керівництвом у кримінальних провадженнях, що розслідуються ГСУ Нацполіції. Враховуючи, що Сватка раніше працював у Київській обласній прокуратурі під керівництвом нинішнього першого заступника генпрокурора Олексія Хоменка та заступника генпрокурора Максима Крима, він цілком може замінити Мустецу, на якому нема де тавра ставити.
Попри свою повну нікчемність, аморальність і безпринципність, убієнний Андрій Парубій назавжди увійшов в українську історію завдяки інсульту, який 18 лютого 2014 року зненацька звалив з ніг коменданта Майдану. Страшно навіть уявити, яку втрату зазнала б Україна в разі, якби пана Андрія не спіткала ця тяжка хвороба, що зробила його геть незворушним – держава могла залишитись без майбутнього голови Верховної Ради. Бо саме на ранок 18 лютого 2014 року Парубій призначив «мирний наступ на Верховну Раду», внаслідок якого десятки учасників акції протесту були покалічені та навіть вбиті. А якби не інсульт, коменданту Майдану довелося б йти на чолі колон протестувальників, яких він відправив на вірну смерть і каліцтво. Інсульту Парубія передували події, внаслідок яких лідери Революції, так би мовити, Гідності стали багатшими на кілька мільйонів доларів. Ось як про це розповідав 1 квітня 2014 року в «Українській правді» Мустафа Внайом: «За словами одного з колишніх працівників адміністрації президента, ще наприкінці січня на стіл Януковичу було покладено доповідну, в якій зазначалось про домовленості між Службою безпеки України та лідерами Правого сектору щодо можливого звільнення вулиці Грушевського в обмін на грошове винагородження. За словами співрозмовника «Української правди», доповідна мала «синій» гриф, що означало, що інформація, наведена у документі, підтверджена відповідним аудіозаписом. Інше джерело повідомляє, що про ті самі домовленості пізніше Віктору Януковичу доповідав Андрій Клюєв. Голова адміністрації президента стверджував, що за суму у десять мільйонів доларів він може домовитись про звільнення вулиці Грушевського, відведення сил Правого сектору з Європейської площі, пересування барикад до рівня вулиці Трьохсвятительської. Свідками цієї доповіді були Генеральний прокурор Віктор Пшонка, голова МВС Віталій Захарченко та міністр юстиції Олена Лукаш».Люди брешуть, що головними вигодонабувачами від домовленостей з Клюєвим, окрім Яроша, тоді стали очільники партії «Свобода», а також вічнонепрохідний полковник Гриценко й кілька шавок рангом поменше – на кшталт майбутнього міністра молоді та спорту Жданова, який, оголосивши себе ідеологом Майдану, розповідав, чому саме потрібно розібрати барикаду на Грушевського та звільнити від протестувальників приміщення Київради: мовляв, такими були домовленості з владою, а влада – це святе.План по «зачистці Майдану» був простим і невибагливим: 15-17 лютого 2014 року Тягнибок і Гриценко мали забезпечити розчистку вулиці Грушевського, яку перегородила барикада, та звільнення приміщення Київради від учасників акцій протесту. Далі, згідно з планом, на ранок 18 лютого Парубій оголошує «мирний наступ на Верховну Раду», учасники акцій протесту покидають наметове містечко на Майдані та йдуть до Маріїнського парку, де їх оточують і методично забивають кийками звезені в місто «тітушки», ввечері на Майдан з боку вулиці Грушевського заходять бронетранспортери, а Будинок профспілок захоплюють співробітники ЦСО А СБУ.Однак цей план зазнав невдачі на першому ж етапі: після того, як малолітні «правосекі» побачили, як Гриценко й Тягнибок вночі зустрічають комунальну техніку, що прибула на Європейську площу з Подолу, вони влаштували ґвалт, розбудили Парубія, зажадали негайно припинити всі роботи, а на ранок ще й оголосити зі сцени Майдану прізвища «очільників Революції», яких звабив Клюєв. Зрозуміло, що Парубій нічого такого оголошувати не став, але барикаду на Грушевського повністю прибрати так і не вдалось.Але з очищенням Київради від пожильців (Тягнибок 16 лютого 2014 року особисто виганяв звідтіля учасників акцій протесту) і «мирним наступом на Верховну Раду» все вийшло так, як і планувалось. Завдяки чому календар знаменних дат України поповнився ще одним святом – Днем інсульту Парубія... Втім, досі залишилась нез’ясованою загадка, яку залишив по собі убієнний, – де саме Парубій взяв військову форму та автомат 8 березня 2022 року й чи повернув він зброю після фотосесії?
Друзі, тут біда трапилась: брат Мітька помирає, ухі просить. Про підтримку громадськості просить колишній командир роти міліції особливого призначення «Торнадо» Оніщенко, який вийшов на волю після відбуття покарання за катування мирного населення. Як тепер повідомляє група підтримки цього садиста, Оніщенко переніс чотири операції (кажуть, зашивав розірваний анус, але це не точно) і зараз потребує реабілітації – причому обов’язково під Києвом, в Ірпені або Бучі. А грошей катма.Так я ось що думаю з цього приводу. Кілька років тому, перебуваючи в ув’язненні, Оніщеко видав книжку спогадів. Але цей витвір красного письменства не мав комерційного успіху, бо книжка була погано проілюстрована. Тому зараз для вирішення своїх фінансових проблем Оніщенку варто випустити в світ друге видання, прикрасивши мемуари фотографіями, які були знайдені після арешту в його телефоні. Але справжньою окрасою мемуарів екс-міліціонера стане листування (також знайдене в телефоні Оніщенка) з «волонтером і патріотом» Саванчуком, де йдеться про розбещення та ґвалтування дітей. Зокрема, Оніщенко на власному досвіді розповідав Саванчуку, як краще використовувати в сексуальних розвагах двох малолітніх синів Саванчука.Ці «веселі картинки» я в 2016 році виклав на своєму персональному блозі з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів» у статті «120 днів «Торнадо». Хто не бачив – рекомендую (але за умови: виключно 18+). Погодьмось, якщо їх поширити в широкому продажу, книжка стане бестселером, а Оніщенко знову розбагатіє. Бо скільки ж можна грабувати? Треба Оніщенку вже переходити на відносно чесні заробітки й готуватись до наступних виборів у Верховну Раду.
🔒 "Харківський ГУЛАГ" — так назвав у своїй книзі Олексіївську колонію №25 Володимир Бордун, який провів за ґратами 34 роки.Виявляється, що Харківська правозахисна група в 2023 та 2024 двічі публікувала інформацію про жахливі умови в колонії, але попередні керівники прокуратури на це не реагували. Колонія № 25 — установа виконання покарань середнього рівня безпеки для утримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі. Начальник установи — полковник внутрішньої служби Ольховський Андрій Миколайович. Заклад має багаторічну сумну репутацію порушника прав людини. Представники ХПГ документують у цьому закладі масові побиття, катування, жорстоке поводження. Протягом 2022 року засуджені 20 разів звернулися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, в поточному році таких звернень було 8, відповідей від Уповноваженого з прав людини протягом 2022 року — 9, у 2023 році — 2. У прокуратуру протягом 2022 року засуджені звернулися 8 разів, у поточному році — 5, відповідей з прокуратури у 2022 — 8, у 2023 році — 5. До правозахисних організацій не було відправлено жодного звернення і не отримано жодної відповіді. Опитані під час візиту люди не володіють інформацією стосовно свого права на безперешкодне звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, відправлення та отримання кореспонденції в запечатаному вигляді, а також дзвінка на гарячу лінію, який має статус звернення.Наприклад, засуджений Х. працює два з половиною роки, спецодяг отримував ще до війни. Немає заходів з техніки безпеки.. У меблевому цеху виготовляють меблі на замовлення. Будь-яка особа, як юридична, так і фізична, може замовити меблеву продукцію, в тому числі з матеріалів замовника. За даними адміністрації, виробництво працює в одну зміну. Засуджені на цю тему спілкуватися відмовляються в категоричній формі.У дисциплінарних приміщеннях гучно звучить музика. асуджений Х. отримав дисциплінарне покарання у вигляді 7 діб ДІЗО за нецензурну лайку та погрози адміністрації. Засуджений знає про те, що він має право на безоплатну правову допомогу адвоката, але як саме користуватися цим правом, не знає. Засуджений Х., який відбуває стягнення у вигляді 3 місяців ПКТ, повідомив, що не може зв’язатися зі своїм адвокатом.У дільниці СІЗО — 4 камери. Відсутня питна вода. Для осіб, які перебувають у статусі слідчо-заарештованих, відсутня практика телефонних дзвінків і побачень із родичами. У медичній частині відсутня практика видачі на руки пацієнтів відомостей про стан здоров’я. У житлових приміщеннях заборонено вдень сідати на ліжка. Після вживання їжі засуджені піддаються обшуку, у них навіть перевіряють шкарпетки на предмет наявності харчових продуктів.💬@ABleaks_bot💕Долучитись☑[email protected]
На початку сучасних Олімпійських ігор панувало справжнє експериментальне божевілля: організатори шукали максимально видовищні та цікаві для публіки дисципліни. Деякі з них через роки здаються справжньою екзотикою, а часом і здивуванням. Ось лише частина «дивних» олімпійських видів спорту, які реально були присутні на ранніх Олімпіадах!Стрільба по живих голубах (1900, Париж)Унікальний випадок, коли метою слугувала зовсім не мішень, а жива істота. За один день загинуло понад 300 птахів! Переможець влучив у 21 голуба. Не дивно, що цей вид більше не повторювався навіть в експериментальній програмі.Стрибки з місця в довжину і висотуАтлети намагалися стрибнути якнайдалі або якнайвище — але без розбігу, з повної статики. Ця дисципліна була офіційною з 1900 по 1912 роки.Плавання з перешкодами (1900, Париж)Пловцям пропонувалося подолати 200 метрів, перелазячи через колоди і пірнаючи під пришвартовані човни. Це поєднання аквапарку і квесту протрималося в програмі всього один раз.Підводне плавання (1900, Париж)Учасники повинні були затримати дихання і проплисти якомога далі під водою — без зупинки і виринання.Штовхання кам'яного ядраДо появи стандартного снаряда (ядра) використовувалися звичайні валуни — вони були різними за вагою і формою, що створювало особливий колорит змагання.Метання спису обома руками (1912, Стокгольм)Спортсмен здавав два кидки — лівою і правою рукою. До заліку йшла сума. Перевірка на універсальну спритність і силу!Крокет і баскська пелотаКрокет з'явився в Парижі (1900) і зник після... через крайню непопулярність: майже всі учасники були французами, а глядачів — всього один! Баскська пелота також була лише один раз.Дуелі на пістолетах (1912, Стокгольм)Але не шокуйтеся: стріляли не один в одного, а по манекенах у фраках, з мішенями на грудях.Перетягування канатаОфіційна олімпійська дисципліна з 1900 по 1920 роки. Національні команди боролися за перемогу з несподіваним азартом!Культуризм і сольне синхронне плаванняТак, навіть сольне (!) синхронне плавання було частиною Олімпіади в 1984, 1988 і 1992 роках.Стрижка пуделів (Париж, 1900)Не зовсім офіційний спорт, але на шоу 128 учасників за дві години повинні були підстригти якомога більше пуделів — перед публікою в 6,000 глядачів!Чому це відбувалося?У перші десятиліття олімпійського руху не існувало суворих міжнародних стандартів і правил, а тому кожна країна могла внести трохи національного колориту, винахідливості та екзотики в олімпійську програму. Багато видів були додані просто для експерименту або заради забави і зникли через один-два старти.Олімпійські ігри кінця XIX — початку XX століття — це епоха еклектики, пошуку формату і максимальної видовищності. @istorium_ua
Я діка ізвіняюсь, але хотілося б узнати – а на якій ділянці фронту воює найвідоміший український лейтенант Баканов?Іванушка Баканов, як ми знаємо, був звільнений з посади голови СБУ, але ж ніяк не з військової служби. Як так трапилось, що офіцер під час війни… перепрошую, Україна ні з ким не воює… під час воєнного стану та загальної мобілізації спочатку влаштовується на роботу помічником адвоката, проходить стажування, потім їде в Полтаву, де складає адвокатський іспит? Це йому командир військової частини таке дозволив чи лейтенант Баканов самовільно залишив розташування підрозділу? До речі – чому Полтава? Чому Іванушка отримав адвокатське свідоцтво на батьківщині Котляревського, а не в столиці, за місцем свого проживання? Відповідаю: у Полтаві придбати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю можна всього-на-всього за 2 тисячі доларів, а в Києві Баканову довелося б складати кваліфікаційні іспити.Я так думаю, що якщо Баканов, який ані дня не служив, у 2019 році, вже після того, як йому виповнилось 44 роки, став офіцером, то нехай тепер і служить, як офіцер.І ще одне запитання стосовно Баканова виникає у зв’язку із затриманням 19 серпня 2025 року в Об’єднаних Арабських Еміратах з ініціативи СБУ народного депутата України Федора Христенка, який був посередником між НАБУ та колишніми українськими чиновниками Арбузовим (екс-прем’єр-міністр України) і Сивковичем (колишній заступник секретаря РНБОУ), що переховуються в Москві. Річ у тім, що раніше Христенко був посередником між Арбузовим, Сивковичем і головою СБУ Бакановим. Ба більш того: саме Христенко домовлявся з московськими втікачами про фінансування поїздки голови партії «Слуга народу» Баканова до США в квітні 2019 року й знає, яким чином у цю історію була втягнута тодішній посол США в Україні Марі Йованович. Ось що я писав про цю поїздку 5 років тому в статті «Баканов розплатився з Сивковичем»: «Зібравшись між першим і другим туром президентських виборів до США розповідати про чесноти майбутнього президента Зеленського, тодішній голова партії «Слуга народу» й керівник ТОВ «Квартал 95» Іван Баканов не придумав нічого кращого, як звернутись до дрібного афериста Маркуса Коена, щоби той найняв у США лобістську компанію й профінансував поїздку. Таку компанію Коен знайшов – це була Signal Group Consulting LLC, яка отримала за свою роботу 70 тис. доларів США – 60 тис. доларів гонорару й 10 тис. доларів відшкодування понесених витрат. Як згодом заявив Коен, то були його особисті гроші, оскільки його настільки очарував майбутній президент України, що він вирішив зробити йому приємне. Але, насправді, це були гроші Сівковича та Арбузова, і не 70 тис. доларів, а 2 млн. доларів – саме стільки Маркус Коен взяв з цих «білогвардійців», пообіцявши, що як тільки Зеленський стане президентом, будуть закриті всі кримінальні провадження, які розслідувались в Україні за витівками цих двох державних мужів. … До речі, ще однією фігуранткою цієї афери була тодішній посол США в Україні Марі Йованович, до якої Коен ходив радитись, як краще обслужити керівника ТОВ «Студія «Квартал 95». Ну, то таке… Хоча зараз було б непогано допитати міс (чи місіс) Йованович, чи знала вона, хто саме оплачував поїздку голови партії «Слуга народу» до Сполучених Штатів у той час, коли вона представляла цю державу в Україні».Так ось, цікаво, чи не збирається Вася Малюк, про чиї інтелектуальні здібності його підлеглі вже складають анекдоти, розшукати Баканова й допитати екс-голову СБУ саме на предмет відносин з Христенком? А то якось невдобно виходить – детектива НАБУ Магамедрасулова Вася Малюк за спілкування з Христенком відправив у СІЗО, а свого попередника Баканова за це ж саме навіть на фронт відправити не може.
Останнім генеральним прокурором України, який вів наради російською мовою та звертався до підлеглих на «ти», був Віктор Пшонка. Тому аналогічна поведінка новопризначеного генпрокурора Руслана Кравченка спочатку викликала здивування. Але невдовзі все стало зрозумілим.Як розповідає колишня співробітниця Управління зв’язків з громадськістю та ЗМВ Генеральної прокуратури України Олена Мельник, «Раніше ця службова кімната належала головній пшонкінській радниці з PR – Уляні Лозан, яка нині позиціонує себе як «власниця і директорка інформаційного агентства УНН – Українські Національні Новини»… Понад десять років знадобилося пані Лозан, щоб повернутися до службового кабінету Офісу генерального прокурора Руслана Кравченка. І тепер вона, у фірмовій манері, знову оспівує «ефективні зусилля» головного прокурора країни – щоправда, вже під час так званого «Картонного майдану». За моїми надійними джерелами, наразі вона опікується долею країни в кабінеті на п’ятому поверсі – по сусідству з новою очільницею пресслужби ОГП Мар’яною Гайовською. Акцентую, що між ними ще за часів Пшонки встановилися тісні взаємини, коли Мар’яна очолювала пресслужбу Львівської обласної прокуратури».
