християнські вірші 🇺🇦

Брату, що відступився(Вірш написаний за часи гоніння християн в радянському союзі)Заховались темні,сірі стіни,Сплять всі в'язні у пору нічну.Я на нарах встаю на коліна, Не зміг втримати думу сумну. Про тебе у безсонні ці ночі,Я молюсь безліч раз вже підряд. Не раз згадую я твої очі,У Христі вірний раб був і брат. Пізнав путь християнства, смиріння,Пізнав всю християнську ти суть. З юних літ ти уже вів служіння, Добровільно звершаючи труд. Подавав за страждаючих голос,Сім'ям в'язнів ти допомагав. Був збережений ти Самим Богом,Він тебе безліч раз зберігав. Та одна є безцінна в нас цінність, Неодмінно щоб мати її, Зберегти треба Господу вірність,Якщо навіть смерть гляне тобі. Часто тільки сирих стін темниця, Про себе знать нежданно дає. Хтось готовий вже був і зломиться, Хрест нести до кінця—тяжко є.Постраждать треба нам неодмінно, Не страшна є в'язниця з Христом. Адже й там ми черпаєм терпіння,До кінця,якщо йдемо разо́м. Лицеміром я бути не можу, Совість важко свою обмануть. Прикро те, що лишив ти шлях БожийІ пішов на невірну ти путь.І задав багатьом ти задачу,Слабких в вірі у сумнів піддав. Я тебе не суджу, тільки плачу І молюсь,щоб Бог сил тобі дав.Повернутись в гониме знов братство,У цей створений Богом союз.Жить,як світ цей мій брате—це рабство,А нам волю дає лиш Ісус. Оціни ти своє первородство,З атеїзмом порви компроміс. А інакше потерпиш банкротство,О подумай мій брате й вернись!Автор невідомий;Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online

Не можу посміхатись коли плаче душа.Не можу посміхатись, все здається – сама…Нема сили молитись…нема слів на устах…По щоці лише тихо все стікає сльоза…Зрошуючи лише землю, все течуть по лиці…Все стою на колінах…перед Богом моїм…Він тягар весь мій знає – завжди поруч стоїть.Тихо відповідає: хіба ж Я не Бог твій?І сльозу за сльозою Я, дитя, витру Сам.Завжди поруч з тобою, Я творю чудеса.Слів багато не жду Я, чую серця Я страх…Усі сльози зберу Я в Свій сосуд в небесах.Всі зберу, до сльозинки, всі зберу до одної,Навіть ті, що на землю впали переді Мною.Тяжка дуже дорога, і долина важка.Потерпи лише трохи, бо не вічна вона.Так, є довга, не спорю…та її ти пройдеш.Дам Я сил тобі, доню, їх у Мене візьмеш.Віра так підкріпиться, і біда вся мине,І наповнишся силою, і прославиш Мене.Бо Я знаю, що любиш дуже сильно Мене.А без Мене не будеш й дня одного ти вже.Я тебе не залишу, не покину саму.По дорозі печальній Я тебе проведу.Знаю Я, що ти сильна і що все ти пройдеш.Буду поруч завжди Я, збережу Я тебе.Ніжно Я витираю твої сльози з лиця.Самая дорогая ти у Бога Отця. Л. Шпак @virsh_online

Серед тисяч днів і ночейНайщасливіші ті,коли ми пізнали Його.Він витирає сльози з очейІ без благословіння не лишає Свого.Господня любов і милість над нами,Але як часто ми не помічаємо цього.З нами Той,Хто керує світами,А ми губимось думками серед земного.Бог не посилає випробування понад силу.Він знає краще,що потрібно для життя.Через труднощі пройди і не втрать віру,Щоб душу не приректи на небуття.Справжню втіху у людини не знайдеш.Заспокоїти серце і душу може тільки Бог.З Ним ти через бурі всі пройдешІ звільнишся від тягаря тривог.Не шукай у людях втіхи та відради.Вони не заповнять пустоту.Неси свій біль Тому,Хто не кине камінням зрадиІ відновить у душі втрачену весну.Віддай своє життя у руки Бога.Не бійся довіритись Тому,Хто віддав за тебе Сина.Молись і від Нього прийде допомога,Бо під силу Йому те, на що нездатна людина.Розділяй з Богом радість та горе.Він мріє стати твоїм світлом у суцільній темноті,Бажає руку простягти,щоб тебе не потопило море.Бог не залишить страждати в самоті.Він хоче стати опорою життю,яке руйнується.Бажає пустелю в серці оживити квітучим садом,Чомусь ця милість не цінуються,А Господь являє її рясно,наче зорепадом.Не проходь мимо любові Ісуса.Йди з Ним вірно по дорозі життя.З Богом не зведе тебе жодна спокуса,Бо не покине Він Своє дитя.Автор: @yanasoboleva1703 @virsh_online

"У серці буря, вітер навиває,Шалений присмак болю у душі.Вже рани на колінах не щіпають,Коли у серці дірка, на межі.І в скронях загуло сигнал тривоги,О Боже мій, коли вже той відбій.Я хочу Боже, хочу так додому,Де зможу віднайти душі спокій.- Де серце відпочине?- На колінах.В молитві, що злітає до небес,Те серце, що розбите у руїнах,Отець відродить, дасть тобі вінець.Він не втомився лікувать від болю,І не байдужа є для Нього ти,У Нього все є під контролем,Тож не хвилюйся, віруй і живиНе намагайся все порядкувати,Дозволь Христу тебе зцілить,Не упирайся, дозволь допомагати,У Нього сили є, щоб підкріпить,У Нього є, ти чуєш? Він все бачить,Він тут з'явився, щоб з тобою жить,Він тут з Тобою, разом плаче,Він тут, Він бачить й знає, що болить.Час не лікує, з часом вчишся жити,З постійним горем в змореній душі.Та Бог у силі душу відновити,Що плакати навчилась у тиші.Взлетить душа, хоч крила є підбиті,Молитва підіймала й не таких.Лиш вірити потрібно і молитись,Й зусилля докладати, щоб здійнятись ввись.Ти сильна є, коли Господь в тобі,Ти сильна є, коли Господь з тобою.І хоч пройдеш нелегкі сірі дні,Він поруч буде у години бою.І навіть, якщо люди не збагнули,Незрозуміли серця твого біль.Якщо розчарування захлиснули,Бог не насипить на рану твою сіль.Все добре буде, бо настане час,Пройдеш з Христом ці важкі битви,І засіяє щастя у очах,І вдячністю наповняться молитви.Та поки час нелегкий у житті,І вітер у душі все навіває,Ти за Ісусом слідом лиш іди,Тримайся міцно, я тебе благаю,В Ісуса спокій серця віднайди,Які б житті не були перешкоди,Господь дасть сили, щоб усе пройти,У вічності чекають нагороди.Він вчить тебе ходити по воді,Тримаючись за Нього не потонеш.Він поруч буде навіть у вогні,Лише довірся Батьку, вірна доню.05.06.2024©Darina Gelich" @virsh_online

На забинтованих руках, в обличчі рваннім,В порізі кожному я бачила одне:Таке прекрасне, віддане кохання,Що дане Господом , І вічне й неземне ... Вони в медичній клініці сиділи ,І кожен сльози у собі ковтав...Вона про щось тихенько шепотіла,А він її як вмів, так потішав... У пам'яті в стареньких ще спливали ,Щасливі дні подружнього життя ,Як в парку , Восени удвох гуляли ,І радо споглядали в майбуття... Вона йому із липи чай варила,Він їй з газети щось нове читав,Про все на світі разом говорили,Їм Бог немало добрих днів послав... Багатств земних ніколи не шукали ,В серцях тепло і вірність берегли ,І як , колись у юності- кохали...І сонцем один одному були.. У душах почуття не гасли  теплі ,І мріяли вони , без зайвих змов...Прожити так , щоб навіть там у Небі ,Господь дозволив разом бути знов ... З ромашок він приносив їй букети,Вона пекла у домі пироги...Було б так ще ... якби не зла ракета ...Якби не вбивці , горе- вороги... На забинтованих руках, в обличчі рваннім,В порізі кожному читаю річ одну:Зникає все... а вічне лиш - кохання,ЛЮБОВ ЗАВЖДИ СИЛЬНІША ЗА ВІЙНУ. Любов одна- це скарб дорогоцінний,Ніхто не відбере в людей її..І хто це щастя на Землі зустріне ,Той все переживе в своїм житті... Він ще нарве ромашок таких самих ,Заварить з липи свіжий чай вона...Засвідчать про одне глибокі  шрами :Їх не розлучить навіть і війна...

Юда - син Якова. Люблю читати книгу я Буття -Щораз знаходжу нові відкриття.Знаю про створений нам світЙ події в книзі наперід.Ще у дитинстві чула яЦі розповіді із Буття,Адама й Єви у садуКоли жили вони в раю.Про Євин скоєний там гріхЗа що Бог вигнав за поріг,Бо чоловік почав грішитиЙ став працювати, щоб прожити.Усі біблійні персонажі,Й прекрасні там такі пейзажі,Життя єврейських праотцівЯ також чула від отців.Читаю теж про Авраама.За стільки років від Адама Бог вибрав цього чоловіка -Віра була в нього велика.Як Сарра Ісаака народила,У старості його носилаЙ пішли ще їхні покоління, - Шукаю Божі я веління .Що нове можна ще знайти,Щоб досягти нам до мети?Бо ж Бог щось хоче нам відкрити,До серця з нами говорити.І ось про Йосипа читаю,Його життя теж добре знаю,Як його браття продалиТа двадцять срібняків взяли.Ось я на Юді зупиняюсь,Про нього думаю й читаю,В авторитеті у братівВін був, здається, стільки днів.Порадив Йосипа продати,Щоб кров невинну не пролляти.І як до Якова прийшли,Одежу з кров'ю принесли.Всі бачили - батько тужив,І в болі й смутку дні прожив.Та совість їх судила всіх І Юда з ними жить не зміг.Він відійшов і одружився,Й жити надалі там лишився,Але, що сіяв - те пожав-Свойого сина поховав.Пізніше вмерла і дружинаТа поховав й другого сина.Стільки помилок наробив,Та Бог його усе учив.Скільки прийшлося пережити,Щоб в серці все перемінити,Не раз він згадував, мабуть,Про грішний молодечий путь.Тож голод ще настав тоді І стали жити у нужді.Прийшлось в Єгипет їм іти,Щоб хліб додому принести.Це все читаєм ми і знаєм,Але чи завжди помічаєм:І Юда, як змінився там -Готовий буть рабом він сам.Щоб батька не звести в могилу -Для нього буде це не в силу.І Йосип все це зрозумівЙ простити їм усе зумів.Юда знайшов милість у Бога,Хоч була в нього й зла дорога,Та серце Бог його змінивІ мабуть, дуже полюбив.При смерті Яків благословляє,Й майбутнє синам відкриває:Від Юди вийде Примиритель,Небесний Цар і наш Спаситель.Він удостоївся прийнятиЙ блаженство Боже перейняти,Щоб був спасенним грішний світ-Бог знав усе це наперід.І гордість всю Господь зламає,Випробування посилає,Та благодать пошле смиренним,Обмитих кров'ю всім спасенним. Лариса Головатюк @virsh_online

Запалити вогонь , і горіти для Бога ,І понести це світло , для інших у світ.Щоби там де пітьма , було видно промінчики світла ,Щоб до кожного серця торкнулась Ісуса рука.Пронести цей маяк , як би важко небуло.Залишити гріховне наше смертне життя ,Доручити себе і долю свою в руки Бога.І за Ним по стежині йти в небеса.Будьте друзі у грішному світі , Господнім світильником.Запаліть ті серця ,які вже перестали горіть ,Щоб побачитись разом в оселі Ісуса МесіїІ щоб разом у небі Його прославлять .Хай життя наше буде світильником друзі,Щоб світити навколо , щоб ніхто не спіткнувсь. А поранених і тих хто знемігся в дорозі , До Спасителя у молитві будем нести! Обєднаймось усі , щоби разом горіти для Бога , І щоб сотні людей біля вогнища місце знайшли ,Щоб побачили Божу красу у людині , І щоб також несли промінчики світла в житті .Якщо разом ми будем служити для Бога , Ворог нас не зможе здолать.Наше вогнище він не зможе згасити, З нами Бог , хай єднає Він наші серця!Разом з Богом пройдемо цей шлях і нашу життєву дорогу , І зберемось всі дружно у Царстві Святих.Будем славити Бога у хорі Небесному Як закінчим мандрівку , будемо в небі Йому служить. @virsh_online

Коло сумніви приходять у життя,То думаєм ми лиш про однеЩо Бог забув нас і покинув.Що Бог не відповів на ту молитву,З якою до Бога ми йшли смиренно Та ось закінчилось наше терпіння,І ворог знає, що робити далі,Він знає як нас відвернути від надіїЗ якою ми так просили та чекали,Та Бог не відповідає намДруже, подивись ти на свій пройдений шлях,Чи виконуєш все, як наказав Господь?Чи завжди вірний ти Йому в житті?Можливо ти зробив щось не по волі Бога,Можливо Бог лиш випробовує тебе у вірі.Чи міцна вона тоді коли так тяжкоУ Бога кращий є для тебе планВін знає як, коли і де,Тобі потрібно бутиКоли піти служити для Христа.Як Бог сказав одного разу так,Ти повинен бути хоч у якомусь станіАле зауваж мій милий дружеНе будь ти теплим у житті своїмКраще вже гарячим чи холодним А як ні, то виплюну тебе із вуст СвоїхТи будь завжди готовий на випробуванняКоли прийдуть такі тяжкі часиТи будь сміливим та відважним Воїном Христа, який завжди готовийЖиття своє відати за ЙогоКоли тяжкі випробування Бог пошле тобі,І не важливо, що про тебе скажуть людиВони завжди готові бути проти нас Адже вони не люблять так Христа ІсусаЯкий віддав Своє життя, там на хрестіІ якщо Бог не відповів лиш на твою молитвуБудь завжди вірний до кінця І навіть якщо будеш ти страждати за ХристаВінець нетлінний, там чекає на тебе у Божім Царстві!25.12.24Автор:@Mirosik09 @virsh_online

Коли Христос приходить у життя - Приносить Він тоді з Собою зміни  ...І не таким стає вже майбуття ,І не в той час схиляються коліна .... Коли Христос приходить у життя -Не все так як ми мріяли -  стається...Отримуємо з Неба відкриття ,І Божий план нам незручним здається... Почувши Гавриїлові слова ,Ще зовсім юна дівчина Марія,Дозволила щоб в тиху ніч Різдва,Збулися не її , а Божі мрії... Комфорт могла би вибрати вона ,По своєму піти нічним містечком...Та Богу покорилася сповна ,Її зустріли  ясла і овечки ... Коли Христос приходить у життя -То змінюються в напрямках дороги...Ось Йосип сам... змішались почуття ...Хіба він дбати буде про Святого ? А міг слова відкинути з Небес ,Марію міг від себе відпустити...Тоді тягар незручностей би щез ,І легше би було життя прожити.... Та все прийняв, як повелів Сам Бог ,Бажань своїх вже майже не лишилось...І ось у Вифлиємську ніч для двох,У яслах Немовлятко народилось... Коли Христос приходить у життя-Тоді у рух приходять наші ноги,Йдуть пастухи побачити Дитя ,І мудреці вже рушили в дорогу... А в Небесах теж рух і метушня ,Бо на планету провели Месію...Хтось це звіщає нині у  піснях ,Ще чути з висоти слова  надії... Коли Христос приходить у життя -То часто перекреслюються цілі...Міняються і плани й почуття,І відчуваєш в серці біль Рахілі.... Ти йдеш туди , куди так важко йти ,Уламки власних мрій порою бачиш...Не знаєш, де притулок віднайти,В переживаннях тільки гірко плачеш... Прийнявши волю Господа святу ,Таку , здається нам , незрозумілу,Ми правильно поставимо мету ,Обернеться у благо наболіле... І зрозумієш річ одну тоді ,Що краще подих Бога біля себе ,Дорожчий хлів ніж замки золоті ,Ніж цілі всі досягнуті без Неба... Переживеш ти благодать Різдва ,Тоді здолаєш шлях до Вифлиєму ,Коли промовиш Господу слова "Мені по Слову буде хай Твоєму "...Автор - Мартинюк Наталя@poemss_christian @virsh_online

Не бійся бути олівцем!Хоч часом боляче ламатисьОб лист загостреним кінцемІ часом може видаватись,Що ти розтрачуєш себе,Все більш стираючись писанням...А люди списують тебе,Немов не бачачи старання,Які викладуєш з душі...Так часто хочеться почутиЗа сили вкладені усіПодяку ...Начебто отрутаТебе руйнує дивний страх,Що ти приречений лишитиСебе на списаних листках...А ще так хочеться пожити...І часом хочеться спинитьУвесь той шлях свого писанняІ більше людям не служить...Тоді припиняться страждання...Сховатись в затишку стола,Спокійно цілому без болю І стружку витерши з чола,Почати жить лише собою ...Але спинятись не спіши...Я добре знаю- ти втомився...Але, прошу тебе- пиши!Для цього Господом явивсяНа світ земний...Це є твій шлях!Який із вірою здолаєш!На цих прописаних листкахТи не стираєшся...Благаю,Повір, що кожен цей листокНасправді сходинка до Неба!Твої зусилля бачить Бог!Нічого іншого не треба...Пиши любов, малюй добро!Не страшно зменшитися тілом...Ти- Богом створене перо!Нехай не гасне в серці віраУ те, що пишеш для людей,Теплом рятуючи серденька!Для ще не списаних дітей,Щоб не страшилися маленькіПочати власний з Богом шляхСвого натхненного служіння...Ти не вмираєш на листках,А залишаєшся спасіннямДля всіх майбутніх читачів!Не бійся повного списання...Коли не лишиться вже слів,Тоді усі твої старанняУмить обернуться на шлях,Вже новий путь у Боже Царство!Незгасним світлом на листкахПрийде кінець твого митарства...І прийде мир і вічний сміх,Безсмертна радість від спасіння!Не бійся жити для усіх,Себе лишивши поколінням!Пиши добро, малюй Любов!Себе стираючи для світу,Ти йдеш незвіданим шляхомВ кінці якого квітнуть квіти!І все не кінчиться тим днем,Як грифель сточиться до краю...Не бійся бути олівцем...Малюй стежиночки до Раю!Це шлях до радості й тепла!Його боятися не требаНезламним грифелем добраПрописуй сходинки до Неба!© Огнєва Інелла @virsh_online