християнські вірші 🇺🇦

Слова...Здається, просто звуки...А скільки сили в тих словах...Вони вкладаються в науки,Будують людства довгий шлях...За ними війни й перемоги,Наймення вулиць і зірок...Вони проклали нам дороги,Дали свободу для думок...Лягають думкою у книги,Зростають вірою в серцях...Стають вогнем у царстві криги...І гірким спогадом в очах...Слова...Здається, просто голос...А в тому голосі- віки...У тих віках-гоніння й голод...І кров'ю списані рядки...Слова вбивають швидше зброї,Як знаєш біль- не промахнеш....На них підноситься героїІ догорає дим пожеж...Слова рятують з пащі смертіІ відбирають сили жить...Стають зізнанням у конвертіІ зупиняють болем мить...Слова... Напевно, найдивнішеЗ усіх можливих в світі див...Ми їх вкладаємо у віршіІ ними ллєм на ближніх гнів...Словами молить Бога матиЗа кращу долю для дітей...І тим же словом правлять стратиДля сотень змучених людей...Слова...Невже в них стільки болю?А скільки світла і тепла!Терпіння,радості і волі!Кохання,величі й добра!Слова в колиску мати клала,Як сповивала перед сном...Бабуся словом обіймала,Немов та пташечка крилом...У них знаходили відрадуІ промінь світла у пітьмі...Вони рятунок і розрадаІ ми їх творимо самі!У нас в устах найбільше диво,Смертельна зброя всіх віків...І нам несказанно важливо,Збагнути всю могутність слів!Слова...Це зброя,міць і сила,А ми володарі для них...Давайте зробимо з слова крила!Залежить все від нас самих...Можливо, часом слід змовчати,Спіймати слово у думках...Щоб не вбивать, а окриляти!Вселяти віру, а не жах...Насправді слово- просто глина,А гончарі- це самі ми!Словами твориться людина,Давайте будемо Людьми!Щоб змити з слова краплі кровіІ стерти біль, війну і страх...Воно вінець добра й любовіХай стане даром на вустах!Хай всім майбутнім поколіннямЗасяє світлим майбуттям!Слова-не смерть,вони-спасіння...Слова-це дар від Бога нам!© Огнєва Інелла@virsh_online

Скільки коштує твоя молитва?Я тебе питаю зараз не про гроші.Скільки сліз пролитихБуло у твоїй долоні?Чи це просто пару слів сказати,Так, аби Бог відчепився,Навіть на коліна не стававши,Просто у думках вчепився?Скільки тиші було між словами?Скільки правди — без прикрас?Чи ламалось щось всередині у «храмі»,Коли Бог торкався нас?Чи була молитва боротьбою,Як у Гефсиманському саду?Чи простою, тихою, сухоюФразою, кинутій у темноту?Чи ти плакав щиро на колінах,Кажучи щиро: «Господи, прости!Я згрішив, я впав і вже втомивсяУ цій безжальній, гріховній боротьбі».Кожен раз казавши: «Я змінюся!»Ну, а сам пішов знову у небуття,Туди, де прірва і безодня,Туди, де гріх щодня.Бог чує цю молитву й знає,Що ти нещиро це говориш,Та все одно любов Свою посилаєЙ чекає, коли прийдеш зновуІз покаянням —Чесним і правдивим,Щоб були видні не лише слова, а вчинки,Щоб Бог цю щирість у тобі вбачав.Ти лиш згадай, на що Він пішов,Аби ти міг так запросто молитись.Він вибрав смерть, любов,А тобі важко слова два зронити.І скільки раз Бог тобі помагав,І скільки слухав, виручав,І кожен раз Він знав, що ти ось зновуПідеш широкою дорогою.Та ти схились так низько на колінаУ тиші серця перед Ним,Де зніме Бог із тебе тягарі й провини,І світлішим стане шлях твій.Анастасія Тонковська 23.02.26 23:40@virsh_online

Паперовий літачок Чим тобі я можу послужити?Чим я принесу тобі дари до ніг?Господи , я немічна, не вмію і ходити ,Я в безнадії ,як прожить цей вік?Так собі жила одна сестричка , хвораЗ народження в візку життя ішло.Ноги не ходили , та була в неї покора-Перед Богом , хоть так тяжко їй було.І все так молилася вона щоденно ,І просила в Бога вирішити це.Щоб служіння дав їй , так нужденне,І поміг підготувать для цього все.Так у неї зародилася ідея,Що несла в собі насмішкуватий зміст :,,А я буду із вікна кидати літачків моделі,Створені з паперу,як у дитинстві тато вчив!’ʼА на папері я писатиму про Світло!Я там писатиму про надзвичайну суть.Вірші із Біблії, вибрані всі наосліпноБо всі вони лиш правду й зміст життя несуть .І ще писатиму я ,певне, там свою адресу,Щоби у випадку , як хтось візьме листа,Змогли прийти, я розкажу їм більш про ТебеПро тебе вірного , розпʼятого Христа.І почала вона, здавалось, безнадійний труд.Та все робила щиро і в смиренні .Щодня з вікна кидала ті листівки в люд,Й надіялась на чудо і спасіння .Так день у день в її квартирі йшла робота .Кипіла у руках, в думках вірші, слова.А там, внизу , людей жива піхота,Топтала слово і далі собі ішла .Та серед них, похмура постать, сіраЛеть тягне ноги й не спішить як всі;Пливе мов у болоті, й в очах картинка чорнобілаСьогодні в нього скінчено усе в житті .Він йде туди , де скінчаться всі болі.Іде туди ,де прийде темрява і смерть .Цей хлопець йде на смерть по своїй волі,Сьогодні він скінчить життя своє.В його житті вже скільки всього сталося ,Усе йшло проти нього, й лиш йому на біль .Він вже втомився скрізь шукать розради,Він більш не бачить сенсу далі жить.Й до цілі ще лишилось не багато:Ця вулиця і ще одна , а там…ріка.Як раптом ,,шурх,, у нього під ногами ,А там , маленький біленький літак .Він навіть здивувався ,що в таку погоду,Маленький літачок і навіть не промок!Він був білий-білий ,хоч і впав у воду.Хлопчина взяв його ,почав читати і…замовк.,,Якщо читаєш ти це , то на мить подумай:Що більшим є ,як та любов Отця?Що сина свого, любого, віддав на хрест у мукахЩоб ти тут жив, радів ,а не вмирав!ʼʼА нижче там :адреса і імʼя ,,СвітланаʼʼЯкого Сина ? І що він там зробив?А шо як це все може буть якась омана?Чи може ,все таки, туди мені сходить?Адреса вказувала місце десь тут поряд.За 2 хв він стояв перед дверми .Постукав й довго-довго так чекать прийшлось ,Аж відчинились двері і почулось ,,Слава Богу!’’між квартир.,,Я так чекала ,брате, вас ,мій Бог почув мене!Заходьте, капці ось в кутку, і йдіть за мной,Я теплий чай тут налила ,десь 2 хвилини тому ,Й чекала вас , чекала серцем і душой!’’Ця зустріч вирішила декілька питань життя :Хлопчина у той день прийшов до Бога.Він і не думав ,що в кінці ще буде майбуттяТам в небі дім його , і спадщина є нова.Господь питає в тебе так як тую жінку:,,Що ти даси мені , дитя, чим ти живеш?’’Чи може ти ,як той похмуренький хлопчина ,У безнадії й темряві життя ведеш?Не має того випадку, щоб ти не мав що дати!Господь дав все тобі, і навіть Сина не жалів.А ти сьогодні вибираєш лінуватись,І кажеш Богу ,, Я хотів ,але не вмів,,Не треба мати голос золотий , дзвінкий,Аби прославити Отця і виконати волю !Достатньо кинути з вікна той літачок крихкий,Який спасе людину й дасть надію нову.Тож ти подумай ,друже , і візьми сьогодні в серце:Чим можеш послужити ти Христу?Що ти даси йому , коли постукає у серця дверці,І запитає:,, Ти готовий йти на труд?,,Автор:Сад Діана (30.01.24)@virsh_online

Якщо молитви мало - мало сили І як немає з Богом тісного звʼязку, Тоді і віра слабне, опустились крила Шукаєш, як закрити пустоту.З Ісусом дуже мало розмовляєш,І тільки трішки ти ,здається, на плаву Перед людьми ,немовби маску одягаєш,А наодинці відчуваєш порожнечу й гіркоту.У людях не знайшов собі потіху І у розвагах лиш на хвильку ти забув Про біль в душі, про безнадію й тихоПромовив у сльозах: безсилий я , допоможи, Ісус!…А Він весь час цей був поруч з тобою Тримав незримо, щоби повністю не впав Коли не мав надії , був не задоволений собою,Тоді теплом Своїм Спаситель огортавІ зараз , коли ти прийшов до Нього Без гордості, без сили , ось такий як єВін простягнув тобі Свої долоні, Він обігріти хоче і потішити тебе Ісус приготував тобі вечерю ,Розмову цю чекає Він давно Розповідай, про все що наболіло ,В Його очах побачиш співчуття й тепло ,У Нього для життя твого найкращі плани, Він розповість майбутнє, дасть тобі маршрутНе обіцяє тишу лиш , зустрінеш й урагани З Христом пройдеш , та тільки вірним будь!І пам’ятай, коли молитви мало - мало сили З молитви день новий розпочинай,Будь у молитві , друже мій, постійний Звʼязок із небом нерозривно ти тримай!Автор: Ярема Аліна@virsh_online

Коли біль, твоє серце стискає,Коли в грудях нестерпно щемить,Розуміння від рідних - немає,І жар болю от-от опалитьРозкажи про це все, лиш Ісусу.Він загоює рани твої...Нехай сліз океани проллютьсяНа поверхню сухої землі.Виливай своє серце ,як воду,І про все в небеса ти кричи,Він тобі подарує свободу,Тільки чуєш? Прошу, не мовчи!Ні ,не всі здатні нас зрозуміти,Й розділяти із нами тягар,Значно легше піти ,засудити,Стати громом ,не сонцем з-за хмар,А тобі буде й далі боліти...І болітиме дужче в рази,Не змогли бо тебе зрозумітиСвої люди ...Якби ж то чужі...І як боляче ріжуть по серціТа байдужість, чи навіть злоба...Та не зможеш нічого ти стертиБо лягають мов штампи - слова...Ти душею усе розумієш...Щоб тебе зрозуміли?- Дарма!Маскувати цю біль- добре вмієш,Але глибоко- рана жива.Й раз- по -раз, від байдужості словаКровоточити буде вона...Ти ховатимеш це знову й зновуВід людей ...але не від Христа...Будеш всім, як завжди ,посміхатись,В час коли душу Бог обійме,Бо ти будеш ще більше страждатиЯкщо людям відкриєш "своє"...Поряд буде з тобою стояти,Й лікувати теплом від тривог,І триматися допомагатиРозуміючий зАвжди - твій Бог.Амінь. 17.11.2025р.Артемук Мирослава @virsh_online

ГРЯДИ.... Коли збиває з ніг життя земне ,Кругом несправедливість і спокуси То хочеться сказати лиш одне :"Гряди скоріше, Господи Ісусе ...". Від горя вже планета вся тремтить Людей ще гріх отруює укусом...Душа благає , просить, не мовчить :" Гряди скоріше, Господи Ісусе ".Скрізь бур'янами зло й обман росте Терпіти сил нема лиху розпусту...Ми молимося слізно всі про те ...Гряди скоріше, Господи Ісусе... Гоніння зносить стільки християн ,Їм світу благ , його багатств не треба...Летять слова зі дзвонами кайдан:" Приходь ,Ісусе... забери нас в Небо " Земля не стала рідною серцям ,Свист куль переважає птаха щебет...Не видно болям краю ,ні кінця ,Ісусе , Ми так хочемо до Тебе. Тут все чуже , холодне, не своє...Обставини ще більше нас стискають ...А в Господа - оселя рідна є ,А в Господа вже смутку не буває... Ногами тут ще ходим по Землі ,Душа на Небо рветься.. хоч і мусить Ще пережити розпачі , жалі...Гряди скоріше, Господи Ісусе! Гріховні не приваблюють вогні,Зі світом не пов'язуємо мрії...Лиш дивимося вгору день при дні На Господа чекаємо в надії... Спрямовані в нас погляди увись,Спасенні душі в трепетнім чеканні ...Приходь Ісусе , просим, не барись ,І нас звільни від втоми і страждання ... Вже скоро буде зустріч, знаю я ,На Небо йду і не зіб'юся з курсу...Летить молитва нині і моя Гряди скоріше, Господи Ісусе... (29.11.2025)@virsh_online

Ялинки, вогники, гірлянди,Блищить навколо мішура,Людей, здається тут мільярдиНа ярмарках на честь Різдва.Готують нишком подарункиДля найдорожчих і близьких.На склі зʼявились візерунки,Морозу подих видно в них.А за лаштунками яскравихГірлянд і тисячей вогнів,Ідуть мільйони душ кульгавих,В тих душ нема святкових днів…Я, з тихим жалем помічаю,Що атмосфера все ж не та…Яскраво свято зустрічаєм,Але без справжнього Різдва!В ту ніч, звершилось справжнє чудо,Нам народився Божий Син,І полетіла вістка людям,«Прийшло спасіння разом з Ним!»Цю звістку пастухи почули Перебуваючи в полях,Можливо й про стада забулиДолаючи до ясел шлях.Доземно Малюку вклонились,Який у пеленах лежав,Й тими словами поділились,Що ангел з неба їм сказав.І так, немов шукач перлину -Слова Марія зберегла,А серце як тоді тремтіло…Повік забути не змогла!Що ми складаємо сьогодні?Що для нас таїнство Різдва?Чи може серцем геть холодніДо вістки про Дитя-Христа?Не станеться Різдва, повірте,Коли немає у душі,Цієї вістки, що Спаситель Зʼявився в нашому житті!Олексій Чернов@virsh_online

ГРЯДИ.... Коли збиває з ніг життя земне ,Кругом несправедливість і спокуси То хочеться сказати лиш одне :"Гряди скоріше, Господи Ісусе ...". Від горя вже планета вся тремтить Людей ще гріх отруює укусом...Душа благає , просить, не мовчить :" Гряди скоріше, Господи Ісусе ".Скрізь бур'янами зло й обман росте Терпіти сил нема лиху розпусту...Ми молимося слізно всі про те ...Гряди скоріше, Господи Ісусе... Гоніння зносить стільки християн ,Їм світу благ , його багатств не треба...Летять слова зі дзвонами кайдан:" Приходь ,Ісусе... забери нас в Небо " Земля не стала рідною серцям ,Свист куль переважає птаха щебет...Не видно болям краю ,ні кінця ,Ісусе , Ми так хочемо до Тебе. Тут все чуже , холодне, не своє...Обставини ще більше нас стискають ...А в Господа - оселя рідна є ,А в Господа вже смутку не буває... Ногами тут ще ходим по Землі ,Душа на Небо рветься.. хоч і мусить Ще пережити розпачі , жалі...Гряди скоріше, Господи Ісусе! Гріховні не приваблюють вогні,Зі світом не пов'язуємо мрії...Лиш дивимося вгору день при дні На Господа чекаємо в надії... Спрямовані в нас погляди увись,Спасенні душі в трепетнім чеканні ...Приходь Ісусе , просим, не барись ,І нас звільни від втоми і страждання ... Вже скоро буде зустріч, знаю я ,На Небо йду і не зіб'юся з курсу...Летить молитва нині і моя Гряди скоріше, Господи Ісусе... (29.11.2025)@virsh_online

Коли твоя душа втомилась в боротьбі І відчуваєш ти що слабне твоя віраПідтримку завжди ти шукай в ХристіЛиши в Ньому зможеш відновити свої крила...Встати на ноги, і піднятись ввисьТуди де Бог, туди де Він царюєВін обіцяв що не залишить у бідіТим хто втомився у життєвій битві...і опускає свої руки...Він поруч, близько ВінВтомившомусь в путі дає Він силиЙ не залишає коли важко йти...Ти погляд підніми свій на ГолгофуВисить там Син Його... яка ціна?!Він заплатив мій друг за тебе і за менеВисів Він за гріхи мої й твої.Ціна мого й твого відкуплення...Пішов на хрест й висів там помиравТа Божий план це був і встав Він з мертвихІ всі ворожі пекла розірвав.Яка любов...! Не осягнути теЯк Він нас сильно полюбивНе пожалівши свого СинаНа хрест віддав... аби ми з вами всі жили.Любов його нічим не осягнути Він знає коли важко тобі йтиТи думаєш: "Таке Він не походив...Не знає Він як важко мені йти...Так хочеться відрізати хреста щоб стало легшеАбо вже скинути й без нього далі йти...Але Бог хоче біль з тобою розділитиТа не відкриваєш серце ти своє Йому...Ти не один, коли в пітьмі ідеш, Хоч серце ниє, і душа кричить від болюІсус з тобою — Він твій щит і меч, Він твої сльози бачить.Коли здається — сили вже нема, І тягарі нести уже несила, Згадай: хіба Він на хресті терпів дарма? Ні — щоб твоя душа сьогодні знов ожила.Він знає біль, що в серці ти несеш, І кожен подих твого покаяння. Він поруч, навіть коли сам ідеш, Й веде тебе крізь темряву століття.Не бійся впасти — тебе Він підніме, І рани зцілить, і зігріє серце.Його любов — як полум’я, що гріє, І в бурі душу заспокоїть Він твою.Коли весь світ тебе не розуміє, І навіть близькі відвертають зір, Ісус не судить — Він тебе леліє,Й веде крізь сльози в вічний Божий мир.Ти не втікай, коли так важко на дорозіБо в кожнім кроці — Божа благодать. Він не залишить в бурях і в скорботахЙ навчить тебе з любов’ю все приймать.Він не шукає в тобі досконалості, Бо знає — зранений ти у цім житті Він бачить серце, втому, недосталість, І каже: “Я — твій Бог, Я — твій живий.”Тож відкрий серце — хай увійде світло, І Божий Дух наповнить глибину. Хай віра стане знову тобі крилом, І ти злетиш у Божу висоту.Не зупиняйся — шлях ще не скінчився Хоч іноді здається: все — кінець. Та з Богом кожен день благословенний, І кожен хрест — це не тягар, а це вінець.Бо в небі жде тебе твій дім і спокій, Де сліз нема, де вічна благодать. Там буде мир, і спів, і Божий голос — “Ти вірно йшов. Тепер — відпочивать.”І навіть коли серце вже мовчить, І віра наче тінь в тобі згасає — Ісус любов’ю душу оживить, Він не залишить, Він усе прощає.Коли весь світ здається як тюрма, І кожен день — як бій без перемоги, Згадай: з Христом не буде вже зима, Бо Він веде крізь бурі й крізь тривоги.Він бачить все — і сльози, і думки, І знає, як важка твоя дорога. Він не забуде — навіть в ті роки, Коли ти сам не кликав ще до Бога.Тож не ховайся — Він тебе чека,І серце хоче ніжно обійнятиЙого любов усе в тобі зціля,І вчить тебе прощати й прийматиБо з Ним життя — це більше, ніж страждання, Це шлях, де кожен крок — благословеннийІ навіть хрест — не просто покарання, А двері в вічне Боже воскресіння.@virsh_online

@muzyka_virshiБурхливі води ІордануНесуть історію століть.Від праотців, від АвраамаБув час і слави й лихоліть.Не раз спиняло Боже Слово,Він зупинявся – Бог велів.Були часи – вмивався кров’ю,Текли потоки крові, сліз.Бурхливі води ІорданаУ планах Господа були.Почув народ там ІоаннаІ потягнувся до води.Могутній голос ІоаннаЗвучав, як в небі яснім грім:«Омийтесь в водах Іордана,Покайтесь, щоб простив Бог гріх.»І Бог давав дух покаяння,Народ хрестився у воді.Серед Ізраїлю – чекання,Месії скоро вже прихід.«Я не Христос, - Іван засвідчивЯ голос є серед пустель.Покайтесь всі, бо ось ВеличнийУ славі неба вже гряде.»Чекав у водах ІорданаПредтеча Господа Христа.Ісус прийшов був до Івана,Хоч не було у Нім гріха.– Чи ж я хрестити Тебе маю?Ти є Господь, Месія, Цар.Я недостойний, щоб сандалі Тобі, Спаситель, розв’язать.– Остав тепер, бо так потрібноВсю правду виконати тут.У світлі води ІорданаСлова святі вперед несуть.Бурхливі води ІорданаНесуть історію століть.Там Бог хрестився від ІванаУ тій воді, що сам створив.Автор Олексій Благослов@poemss_christian