В бідах, поневірянні і нещастіЙосиф, усе ж, щасливим був...Ну а у чому ж було його щастя?Щасливим був тому, що Бог був з ним.А Бог був з ним, брати як продавали,А Бог був з ним, як в ланцюгах ішов,А Бог був з ним у домі Потіфара,А Бог був з ним, як до в'язниці йшов.У труднощах була його дорога.Але по ній йшов до благословінь.Повів його Господь може й суворо,Господню школу там проходив він.Щоб другим стати після фараона,Нелегку путь він мав тоді пройти.Смиренно все прийнять із рук Господніх,Та все ж для себе щастя так знайти.А щастя - щоб спасти народ Господній.А щастя - руку Божую пізнать.А щастя - буть у волі Божій,І Його повеління всі сповнять.Так і Ісус наш, перед воскресінням,Проходив тут тяжку земную путь.Нема такого у людей терпіння,І сили стільки людям не набуть...Ми віримо, що разом з Ним воскреснем,Але дорога наша є яка?Бо постраждати перед воскресінням Також не раз приходиться і нам.Взявши хреста, піти Його дорогою,Для свого тіла назавжди померти.Приймати від Христа Його уроки,І до душі не доторкнеться смерть.Немає без любові воскресіння.А воскрешає Господа любов.Щоб мати щастя завжди на землі нам,Потрібно щоби поруч був Господь. Л. Шпак
В бедах и скитаниях, в несчастьеИосиф, всё - же очень счастлив был...Ну а в чём же заключалось счастье?Счастье было в том, что Бог был с ним.Бог был с ним, когда продали братья,Бог был с ним, когда в цепях он шёл,Бог был с ним и в доме Потифара,Бог был с ним, когда в тюрьму пошёл...В трудностях была его дорога,Через неё, к благословениям шёл.Бог повёл его, быть может, строго,Но Господню школу так прошёл.Чтоб вторым стать после фараона,Путь тяжёлый должен был пройти.Всё в смирении приняв из рук Господних,Счастье всё же в том приобрести.Счастье, чтоб спасти народ Господний.Счастье руку Божию познать.Счастье оставаться в воле Божией,Божьи повеленья исполнять.Так Иисус наш, пред воскресением,Тяжкую дорогу проходил.У людей такого нет терпения,И таких ни у кого нет сил...Верим мы, что вместе с Ним воскреснем.А дорога наша какова?Также пострадать пред воскресением Ведь, не раз, приходится и нам.Взяв свой крест, пойти Его дорогой,И для своей плоти умереть.Принимать от Господа уроки,И к душе не прикоснётся смерть.Только без любви нет воскресения.Воскрешает - Господа любовь.Чтобы счастье на земле иметь нам,Нужно чтобы рядом был Господь. Л. Шпак
ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯЯ вітаю вас з Христовим воскресінням!Днем любові, волі і чудес,Нині славить Бога все творіння,Бо сьогодні з мертвих Він воскрес!Спас живий! Ця радість незбагненна!Смерть і пекло Бог наш переміг,О, який цей день благословеннийІ щасливий для людей усіх!Ні великий камінь, ні сторожаВ гробі стримать не могли Христа,Хоч раділи сили всі ворожі,Та нежданний їм кінець настав.Відкупитель мій живий навіки!Щирим серцем вірю вістці цій,Бо Він Бог Правдивий і Великий,Справедливий, Вічний і Святий!Я щаслива, що пізнала Його,Він мене від смерті врятував,Показав вузеньку ту дорогу,І своєю донькою назвав.Він воскрес і у моєму серці,І подарував життя новеНе лякає мене морок смерті,Бо надія у душі живе.Що і я колись також воскреснуВ воскресінні першому святім,Там немає ночі, смерть там щезне,В Божім Царстві, в місті золотім.І зберуться разом діти Божі,Та зіллються у святій хвалі,Буде славити Ісуса кожен,Хто зустрівся з Ним тут на землі.Той блажен, хто в першім воскресінніВізьме участь... Бо піде у рай,В місце де уже немає тління,Де царює вічно Божий май.Воскресіння ще і друге буде,Та плачевний уділ жде таких, Бо у вічні муки підуть люди,Звідти вороття нема для них.Тож сьогодні дбай про свою душу,Поки ти живий, поки ще час,Для Христа віддай життя, мій друже,Врятуватись це єдиний шанс.Хай освітить вас святе проміння,Щоб знайшли ви істину в життіЙ мали участь в першім воскресінні,Та ввійшли в оселі золоті.Із Великоднем вітаю щироВ цю святкову урочисту мить,Щастя вам, здоров'я, світла й миру,Хай Господь вас всіх благословить!Катерина Бойко
Завісу в храмі смертю розірвав.Бігали люди всі обгорнутії страхом.А хтось лиш тільки холодно стояв,Дививсь на хрест, як помирав Розп'ятий.А чи прийде Ілля Його спасать?До того що, що темрява настала...Що вітер страшний, сонця вже нема,І що, навкруг, вже гори розпадались...З холодним серцем многії стоятьНе розуміють, що ідуть в загибель.Спасіння поруч, а вони - мовчать,Не кличуть: "Господи, спаси нас!"А навіть сотник на усе сказав:"Воістину бо, був Він Сином Божим"А хтось злякався...хтось же і змовчав...Хто себе в груди бив - а це зробили що ж ми?До ніг припасти не побіг ніхто.Лише як було зцілення потрібнеВсі бігли, слізно просячи Його,Перед Ісусом ставши на коліна.Зараз Він мертвий і потрібен Він кому?І по домах в страху усі розбіглись.Йосип послужив лише Йому.Знявши з хреста, Його похоронив він.Не розуміли - Хто там на хресті...Сонця затемнення не вразило їх навіть.Серця чарствими залишилися навікУ котрих не жила любов і милість.Багато ставлять ту завісу і тепер.На своє серце завісу ту залізну.І Богу не дають порвать їїДля життя нового, щоби з Христом воскреснуть.Та кажуть все ж вони: "Христос воскрес!"Святкуючи Христове воскресіння.Та, що спасіння тільки в Ньому єНе знають, та і чуючи не вірять.Не бачать, що згущається пітьма.Світить вже скоро сонце перестане.Лише Голгофа вторить - Син дан нам.І лиш Голгофа вторить всім: " Покайтесь"Христос воскрес! Воістину воскрес!Воскрес Він після смерті на Голгофі.Зійшов на приготований нам хрест.Порвав завісу, що була між нами й Богом. Л. Шпак
Христос воскрес – ты веришь, иль не веришь?Христос воскрес – ты рад тому, иль может быть не рад?Иль ты Его, в последний путь, проведши,И ныне держишь мёртвым в пеленах?Христос тогда лишь в сердце воскресает,Когда ты только свято веришь в то.А если веры в Бога не хватает,То камнем сердце заперто твоё.Ведь много кто живым Христа увидел,И жизнь Его в себе имеют те,Кого, духовно зрячими, Он видел.А кто не верит – тот для Бога слеп.Фома хоть видел, всё же не поверил.Он к ранам всё дотронуться хотел.Дрожали ль руки, когда это делал?А Бог сказал: «Дотронься и поверь»Вот те места где гвозди были вбиты.Вот от копья меж рёбрами есть шрам…Фома, Фома…скажу тебе открыто:Увидев раньше, ты поверил сам.Блаженны те, кто верит в Моё слово.Меня увидеть дано будет им.Когда воскреснут, чтобы жить им снова.Небес самих достигнет вера их.И Пётр смотреть тогда в пещеру бегалНа пелена, услышав что воскрес.Христос сказал – тот на земле блажен есть,Кто строит веру в Господа в себе.Не бегайте ища себе знамений.Господни раны есть свидетельство того,Что Он воскрес для нашего прощенья!Не нужно пальцами дотрагиваться вновь.Христос воскрес! И мы воскреснем вскореСо всеми верными, святыми навсегда.Пусть среди Божьего народа не найдётсяИспуганный в неверии Фома. Л. Шпак
Поміж вітрів я відчуваю спокійІ мир, що моє серце наповняє.Таке може давати тільки Бог мій - Від бур Він мою душу захищає.Бо не залишиться у Господа могоБезсилим вже ніяке слово.Коли мій Бог сказав лише його,Завжди прийнять душа його готова.А Він до мене буде говорить Через псалом, через сестру і брата,І через слово мене докорить,Та тільки чи готова я прийняти?А правда - іноді вона болить...В Дусі Святім як совість пробуває,Не скажеш: не згрішила ні у чім,Сумління бо мене не докоряє...Коли совість є в Дусі Святім,Вона завжди лиш буде турбувати.Коли докору ти побачиш в чім,Вона навчить спокусу ту здолати.Лиш скажеш ти: очисти, мій Господь,Що лиш накажеш? Я - раба Господня...Дозрілою буть хочу, щоб ця плоть,В житті вже не приспала мою совість.Дорослою стаючи часто, як дитя,Так хочеться, щоб довго залишатись.У Тебе до дітей нема питань,Багато ще потрібно їх навчати...До нас у слові Своїм кажеш Ти:"Ви будьте немовлятами лиш в злому.А в Господі старайтеся рости,Старайтеся рости завжди духовно"Хай над землею все летять вітри,Стою завжди на Божім слові твердо.Бо мир і спокій в ньому тільки мій.А в світі - тільки гордість і неспокій. Л. Шпак
Поміж вітрів я відчуваю спокійІ мир, що моє серце наповняє.Таке може давати тільки Бог мій - Від бур Він мою душу захищає.Бо не залишиться у Господа могоБезсилим вже ніяке слово.Коли мій Бог сказав лише його,Завжди прийнять душа його готова.А Він до мене буде говорить Через псалом, через сестру і брата,І через слово мене докорить,Та тільки чи готова я прийняти?А правда - іноді вона болить...В Дусі Святім як совість пробуває,Не скажеш: не згрішила ні у чім,Сумління бо мене не докоряє...Коли совість є в Дусі Святім,Вона завжди лиш буде турбувати.Коли докору ти побачиш в чім,Вона навчить спокусу ту здолати.Лиш скажеш ти: очисти, мій Господь,Що лиш накажеш? Я - раба Господня...Дозрілою буть хочу, щоб ця плоть,В житті вже не приспала мою совість.Дорослою стаючи все ж,часто, як дитя,Так хочеться, щоб довго залишатись.У Тебе до дітей нема питань,Багато ще потрібно їх навчати...До нас у слові Своїм кажеш Ти:"Ви будьте немовлятами лиш в злому.А в Господі старайтеся рости,Старайтеся рости завжди духовно"Хай над землею все летять вітри,Стою завжди на Божім слові твердо.Бо мир і спокій в ньому тільки мій.А в світі - тільки гордість і неспокій. Л. Шпак
Как много стало лицемерияСреди своих, возлюбленных Христом.Мы потеряли в сердце страхПред праведным, святым Отцом.Нам так привычна стала самоправедность,Что одеваем, выходя во свет.А где-то в глубине души отчаянье,Что в нашей жизни святости порою нет.Мы примеряем маски беззастенчиво.На каждый случай есть свой вариант,В котором чувствуем себя уверенно,На публику играя тут и там.Относимся порой с лицеприятиемК тем, кто по нашим меркам не таков,Тем самым нарушая Слово БожиеИ пополняя перечень грехов.А Богу наши маски не нужны.Он видит нас такими, как мы есть.Он смотрит в наше сердце, в глубину,Пытаясь донести Благую весть.Он возлюбил нас просто, без условий.Ему неважны званья и погоны.Мы перед Ним равны без исключений,Ничем не заслужив Его заботы.И на суде лицеприятия не будет.Ответит каждый за свои дела пред Ним.И воздаяние получит справедливоЗа всё, что в своей жизни совершил.Так помоги, Господь, оставить маскиИ с сердцем искренним к Тебе прийти,Твоею благодатью пропитатьсяИ смыть грехи в Твоей святой Крови.Ты помоги всегда нам помнитьО том, что праведен и свят наш Бог,И в каждом человеке Тебя видеть,И отражать во всём Твою любовь.20.02.2021Ирина Шмелева
Не раз мы просим Бога - "обнови"В надежде обнови меня, Господь мой!А ведь надежда с верою близки,Надежда часто в веру переходит.Спасающая вера - какая в жизни ты?Есть общая - все веруем мы в Бога.Есть вера личная - на ней все строим мыВсю свою жизнь, сверив её со словом.Есть - умственная, всё берем умом -Вот так, наверное, Господь творит всё в жизни.И если только разумом поймём,Научимся так верою ходить мы.Есть вера чувств - прочувствовать должныКак Дух Святой в молитве посещает.Должны мы непременно ощутить,Когда Господь нам тело исцеляет...Не стойка, не надёжна вера та -Как пыль, от дуновенья, улетает.От знания и чувств она пуста,И не надолго так её хватает.Послушливая, волевая вера есть.Она тверда и непоколебима.Лишь воля твердая в её основе есть -Написано, а значит - выполнимо.Лишь в верном вера - пусть не знаю какГосподь работать будет в моей жизни,Но верно только буду ожидать Его решений, ведь верны они все.Господь не успокоится покаНе завершит работу, что Он начал.Пусть непослушны так мы иногда,Но верен Бог, а это много значит.В надежде укрепи Ты, Боже, нас,Что, сохранив простое послушание,Твердая вера возродится в нас,Коль мы приложим всё своё старание. Л. Шпак
"А бремя Моё не тяжко, а бремя Моё - легко..."Но здесь на земле не каждый, то бремя сейчас несёт.То бремя - несёт награду, то бремя несёт любовь.В том бремени, Бог ведь рядом, за руку тебя ведёт.Идти по следам Господним так кажется нелегко,Единственный путь сегодня, что в небо нас приведёт.Единственный путь спасения, единственная лишь жизнь.Не тяжко Христово бремя, его только ты держись!Без Божьего тяжко бремени, в душе - одна пустота.Богатство пускай для тела, а для души - нищета...Без Бога на свете пусто, и всё без Него мертво.Без Бога на сердце грустно, не радует ничего...Несущий Господне бремя имеет вечную жизнь.Имеет благословение, Он боли не возложил...Господь нам дарует радость, и в Боге надежды свет.И верных всех ждёт награда - лишь счастье без счета лет.Все думают - бремя тяжко...его тяжело нести...Поэтому так не часто берут его на пути.Хотят, чтобы без нагрузки только, хотят, чтобы налегке...Чтоб только дойти без боли, без переживаний всех.А так не бывает в жизни, ведь боли терпел Христос.Чтоб были в Его Отчизне, немало пролил Он слёз.И выстрадал здесь не мало, все наши грехи понёс,Чтоб нас от грехов избавить, смерть принял за нас Христос.Нам лёгкое бремя досталось лишь принять из Его рук -Нести Его слово надо, спасая людей вокруг.Несут ведь своё здесь бремя тяжёлое на земле -Болезни, грехи и беды - ведь мир весь лежит во зле.Сказав : бремя Божье тяжко, к спасению не идут.Ведь нужно будет оставить греховный земной свой путь.А Божие бремя - радость, а Божие бремя - мир.Бог Сам нести помогает, то бремя, что Он вручил. Л. Шпак
