— На, бери шо хочеш! — в дитинстві я отримав доступ до маминої домашньої бібліотеки в три тисячі книжок. Але була проблємка — неуміння читати: мало хто уміє читати в чотири роки. Та серед тої гори книжок було два чи даже три букваря: а інструкція є інструкція. До п'яти самостійно навчився читати і почав потроху тягать ту літєратуру, аби узнать з неї шось толкове для жизні.Толкового було немало. Всякі Сліпі, Комбати, Зони і всяке таке. Паралельно читав, єстєствєнно, дитячі енциклопедії: зімою десь 1 книжка в півтора тижні, а літом — 2, бо ніхто не відволікав мене від читання школою.Так вже до 10 років я не тільки чьотко підрізав нужні мені книжки в родичів та знакомих, але і почав писати сам. Перші писульки як раз були про бандіта, який організував банду та терорізірував пів світу. Потім були всякі ессе, даже повість і все якось писалося-складалося. В інстітуті видали альманах, де були і мої писульки. А потім була вже написав одну книжку, потім ще одну — як раз Іронічно про Вінницю, і так раз в пару років по книжці. І в цей час продовжував читати:) Тоже вагон всякого. А ще ж тонни аналітики, яку теж треба і писати, і читати. Та і чуть роботи, бо міліони тікають, як пісок Сахари з Сахари, а я привик не дивиться на ціни на Урожаї.Тиждень назад вийшов на балкон подивитися на Вінницю і зрозумів, що за останні пару років я написав ще більше різного тексту і ухекав очі. Як наче не хотів, а так вийшло:)Думав, що буду веселитися далі і писати частіше в блозі, але через роботу і все більше навантаження доводиться робити вибір. І поки він не в пользу мого любімого блогового дітища:) Сумно.Але нічого зробити не можу. Не встигаю все робити, не встигаю читати і писати, і сил не вистачає на усмішки. Тому вибачай, Іронічна армія, поки отак)Люблю, ціную, обіймаю. Полковник.https://www.instagram.com/p/C5RqsBMtMYt/?igsh=MTF3NXFwMHR0ZXBncA==
https://life.pravda.com.ua/society/2023/07/16/255425/От нарешті! Нарешті український суд запрацював так, як нада. Це піздєц якийсь: отака людина жила з кимось в одному будинку, їздила з кимось в одній маршруткі, здоровалася з мужиками у дворі за руку...А вони то і не знали, з якою рецидівісткою мають справу!Я вам скажу чесно, бо по-іншому не можу: корупціонери можуть почекати рочок-півтора, убивці то взагалі не горить — їх бог все рівно накаже, а ось такі дівчата-разбойніци це ж дійсно опасна ситуація, з якою треба боротися невідкладно!!!От уявімо, що я читаю новость, що умовний заступний міністра трамбував воровані гроші в дивані. Ви думаєте, у мене серце стане від такої новини? Та понятно, що ні. Ну да, трамбував, бо диван купив малуватий як для своєї должності — буває, лохонувся.Інша справа, якщо дівчина, використовуючи орудіє злочину — смартфон — виготовить самопальне відео з собою в главних ролях та відправить якомусь чоловіку. Ви уявляєте собі ці ріски? А якщо він в цей момент в істрєбітєлі летить бомбить кацапів? А якщо варить борщ вдома, аби її порадувать? Це ж можна обпектися!!! Я вже мовчу, як може постраждати одяг!!!Тому реально читаю таку новину і радію. Нарешті судова система запрацювала. Фуууххх, аж камінь з душі впав. Ще і смартфон конфіскували в бандючки на користь держави — буде, чим сімейний бюджет якогось чиновника залатати, щоб забрав цей смартфон собі, а не купляв. Правда, здати в хімчистку, щоб почистили від всяких пакостєй.p.s. Блять, там ті судді єбанулися на всю голову чи що? Тут мільярди крадуть прямо насипом, уже диванів не вистачає, вони взялися за цю нещасну дівчину. Я хуєю...
Оце у нас завжди така історія, як на фото.Надпісь на гаражі гласить:"Для тих, хто ходив у школу, та вміє читати. ТУТ НЕ ТУАЛЕТ, НЕ ЇДАЛЬНЯ, НЕ ЗАКУСОЧНА, НЕ КУРІЛКА І НЕ ПАРКОВКА".Це перше, що я там побачив, коли зайшов випадково викурить сігарєту, з'їсти два бургєра та припарковать, єстєствєнно, свій арендований самокат.Но хіба ж люди подібне читають? Прямо перед цим гаражом стоїть стихійна парковка беговелів, самокатів, якісь велосипеди. Очевидно, що їх власники могли б попросить своїх мам прочитати застереження на гаражі, але цього не зробили і нахабно поставили свої транспортні засоби прямо на території, де це заборонено мєлом на воротах.Хочеться порекомендувати власнику гаража враховувати всі верстви населення людей, а тому писать оголошення і для тих, хто НЕ ХОДИВ у школу. Малювать знаки чи піктограми якісь!Но саме цікаве не це.Прямо біля гаража за ще одними воротами (на фото) тупо стоїть сміттєва свалка, організована самими жителями цього будинку. Просто срач, який в карманах не поносиш (якісь залишки ремонтів, скла, кірпіча) і тд і тп.Тобто якщо прибрати той закапелок, то жителям цього будинку не прийдеться сидіти на асфальті перед гаражом між школярами, що смалять сігарєти та їдять булочки з сосисками. А можна цілком спокійно сидіть на лавочкі і пить чай з пряниками в уютному закапелку, де прибрано і красіво.Але ні.Давайте краще і самі в срачі будем жить, і школярам жизні не давать (хоча там не тіки про школярів мова, бо я теж в школу ходив та умію читати).Нелогічне шось у них вийшло.
Заїхав по справам на Байкове кладовище в Києві.Думаю, погуляю в тіньку, з бомжами квасу поп'ю, плюс ракєти до цієї точки якщо долетять, то зекономлю на логістікі.Туда-сюда пройшовся, подивився на виставку мрамора з гранітом, аж бачу якась така могила елєгантна, що захотілося підійти поближче.Значить, согласно новим традиціям мінімалізму, пам'ятника немає, а замість нього стоїть просто хрест. Якщо чесно, вартість землі на Байковому даже подорожче, ніж сотка в Агрономічному, я вже не кажу про П'ятничани, тому логічно предположить, шо у сім'ї просто не хватило грошей на пам'ятник.Замість газону вибране більш сучасне рішення — зелений ковьор "під газон". Якщо бачили, на модних спортивних майданчиках такий використовують: недорого і не нада стригти. Під паласом, як водиться на тих же спортивних майданчиках, просипаний пісочок — скоріш за все, один і той же прораб обома об'єктами займався.По периметру могили декоративний бур'ян як наче підкреслює простоту похованого. Теж практична штука — і озеленення, і стригти не треба, і по бюджету пройшло як ландшафтний дизайн в стилі лохт.До хреста прикручена фотографія формату А4 з ефектом старіни. Вицвіла на сонці, підкреслює скорбь за людиною та економію на нормальному друці. Скоріш за все, це вже на похоронах онуки з дому виходили і роздрукували фотку на струйному прінтері, а по дорозі купили рамку в метро за 28 гривень.Все б наче нічого — звичайна собі елітна могила на Байковому...Якби не ота зірочка на фоточці — Герой України. А потім ще сама фоточка. Молодьож може і не знає, але це могила Олександра Омельченка, фантастічєскі популярного в свій час мера Києва, який прорулював столицею аж 10 років.Кєнтов було стільки, що аж гай шумів. Від бізнесменів до президентів, народна поддєржка на голосуваннях під 70%. Тепер вийшло, що Омельченко помер. Ні тобі 100 доларів дать, аби якась бабка бур'ян стригла, ні піонів посадить, ні пісок прикрить тим ковром. Даже фотку не роздрукують нову!–Віталя, у тебе шо прінтера в офісі немає? Все-таки другом колись називався.
Не те, щоб ми товаришували, але поважали один одного. Іноді вона ставила мені лайки, а я включався в її збори. В житті не перетиналися ніколи, бо я тільки в шутку фінансуюся з вінницької міськради.Єстєствєнно, працювали в різних напрямах. Я качав іронічний ринок Вінниці, вона розгойдувала вінничан славними розслідуваннями, без яких у журналістській спільноті відверто було нуднувато.Чимало людей любило цю жінку за прямоту на межі з жорсткістю та грубістю, за її професійну і людську сміливість, якою захоплювалися. Вистачало і тих, хто бажав, аби вона переїхала з кінцями в Польщу або хоча б десь під Ужгород, щоб не хитати, не писати, не сунути свого носа, куди не треба.Як би там не було, земне життя відомої журналістки та громадської діячки Таїсії Гайди завершилося.Що ж. Корупціонери Раю отримають собі новий двіж, коли Тая поповнить ряди райських писак-розслідувачів. Ось і вияснимо, чи насправді Бог живе тільки на зарплату, чи сидить на відкатах з підрядів місцевої Райради.Спочивай з миром, Тая Гайда.
Якшо ви зараз побачили це фото і вам захотілось їсти, а не умирать десь на трасі по дорозі в москву, то ви понімаєте женьку пригожина. Шо ще пообіщав лукашенко пригожину, аби той переїхав у білорусь на пмж і посилив Вищу циркову лігу білорусі.— Двушка в центрі мінська з косметичним ремонтом — це зразу для старта. А можна стать в очєрєдь і отримать трьошку через 7-8 років— Безплатний проїзд в міському транспорті по посвідченню політічєского інваліда першої групи,— Баян "Вагнер" ручної роботи аби сидіть на дачі та грать балади про "а до Москви нам оставалось двісті кілометрів, но дізєля у баках по нулям",— лічна охрана (син колька з автоматом на підхваті) за государствєнний счьот,— нова "Газєль" в обмін на ту, яку конфіскували під час обшуків. Талони на 200 літрів бєнза 92-го.— Возможность пітаться в столовкі для музикантів мінської філармонії,— Вудочка, лєска, крючки та сачок для щасливої пенсії— лічно подарок від лукашенка. Якшо чесно, це переподарок від путіна.— Книжка "Троцкий. Як жить в ожиданії лєдоруба". Читана один раз, на сторінках є сліди від жирних після драників пальців.Наче все.Шо пообіщав пригожину путін:— признать вчорашні події страшним сном. Назвать сьогодняшній день вчорашнім, а вчорашній офіційно вичєркнуть з історії,— взяться пальцями і отак мірісь-мірісь-мірісь і більше не дірісь,— сходить якось на шашлик з сім'ями, посидіть біля річки, випить водочки, поплавать п'яними без трусів— наградить пригожина медаллю "За невзятіє москви"— заставить пропагандістів тоже цілувать пригодина в сраку. Хотя би іногда. Попросить тих, хто вчора бубонів про бунт і прєдатєльство, записать відєоізвінєнія і послать воздушний поцелуйчік в камеру.— убить при першій возможності. Желатєльно лєдорубом прямо в центрі двушки в центрі мінська.Тепер точно все.
Цих істот ви знаєте не по слухам, бо де б ви не жили, де б не тинялися, але нєт-нєт та зустрінете одного-двох і ахнете.Хтось ахне мрійливо так "Ааххх", хтось навпаки злякається і ахне так зі страху "Ааахх, бляятььь...фуухх". Спиногризи, пупсіки, подавачі води в старості, — у них багато імен, але переважній більшості з вас вони відомі, як діти.Обичні діти, да. Малі, дорослі. Хтось в пісочниці грає, хтось купляє БМВ в крєдіт, а дехто навіть коли не хоче на роботу йти, то лягає на коврик і так кричить:— Мам, я не хооочууу, не хооочуу на роботу!!! Я хочу пиво і серіал.Є люди, які норм ставляться до дітей, є такі, що тікають від них, як тільки чують:— Пап, поможи мені рішить задачку, нам тут задали.Хтось взагалі виробляє дітей: по любві або за соцвиплати, в залежності від виходу нового айфона.Так ось. Якщо ви вдруг хочете дітям додать перчинки в життя, а собі веселих поїздок в лікарню (або походок, бо госпіталь недалечко), то приводьте дітей погратися у ЖК "Перлина Поділля". Там росте шшииииикааарннаа плантація борщовика.Хто не в курсі, то при потраплянні на шкіру соку цієї трави будуть такі страшенні опіки та дута шкіра, що ви відкладете книжечки Стівена Кінга і будете дивитися на вражену дитину чи даже просто дорослого. Крики від болю будуть відповідні.А там не просто плантація, а відбірні такі рослини в мій зріст (1.78 см). Одна навіть вище вимахала, мабуть мітить в баскетболісти.Якби можна було заманить путіна в ЖК "Перлина Поділля" і пихонуть його в ті зарослі, то він би мучився дуже довго, а потім помер би через пару днів від зараження крові гнійними масами.Я не знаю, може мєсне ОСББ цей план так і виношує. Просто тоді треба попереджувати людей і тварин, що це експериментальна ділянка сортового борщовика. Вирощується, судячи з розмірів, з особливою турботою:)Це прямо біля парковки, мєсні уже зрозуміли місцевість.То якщо вам дорогі ваші дітки, сусіди (даже алкаши) або тварини, треба знищити ці кущи негайно.Скиньте там в чат вашому біологу-похуїсту))
Ближче до завершення школи ярлики рєзко помінялися. Тепер я став бандітом. Так же тоже рєзко не можна. Ще вчора ти був жертвою з одним амплуа "харошого і воспітаного", а уже завтра — "бандіт".А у мене з бандітського була тільки кожана курточка і розклажний ніж в носкові, який забрала охрана при першому ж відвідуванні ночного клуба. Я вже мовчу за унівєр. Там зразу сказали, шо "ти точно бандіт", бо кока-колу в стєклі за 90 копійок першокурсники в столовій не купляють!!! Чого ж зразу бандіт, а не мажор?Жив з цим ярликом деякий час. Прийшлося, канєшно, купить товсту цепочку і хрест, як у метрополита, бо не хотілося мати ще і ярлик "бандіт без вкуса і стіля". Харашо, шо восьмаку чи девятку не встиг купити. Із мінусів — батьки дівчини, з якою я зустрічався, сказали, шо не хочуть віддавать своє сокровіще в руки бандіта. Я до сіх пор не знаю, при чому тут дочка: вони всігда тряслися за своєю клінікою наркологічною. Після унівєра я знюхався бізнесом і почав працювати, бо джип сам себе не купить. Чули про конюшні Агнієві? Ну типу піздєц, хаос, нада чистільщик за недорого, желатєльно з мускулатурою Геракла? Ото я в ті роки. Такий роботящий мужчіна, на якому уже місця для ярликів нема, куда вішати.Но люди знаходили. У 2019 був йду по вулиці, а чую, як наче тягну шлакоблочину по асфальту. Розвертаюся, уже висить ярлик "приспєшнік опзж". Десь абрамович подавився бутєром з форшмаком:) Но тоді були вибори, нада було шось про мене елєгантне вішать. Шо там у вас з ярликами? Хто ви в очах людей? Мажори, бандіти, олігархи? Давайте кажіть, тільки без брехні!
Прівєт, Вінницький блогер N2!Щастя тобі, здоров'я, чемоданчик гривень крупними купюрами на всякі справи.Не знаю, чи хвате їх на усі твої хотєлки:— убить путіна,— побудувати приватну школу,— побудувать великий сад з полем піонів і полем лаванди, а якщо хватить території, то дерев штук 150-200 (червоний клен, магнолія), — об'їздити половину світу (країн 100-110, але без спєшки, щоб вистачало часу поїсти верблюда чи подивитися на захід сонця з чаркою квасу),— построїть у Вінниці культурно-освітній центр з виставковим залом і дуже бажано з концертним залом на 2000 місць). Да, це дорого, я в курсі, но шо поробиш.— залобіровать проектування та будівництво ВЕЛИЧЕЗНОГО спортивного комплексу у Вінниці. І щоб мені там був безплатний абонемент на усі кружки, бо коли його побудують, у мене вже не вистачатиме грошей на усе,— аби вистачало грошей на усе,— дать взятку комусь вліятєльному в США, аби він дав по шапці Цукєрбєргу і наложив на нього штраф 100 міліонів доларів за блокіровку мого блогу. Штраф потратить на будівництво спортивного комплексу.Що ще я б хотів би собі забажать:— більше усмішкам українцям. Знаю, що це дороге бажання, але я не каждий день тут розмріююся,— щоб передохли усі люди з пагонами в кацапстані. Остальні просто нехай віддають усе українцями на будівництво нової України,— аби не було дощу, бо тільки-тільки город поприскав від всяких шкідників.З Днем народження, пане Полковнику. Собирай там сили на контрнаступ в інстаграмі. Бо це не діло!
Скажу вам чесно, я не ханжа. І сам колись був в селі на Паску, де моя любіма тьоща (а у мене є любіма тьоща) позичила мені свій світер унісекс 1983 года випуска, аби нарядним йти на ночну службу в сільську церкву (я був тоді віруючим мужчіною).Прийшов на ночну службу, де мене церковне жюрі вибрало носітєльом якоїсь важної книжки або ікони, вже не пам'ятаю. Пам'ятаю, що то було щось дійсно важливе, бо мені треба було стояти там всю службу і ні по яким іншим справам не відлучатися, скільки б я чаю до цього не випив.Так ось стояв там і думав:— Ну хіба ж це зручно поливать водою бетонний пол. Він же мокрий, сто процентів хтось колись як гепнеться і розіб'є собі голову. Хоть би це був не я і не сьогодні, бо тьоща від мене відхреститься зразу ж, а може даже встигне світер назад забрать під шумок, поки люди будуть мене ногами забивать.І ось дивлюся сьогодні відео, як голова московської релігійної спєцслужби кіріл все-таки поскользнувся на сльозах сторічних дєвствєніц і ляпнувся на пол головою вниз.Сиджу тепер і думку гадаю:— ну якщо є бог, так чого той кіріл не убився? Я вам чесно скажу, шо пішов би назад до шухлядки зі всякими моїми нужними штуками типу часів, сережок і листочка з парольом до ФБ, достав би з коробочки хрест і мовчки надів би назад. Без разговорів.Тому якщо ти мене читаєш і розумієш намьоки, то я скоро буду дивитися, шо там путін буде триндіть по поводу бєлгорода...ну вдруг!
