НЕ КАЖИ ТАК. ЦЕ Ж РУСИЗМ!А насправді - ні. Ось слова, які багато хто соромиться вживати, бо «звучить по-російськи». Але це наші, питомо українські слова.Перевірте самі:Смисл - є у Грінченка, Шевченка, Франка. «У чому смисл життя?» — питома українська конструкція.Ум - давньоруське слово, від нього «розум», «уміти», «умілий». «На умі», «звести з ума». Це фразеологізми, яким сотні років.Глупий - означає не лише «дурний», а й «глухий», «темний». «Глупа ніч» - класичний український вислів.Чудо - є у колядках, казках, у Шевченка. «Чудо чудне, диво дивне».Просьба - фіксується в українських пам'ятках з XVI століття. Паралельно з «прохання» - обидва наші.Красиво - від «краса». Слово «гарно» не витісняє «красиво», вони співіснують віками.Точка - «точка зору», «больова точка», «крапка» — це різні слова з різними значеннями.Стид - «стид і сором», «стидно». Є у Котляревського, Квітки-Основ'яненка.Празник - народна форма поряд зі «свято». «Празникувати», «храмовий празник».Рисунок - від «рисувати». Поряд із «малюнок» обидва правильні.Лице - «на лиці написано», «з лиця спасти». Питоме слово, від нього «лицар», «лицемір».Круг - «круг друзів», «заворожене коло» і «круг». тут різні відтінки.Процент - запозичення з латини через німецьку, в українській з XIX століття. «Відсоток» - пізніший пуризм.Сковорода - давнє слово, прізвище нашого філософа Григорія Сковороди говорить саме за себе.Радянська політика зближення мов зробила навпаки: щоб відрізнятися від російської, українці почали уникати спільних слів, навіть тих, які були в нас раніше або паралельно. Так ми самі звужували свою мову.Тому варто досліджувати, не боятися своїх слів. Перевіряти за словниками Грінченка, етимологічним словником. Мова багата тоді, коли в ній є синоніми, відтінки, варіанти.Не «смисл» проти «сенсу», а смисл і сенс. Не «лице» проти «обличчя», а лице і обличчя.Може знаєте ще цікаві слова, які насправді НЕ русизми?