Вільні від насильства

🔴 Тема ветеранів та військових стає все більш актуальною в умовах тривалого збройного конфлікту. Сьогодні ми поговоримо про відпустку військовослужбовців, коли вона стає не лише радісною подією для родини 👨‍👩‍👧‍👦. Важливо враховувати, що це також період високої емоційної напруги та перебудови сімейної системи, який може супроводжуватися загостренням конфліктів і ризиками повторного насильства ⚠️.❗️Для початку пропонуємо розглянути, які зміни відбуваються в сімейній системі в умовах тривалої відсутності одного з партнерів. Під час тривалої служби сім’я адаптується до відсутності батька чи матері:– змінюються ролі та відповідальність;– формується новий порядок ухвалення рішень;– партнер або партнерка, які залишаються вдома, часто набувають більшої автономії;– діти вибудовують нові патерни прив’язаності.⚖️ Система стабілізується в новому форматі .🔄 Повернення військового – навіть короткострокове – знову змінює баланс у родині. У цей період можуть проявлятися психоемоційні фактори:– симптоми ПТСР або підвищена гіперзбудженість;– труднощі з регуляцією гніву;– підвищений контроль або ревнощі;– потреба у відновленні «втраченого авторитету».Водночас члени родини можуть:– відчувати власне виснаження;– переживати образу або накопичений гнів;– бути неготовими до різкої зміни стилю взаємодії.⚠️ Через це виникають зони підвищеної напруги та ризики вчинення насильства, особливо в родинах, де насильство вже мало місце раніше. Тригерами можуть стати:– конфлікти щодо дисципліни дітей;– фінансові питання;– ревнощі або підозри;– вживання алкоголю;– спроби швидкого «відновлення інтимності» без урахування стану партнерки чи партнера.👩‍⚕️👨‍⚕️ На що варто звернути увагу фахівцю або фахівчині, які працюють із родиною, де під час відпустки виникає ризик насильства:– наявність історії насильства;– доступ до зброї;– виражені симптоми гіперзбудження;– рівень контролюючої поведінки;– ізоляцію постраждалої сторони.🛠 Під час роботи з такими родинами варто:– заздалегідь готувати родину до періоду відпустки;– проговорювати очікування обох сторін;– формувати план безпеки 🛡;– нагадувати про доступні служби підтримки 🤝;– окремо працювати з темою відповідальності за насильницьку поведінку.💙 Пам’ятаймо, що профілактика допомагає зберігати ресурси. Корисними можуть бути короткі психоосвітні матеріали для сімей військових, алгоритми дій у разі ескалації, а також координація між службами підтримки військових і службами протидії домашньому насильству. ✨ Період відпустки може стати як ресурсом для відновлення зв’язку, так і точкою повторної травматизації. Завдання фахівців – своєчасно виявляти ризики, підтримувати безпеку постраждалих та працювати з відповідальністю за насильницьку поведінку. 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA#колонка_психолога

📍Центр допомоги врятованим м. Києва – це безпечний і комфортний простір, створений для людей, які постраждали від війни.✏️До нас звернулася жінка з листом вдячності за нашу роботу: «Мені вже за 60, але раніше я ніколи не зверталася по допомогу, бо соромилася просити. Після початку війни я залишилася без дому й роботи, переживала сильний біль і розпач та почувалася самотньою. Усе змінилося після знайомства з фахівчинями ЦДВ. Я знову повірила у власні сили й тепер знаю – зможу впоратися з труднощами». Подібні історії ми чуємо постійно, і саме тому працюємо ще активніше, щоб розширювати діяльність і надавати допомогу більшій кількості людей.🔹 З початку 2026 року ми:💼 Налагодили співпрацю з організаціями громадського сектору: ГО «Неємія», ГО «Нумо, сестри!», МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», Представництвом корпорації HealthRight International в Україні, ГО «Шлях вільних».✍️ Підписали меморандум про партнерство з Управлінням соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та запланували спільні заходи.💫 Ознайомилися з діяльністю модульного містечка для ВПО поблизу Броварів і домовилися про подальшу співпрацю.🤝 З метою обміну досвідом відвідали Центри допомоги врятованим у Запоріжжі та Бородянці.🫂 Провели заходи з елементами арттерапії для відвідувачів нашого офісу – простір підтримки, відновлення та безпечного спілкування.📲Якщо вам потрібна підтримка від ЦДВ м. Києва – телефонуйте за номером: (066) 170-48-90.🖇Центр допомоги врятованим у Києві створено за ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, у партнерстві з UNFPA – Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, завдяки фінансовій підтримці урядів Австрії, Бельгії, Іспанії та Швеції у співпраці з місцевими органами влади та ГО «Асоціація амбасадорок України».

🔴Іноді я дуже дивуюся, як швидко ми – дорослі – забуваємо, що були дітьми. Забуваємо про власні дитячі потреби, емоції й поведінку. Особливо – про власні дитячі прояви агресії. Ставши дорослими, ми продовжуємо робити з власними дітьми те, що колись робили з нами наші батьки.У малих дітей ми блокуємо прояви агресії, а підлітків – ще гірше – звинувачуємо, формуємо негативні автоматичні думки: «я не такий». Як часто ми забуваємо, що злість і її проживання через агресію – це захисний механізм. Наслідок – ми отримуємо дітей, які починають кривдити інших або під час чи після дорослішання чинять насильство і стають дітьми-кривдниками.Пропоную сьогодні поговорити про те, як ми, дорослі, можемо реагувати на агресію дитини й створювати для неї систему опор.❓Чому важливо розуміти це зараз? Дитина проявляє агресію. І знаєте що? Вона – не головна проблема. Найзручніше сказати: «він некерований», «вона маніпулює», «це характер». Найскладніше – подивитися на систему. Бо дитина не має влади в родині. Агресія – це завжди боротьба за владу або за безпеку.І якщо дитина кричить, б’є, зривається – вона або не відчуває меж, або не відчуває захисту, або живе в напрузі, яку дорослі не витримують.Давайте чесно.Коли дитина агресивна, що роблять дорослі? Підвищують голос. Принижують. Лякають покаранням. Або здаються й дозволяють усе, аби тільки «не істерила». І в обох випадках дитина отримує одне повідомлення: «опори немає».Агресія дитини – це тест. Тест на дорослість дорослого.«Чи витримаєш ти мою злість? Чи зруйнуються наші стосунки? Чи ти злякаєшся мене?» – ось про що запитує дитина дорослого своєю агресією.❗️Якщо дорослий починає конкурувати з дитиною за владу – система вже програла. Роль дорослого – не перемогти, не придушити, не «переламати характер», а:– встановити чіткі межі;– залишатися спокійним;– витримати емоцію без насильства у відповідь.Дитина має одночасно чути: «Стоп. Так не можна» і «Я все одно з тобою».А тепер про незручне. Якщо в родині постійні конфлікти, пасивна агресія між дорослими, страх, контроль, знецінення – дитина просто відтворює цю модель. І тоді ми маємо справу не з «агресивною дитиною», а з дорослою системою, яка не витримує напруги.Для фахівців важливо усвідомити: коли ви працюєте з такою родиною, питання не в тому, «як заспокоїти дитину». Питання інші:– хто в родині реально має владу?– хто виснажений?– хто боїться?– хто не витримує?Бо дитяча агресія – це завжди лакмусовий папірець. Дитина не руйнує систему – вона показує, що система вже тріщить. І саме дорослі вирішують – закричати гучніше чи стати опорою.🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA#колонка_психолога

💻🧠 ООН Жінки в Україні запрошують жінок та дівчат приєднатися до Школи штучного інтелекту – Весна 2026.Штучний інтелект уже трансформує те, як ми працюємо та живемо. І важливо, щоб жінки не лише адаптувалися до цих змін – а й ставали тими, хто формує розвиток технологій.Відкрито прийом заявок до публічної когорти цієї весни – це можливість долучитися до спільноти жінок і дівчат, які прагнуть освоювати сучасні технології та створювати інклюзивне цифрове майбутнє.✨ Чому варто зареєструватися?– навчання буде адаптоване до вашого досвіду та потреб;– організатори врахують умови, необхідні для комфортної участі;– ви станете частиною мережі жінок, які розвиваються у сфері технологій та підтримують одна одну.📌 Як подати заявку?Заповнення короткої форми – ваш перший крок до участі в програмі:👉 https://forms.office.com/r/ZuAHcQC8vSУчасть у програмі – безкоштовна.Відповіді є конфіденційними та використовуватимуться ООН Жінки в Україні.Ми ділимося цією можливістю, щоб більше жінок могли долучитися до навчання та розвитку у сфері нових технологій 💛#EU4GenderEqualityEuropean Union in UkraineUNFPA , Фонд Народонаселення ООН в Україні

🔴Досудове розслідування кримінальних проваджень, пов’язаних із домашнім насильством щодо дітей потребує особливого, чутливого до дитини підходу. Такі справи мають здійснюватися з урахуванням не лише норм КПК України, а й законодавства у сфері протидії домашньому насильству, стандартів правосуддя, дружнього до дитини, Конвенції ООН про права дитини і Стамбульської конвенції. Які стандарти важливо враховувати на практиці? - читайте на слайдах 🔼 Дотримання стандартів досудового розслідування у справах про домашнє насильство щодо дітей є необхідною умовою ефективного захисту прав дитини та реалізації принципу найкращих інтересів дитини. Комплексний, дитиноорієнтований підхід дозволяє забезпечити своєчасне реагування на насильство, мінімізувати повторну травматизацію та підвищити якість розслідування.❗️Водночас ефективне впровадження цих стандартів неможливе без системних навчань і підвищення кваліфікації фахівців на рівні територіальних громад. Саме підготовка слідчих, прокурорів, поліцейських першого реагування, працівників служб у справах дітей, соціальних і освітніх фахівців у громадах є ключем до раннього виявлення домашнього насильства, належної міжвідомчої взаємодії та забезпечення безпеки дитини на всіх етапах доступу до правосуддя. 🎓 Тамара Бугаєць, юристка.#колонка_юристки

Продовжуючи тему реагування на випадки насильства, окремої уваги потребує комунікація з кривдником, який є ветераном або військовослужбовцем.❗️Це один із найскладніших аспектів роботи, адже взаємодія з людиною, яка має бойовий досвід, вимагає особливої чутливості до тону, темпу розмови та фізичної дистанції. Люди з бойовим досвідом часто гостро реагують на тиск – навіть якщо це проявляється лише у словах чи інтонації. Саме тому професійна комунікація має базуватися на чітких принципах. 🔴 Ключові принципи взаємодії:1️⃣ Чіткість і спокій – говоримо рівно, без оцінок і моралізаторства.2️⃣ Оперування фактами – «Ви підвищили голос», «Ви кинули предмет» замість узагальнень на кшталт «Ви агресивні».3️⃣ Спілкування з гідністю – не переходимо в «позицію влади», зберігаємо нейтральність та професійну дистанцію.4️⃣ Дотримання безпеки – так само, як і у взаємодії з постраждалою особою, важливо не наближатися, не торкатися без дозволу та контролювати простір.5️⃣ Не «заспокоюємо», а стабілізуємо – фрази «заспокойтесь» або «візьміть себе в руки» можуть мати протилежний ефект. Фахівцю чи фахівчині варто мати власну «професійну валізку» з вправами для стабілізації та саморегуляції.6️⃣ Пауза і дихання – якщо емоції зростають, сповільнюємо темп, дозволяємо паузи, знижуємо інтенсивність розмови.7️⃣ Техніки стабілізації – у разі дестабілізації (гнів, дезорієнтація, сильне напруження) застосовуємо базові техніки стабілізації.🔴 Що допомагає у взаємодії:– низький, рівний голос;– чіткі межі («Я зараз поруч, але мені небезпечно, коли ви так себе поводите»);– короткі інструкції без складних формулювань.🔴 У складних випадках:Якщо у військового є ознаки наслідків психотравми (ПТСР, депресія, інші психічні розлади, втрата контролю над емоціями), доцільно:– повідомити відповідні служби – за згодою людини або відповідно до законодавства;– залучити військового психолога або командування (якщо військовий є діючим);– надати контакти кризових центрів або ветеранських хабів.🔴 Важливий принцип:Передусім важливо бачити людину – а вже потім її статус ветерана чи військового і лише після цього – роль кривдника в конкретній ситуації.Не варто нав’язувати допомогу – краще пропонувати та запрошувати, зберігаючи гідність людини: «Є спеціалісти, які працюють саме з ветеранами. Вони допомагають відновити сон, контроль і внутрішній спокій».🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA#колонка_психолога

🔴Сьогодні ми продовжимо дуже актуальну й болючу для вас, як фахівців у сфері протидії та запобігання ҐЗН і ДН, тему – як діяти, коли кривдник – військовослужбовець.На превеликий жаль, війна змінює не лише території – вона змінює людей. Тисячі військових, які приїжджають або повертаються з фронту, несуть із собою не лише досвід захисту, а й травму, біль, втому, порушене відчуття безпеки. Іноді ці невидимі рани проявляються у вигляді насильства вдома. І це стає для фахівців системи запобігання та протидії домашньому і гендерно зумовленому насильству подвійним викликом – як захистити постраждалу особу й водночас не втратити людяність у ставленні до того, хто сам є травмованим. Що ж робити в таких випадках? Давайте обговорювати.❗️Пам’ятаймо, що як фахівці ми з вами маємо в першу чергу турбуватися про безпеку постраждалої особи. Незалежно від статусу, звання чи заслуг, насильство залишається правопорушенням.❗️Тому фахівець має діяти відповідно до законодавства та процедур реагування, не допускаючи емоційного упередження. З метою створення для постраждалої особи безпечного простору слід звернути особливу увагу на такі фактори у випадках, коли кривдник – військовослужбовець або ветеран:– наявність зброї чи легкий доступ до неї;– бойовий досвід і навички ведення бою;– можливі симптоми ПТСР (гіпернастороженість, безсоння, вибухи гніву, спалахи паніки);– вживання алкоголю або психоактивних речовин.Якщо ви виявили ознаки загрози життю чи здоров’ю, слід негайно залучати поліцію. ❗️Дуже часто бойовий досвід залишає травматичний слід, який може проявлятися через агресію, контроль, емоційне оніміння або потребу «командувати». Але це не є виправданням насильства.Пам’ятайте – поранений не означає безкарний. У цьому випадку фахівець має бачити дві площини одночасно.1️⃣Перша площина – так, людина може потребувати терапевтичної або психіатричної допомоги.2️⃣Друга – людина має відповідати за свої дії.Такий підхід дозволяє не стигматизувати ветеранів і водночас зберігати чіткі межі: «Твоя травма – це біль, з яким варто працювати. Але твої дії мають наслідки, і відповідальність ніхто не скасовує». 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA#колонка_психолога

📍МИКОЛАЇВ, Україна. Попри тривалу нестабільність та складні погодні умови, на Миколаївщині продовжують працювати сервіси підтримки для тих, хто опинився у складних життєвих обставинах. Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги для постраждалих від домашнього насильства у Миколаївській області долає десятки кілометрів, щоб дістатися до найвіддаленіших громад регіону. Для багатьох мешканців сіл, де доступ до кваліфікованої допомоги обмежений, приїзд фахівців стає чи не єдиною можливістю бути почутими та отримати підтримку. «Буває так, що під час розмови люди щиро дивуються, дізнавшись про види насильства. Особливо важливо говорити про виховання дітей та економічний тиск. Ми бачимо, як після таких зустрічей до нас підходять дівчата та жінки, щоб запитати: "А те, що відбувається у мене вдома - це конфлікт чи вже насильство?". Наше завдання це дати їм відповіді та інструменти для захисту», – розповідає фахівчиня соціальної роботи Ярина. ПРОДОВЖЕННЯ НА САЙТІ UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні

🔴На практиці правоохоронні органи дедалі частіше стикаються з так званими «складними випадками», коли обидві сторони – і постраждала особа, і кривдник – звертаються до поліції із заявами про вчинення домашнього насильства одна проти одної. Формально такі звернення можуть виглядати рівнозначними, однак за своєю суттю вони часто мають різну природу, мотивацію та наслідки. Прикладом такої ситуації є постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2023 (справа № 359/7468/23, пов’язана справа № 359/7469/23, провадження № 3/359/3664/2023; набрала законної сили 28.09.2023)🔹У суді розглядалися два адміністративні матеріали, складені поліцією в один день і щодо однієї події, але відносно різних осіб – колишнього подружжя, яке продовжувало спільно проживати та вести побут. На кожного зі сторін було складено протоколи за ст. 173-2 КУпАП:➖щодо чоловіка – ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство, вчинене повторно протягом року): він висловлював образи та погрози, завдав фізичного болю, тобто вчинив психологічне і фізичне домашнє насильство.➖щодо жінки – ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (економічне насильство): їй інкримінували, що вона не впустила чоловіка до будинку, обмеживши доступ до житла та висловлювала образи. Суд, посилаючись на ст.36 КУпАП, об’єднав ці матеріали в одне провадження, оскільки вони стосувалися однієї події та надійшли до одного судді. Водночас підхід суду до оцінки доказів щодо кожної сторони був різним.❓Чому провадження щодо жінки закрили. Жінка вину не визнала та наполягала, що з її боку домашнього насильства не було, а кривдником є колишній чоловік. Суд підкреслив процесуальні стандарти оцінки доказів (ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП) і дійшов висновку, що: у матеріалах не вистачає належних і допустимих доказів, які підтверджують її вину фактично наявними доказами були заява/реєстрація звернення та письмові пояснення чоловіка, без інших підтверджень матеріали не містили даних про те, що чоловік є потерпілим від її дій (тобто не було показано ані наслідків, ані шкоди, ані достатнього підтвердження складу правопорушення)суд окремо звернув увагу на принцип: «звичайний сімейний конфлікт (сварка)» не є домашнім насильством, якщо це лише зіткнення поглядів із взаємними докорами/образами без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров’ю. Усі сумніви щодо доведеності вини суд витлумачив на користь особи (ч. 3 ст. 62 Конституції України) і закрив провадження щодо жінки за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – за відсутністю складу адміністративного правопорушення.❓Чому чоловіка визнали винним. Щодо чоловіка суд, навпаки, констатував, що вина підтверджується сукупністю доказів, зокрема протоколом, даними з бази («АРМОР»), поясненнями сторін, терміновим заборонним приписом, а також попередньою постановою суду про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що підтвердило повторність протягом року. Додатково суд врахував матеріали, надані потерпілою (попередні постанови та медичні довідки), як такі, що характеризують схильність до систематичного вчинення насильства. У результаті суд визнав чоловіка винним за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.Ця справа показує, що взаємні заяви про домашнє насильство не означають автоматично, що насильство вчинили обидві сторони. За зовнішньо схожих обставин дії учасників можуть мати різну природу: з одного боку – реальне домашнє насильство, з іншого – захисна поведінка постраждалої особи.На практиці важливо відрізняти дії кривдника від дій постраждалої особи, які спрямовані на самозахист, припинення насильства або убезпечення себе чи дитини. Такі дії не повинні автоматично розцінюватися як домашнє насильство.Для ефективного реагування ключовим є вміння практичних працівників аналізувати ситуацію у цілому, враховувати попередню поведінку сторін, повторюваність насильства, а не лише факт взаємних звернень до поліції.🎓 Тамара Бугаєць, юристка.#колонка_юристки

🔎 За результатами комплексного дослідження, проведеного ГО «Генерація матерів Лада» разом з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, 80 % роботодавців вважають, що тривала перерва в роботі може впливати на професійний розвиток працівників, а це має значення для планування кар’єри батьків після народження дитини.👩‍👧‍👦 Дослідження показує, що жінки частіше беруть на себе основну роль у догляді за дітьми, а повернення до роботи часто супроводжується страхом втрати навичок і потребою в підтримці та гнучких умовах праці.❗️Це не лише питання кар’єри, це питання соціальної підтримки, рівності та можливості поєднувати родинні та професійні обов’язки без дискримінації. Дослідження підкреслює, що гнучкі графіки, підтримка роботодавців і державні послуги можуть суттєво змінити якість життя батьків та зменшити ризики економічного й емоційного навантаження.➡️ Детальніше читайте в офіційному матеріалі 🔔 Будьте з нами на «Вільні від насильства», де розповідаємо про актуальні дослідження, практики та інструменти, що допомагають зміцнювати безбар’єрність, рівність і підтримку в суспільстві.