Вернадський 🇺🇦 Антарктида 🇦🇶

Так-так, це реальне відео з підводного життя пінгвінів 🐧🌊💙 Дружнє попередження: якщо у вас дуже чутливий вестибулярний апарат, краще присісти. Запис дуже динамічний і може трохи «захитати» 😅Також важливо: жодних прискорень ми не робили. Тож на відео ви бачите реальну швидкість руху пінгвінів під водою 👀Нагадуємо, що це — субантарктичні пінгвіни, які є найшвидшими з усіх й можуть розганятися до 36 км/год. 🔍 Цікавий факт про датчики. GPS-трекер та камеру кріплять птаху на спину. Вона має велику площу, постійну кривизну й майже не рухається, тож обладнання можна надійно зафіксувати спеціальною стрічкою та клеєм. Камеру вчені знімають уже через добу, трекер — приблизно через три тижні. Для цього існує окрема процедура, яка не шкодить пір’ю та є повністю безпечною для тварин.На відео добре видно, як пінгвіни полюють на криль, що збивається у щільні скупчення. У деяких моментах він буквально «згортається» смугою, і пінгвіни влітають у цю зграю. Виглядає дуже ефектно 😍Також ви можете спостерігати: ▪️ як пінгвіни випускають повітря з-під пір’я для кращого «ковзання» у воді; ▪️ як вони рухаються під водою, наче птахи в польоті, махаючи крилами, а не «пливучи» у звичному сенсі; ▪️ як чистять пір’я, перевертаючись з боку на бік. Догляд за пір’ям для пінгвінів критично важливий, адже від нього залежать теплоізоляція та швидкість плавання.У попередньому дописі ми докладно розповідали, як саме вдалося отримати це відео та навіщо проводять такі спостереження.Тож радимо зазирнути до попереднього посту, щоб дізнатися більше 👀Вдячні колегам з Норвезького полярного інституту за можливість отримати такі кадри 🫶

Навіщо біологи встановлюють GPS-трекери та камери на пінгвінів? 👀Розповідаємо про дослідження норвезьких науковців, яким допомагають українські полярники ⬇️Вчені з Норвезького полярного інституту почали спостереження для Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (CCAMLR) в межах проєкту «Predator monitoring on the Antarctic Peninsula». Його мета — науково обґрунтувати створення нових природоохоронних морських територій в Антарктиці.Цей полярний регіон — ключовий для життя та харчування багатьох видів тварин. Тут є великі скупчення крилю, яким живляться кити 🐳, пінгвіни 🐧 та тюлені 🦭 Ці тварини зосереджені в певних локаціях, значна частина яких досі залишається відкритою для судноплавства та іншої людської діяльності 🚢Щоб надати таким територіям належний захист, потрібні докази, що вони є критично важливими для виживання антарктичних мешканців, а не лише місцями їхнього тимчасового перебування. Саме тому науковці вивчають життя, поведінку та особливості харчування тварин, використовуючи сучасні цифрові датчики 🔬У такому дослідженні цього разу норвезьким колегам допомагають українські біологи. Спільно вони тимчасово встановили на пінгвінів два типи сенсорів 📟🧭 GPS-трекери фіксують маршрут пінгвіна та глибину його занурень. Їх кріплять приблизно на три тижні. Навіть якщо трекер з часом губиться, частина даних встигає надійти вченим.🎥 Мінікамери чіпляють лише на одну добу, щоб мінімізувати вплив на тварину. Відео з них дозволяє зрозуміти, що саме відбувається з пінгвіном, а також валідувати дані GPS-трекера: чи птах харчується, чи відпочиває, чи просто рухається.❗️ Сенсори не шкодять пінгвінам і встановлюються лише у період гніздування. У цей час тварини гарантовано повертаються до своїх гнізд і датчики можна безпечно зняти.Такі спостереження допоможуть у майбутньому краще обґрунтувати необхідність захисту антарктичних екосистем, попри різні позиції окремих країн. Зокрема росії та Китаю, які виступають проти створення природоохоронних морських територій.А на фото ви бачите пінгвіна, за яким спостерігали науковці. Уже завтра покажемо влог із його життя. Не пропустіть, це буде справді унікальний контент😎

Напередодні Різдва на «Вернадському» засяяла ялинка 🎄 Її прикрашання — одна із традицій, яка пов'язує наших полярників та полярниць із таким далеким домом. 🇲🇽 Певна річ, цю подію не пропустили й учасники Першої мексиканської антарктичної експедиції Дейзі та Рафаель. Адже в їхній країні теж є традиція встановлювати ялинку та оздоблювати оселю до різдвяних свят.Чим цьогоріч особливий декор зеленої красуні на «Вернадському»?💙💛 Насамперед, тут з'явилися іграшки із символікою бригад Сил оборони України — своєрідне нагадування кожному з нас, завдяки кому ми маємо свято. Їх передав фонд «Тихо». Вдруге поспіль прикраси для ялинки станції подарував український бренд «Ґроно». Нині це набір куль «Коляда», а минулого разу були кульки за мотивами картин Марії Приймаченко та верхівка «Тризуб». Також є іграшки, які власноруч робили українські полярники або школярі. Наприклад, вишитий бісером пінгвін 🐧 Як українсько-мексиканська команда впоралася з прикрашанням ялинки — дивіться на фото.P.S. Звісно, дерево на «Вернадському» — штучне, адже в Антарктику заборонено завозити живі рослини для збереження її унікальної екосистеми.📸 Юрій Шепета

🇲🇽🇺🇦 Якщо мексиканські вчені працюють на українській станції, значить, чим їх треба пригостити? Правильно — борщем! Що й зробили наші полярники на «Вернадському» ☺️Готував національну страву в неділю черговий на кухні геофізик Альберт Грабовецький, адже цього дня у кухарки експедиції єдиний вихідний. А допомагав науковцю учасник сезонної команди, інженер Олександр Лебідь.🥘 Альберт робив борщ за своїм фірмовим рецептом, який використовує ще зі студентських «гуртожиткових» років. Ось кілька його секретів:● варимо на свинячих ребрах і перший бульйон зливаємо, щоб смак був чистим і м’яким● готуємо свіжу томатну пасту з вичавлених помідорів — нічого зайвого, тільки смак літа● подаємо зі свіжими часником та цибулею — бо для своїх.💬 «Але, звісно, найголовніше варити борщ з душею, адже це не просто страва. Це тепло, пам’ять і смак дому», — поділився Альберт. Очевидно, рецепт і його втілення вдалися на славу, адже вперше за час експедиції всю каструлю борщу з'їли одразу. А там було 15 літрів:) 💬 «Борщ став для мене особливим і незабутнім досвідом — це дійсно унікальна страва з насиченим і вишуканим смаком. Не можу дочекатися, щоб спробувати самій приготувати його, коли повернуся додому. Дякую, що поділилися борщем і теплом української культури навіть на краю землі», — зазначила мексиканська дослідниця Дейзі Вайлера.Щиро радіємо, що наш смачний інструмент культурної дипломатії сподобався гостям ❤️До речі, раптом вам цікаво, звідки на станції взялися свіжі помідори, часник та цибуля, то їх сюди разом із сезонною експедицією доставила «Ноосфера». Там же були свіжі капуста та буряк, тож борщик вийшов майже, як з городу 😁Фото: Юрій Шепета 

Цьогоріч до Різдва полярники на «Вернадському» отримали особливі подарунки. І в кожного з них є доброчинна місія ✨️🌾 Перший — традиційний український дідух, який передали з проєкту «Доля розквітне» благодійного фонду «Тихо». В ньому майстрині з різних регіонів створюють дідухи, а весь прибуток від їхньої реалізації йде на закупівлю РЕБ і РЕР для наших військових.🕯 Другий подарунок — це «Різдвяна свічка» від мережі благодійних організацій «Карітас». Вона — дуже гарна та витончена, а ще має важливу місію — допомогти дітям загиблих і зниклих безвісти захисників України. Кошти від продажу свічок будуть спрямовані на відновлення табору «Парасолька» на Волині. Це простір, де діти зможуть знайти підтримку, цікаво провести час з однолітками та відпочити у безпеці.Дуже приємно, що такі особливі свіча та дідух тепер є на «Вернадському» 🤍 Це ще один спосіб долучитися до українських традицій святкування Різдва за 15 тисяч кілометрів від дому, а також підтримати тих, кому зараз важко.Приєднуйтеся і ви — поставте дідух «Доля розквітне» та запаліть «Різдвяну свічку» від «Карітас» разом з полярниками чи зробіть такий цікавий подарунок рідним, ставши частиною великої справи підтримки військових та дітей. Посилання для замовлення: https://tykho.foundation/dolya-rozkvitnehttps://prostomykolka.com.ua/catalog/wax-candles/karitas-candle/

Цього року озонова діра над Антарктикою закрилася не лише раніше очікуваного терміну, а й найраніше з 2019-го. Її «затягування» відбулося 1 грудня📊 Про це свідчать дані служби моніторингу атмосфери «Копернік» (CAMS), NASA та нашої станції «Академік Вернадський».Нагадуємо, що саме на цій станції — ще коли вона належала Британії 🇬🇧 та мала назву «Фарадей» — було власне відкрито явище озонової діри. Це значне зменшення концентрації озону (нижче 220 одиниць Добсона) у стратосфері над Антарктикою в певний період — здебільшого з серпня до листопада.🇺🇦 Українські полярники на «Вернадському» постійно ведуть моніторинг концентрацій озону, продовжуючи одні з найдовших рядів даних, започаткованих британцями. Цьогоріч наші вчені зафіксували перші концентрації озону нижче 220 ОД 3 серпня. А стабільне повернення до норми (270-290 ОД) — з 17 листопада.У цей період нижчі за норму значення були 81% днів, а мінімум становив 160 ОД, що вище порівняно з попередніми роками.➡️ Як саме змінювалася динаміка концентрацій озону, яку реєстрували на «Вернадському», дивіться на графіку у коментарях.Ці дані підтверджують загальну тенденцію, зафіксовану CAMS та NASA Ozone Watch. Її можна побачити на відеоряді NASA.ℹ️ Щороку розмір озонової діри є різним. З початку 1980-х спостерігався швидкий ріст її площі, вона тривала дедалі довше, а рівень озону відповідно зменшувався. В 2000-х ця негативна тенденція зупинилася й почалося поступове відновлення озонового шару. Це пов'язують з глобальною забороною 1987 року викиду в атмосферу озоноруйнувальних речовин.Протягом наступних десятиліть розмір діри дещо коливався, адже на стратосферний озон, крім антропогенного навантаження, впливають також різні природні фактори — сонячні цикли, вулканічна активність, океани 🌊 тощо.CAMS відзначає, що озонова діра 2025 року була відносно малою другий рік поспіль порівняно з великими та тривалими озоновими дірами 2020-2023 років і мала вищі концентрації озону.Це дає надію, що озонова діра поступово «затягується».🤍 Дякуємо за надану інформацію Олександру Полудню, керівнику 30-ї Української антарктичної експедиції, озонометристу.

📸 Що об'єднує всі ці фото? Крім того, що вони зроблені в Антарктиці нашими полярниками та полярницями:) Усі світлини в різні роки ставали переможцями Конкурсу наукових зображень. Його мета — зібрати ілюстрації, які документують світ науки, для Вікіпедії.Нині триває уже десятий такий конкурс. Цьогоріч є можливість позмагатися у п’яти номінаціях: 🧑‍🔬👩‍🔬 «Люди в науці»🔬 «Мікроскопія»🐧 «Живі організми»📈 «Нефотографічні зображення»🌌 «Загальна категорія» Також у конкурсі знову є спеціальна відзнака, присвячена наслідкам війни. Наприклад, зображенням зруйнованого чи пошкодженого обладнання, будівель наукових установ тощо.✅️ Участь можуть взяти всі охочі — від студентів до науковців з великим досвідом.Запрошуємо долучатися!⏰️ Фінальний день подання зображень — 20 грудня 2025 року.У кожній номінації буде нагороджено до п'яти місць. Цьогоріч конкурс в Україні збігається з міжнародним, тому подані фото та зображення зможуть перемогти не лише на національному рівні, але й позмагатися за місце на міжнародній арені серед інших країн-учасниць.🔗 Більше інформації та докладні умови участі — за цим лінком: https://commons.wikimedia.org/wiki/Commons:Science_Photo_Competition_2025_in_Ukraine📌 Автори фото: ● Євген Прокопчук «Біолог Олександр Салганський відбирає проби біоматеріалу в самиці тюленя Ведделла»● Вікторія Іванець «Д.б.н. Іван Парнікоза спускається зі схилу після обстеження покинутого мартинячого гнізда»● Юрій Шепета «Перлинниця антарктична»● Андрій Утєвський «Антарктична морська зірка Лабідіастер кільчастий»● Олександр Богомаз «Процес дефекації субантарктичного пінгвіна»

Метеорологи на «Вернадському» зафіксували нову кліматичну аномалію🌊 Цього року температура морської води в районі нашої станції жодного разу не опустилася нижче межі замерзання, тобто -1.8°С (нагадуємо, що солона вода замерзає за нижчої температури, ніж прісна). Це відбулося вперше за весь час спостережень за температурою 🌡 морської води, які тривають на «Вернадському» з 2002-го.2024 та 2023 років кількість днів, коли температура опускалася нижче -1.8°С, була мінімальною — 4 та 10 відповідно.💬 «Ймовірно, йдеться про чергове підтвердження потепління в нашому районі Антарктики. Адже за останнє десятиліття кількість таких днів лише один раз перевищила позначку в 40, тоді як за попереднє десятиліття сягала навіть 148», — пояснив очільник відділу фізики атмосфери та геокосмосу НАНЦ Денис Пішняк.Вплив цієї тенденції на природу наші полярники бачать неозброєним оком. 🧊 Нинішньої антарктичної зими (коли в Україні літо) довкола Аргентинських островів, де розташований «Вернадський», не утворився сталий льодостав. Тож акваторія майже весь рік була відкрита для виїздів човнами.Схожа ситуація спостерігалася й у кілька попередніх зим, хоча до початку 2020-х такого майже ніколи не траплялося.❗️ Ба більше: ще від початку українських антарктичних експедицій відстань у 7 км між нашим островом Галіндез та узбережжям Антарктиди взимку можна було подолати на лижах, перейшовши через замерзлу протоку Пенола. Нині це неможливо. А востаннє достатню товщину льоду для переходу Пеноли наші полярники фіксували 2019 року.Раніше сталий льодовий покрив довкола Галіндеза утворювався за рахунок змерзання дрейфуючих уламків айсбергів, дрейфуючого багаторічного і однорічного льоду, місцевого льодового покриву. Тривалий мороз ❄️ та холодна вода 💧 «цементували» все це в придатну для пересування поверхню на всій видимій акваторії.В останні десятиліття сталий покрив утворювався дедалі рідше й фрагментованіше.Цього ж року новий лід був лише місцями між нашим та сусідніми островами, але на невеликих ділянках і недовго. Хоча це не показово для океану, адже у вузьких протоках збирається розпріснена вода, яка швидше замерзає.Нагадуємо, що морський лід є дуже важливою частиною антарктичної екосистеми. Зокрема, з ним тісно пов'язане життя багатьох тварин 🦭🐧Фото: Юрій Шовкалюк

Мексиканські вчені тільки-но прибули до «Вернадського» й уже влаштували… день мексиканської їжі 🌮Як ми розповідали, в неділю у кухаря станції — єдиний вихідний, тож готують по черзі інші члени команди. Цього разу мав усіх частувати системний механік Юрій Шовкалюк, але він був зайнятий роботою на крані, щоб забезпечити якомога швидше розвантаження «Ноосфери».🔥 Тож мексиканські гості Рафаель та Дейзі вирішили взяти ініціативу в свої руки.Рафаель зазначив: «Спочатку ми хотіли приготувати щось суто мексиканське, але не було певних інгредієнтів. Тому ми імпровізували та приготували страви, що типові для тропічної кухні».🤔 Чим же в результаті пригостили мексиканці українську команду?На обід picadillo — популярна страва латиноамериканської кухні, де були поєднані яловичий фарш, помідори, оливки та родзинки. На додаток до цього — тушкована свинина з баклажанами та соєвим соусом і нут з копченим беконом. На вечерю — курячі нагетси та піца 🍕Наші полярники та полярниці були дуже задоволені.«Особливо сподобалась атмосфера з латиноамериканською музикою та колорит страв. Усе було дуже смачно», — поділилися вони.🇲🇽🇦🇶🇺🇦Нагадуємо, що цього сезону стартувала Перша мексиканська антарктична експедиція, яка проходить на станції «Академік Вернадський» та судні «Ноосфера». Мексиканські та українські вчені вже почали геологічні дослідження островів навколо станції та дна Південного океану. Фото: Олександр Полудень, Анатолій Андрєєв

Знаємо, що давно не публікували вашу улюблену рубрику #Кити_в_Антарктиці, тож ловіть до недільної кави добірку з трьох зубатих китів 🐳🦷 До цього підряду (наукова назва: Odontoceti) належать кашалоти, плавуни, представники родини дельфінових — зокрема гринди, дельфіни й косатки, морські свині, а також суто арктичні мешканці — нарвали та білухи. На відміну від вусатих китів, вони мають справжні зуби й активно користуються ехолокацією, щоб орієнтуватися у темряві океану та полювати.🔊 Ехолокація працює завдяки спеціальному органу — мелону, що формує й спрямовує звукові сигнали. А особливі анатомічні структури допомагають вловлювати й «читати» відлуння цих сигналів від об’єктів довкола. Вусаті кити не мають такого механізму і покладаються переважно на слух: низькочастотні звуки, вібрації та фізичні характеристики середовища — рельєф, течії, температуру води.Саме про зубатих китів ми розповідали в попередніх частинах рубрики #Кити_в_Антарктиці, а вже наступні публікації будуть присвячені вусатим китам.🤍 Дякуємо за допомогу в підготовці допису біологам Оксані Савенко та Вадиму Ткаченку