Ірина Верещук

При Офісі Президента діє низка координаційних платформ, які працюють за такими напрямками: • ветеранські та військово-соціальні питання; • політика памʼяті та вшанування Героїв; • полонені та звільнені з полону, а також їхні сімʼї; • сімʼї зниклих безвісти та загиблих військовослужбовців; • військова медицина; • цивільні полонені; • гуманітарне реагування на прифронтових територіях; • внутрішньо переміщені особи; • захист вразливих категорій громадян і дітей в умовах війни; • підготовка до національного спротиву; • українці за кордоном.Учасниками цих платформ є представники органів влади, громадянського суспільства, експертного середовища та міжнародних організацій. Це тисячі відданих справі людей. Лише за цей рік наші платформи сприяли ухваленню сотень нормативно-правових актів, допомогли вирішити тисячі індивідуальних проблемних кейсів, а за їхніми результатами напрацьовуються нові робочі алгоритми та політики.Напередодні новорічних свят хочу щиро подякувати всім учасникам наших координаційних платформ.Дякую представникам центральних органів влади — за вашу системну і часто непомітну роботу над законами, постановами Уряду та іншими підзаконними актами. Це фундамент усіх змін.Дякую міжнародним партнерам — за фінансову підтримку, довіру і за те, що ділитеся з нами найкращими світовими практиками.Дякую регіональній та місцевій владі. Без вас допомога людям була б неможливою. Реальна робота відбувається в громадах — і саме ви щодня робите цю роботу.І головне — хочу подякувати представникам громадянського суспільства. Без вашої енергії, імпульсу та завзятості багато добрих і важливих справ просто не відбулися б. В умовах війни держава надзвичайно потребує ваших знань, ваших рук і вашої ініціативи. Але понад усе — вашої вмотивованості. Бо у справі допомоги людям усе, зрештою, тримається на внутрішньому вогні тих, хто цю допомогу надає 🔥Дякую Вам усім 🙏

Під час робочої поїздки на Івано-Франківщину провели нараду з ветеранських питань області. У затишному ветеранському просторі «Ветеран Про» зібралися ветерани, представники органів влади, ветеранських організацій, а також фахівці із супроводу.Була приємно вражена пропрацьованістю питань і слушністю пропозицій. Уже відчувається практичний досвід керівників ветеранських просторів та організацій. З головного:🔹 Центральна влада, Мінветеранів зокрема, має більше зважати на практичні потреби ветеранських родин; тобто головне те, що хочуть ветерани та їхні родини, а не те, що вважають за потрібне посадовці. 🔹 Ветеранські простори чекають на розробку правової рамки алгоритмів їхньої діяльності, адже вони відіграють важливу роль у звʼязку між громадою та ветеранською родиною. 🔹 Ветеранські родини, а також родини загиблих та зниклих безвісти наших Захисників і Захисниць, мають великий запит на санаторно-курортне лікування та відпочинок; рекреаційна інфраструктура на Франківщині є, потрібна більша фінансова підтримка з боку Уряду у співфінансуванні з місцевими громадами. 🔹 Окремої уваги потребує питання доступності адміністративних послуг для ветеранів у малих і віддалених громадах.Але в підсумку ключове у ветеранській політиці — це робота на рівні громад. А в громадах вирішальну роль має те, наскільки ветеранськими питаннями переймаються голова громади та місцеві депутати. Якщо реально переймаються, то все буде добре.

Незалежно від того, як і коли настане мир, Україні потрібна ефективна система підготовки цивільного населення до національного спротиву. Тому я дякую 246 народним депутатам, які сьогодні підтримали в першому читанні та прийняли за основу законопроєкт №13347. Нагадаю ключові положення: 🔹 підготовку проходитимуть різні категорії громадян, з охопленням як чоловіків, так і жінок; 🔹 підготовка відбуватиметься як добровільно, так і в межах освітніх програм; 🔹 навчання проходитиме на базі Центрів підготовки, які будуть розгорнуті по всій країні;🔹 керівники та інструктори Центрів – ветерани з бойовим досвідом. Центри підготовки матимуть право:➡️ використовувати майно державних і місцевих органів влади, військових частин, громадських організацій;➡️ створювати стрільбища та використовувати вогнепальну зброю для навчальних цілей.Система підготовки до національного спротиву – це не про війну. Це про готовність цивільних громадян посильно чинити опір ворогу. Отже – ГОТОВНІСТЬ! І ми будемо готові! ✊🇺🇦

Учора у Кривому Розі провели міжвідомчу координаційну нараду.Порядок денний — традиційний: гуманітарне реагування, проблемні питання ВПО, ветеранські та військово-соціальні питання громади.Мала змогу особисто подякувати за роботу місцевим посадовцям, представникам громадського сектору, а також локальним командам міжнародних гуманітарних організацій. Саме у громадах на місцях сьогодні тримається значна частина стійкості країни.Парадигма, яку ми заклали у перші тижні повномасштабної війни, продовжує ефективно працювати. Йдеться про чітку координацію пріоритетів і зусиль між чотирма ключовими акторами: центральною владою, місцевим самоврядуванням, громадським сектором і міжнародними партнерами.Така синхронізація дає головний результат — своєчасну та адресну допомогу тим, хто її найбільше потребує.І ще раз наголошу: український досвід побудови системи гуманітарного реагування в умовах повномасштабної війни сьогодні уважно вивчають за кордоном — як приклад ефективності, гнучкості та швидкості.

За координації Офісу Президента України з вересня цього року реалізується міжнародний гуманітарний проєкт із грошової підтримки прифронтових територій.Його мета — допомогти вразливим домогосподарствам пройти зимовий період, надавши їм кошти для закупівлі палива та покриття базових сезонних потреб.Наразі проєкт успішно завершується.Станом на зараз понад 190 тисяч вразливих домогосподарств отримали по 19 400 гривень кожне.Тобто наші міжнародні партнери надали понад 3,7 млрд гривень, щоб допомогти близько 400 тисячам українців на прифронтових територіях підготуватися до сталого проходження зими.Хочу висловити щиру подяку нашим міжнародним донорам — насамперед представникам посольств, які беруть участь у роботі Платформи з гуманітарного реагування при Офісі Президента.Дякую УВКБ ООН, ЮНІСЕФ, МКЧХ, ТЧХУ та всім гуманітарним операторам, які реалізовували проєкт на місцях. Ваша робота була дуже професійною та злагодженою.Окрема подяка командам Мінсоцполітики та Пенсійного фонду України за компетентність і швидкість виконання.Дякую прифронтовим обласним військовим адміністраціям та місцевій владі за ретельне збирання даних і взаємодію з громадами.Успішне та своєчасне завершення цього проєкту стало можливим завдяки чіткій синхронізації дій усіх задіяних сторін: центральної та регіональної влади, місцевого самоврядування, міжнародних донорів, гуманітарних організацій та громад.Ми ставили перед собою просту, але дуже важливу мету — щоб люди отримали допомогу до настання серйозних холодів. І нам це вдалося.Щиро дякую всім, хто долучився до цього проєкту 🙏

Наразі, коли на міжнародному рівні обговорюються та формуються засади можливого завершення війни, важливо не сприймати повернення полонених як другорядне питання. Повернення всіх військовополонених, усіх цивільних заручників і всіх незаконно депортованих дітей має бути невідʼємною складовою переговорів і документів. Але, особливо хочу зауважити три категорії:1. Усі статусні діти (сироти та діти, чиїх батьків позбавили батьківських прав), яких росіяни захопили на ТОТ. Усі вони підлягають безумовному поверненню в Україну.2. Українські військові, яких було засуджено російською владою. Має бути чітко оговорено та прописано, що їх безумовно повертають. Незалежно від статей, за якими їх засуджено. 3. ⁠Усі цивільні українці, яких було захоплено росіянами або їхніми маріонетками за проукраїнську позицію, за допомогу українській армії та владі, за спротив окупації тощо. Всі, починаючи з 2014 року. Незалежно від того, де саме їх захопили. Незалежно від того, чи вони засуджені та за що саме. Незаконно захоплених цивільних українців тисячі. Стосовно них теж має бути чітко оговорено та прописано, що їх безумовно повертають.

Сьогодні неділя. Тому хочу написати про особисте. Останнім часом деякі онлайн- ідіоти та ідіотки чомусь почали згадувати мене у звʼязку з препаратами для схуднення. Ну тобто говорять про політичні речі, але при цьому чомусь коментують мою зовнішність. Ба більше, вони вважають за потрібне публічно пояснювати мою фізичну форму використанням спеціальних препаратів для схуднення.Я проти несанкціонованого використання мого імені у рекламі медичних препаратів. 🙂 Тим паче, що я їх не приймаю. Тому прийшов час зробити «coming out». Насправді все дуже прозаїчно. Збалансоване харчування, дисципліна та фізичні навантаження. Суттєві. Щодня. Я – публічний політик. І мені важливо, щоб люди, дивлячись на мене, не думали, що «чарівні пігулки» замінюють рух. Звісно, у кожного – свій стан здоров’я, свої обставини. Завжди потрібно консультуватися з лікарем. Але якщо є можливість – обирайте здоровий рух, дисципліну і хороший настрій. Це працює.А тим чорноротим пані та панам, які вперто вигадують про мене всілякі нісенітниці, передаю щирі вітання. Дякую вам за вашу невтомну працю з підтримання моєї публічності. Тому бажаю вам здоровʼя і хорошого настрою.

205 українців повернулися додому сьогодні в результаті чергового обміну полоненими. Особлива радість – серед них 20 цивільних.Кожне повернення – це свято. Але є особливо зворушливі історії. Ця – про воззʼєднання сімʼї. У березні 2022 року в Гостомелі Олену Юзвак росіяни захопили разом із чоловіком і сином. За кілька днів її відпустили, а чоловіка й сина вивезли до росії. Чоловіка вдалося повернути досить швидко у ході перших обмінів у квітні 2022-го. А син Дмитро, 1999 року народження, залишився в полоні.Увесь цей час подружжя стало опорою для інших: допомагали сімʼям полонених, підтримували звільнених. Вони чекали на власного сина та водночас працювали для інших – дали таку собі обітницю. А сьогодні Дмитро повернувся додому. До своїх батьків.Коли сьогодні говорила з пані Оленою, спитала її, що давало сили триматися. Вона відповіла: молитва – проста материнська молитва.Ще дізналась, що пані Олена збиралася їхати до Ватикану просити допомоги у поверненні сина. Бо ще вчора вона не знала, що її сина сьогодні обміняють. Але тепер, напевно, все одно поїде – просити допомоги у поверненні з полону інших українських синів і доньок 💔

Сьогоднішня міжвідомча нарада з питань національного спротиву була нетиповою.Ми запросили до участі журналіста «Дзеркала тижня» Романа Яненка, який нещодавно опублікував критичну статтю щодо навчальної програми «Захист України» у школах.Вийшла відверта та конструктивна розмова. Проблеми справді серйозні, а сигнал – своєчасний. Дякуємо пану Роману та редакції «Дзеркала тижня» за небайдужість.За результатами наради домовилися, що осередки «Захисту України»: • припиняють комерційні закупівлі макетів зброї за невиправдано високими цінами. Школи чекатимуть, поки запрацює механізм безкоштовної передачі списаної та переробленої зброї від Міноборони. Це дозволить заощадити мільйони гривень, які потрібні фронту. Тим паче, що вже практикується така безкоштовна передача навчальної зброї центрам підготовки до нацспротиву; • актуалізують перелік навчального обладнання, вирішують питання зі «смугою перешкод»; • збільшують дронову складову у навчальних програмах. Адже ми маємо готуватися до війн майбутнього, а не минулого.Дякую всім учасникам за конструктивну та продуктивну роботу 🤝

У нас при Офісі Президента працює платформа, де ми вирішуємо різні складні кейси, повʼязані із соціальним захистом військовослужбовців. Ми всі працюємо разом: державні інституції, громадські організації, правозахисники та обʼєднання родин військових. Хочу розповісти вам одну історію. Вона водночас драматична і неймовірна — таких у воєнний час чимало.Русланові було лише 19, коли у 2021 році він підписав контракт із ЗСУ.У перші дні повномасштабного вторгнення його підрозділ тримав оборону на донецькому напрямку. Одного разу їхні позиції сильно обстріляли градами та мінометами. Хаос, паніка. Руслан звʼязався з мамою, яка служила в Азові та на той час перебувала в Маріуполі.З 27 лютого 2022-го Руслан разом із бійцями Азову тримав оборону на Азовсталі. У травні потрапив у полон, як і його мама, Маргарита. Наступного разу вони побачаться майже через три роки, коли Маргариту повезуть на обмін полоненими. З вікна автобуса жінка побачить сина, якого волею долі теж везли на обмін в той день. 19 квітня 2025 року обох обміняли. Цей кейс потрапив на нашу платформу, бо проти Руслана було відкрито кримінальне провадження за дезертирство. Його контракт розірвали, службу призупинили, виплати зупинили.Але справедливість відновили. «Азов» підтвердив: хлопець сумлінно виконував бойові завдання на Азовсталі. Провадження закрили. Руслан отримає всі належні документи та виплати.Ось така історія юнака, який у 19 років потрапив на велику війну. Який завдяки мамі приєднався до гарнізону Азовсталі. Потрапив у полон одночасно зі своєю мамою, але і повернувся з полону одночасно з нею. Через три довгих роки ❤️