Ольга Сімонова, позивний «Сімба», народилася в росії, але після Революції Гідності у 2014 році переїхала до України.Спочатку вона служила у добровольчих підрозділах як парамедик, а у 2016-му вступила до лав Збройних Сил України та отримала українське громадянство.У 2016–2021 роках Ольга брала участь у бойових діях на Донеччині. Пройшла шлях від солдата-стрільця до головного сержанта механізованого взводу.Початок повномасштабної війни вона зустріла командиром БМП у районі відповідальності 24-ї окремої механізованої бригади на Луганщині.У вересні 2022 року Ольга Сімонова воювала на Херсонщині, де загинула в бою смертю хоробрих.Указом Президента України Володимира Зеленського від 8 липня 2023 року старшому сержанту Ользі Сімоновій було присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — посмертно.Її побратими та посестри виступили з ініціативою передати нагороду Сімби до Музею війни.Сьогодні я мала честь від імені Президента України Володимира Зеленського передати до Музею війни «Золоту Зірку» Ольги Сімонової.Відтепер пам’ять про Сімбу, її подвиг і внесок у захист України довічно зберігатиме Музей, а її історія стане прикладом відваги, честі та жертовності в ім’я України.
Зустрілася з новим керівником Всесвітньої продовольчої програми (WFP) Карлом Скау.Подякувала пану Карлу за підтримку, яку українці отримують від ВПП із перших днів повномасштабної війни.Ніколи не забуду весну 2022 року, коли команда ВПП оперативно забезпечила харчуванням сотні людей похилого віку, яких евакуйовували з медичних закладів у прифронтових районах. Це була швидка, професійна і надзвичайно важлива допомога.За ці роки ВПП стала одним із ключових гуманітарних партнерів України — як у забезпеченні продуктами харчування, так і в інших видах гуманітарного реагування. Окремо подякувала за послідовну політику локалізації. Зокрема, сьогодні команда ВПП в Україні на 80% складається з українців та українок — це приклад довіри та партнерства.У контексті гуманітарного реагування наголосила на важливості, за можливості, робити акцент на прямій грошовій допомозі громадянам. Це швидкий, гнучкий і ефективний інструмент підтримки людей у кризі.Також зазначила, що всі гуманітарні оператори мають бути готовими до продовження росією гуманітарної війни проти українців. Після завершення холодного періоду ворог може зосередитися на атаках по системах водопостачання, а влітку — намагатися використати проти нас фактор спеки.Отже, гуманітарні організації в Україні мають заздалегідь готувати відповідні плани реагування та необхідні ресурси 🤝🇺🇦
Події на Близькому Сході вкотре показують: світ перебуває у періоді тривалої турбулентності.Ми не знаємо, скільки триватиме наша війна з росією.Не знаємо, які ще геополітичні потрясіння можливі у світі.Саме тому фактор довготривалої стійкості українського суспільства набуває стратегічного значення.Україна має рухатися до моделі тотальної стійкості (total resilience) — де стійкість цивільної інфраструктури та цивільного населення є не менш важливою, ніж стійкість війська та військової інфраструктури.Йдеться не про гасла, а про системне управління ризиками: реалістичне планування, ретельну підготовку, адекватне та швидке реагування.Стійкість — це не лише здатність витримати удар. Це здатність зберігати керованість і стабільність внутрішніх процесів в умовах ударів, пресингу та нестабільності ззовні. Українське суспільство вже продемонструвало унікальний рівень стійкості та витривалості.Наше завдання — інституціоналізувати цей досвід, перетворити його на системну державну політику та основу довгострокової безпеки України.Total resilience - тотальна стійкість ✊
Якщо на вулиці частина людей ходитиме у масках або балаклавах, це навряд чи додало б громадянам відчуття безпеки. Бо виникало б природне питання: а чому, власне, комусь треба ховати обличчя? Останніми днями мене багато питають про заборону Telegram. Тому маю дещо додатково пояснити:Я не проти Telegram як такого, рівно як і будь-якої іншої комунікаційної платформи. Але я проти неконтрольованої анонімності у соціальних мережах. Бо це створює серйозні безпекові ризики у воєнний час. Це вже не кажучи про те, як анонімність у соцмережах можуть використовувати зловмисники для вчинення кіберзлочинів, фінансових злочинів, сексуальних злочинів, а також злочинів, повʼязаних із наркотиками. Дехто ототожнює свободу слова з анонімністю. Це різні речі. І свобода слова зовсім не обовʼязково має реалізовуватися за допомогою анонімності. Багато людей прекрасно користуються свободою слова без анонімності. Все одно світ рухається до обмеження анонімності у соцмережах. Бо мінуси від анонімності починають переважати плюси. Особливо для нас – на пʼятому році повномасштабної війни.
Міністерство закордонних справ є однією з важливих інституцій у справі звільнення полонених і пошуку зниклих безвісти. Адже значна частина цієї роботи відбувається саме в міжнародній площині.Сьогодні в МЗС відбулася робоча зустріч із представниками родин полонених і зниклих безвісти.Дякую заступниці міністра Мар’яні Беці за організацію цієї зустрічі. Також були присутні представники Координаційного штабу з питань військовополонених та інших дотичних державних інституцій.Об’єднання родин полонених і зниклих безвісти — це потужний ресурс держави для роботи на міжнародному напрямі. Це сильні, вмотивовані люди, які глибоко розуміють усі аспекти пошуку зниклих безвісти та звільнення полонених.Держава не має перекладати відповідальність та роботу на родини. Водночас їхні об’єднання є важливим ресурсом для аналітичної, комунікаційної та адвокаційної роботи в міжнародному вимірі — ресурсом, який держава може використовувати значно ефективніше.Для цього необхідно вибудувати більш стійку та змістовну координацію між МЗС (зокрема закордонними дипломатичними установами) та об’єднаннями родин.Дякую всім родинам, які долучилися до зустрічі офлайн та онлайн. Дякую за конструктивний і предметний діалог 🤝
Зустрілася з високопосадовицею ООН з питань кризового реагування — пані Едем Восорну, операційною директоркою Управління ООН з координації гуманітарних справ.Пані Едем приїхала в Україну, щоб на власні очі побачити масштаб гуманітарної кризи, яка розгортається не лише у прифронтових областях, а й у тилових містах, де росіяни системно руйнують цивільну інфраструктуру.Я попросила пані Едем донести до міжнародних донорів такі ключові меседжі:1. Проти України ведеться повномасштабна гуманітарна війна. Ворог цілеспрямовано намагається створити масштабну гуманітарну кризу. Тобто гуманітарна криза тут є не наслідком бойових дій, а їхньою головною метою — логікою цієї війни.2. Ми маємо справу з новим типом війни та, відповідно, з новими гуманітарними викликами, які потребують швидкого переосмислення з боку міжнародної спільноти. (Бо, саме так можуть виглядати війни майбутнього, де головною метою буде руйнування цивільної інфраструктури та створення масштабних гуманітарних криз). 3. Донори мають переглянути підходи до фінансування гуманітарного реагування в Україні з урахуванням природи та масштабу цих викликів. Нові загрози вимагають як збільшення бюджетів з боку донорів, так і нового рівня професійності від гуманітарних операторів.Також подякувала команді OCHA за дуже фахову та відповідальну роботу в Україні 🇺🇦🤝🇺🇳
Зустрілася з представниками Альянсу українських організацій громадянського суспільства.Говорили про роль українських організацій у гуманітарному реагуванні.Почула багато слушних пропозицій та практичних рекомендацій.Бачу, що професійність українських гуманітарних організацій з року в рік зростає.Саме тому держава має і надалі наполягати: Гуманітарні донори повинні фінансувати українські організації більше напряму, а не через посередників.Це економить кошти та пришвидшує процеси без втрати якості. А головне — це дає можливість українським організаціям розвиватися, що є стратегічно важливим для нашої держави. Ще один суттєвий момент:Гуманітарне реагування потребує залучення центральної та місцевої влади. Зазвичай таке залучення влади відбувається на етапі імплементації. А треба залучати владу на етапі планування.Тому, закликаю гуманітарних операторів і донорів ініціативно залучати органи влади саме на етапі планування: аналіз даних, визначення пріоритетів, бюджетів, планів дій, розподіл ролей та відповідальності. Це зробить співпрацю значно ефективнішою. І найголовніше — від цього виграють люди, які потребують допомоги.Якщо потрібна моя допомога у координації з органами влади, кажіть мені 🤝
Нові виклики цієї зими ще більше посилюють роль гуманітарних організацій.В умовах ескалації кризи та обмеженого донорського фінансування на перший план виходить фактор професійності гуманітарних операторів.Є три ключові складові цієї професійності.Перше — спеціалізація.Спеціалізуйтеся за географією, напрямками або соціальними групами. Не розпорошуйте ресурси. Оберіть свою нішу — і тримайтеся її. Але в цій ніші станьте суперспеціалістами. Друге — комунікація з громадами.Потрібно тісніше працювати з громадами та місцевою владою. Саме це дає розуміння реальних, приземлених потреб людей.Фокус — на потребах тут і зараз. Простих, зрозумілих проєктах із чіткими показниками ефективності.Третє — координація.Між гуманітарними організаціями та з органами влади. Лише чітка координація дозволяє використати донорські ресурси максимально ефективно.Про це говорили з гуманітарними організаціями вчора.Цей рік буде складним. Але сьогодні в Україні працює одна з найпрофесійніших гуманітарних спільнот у світі. І саме тому ми впораємося ✊
Ворог продовжує енергетичний терор.Його мета — в умовах низьких температур створити гуманітарну кризу у великих містах України. Днями це були Дніпро та Кривий Ріг. Сьогодні — Київ.Стратегія росії очевидна: гуманітарний тиск на цивільних громадян, щоб зламати нас і змусити капітулювати.Нічого у них не вийде. Бо коли йдеться про стійкість, українці — найкрутіші у світі.Провела зустріч із Матіасом Шмале, Гуманітарним координатором ООН в Україні.За підсумками зустрічі:🔹 Звертаємося до українських і міжнародних гуманітарних операторів із проханням негайно переорієнтувати ресурси та зусилля на подолання гуманітарної кризи внаслідок ударів по енергосистемі.Йдеться про екстрену допомогу мешканцям міст, які потерпають від блекаутів, відсутності опалення та води — насамперед у великих містах і для найбільш вразливих категорій громадян.🔹 Звертаємося до донорів із проханням збільшити гуманітарне фінансування, щоб гуманітарні оператори могли адекватно реагувати на виклики російського енергетичного терору.🔹 Домовилися найближчим часом провести координаційні зустрічі з посольствами ключових донорів, основними гуманітарними організаціями та дотичними органами влади.Пам’ятаємо: росія веде проти нас гуманітарну війну, яка зараз входить у найкритичнішу фазу.Адекватне реагування на гуманітарну кризу в тилу — це елемент оборони країни.
У той час, коли західний світ починає готуватися до можливої війни, багато наших політиків почали про війну забувати. Попри те, що саме ми знаходимося у стані повномасштабної війни із серйозним ворогом. Деякі політики та їхні медіапосіпаки ніяк не можуть позбутися передчасного електорального свербежу. Останнім часом деякі з моїх онлайн «фанатів» почали майже щодня писати, що я «розмінувала Чонгар». Тож, напевно, настав час для камінг-ауту.Уся ця історія — повна нісенітниця та зухвала брехня, на яку я не реагую вже четвертий рік. Але, якщо ці дурниці не дають спокійно спати деяким небайдужим громадянам, значить, треба пояснити. Після анексії Криму було облаштовано два контрольні пункти в’їзду-виїзду: Чонгар і Каланчак.Від КПП до точки перетину лінії розмежування була відстань по дорозі — приблизно до двох кілометрів. Якщо у людей не було свого авто, то цю відстань наші громадяни долали пішки: з речами, з дітьми, у спеку, дощ і холод. Це тривало роками. Було багато звернень до Уряду із вимогою забезпечити безкоштовне транспортне сполучення між КПП та лінією розмежування. Врешті це було зроблено. Мікроавтобуси почали їздити тією ж самою дорогою, якою до того щодня ходили пішки сотні людей.Ніяких мін на цій дорозі не було. Інакше як би там їздили приватні авто та ходили сотні людей щодня. Єдина зміна полягала у тому, що люди, які не мали змоги їхати на власному авто, отримали можливість пересуватися мікроавтобусами, а не пішки. Все.Тепер — про брехню.1. Хто її запустив? Один проросійський блогер, який на початку повномасштабної війни втік з України.2. Навіщо він це зробив? Напевно, мав якісь свої мотиви. 3. Хто це підхопив? Спочатку порохоботи. Потім — просто дурні. 4. Хто заохочував поширення цієї брехні? Ті, хто сподівався списати «недопрацювання» в обороні Півдня на мікроавтобуси, які возили жінок і дітей. Це наївно, але дехто в це може вірити. 5. Чому деякі люди вірять у цю брехню? Бо так легше. Легше уявити мене з лопатою, яка викопує міни та складає їх у відро, ніж розбиратися у реальних причинах і відповідальності.6. Чому деякі люди, які добре знають правду, мовчать? Бо так зручніше. Бо правда потребує пояснень і неприємних висновків.7. Чому деякі розумні блогери, все чудово розуміючи, повторюють цю брехню? Бо це політично та медійно вигідно — навіть якщо це непрофесійно й аморально.8. Що з цим робити? Поки що — нічого. Після війни все стане на свої місця. Зрештою, у нас є контррозвідувальні та правоохоронні органи. А якщо вони не зможуть, то їхню роботу виконають професійні та добросовісні журналісти-розслідувачі.Бо брехня рано чи пізно помирає. На те вона і брехня.P.S. До слова, ніколи не могла зрозуміти, чому всі ці брехуни казали, що я розмінувала Чонгар, але не казали, що я розмінувала Каланчак 🤷♂️
TGLIST.COM.UA
