🫀 Хронічний біль впливає на якість життя та збільшує серцево-судинний ризикУ Frontiers in Cardiovascular Medicine вийшов огляд, який варто прочитати лікарям ФРМ, кардіологам і всім, хто працює з хронічним болем. Його головна думка проста: хронічний біль — це не лише симптом і не лише локальна проблема. Він асоціюється з вищим ризиком серцево-судинних захворювань і гіршим прогнозом. Автори узагальнили епідеміологічні дані, патофізіологічні механізми та терапевтичні наслідки цього зв’язку. Один із ключових аргументів огляду — великі когортні спостереження. Зокрема, дані UK Biobank показали, що локалізований і особливо поширений хронічний біль асоціюється з вищим ризиком серцево-судинних подій, причому спостерігається дозозалежний зв’язок: що ширше поширений біль і що довше він триває, то вищий ризик. Огляд також посилається на дані про зв’язок поширеного болю з вищою серцево-судинною смертністю. Важливо: це асоціації, а не прямий доказ причинності, але сигнали достатньо серйозні, щоб перестати розглядати хронічний біль як “другорядну скаргу”. Огляд виділяє кілька головних шляхів: • симпатична гіперактивація і вегетативний дисбаланс; • хронічне нейроімунне запалення; • ендокринно-метаболічні зсуви, включно з інсулінорезистентністю та дисліпідемією; • вісь “серце-мозок”; • додатково — окремі медіатори, зокрема CGRP, substance P, BDNF.Тобто, хронічний біль може сприяти серцево-судинному ризику через системну дезорганізацію регуляції. Найцінніше в цій статті не те, що вона вкотре каже “біль шкідливий”. Це ми й так знали. Найцінніше — нагадування, що ведення пацієнта з хронічним болем має включати оцінку серцево-судинного ризику, а не обмежуватися шкалою болю й рецептом анальгетика. Пацієнт із тривалим болем, низькою фізичною активністю, поганим сном, тривогою, депресією, гіпертензією або метаболічними порушеннями — це пацієнт із потенційно підвищеним серцево-судинним ризиком. Огляд справедливо нагадує, що частина звичних знеболювальних стратегій сама по собі може збільшувати серцево-судинний ризик. Автори підкреслюють потенційні ризики деяких НПЗП і довготривалої опіоїдної терапії, тоді як нефармакологічні підходи, зокрема когнітивно-поведінкові втручання, фізичні вправи, нейромодуляційні методи, виглядають привабливішими в пацієнтів із супутнім серцево-судинним ризиком. Але тут важливо не спростити надмірно: це огляд, а не настанова, і він обговорює різноякісні джерела — від популяційних когорт до експериментальних моделей. Це не клінічна настанова і не систематичний огляд із кількісним метааналізом ефектів терапії. Автори називають свою роботу integrative review: вони зробили систематичний пошук, але фінальний продукт — саме інтегративний огляд, який поєднує епідеміологію, механізми і терапевтичні міркування. Тому стаття корисна як рамка мислення, але не як готовий алгоритм призначень. До того ж частина механістичних висновків спирається на тваринні моделі та непрямі дані. Отже, хронічний біль не "викликає серцево-судинні хвороби”, а асоціюється з вищим серцево-судинним ризиком, що повʼязано з біологічно правдоподібними механізмами. Для лікаря ФРМ тут меседж дуже практичний: хронічний біль потрібно розглядати в біопсихосоціальній і водночас кардіометаболічній рамці. Оцінка пацієнта має включати не лише тип болю, функціональні обмеження та психоемоційний стан, а й артеріальний тиск, фізичну активність, вагу, метаболічні фактори, сон, тривогу, депресію, супутні серцево-судинні захворювання та медикаменти. Іноді ми лікуємо біль, а разом з цим - профілактуємо інфаркт. Джерело:ihttps://www.frontiersin.org/journals/cardiovascular-medicine/articles/10.3389/fcvm.2025.1629145/full@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine