🦴Системні проблеми реабілітації після перелому стегна в ДаніїУ JRehabMed опубліковано дуже практичне дослідження для тих, хто займається геріатричною та післятравматичною реабілітацією. Автори опитали 90 із 98 муніципалітетів Данії і проаналізували, як саме після виписки організована реабілітація літніх пацієнтів після перелому стегна, у тому числі з ознаками когнітивних порушень.До 40% усіх переломів стегна припадає на пацієнтів з когнітивними порушеннями або деменцією. Саме ця група часто має гірші функціональні результати, вищу смертність, менший доступ до повноцінної реабілітації. І от тут дослідження ставить дуже правильне запитання: чи справді система адаптує реабілітацію під таких пацієнтів?1. У більшості муніципалітетів саме фізичні терапевти були основними фахівцями, які вели постгоспітальну реабілітацію після перелому стегна — як у когнітивно збережених пацієнтів, так і в пацієнтів з ознаками когнітивних порушень.2. У більшості налаштувань реабілітація відбувалася 1–2 рази на тиждень, тривалістю 5–12 тижнів. У закладах цілодобового догляду та в будинках догляду заняття були коротшими, але частішими.3. Найчастіше повідомляли про функціональні завдання та навички, вправи з опором, тренування балансу.І хоча це добре узгоджується з сучасними клінічними рекомендаціями, але є нюанс: у багатьох муніципалітетах ці модальності частіше застосовувалися до пацієнтів без когнітивних порушень, ніж до пацієнтів з когнітивними труднощами.Найслабше місце системиЛише 4% муніципалітетів використовували стандартизоване когнітивне скринінг-тестування, тобто величезна група пацієнтів із потенційно іншим реабілітаційним профілем фактично не проходила системного виявлення когнітивних проблем. Лише 13% мали формальний опис програми саме для пацієнтів із когнітивними порушеннями, тобто інклюзія ніби є, але специфічної адаптації майже немає.Інструменти самооцінки застосовували рідко, пацієнт-орієнтовані шкали використовувалися мало, найчастіше Patient-Specific Functional Scale, Numeric Rating Scale, а когнітивні опитувальники або скринінги використовувалися рідко, за винятком певного використання MoCA у закладах цілодобового догляду.Натомість функціональні тести застосовували частіше, найпопулярнішими були 30-second sit-to-stand, Timed Up and Go, елемент балансу з SPPB, мануальне м’язове тестування 0–5. Тобто система краще “бачить” рух, ніж когніцію, і краще “вимірює виконання”, ніж суб’єктивний досвід пацієнта.Що це означає для лікаря ФРМЦе дуже знайома історія і далеко не лише для Данії. Система ніби формально працює, але фактично не дуже змінюючись під когнітивний профіль пацієнта. Проблема в тому, що пацієнт після перелому стегна з когнітивними порушеннями потребує також налагодження терапевтичного альянсу для якісної реабілітації, організації реабілітації таким чином, щоб дати пацієнту доступ до лікаря ФРМ не лише при наявності червоних прапорців, до простіших і повторюваних інструкцій, до іншої структури терапевтичної сесії, більшої ролі сім’ї або доглядальників, кращого контролю болю з урахуванням коморбідності та фармакологічного навантаження, більшої персоналізації середовища та комунікації.Автори фактично показали, що реабілітаційні послуги для пацієнтів після перелому стегна в Данії загалом є, але когнітивна вразливість поки що недостатньо враховується системно. І це дуже важливий меседж для всіх нас, бо якщо ми не оцінюємо когніцію, не адаптуємо програму і не модифікуємо підхід — ми ризикуємо створювати видимість рівності, а не реальну справедливу реабілітацію. Пацієнт із когнітивними порушеннями не повинен отримувати формально однакову послугу, він має отримувати реабілітацію, пристосовану до його когнітивних можливостей, з урахуванням здатності пацієнта зрозуміти, запам’ятати, повторити та перенести навичку в реальне життя.Джерело:https://medicaljournalssweden.se/jrm/article/view/44207/52929@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine