🫁 Телереабілітація після COVIDНаступна публікація з Journal of Rehabilitation Medicine включила 12-місячне спостереження після рандомізованого дослідження легеневої телереабілітації у людей із респіраторними проявами post-acute sequelae of COVID, продемонстувавши, що через рік частина показників покращується, але вираженого функціонального відновлення не було. Порівнювали 4-тижневу легеневу телереабілітацію з групою звичайного ведення. Проаналізували 29 із 50 первинних учасників (58% вибірки). Усі результати на довгому проміжку аналізували вже разом однією групою, оскільки у первинному РКД між групами не було значущих відмінностей. Головною кінцевою точкою був 1-хвилинний тест сідання-вставання. Саме тут статистично значущого покращення не було: зміна становила +1,5 повторення з 95% ДІ від –1,3 до 4,2. Тобто формально пацієнти не продемонстрували переконливого прогресу за головним первинним критерієм. Але деякі вторинні показники все ж покращилися: • 5-repetition sit-to-stand test: –1,4 секунди; 95% ДІ –2,7 до –0,1 • COPD Assessment Test: –4,1 бала; 95% ДІ –6,8 до –1,4 • також покращилися окремі домени SF-36 і COVID-19 Yorkshire Rehabilitation Scale. Тобто пацієнти через рік виглядали дещо краще, ніж на старті, але відновлення було частковим і нерівномірним.Автори прямо наводять абсолютні значення, які добре “приземляють” оптимізм. Через 12 місяців середній результат 1-хвилинного тесту сідання-вставання був 24,3 повторення, тоді як орієнтовна нормативна величина для такого віку — близько 33. Для 5-разового тесту сідання-вставання середній результат був 11,0 с, тоді як нормативно очікувано приблизно 7,8 ± 2,8 с. Тобто навіть там, де статистика стала кращою, до нормального функціонального рівня більшість учасників не повернулася. Це дослідження не доводить, що телереабілітація “не працює”, воно показує, що частина пацієнтів має повільне природне або напівкероване відновлення протягом року, коротка 4-тижнева програма не забезпечила переконливої переваги за головним функціональним результатом, деякі симптоми і окремі функціональні показники покращуються, але цього недостатньо, щоб говорити про повне відновлення. Втім, з висновками треба бути обережними, через те, що є кілька серйозних обмежень. У 12-місячний аналіз увійшло лише 29 осіб, первинне РКД вже не показало різниці між телереабілітацією і контролем, на довгому проміжку всіх учасників об’єднали в одну групу, тому сказати, що саме дало покращення — час, втручання чи їхня комбінація — неможливо, частина контрольної групи після основного періоду перейшла до втручання, що ще більше ускладнює чисту інтерпретацію. Для клінічної реабілітації це дослідження дає дуже корисний сигнал: post-COVID-респіраторні наслідки можуть залишатися функціонально значущими навіть через рік. Отже, пацієнтів не варто заспокоювати фразою “ще трохи, і саме мине”. У багатьох воно частково минає, але не обов’язково достатньо. Для лікаря ФРМ це означає, що потрібен довший супровід, ніж 2–4 тижні, потрібні реалістичні цілі, а не лише надія на швидке повернення до норми, потрібна оцінка не лише симптомів, а й функціональної витривалості, активності вдома та участі в житті.І ще одна проста, але неприємно правдива думка: рік після COVID — це для частини пацієнтів хронічний стан, що потребує довготривалої реабілітації. Джерело:https://medicaljournalssweden.se/jrm/article/view/44828/53127@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine