Estadísticas de telegram channel - @universeinthepocket

😱 "Величезний астероїд зіткнеться з Землею через 8 років!" Цілком ймовірно, що ви вже бачили десь подібні заголовки або ще побачите. Зазвичай ми у таких випадках пояснюємо, що насправді астероїд пролетить вельми далеко від Землі, але з астероїдом 2024 YR4 розберемося трохи детальніше, бо відмінний від нуля шанс зіткнення таки є.2024 YR4 був відкритий за допомогою системи ATLAS 27 грудня 2024 року - через 2 дні після тісного зближення з нашою планетою. Наразі його розмір оцінюється у 40 - 100 метрів. Розбіжність пов'язана із тим, що альбедо (відбивна здатність) астероїда невідома. Астероїд наближається до Землі приблизно кожні 4 роки, але поки що більш старих спостережень для уточнення траєкторії знайти не вдалося.Оцінка ступеня небезпеки - Туринська шкала.Це найбільш популярна шкала, за якою кожному навколоземному або потенційно небезпечному астероїду присвоюється значення від 0 до 10. Тут 0 означає, що ймовірність зіткнення менша за похибку (або астероїд настільки малий, що зруйнується в атмосфері), а 10 - глобальний катаклізм. Так от: до недавнього часу усі відомі астероїди за цією шкалою мали оцінку рівну 0. У 2004 р. на певний час астероїду (99942) Апофіс присвоїли 4 рівень, але це значення теж швидко знизилося до 0. А відучора 2024 YR4 отримав оцінку 3, і це найвище значення за останні 20 років. Якою є загроза зіткнення?За офіційними даними ймовірність зіткнення астероїда 2024 YR4 із Землею 22 грудня 2032 року оцінюється як 1:83 (1,2%), хоча Sam Deen припускає, що вона сягає 6%. За умови зіткнення у "небезпечному коридорі" зокрема опиняться Африка та Південна Америка. Так чи інакше, подальші спостереження допоможуть уточнити траєкторію астероїда і визначити реальну загрозу. Наступне наближення очікується наприкінці 2028 р. Цілком можливо, що, як і у випадку Апофіса, рейтинг за Туринською шкалою знизиться до 0.Доречі, EarthSky.org запросили доктора Річарда Бінзеля (розробника Туринської шкали) прокоментувати ситуацію. Стрім має розпочатися о 20:15.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Марсіанська дихотомія: чому дві півкулі Червоної Планети такі різні?Разюча відмінність між південною та північною півкулями Марса відома вже близько 50 років. В середньому, південні височини, що охоплюють близько 2/3 поверхні планети, за різними оцінками, на 2-6 км вищі за північні рівнини. Кора у північній півкулі значно тонша, до того ж поверхня південної півкулі рясніє кратерами та застиглими лавовими потоками. Це явище відмінності півкуль отримало назву марсіанської дихотомії.Щодо природи цієї відмінності висувалися різні гіпотези: від зовнішніх причин (напр. удар великого тіла) до внутрішніх (специфічні конвективні потоки в надрах). Автори опублікованого минулого місяця дослідження вивчили марсотрясіння, зафіксовані модулем InSight, що працював неподалік від кордону цих двох величезних областей. Вчені виявили, що сейсмічні хвилі втрачали енергію значно швидше під південними високогір'ями, що, на їх думку, пов'язано з більш високою температурою. Моделі показують, що дихотомія може бути "відлунням" тих часів, коли на Марсі рухалися тектонічні плити. Після застигання кори, конвекція під південними нагір'ями виявилася більш інтенсивною. Хоча це дослідження не розв'язує повністю проблему дихотомії, воно підтверджує її ендогенну причину.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤔 Швидкий радіосплеск в дуже неочікуваному місці.Швидкі радіосплески (FRB - Fast Radio Bursts) - потужні короткочасні непередбачувані одиночні імпульси, що реєструються у радіодіапазоні; вперше були відкриті у 2007 р. Тривають вони зазвичай менше мілісекунди, і джерелами найчастіше є позагалактичні об'єкти. Точне їх походження залишається невідомим, але астрофізики найчастіше пов'язують їх із молодими нейтронними зорями з потужним магнітним полем - магнетарами. FRB здебільшого зустрічаються неподалік від центрів галактик з інтенсивним зореутворенням, де молодих нейтронних зір доволі багато.Але автори нещодавно опублікованої статті спантеличили астрономічну спільноту дослідженням повторюваного FRB 20240209A на канадському радіотелескопі CHIME. Мало того, що з лютого по червень 2024 року спалахи спостерігалися 21 раз, так ще й джерелом стали околиці "мертвої" галактики. Цій галактиці щонайменше 11 млрд років, вона вже давно пройшла фазу активного зореутворення, і не містить "свіжих" нейтронних зір.Одиночні потужні радіосплески можна пояснити якоюсь катастрофічною подією. Наприклад, злиттям нейтронних зір. Повторюваність означає, що джерело сплеску не було зруйновано повністю, і може бути пов'язано зокрема з магнітними спалахами магнетарів. Цей останній механізм в даному випадку не підходить, оскільки старі магнетари не можуть давати спалахів.Одне із запропонованих пояснень FRB 20240209A полягає в тому, що насправді спалахи відбулися не на околиці галактики, а у щільному кулястому скупченні, яке неможливо розрізнити. Якщо це так, то FRB 20240209A стане 2-м повторюваним радіосплеском, виявленим у кулястому скупченні, що потребує пошуку нових пояснень для таких явищ.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🌊 Різноманітні місії до Марсу зібрали вже достатньо велику кількість свідчень того, що на поверхні планети колись була рідка вода. Але ось питання: чи була вона прихована кригою льоду чи "відкрита усім вітрам"? Вивчаючи знімки марсоходу Curiosity, що досліджує ударний кратер Ґейл діаметром 154 км, вчені виявили дві серії мілких брижів - ознак давно висохлих водойм, які збереглися в камінні. Такі особливості рельєфу могли сформуватися на мілководді, відкритому для марсіанського повітря. Брижі (або хвилеподібні структури) сягають лише 6 мм у висоту, і розташовані на відстані 4-5 см одна від одної. Такі особливості могли утворитися у водоймі глибиною не більше 2 метрів, і виглядати вона могла так, як озеро з сьогоднішньої вікторини.На думку науковців, ці маленькі хвилі утворилися близько 3,7 млрд років тому. Взагалі раніше вважалося, що в той період Марс ставав сухішим. Це відкриття свідчить про достатньо теплий клімат і доволі щільну атмосферу. Збільшення часу, впродовж якого на поверхні існувала рідка вода, збільшує також і потенційні можливості для розвитку мікроорганізмів.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

В рубриці «Сузір’я місяця» в січні цього року у нас буде Великий Пес! Сузір’я Великий Пес (лат. Canis Major) відноситься до південного неба, але його можна побачити і у нас, хоча в середніх широтах воно ніколи не піднімається високо. Його легко відшукати лівіше та нижче сузірʼя Оріон.За однією з легенд, ці два сузір’я тісно повʼязані: Великий Пес уособлює мисливського собаку, що допомагав Оріону на полюваннях. В ілюстрованих атласах зоряного неба Великий Пес нерідко женеться за Зайцем - ще одне сузір’я, розташоване «в ногах» Оріона.✨Цікаві зорі Великого ПсаСіріус - найяскравіша зоря нічного неба, завдяки близькому розташуванню (до неї лише 8,6 св.років). Це подвійна зоря: «невидимим» компонентом є білий карлик.VY Великого Пса - червоний гіпергігант, одна з найбільших відомих зір (перевищує Сонце за розміром у 1420 разів), є пульсуючою змінною зорею.🌌 Цікаві обʼєкти Великого ПсаM41 - розсіяне зоряне скупчення.«Шолом Тора» (NGC 2359) - емісійна туманність, роздута зорею Вольфа-Райє WR 7.«Голова Дельфіна» (Sh 2-308) - ще одна туманність, утворена зорею типу Вольфа-Райє (EZ CMa).#constellation_of_the_monthВсесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤔 Пояси кометних тіл навколо інших зір? ☄️ Позавчора вийшла стаття, автори якої в рамках проекту REASONS (REsolved ALMA and SMA Observations of Nearby Stars) об'єднали дані з двох радіотелескопів - ALMA та SMA - про околиці 74 обраних зір. Ретельна обробка спостережень показала пояси, що інтерпретуються як такі, де можуть міститися ядра екзокомет - комет навколо зір за межами нашої системи. У більшості випадків виявленні пояси спостерігаються на відстанях у десятки чи сотні астрономічних одиниць від центральної зорі. Там надзвичайно холодно (від -250°С до -150°С), тому різноманітні речовини і сполуки перебувають у стані льоду. Те ж саме спостерігається у хмарі Оорта навколо Сонячної система, яка є "резервуаром" кометних ядер. Деякі з досліджених поясів виявилися вузькими і далекими; деякі більше схожі на диски; зустрічаються і витягнуті, форма яких, ймовірно, зумовлена наявністю ще не відкритих планет. Пояси, скоріш за все, здебільшого складаються з крижаних крупинок від кількох міліметрів. Але товщина деяких поясів вказує на можливу наявність в них об'єктів від сотень до тисяч кілометрів.Подібні екзокометні пояси можуть існувати щонайменше у 20% планетних систем, і проект REASONS поки що є найбільшим оглядом.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

✨Молоді та голодні - на знімку тижня від «Хаббла»В глибинах туманності Оріона, що у 1300 світлових роках від нас, прямо зараз народжуються нові зорі. Поки не розпочалися термоядерні реакції в надрах, це ще не справжня зоря, такі об'єкти називаються протозорями. Але вони випромінюють за рахунок виділення тепла під час гравітаційного стискання. І тут у нас аж дві (точніше навіть три) протозорі.Об'єкт у правій верхній частині кадру - HOPS 150 - являє собою подвійну протозорю, дві компоненти якої обертаються одна навколо одної. Кожну з них оточує щільний диск пилу та газу, з якого вони і нарощують масу. Судячи зі спектру випромінювання, зорі знаходяться на півдороги до зрілості. Підлітки 🙂 А от за барвисту структуру в лівій частині знімку відповідальна інша протозоря - HOPS 153, що знаходиться за кадром. Вона значно молодша, і знаходиться на стадії "об'єкта Гербіка-Аро", під час якої протозоря скидає частину речовини у вигляді струменів, що стикаються з міжзоряним середовищем та розігрівають оточуючий газ.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🔥 Ловіть протистояння Марса цієї ночі!Що таке протистояння?Якщо говорити простою мовою, то протистоянням (або опозицією) планети називається таке її положення, коли вона знаходиться у напрямку, протилежному напрямку на Сонце. Тобто Земля опиняється (майже) точно між Сонцем та Марсом. На схемі еліптичність орбіт дещо перевищена - для наочності.👀 Як знайти Марс?Навіть для неозброєного ока Марс зараз виглядає розкішно! Його блиск сягає -1,4m, тобто він такий же яскравий як Сіріус. Червонуватий Марс легко знайти на небі, зорієнтувавшись по наданій карті - він вишикувався майже в один ряд з найяскравішими зорями Близнят - Кастором і Поллуксом.🔭 А як це виглядає в телескоп?Український аматор астрономії Сергій Хоменко показав як виглядає Марс у 180-мм телескоп (доречі, музичний супровід - теж авторства Сергія!). Зйомка велася незадовго до протистояння - приблизно 3 тижні тому. І тут можна роздивитися полярну шапку та найбільші деталі рельєфу. Чим стабільніша атмосфера - тим більше покаже ваш інструмент. Марс спостерігається зараз впродовж усієї ночі.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Чому комета не тільки хвостата, але і… «вусата»?! 😺На це питання сьогодні відповідаємо у нашій спеціальній рубриці «Секрети астрофотографії».Напевно ви помітили, що на знімках коронографа SOHO у минулому пості комети мають «вусики» - з яскравих голів вліво та вправо виходять промені. Чим яскравіша комета, планета або зоря - тим довші та товщі промені. Ще на початку ери цифрової фотографії астрономи (і не тільки вони) помітили ці дивні промені на яскравих об'єктах. Назва цьому явищу - блюмінг (blooming). Виникає воно на камерах з CCD матрицями (charge-coupled device), здебільшого старих моделей.Зараз спробую на пальцях розкрити природу цього явища. Уявімо собі що кожен піксель матриці - це маленьке відерце, яке збирає фотони. Насправді з кожним фотоном накопичується заряд. І ось коли відерце заповнилося, заряд перетікає у сусідні відерця. І чим яскравіший обʼєкт, тим більше відерець заповниться від нього. У сучасних камерах з CCD матрицями встановлено антиблюмінг-системи які усувають цей ефект. А популярні на сьогодні CMOS камери позбавлені цієї проблеми. А тепер слайди 😄. На першому знімку блюмінг космічного коронографа SOHO. Ми дуже часто спостерігаємо Венеру, Меркурій, яскраві зорі або навіть яскраві комети, які перенасичують пікселі камер апарату. На другому - знімок нічного неба телескопом з CCD камерою. Яскраві зорі зробили свою брудну справу і спровокували камеру на блюмінг. А ось третій кадр - це вже зовсім інший ефект, хоч і дуже схожий візуально (це щоб ви не плутали). Це звичайне розсіювання світла на спеціальному фільтрі, встановленому перед об'єктивом камери. Але на старих побутових камерах ефект блюмінгу теж зустрічається. А ви стикалися з цим явищем? Якщо так - пишіть у коменти! 👇Усім ясного та зоряного неба! 🌘Юрій Рибак#astrophoto_secretsВсесвіт у кишені | Ми на Facebook

☄️ Початок кінця? 😱Невтішні спостереження комети C/2024 G3 (ATLAS) були проведені сьогодні в Японії - ймовірно, ядро комети все ж розпалося.Вчора за 30 хвилин до сходу Сонця відомий словацький астрофотограф Petr Horálek зловив отакий видовищний момент (перше фото): на палаючому горизонті, між горами та хмарами, висить ВОНА!А сьогодні о 10:22 за місцевим часом комету C/2024 G3 (ATLAS) змогли сфотографувати в японській обсерваторії Saji за допомогою телескопа діаметром 1,03 м (друге фото). І тут чітко видно 2 фрагменти ядра. Ця комета показувала лише один скачок яскравості - 2 січня. Ймовірно, саме тоді її ядро розділилося на два. На свіжому знімку космічного сонячного коронографа SOHO (постобробка Dan Côté) ознак фрагментації не видно. Але комета не настільки яскрава як обіцяли попередні прогнози, а піковий блиск на оновлених прогнозах зменшився до -3,5m. Завтра комета опиниться на мінімальній відстані від Сонця. Чи переживе вона цю зустріч? Ніхто не знає.Спостереження комети C/2024 G3 (ATLAS) є зараз надзвичайно складними. Схоже, ніхто в Україні її ще не упіймав. Зокрема, сьогодні не пощастило і мені. А завтра і післязавтра комету можна буде пробувати ловити відразу після заходу Сонця, майже точно над ним.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook