Estadísticas de telegram channel - @universeinthepocket

😲 Грандіозна "екосистема" Галактики Андромеди. Єдина галактика (окрім, звісно, Чумацького Шляху), яку ми можемо побачити неозброєним оком на темному небі північної півкулі - це Галактика Андромеди, відома також як M31. Озброївшись телескопом, ви зможете роздивитися два її найбільших супутника - карликові галактики M32 та M110. Але насправді супутників у неї набагато більше.За допомогою спостережень космічного телескопа "Хаббл" вченим вдалося отримати деталізовану панораму самої М31, а також побудувати тривимірну модель розташування 36 галактик-супутників та дослідити як вони формувалися і еволюціонували мільярди років. Близько половини супутників показують ознаки зореутворення більше ніж 12 млрд років тому, і період цей тривав довше, ніж припускали астрономи. Та й загалом сама галактика і її система розвивалися суттєво динамічніше, ніж у випадку нашої Галактики. Ймовірно, мільярди років тому М31 злилася з іншою галактикою, завдяки чому вона тепер удвічі масивніша за Чумацький Шлях. Особливо цікаве й те, що переважна більшість супутників Галактики Андромеди обертаються приблизно в одній площині, що стало сюрпризом для вчених. Теорія передбачає більш хаотичний розподіл орбіт, і поки що не ясно чому це не так.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

"Вебб" зазирає в глибини туманності "Полум'я".В сузір'ї Оріона, за 1400 світлових років від Землі, у молодій туманності "Полум'я" народжуються зокрема маленькі коричневі карлики, яким не судилося стати справжніми зорями. В роки своєї юності вони залишаються достатньо теплими, аби їх можна було роздивитися в інфрачервоному діапазоні крізь щільну пилову завісу. І група астрономів використала цю властивість, аби виявити нижню границю маси об'єктів, що формуються всередині цієї туманності.На ранньому етапі формування зір і субзоряних об'єктів молекулярна хмара розпадається на менші згустки, цей процес відомий як фрагментація. Маломасивні фрагменти продовжують стискатися, допоки здатні випромінювати внутрішнє тепло. Фрагментація зупиняється, коли згусток стає достатньо непрозорим, аби поглинути власне випромінювання - охолодження завершується. Теоретичні оцінки давали нижню межу маси фрагментів від 1 до 10 мас Юпітера, і у поточному дослідженні вчені могли виявити об'єкти масою від половини юпітеріанської. На практиці ж виявилося, що найменш масивними є об'єкти з масою 2-3 маси Юпітера. Ймовірно, це і можна вважати нижньою межею. Фактично такі об'єкти не дотягують до маси коричневих карликів, а скоріше відносяться до планет-гігантів. Але це дослідження приводить вчених до висновку, що, скоріш за все, вільно блукаючі Галактикою планети з масою меншою ніж 2-3 юпітеріанські були колись викинуті із своїх зоряних систем, а не сформувалися як ізольовані об'єкти.📷 На першому колажі ліворуч - знімок "Хаббла", а праворуч - фрагменти, зняті "Веббом". На другому - детальніше показаний кадр В та виділені об'єкти малої маси.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🛰Поступки заради продовження місії: NASA були змушені відключити ще частину приладів на "Вояджерах".Запущені у 1977 році, Voyager 1 та Voyager 2 все ще віддаляються від Сонця, та знаходяться наразі за 166,4 та 139,1 астрономічних одиниць від нього, відповідно. Оскільки на такій відстані вони отримують вкрай мало сонячного світла та не можуть працювати від сонячних панелей, усі прилади живляться від ізотопних термоелектричних генераторів, що працюють завдяки розпаду плутонію-238. У міру зниження потужності генератора, деякі підсистеми та прилади доводиться відключати, аби апарати могли працювати і надалі.Настав час для відключення чергових двох інструментів. 25 лютого на Voyager 1 довелося пожертвувати приладом Cosmic Ray Subsystem, що реєструє космічні промені високої енергії (на Voyager 2 він ще працює, але буде вимкнений наступного року). Саме ця підсистема у 2012 році підтвердила, що апарат покинув геліосферу. А 24 березня на Voyager 2 відключиться інструмент Low-Energy Charged Particles, який фіксує заряджені частинки низьких енергій.Інженери сподіваються, що ці заходи допоможуть "Вояджерам" протриматися принаймні до 2030-х років.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

💦 Наскільки давно у Всесвіті з'явилася вода? Хоча вода є для нас ключовим компонентам життя, та її міститься щонайменше 55-60% в наших тілах і стільки ж - в деяких дипломних роботах та дисертаціях 😆, ми рідко замислюємося над тим, звідки вона взялася. Атоми водню в H₂O сформувалися найпершими у Всесвіті, приблизно через 380 тисяч років після Великого вибуху. А от з киснем все набагато складніше - він синтезується у достатньо масивних зорях та під час вибухів цих зір надновими.У нещодавно опублікованому дослідженні автори змоделювали вибухи первинних зір (зоряна популяція III) маси яких у 13 та у 200 разів перевищують сонячну, аби дізнатися наскільки вони були ефективними у виробленні кисню. Перша зоря дала 0.051, а друга - 55 сонячних мас кисню. Вчені припускають, що цей кисень, охолоджуючись, змішувався з воднем у найбільш щільних згустках; іноді вони злипалися у молекули H₂O. В першому випадку води утворювалося не більше 1/1000000 маси Сонця впродовж 30-90 млн років після вибуху наднової, а у другому - близько 1/1000 вже через 3 млн років після вибуху.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🌟 Гігантські "запилені" околиці Полярної зорі.Яскрава зоря у самому центрі кадру - ніщо інше як Полярна, яка століттями слугувала людству для орієнтування вночі. А навколо неї химерними візерунками розкинулося величезне поле газо-пилових хмар. Насправді тут лише частина цієї грандіозної космічної структури, що охоплює на небі десятки градусів. Подібні туманності називають IFN - Integrated Flux Nebulae - туманності інтегрованого потоку. Хоча їх існування відоме ще з 1980-х, активно досліджувати ці туманності почали буквально нещодавно - на початку 2000-х. У певному сенсі IFN споріднені з відбивними туманностями, видимими завдяки світлу близьких яскравих зір. Але, на відміну від відбивних, що здебільшого знаходяться у площині диску Галактики, IFN розміщуються далеко від неї та відбивають сукупне (інтегроване) світло багатьох зір галактичного диску. Їх слабке світіння робить ці туманності надзвичайно складними об'єктами для фотографування, доступними хіба що для вельми досвідчених астрофотографів з чутливими ширококутними камерами.📷 Jarmo RuuthВсесвіт у кишені | Ми на Facebook

Під поверхнею Каллісто - супутника Юпітера - може ховатися глобальний океан.Найбільш кратероване тіло Сонячної системи, а також за сумісництвом найвіддаленіший від Юпітера супутник із четвірки Галілеєвих, інтригує вчених з 1990-х. Тоді космічний апарат Galileo провів магнітні вимірювання Каллісто, що показали можливу наявність солоного підповерхневого океану. Тим не менш, до цього часу його існування залишалося під великим питанням. Одна з причин - іоносфера Каллісто, що є електропровідним середовищем, так само як і солоний океан.Тепер же група вчених переглянула дані Galileo більш ретельно, зокрема включивши виміри з усіх 8 більш-менш близьких прольотів, та застосувала до них передові методи обробки даних. Моделювання показало, що іоносфера сама по собі не може пояснити спостережні дані, а от у поєднанні із солоним океаном - може. Найбільш імовірна модель включає товстий крижаний шар (від десятків до сотень кілометрів), шар води глибиною не менше десятків кілометрів, а під ним - кам'янисту речовину. Додаткові дані поточних місій Europa Clipper та JUICE можуть цей висновок підтвердити. Ну, або спростувати 🤷🏻Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🪐 Як цибулька: перше "тривимірне" спостереження екзопланети показало шарувату структуру її атмосфери і швидкі вітри, що переносять різні елементи.Не так вже й багато наземних телескопів здатні на подібні дослідження. Мабуть, VLT (Very Large Telescope) - взагалі єдиний інструмент, якому під силу така задача, і тільки завдяки об'єднаним зусиллям усіх чотирьох 8,2-метрових інструментів. Саме цим скористалася група науковців для глибокого вивчення одного далекого газового гіганту - екзопланети WASP-121 b. Вчора вийшла стаття, авторам якої вперше вдалося дослідити процеси, що відбуваються у різних шарах атмосфери WASP-121 b. Температура цієї екзопланети перевищує 2000 K, а рік складає лише 30,6 год., що дозволяє віднести її до "надгарячих юпітерів". Обертання синхронізоване: один бік планети завжди спрямований на зорю, тобто один бік планети розжарений, а інший - значно холодніший. Це зумовлює різницю тисків та надзвичайно швидкі струменеві течії навколо екватору, що охоплюють половину планети.Спостерігаючи транзит WASP-121 b перед зорею, науковці змогли виокремити 3 різних шари атмосфери: нижній шар містить титан та залізо, середній багатий на натрій, а зовнішній - переважно водень, частину якого планета втрачає. Насправді, це дуже круте дослідження! Сподіваємося, воно відкриє дорогу для інших подібних.📹 ESOВсесвіт у кишені | Ми на Facebook

Чи можуть бути "старий" і "юнак" однолітками?Рентгенівський космічний телескоп Einstein Probe вперше в історії зареєстрував спалах від дивовижної пари зір у Малій Магеллановій Хмарі. Один з компонентів пари являє собою білий карлик, інший - гарячий біло-блакитний гігант, що за масою перевищує Сонце у 12 разів, та відноситься до так званих Be-зір.Сам спалах відбувся ще 27 травня 2024 р., і отримав позначення EP J0052, але результати дослідження були опубліковані лише вчора. Схоже, "Ейнштейну" вдалося упіймати самий початок спалаху, а впродовж кількох днів до нього приєдналися і інші космічні рентгенівські телескопи.То що ж дивовижного у парі EP J0052?Подвійні зорі майже завжди формуються одночасно з однієї молекулярної хмари. Але більш масивна зоря еволюціонує швидше, та перетворюється на білий карлик або нейтрону зорю чи чорну діру, в залежності від маси. Тут же, навпаки, масивна зоря класу Be ще жива, а менш масивна вже стала білим карликом 🤷🏻Секрет в тому, що еволюція подвійної системи значно складніша, оскільки включає обмін речовиною (тут і професіонали і аматори можуть згадати "парадокс Алголя"). У даному випадку вчені припускають, що спочатку зорі були у 8 та 6 разів масивніші за Сонце. Але коли перша почала розширюватися, вона передала близько 75% маси своїй "сестрі", і ще частина речовини оповила коконом всю систему, тоді як ядро колапсувало у білий карлик. Тепер вже білий карлик "краде" речовину у гіганта та накопичує її, допоки не розпочнеться термоядерна реакція, що виглядає як вибух.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

☀️ Загадки рідкісних жовтих гіпергігантів та їх викидів.Жовті гіпергіганти - один з найбільш рідкісних типів зір. Тоді як у нашій Галактиці каталогізовано вже мільярди зір, жовтих гіпергігантів відомо лише пару десятків. Діаметри таких зір сягають сотень діаметрів Сонця, а яскравість перевищує сонячну у сотні тисяч разів. Їм притаманні нерегулярні пульсації та рідкісні масштабні викиди речовини, через які зоря на певний час тьмяніє.Автори нової роботи дослідили характер зміни блиску 4 жовтих гіпергігантів, основним з яких була зоря ρ Кассіопеї. Вчені проаналізували безпрецедентно довгий ряд даних - з 1885 по 2023 рр, включно із накопиченими астрономами-аматорами. Виявилося, що у роки перед викидами амплітуда пульсацій збільшується. Схоже що це відіграє визначну роль у запуску викидів, які за останні 138 років повторювалися з нерегулярними інтервалами: 10, 41, 40, 14 та 13 років.Порівнюючи ρ Кассіопеї з іншими подібними зорями, вчені очікують, що за 20 років зоря "завмре" і майже перестане показувати варіації яскравості. Після чого може розпочатися процес її перетворення у блакитного надгіганта.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

💫 Крихітна планета в системі з трьох "мертвих" зір.За іронією долі, перша знайдена екзопланета (33 роки тому) обертається не навколо "нормальної" зорі, а навколо пульсара - нейтронної зорі, що знаходиться на останньому етапі своєї еволюції і вже пережила вибух наднової. Це у певному сенсі споріднює першу знайдену планету з тією, що була анонсована у нещодавньому дослідженні. Нове відкриття стосується пульсара PSR J0337+1715, який є частиною єдиної у своєму роді потрійної системи. Окрім, власне, нейтронної зорі, в ній присутні ще два білих карлика - теж залишки зір, але меншої маси, причому усі три зорі розташовані дуже близько - у межах 1 астрономічної одиниці.У новому дослідженні вчені виявили, окрім очікуваних варіацій сигналу від PSR J0337+1715, ще додаткові, які не можуть бути пояснені моделями, але добре узгоджуються з наявністю маленької планети, що обертається навколо потрійної системи мертвих зір широкою орбітою з періодом ~8 років.На думку авторів дослідження, за масою ця планета менша за Місяць. Якщо подальші спостереження підтвердять ці висновки, то планета в системі PSR J0337+1715 буде найменшою відомою екзопланетою.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook