Замислювалися, чому іноді муляє "крісло колісне"? Мова сама нам підказує, як працюють її структури, і деколи найлогічніший шлях — найпростіший."Крісло колісне" в українській мові заступило інвалідний візок/інвалідну коляску з очевидних причин, через сильні негативні конотації цих словосполучень. Причина, з якої "крісло колісне" так сильно муляє, в тому що ця фраза досі негативно конотована, хай ми переважно не розуміємо, чому.Українська мова не має прямо суворо фіксованого порядку слів, але і поєднання іменник+прикметник для нас не зовсім звичне. Нейтральним формулюванням буде поставити прикметник перед іменником, а отже треба розібрати, які не нейтральні відтінки значення має така фраза. Де прагматично вживається саме поєднання іменника з прикметником саме в такому порядку?1. Поезія. "Вітер червоний навіває зі сходу...", "Жупан оцей червоний, що у ньому во дні они..." та тисячі інших прикладів. Але оскільки поезія — це поле експериментів із тим, на що мова в принципі здатна, ця категорія нам некорисна. Будь-яке екзотичне мовне явище майже неминуче є в поезії, якщо ви достатньо посидючі.2. Інвентарні списки. Якщо у нас є багато однакових об'єктів із різними ключовими властивостями (ключ гайковий, ключ розвідний), ми будемо записувати ці об'єкти саме так, оскільки це відповідає базовим правилам категоризації. Зручність представлення інформації у списках безмежно цінніша за природність висловлювання, оскільки списки функціонують за цілковито іншими правилами, ніж природна мова. Тому Крісло колісне у вашому інвентарі буде перед Кріслом офісним, але тільки тому що вони обидва — крісла.3. Підкреслення суперлатива. Якщо просто найвищого ступеня порівняння вам недостатньо, в звертанні до людини прикметник може ставати позаду іменника у конструкції формату "Імениннику наш дорогий/найдорожчий". Ця ж конструкція може підкреслювати і фрустрацію, і взагалі що завгодно, на що здатен вищий/найвищий ступінь порівняння4. Образи і пейоративи. Відразу в кількох регістрах. Від субверсивних висловлювань форми "Він хлопець чесний, але бухає як чорт" і до прямих образ "турок небесний", "туман вісімнадцятий". Або "собака сутула", наприклад. Ми, видається, якимось периферійним мовним чуттям помічаємо, що, кажучи про крісло колісне, ані пишемо поезію, ані вносимо його в інвентар, ані порівнюємо з не-колісними кріслами (зауважте: для граматичної модифікації прикметник доводиться ставити в "нейтральну" позицію). Єдине поле, яке залишається — ті самі негативні конотації і образливі нотки в нібито сухій як тараня конструкції.То як тоді казати? Дуже просто: колісне крісло. А ви як кажете?