Estadísticas de telegram channel - @ukrpravda_news

🗣 Єва Юнга – операторка FPV-дронів, військовослужбовиця бригади "Рубіж".Ще на початку повномасштабної війни Єва знала, що піде до армії. Але тоді була школяркою — тож довелося чекати повноліття, аби реалізувати це рішення. Сьогодні Юнга має за плечима понад 250 уражених цілей, досвід роботи на одному з найскладніших напрямків і випробування, які важко уявити в її віці.У розмові з УП Юнга розповіла про свій шлях в армії, нестачу військових, мобілізацію жінок та про те, як змінюється війна разом із розвитком технологій 👉 https://youtube.com/watch?v=Ow6HR5qXgIU💬 Єва "Юнга" — одна з чотирьох героїнь комунікаційної кампанії руху VETERANKA "Жінки можуть все", мета якої – змінити уявлення суспільства про роль жінок у Силах оборони України та підкреслити їхній вплив на безпеку цивільних. Обличчями нової кампанії стали посестри з різних бригад, які воюють на бойових посадах, серед них і "Юнга". Перша та єдина спільнота жінок з бойовим досвідом Рух VETERANKA хоче на реальних прикладах показати важливість жінок у війську.У центрі кампанії — історії 4 військовослужбовиць: операторок безпілотників, командирки бойової групи та командирки жіночого взводу. Кожна з них має власний бойовий досвід, професійну історію та свою "суперсилу".Візуальна частина кампанії виконана у стилі, натхненному коміксами, що по-новому розповідає реальні історії військовослужбовиць — перетворюючи їх на образи сучасних героїнь. Кампанія наголошує: жінки вже давно є невід’ємною частиною оборони України. Вони працюють у складних бойових умовах, приймають відповідальні рішення та щодня впливають на безпеку цивільних.Також проєкт має благодійну мету — збір на 6 000 000 гривень 👉 https://send.monobank.ua/jar/7cyoLG3LySКошти будуть спрямовані на забезпечення мобільних груп ППО 37-ї ОБрМП ЗСУ та закупівлю дронів-бомберів Heavy Shot для бригади "Рубіж" НГУ📰 підписатися

​​💔 Солдат Василь Поліщук, псевдо Дєд, поліг 25 червня 2022 року в місті Охтирка на Сумщині. Він підірвався на міні під час бойового завдання. Воїнові назавжли 50. Василь народився 12 лютого 1972 року в селі Іванівщина Житомирської області, жив у селищі Романів. Закінчив Світловодський політехнічний фаховий коледж. Працював на Романівському склозаводі, а коли той закрився – електриком і будівельником. Згодом виїхав на заробітки за кордон, напередодні повномасштабної війни повернувся додому. Після мобілізації Василь служив водієм гаубичної батареї у 45-й окремій артилерійській бригаді імені генерала Мирона Тарнавського. Старший за багатьох побратимів, ставився до них як до дітей, часто піклувався й оберігав – за це й отримав псевдо Дєд."Вася був найкращим: турботливим чоловіком, найдобрішим батьком, гарним другом, відповідальним у роботі та на службі. Він віддавав усього себе іншим", – сказала дружина Тетяна.Василя Поліщука нагородили медаллю "За військову службу Україні". Поховали захисника в селищі Романів. У нього залишилися дружина та двоє синів.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових

🇺🇦"Ця гармата – снайперська гвинтівка". Як артилеристи 147-ї бригади воюють українськими "Богдана-БГ".САУ "Богдана" – один із флагманів української оборонної промисловості. Велика 155 мм гармата на вантажівці, яка дозволяє точно бити по ворогам та швидко змінювати позицію.Але реалії на полі бою змінюються. Дрони за десятки кілометрів від лінії зіткнення загрожують всім габаритним машинам, тож на фронті все більше набувають актуальності буксирувані гаубиці на причепі, які можна легко замаскувати і вони краще витримують прильоти FPV-дронів.Причіпна артилерія має свої бойові обмеження, але зараз це – тренд сучасного поля бою. Саме тому виробник САУ "Богдана" – "Краматорський завод важкого верстатобудування" – розробив буксирувану версію своєї гаубиці. Вона отримала назву "Богдана-БГ". Спроможності з виготовлення стволів дозволили компанії зайти в цю нову для себе нішу. Вже рік, як ця установка виконує бойову роботу в артилерійських частинах.Журналіст "Оборонки" вирушив до новоствореної 147-ї окремої артилерійської бригади 7-го корпусу ДШВ, у якої стоять на озброєнні саме ці гармати. Розповідаємо, як "Богдана-БГ" показала себе в бою.@oboronka

24 березня в місті Києві ми зустрінемося на церемонії, щоб нагородити переможниць "УП100: Сила жінок by LOVARE“. Цьогоріч, як і щороку, подія вшановує жінок-лідерок із різних сфер життя, які змінюють країну, надихають суспільство та формують майбутнє України.Серед категорій, у яких відзначать переможниць: Захисниці, Суспільство, Бізнес, Політика та державне управління, Культура, Креативні індустрії, Спорт, Освіта та наука.Також у межах премії будуть присуджені нагороди від Руху VETERANKA та Фонду Маша.Тема проєкту "УП100: Сила жінок 2026" — "Коли квітує одна, ми квітуємо всі".Це гасло народжене з поняття квітування, яке осмислював Василь Стус — український поет і дисидент, убитий у пермській тюрмі. Для нього квітування — це гідність, що проростає навіть у темряві, внутрішня свобода, яку неможливо відібрати, світло, яке не згасає навіть під найсильнішим тиском.Разом із брендом AGA.TE Jewelry Studio ми створили особливу прикрасу, яка стане символом цієї церемонії і яку отримає кожна лауреатка. Бо коли квітує одна жінка, поруч із нею починають квітувати інші, і разом вони створюють цілий сад сили, гідності та змін.Чекаємо вас на заході 24 березня ❤️‍🔥⏺Дізнатися деталі та придбати квитки можна за посиланням

​​💔 Солдат Володимир Флоряк поліг 25 березня 2024 року поблизу села Синьківка Куп’янського району Харківської області. Під час бойового завдання він зазнав смертельних поранень внаслідок артилерійського обстрілу. Захисникові назавжди 46 років.Володимир народився 19 січня 1978 року в Молдові. В дитинстві та юності літо проводив у бабусі й дідуся на Вінниччині. Закінчив Могилів-Подільський монтажно - економічний фаховий коледж, де опанував фах інженера-монтажника сталевих і залізобетонних конструкцій. В 2010 році разом з батьками переїхав у село Чорнорудка на Житомирщині. Багато років працював на будівництвах – за його участі постали десятки об’єктів. Пізніше змінив фах і став оператором газорозподільної станції. 8 лютого 2023 року Володимира призвали на військову службу. Він став гранатометником 403-го окремого стрілецького батальйону 32-ї окремої механізованої бригади. На службі проявив себе як мужній і відповідальний воїн. Неодноразово виконував бойові завдання за лінією фронту. У ближньому бою отримав поранення руки. Пройшовши реабілітацію, повернувся в стрій, аби й далі захищати Батьківщину. "Він був щирим, добрим, відданим своїм побратимам, завжди готовим підтримати інших. Сміливий і принциповий, він відстоював права своїх товаришів, проявляв лідерські якості у вирішальні моменти та здобув глибоку повагу серед побратимів. Володимир був справжнім патріотом, який віддано боровся за свободу та незалежність України", – написала двоюрідна сестра Вікторія. Володимира Флоряка відзначили медалями "За оборону Куп’янська" і "За оборону рідної держави", нагрудним знаком "Ветеран війни" та почесною відзнакою "За заслуги у важких боях".Поховали захисника у Чорнорудці на Житомирщині. У нього залишилася мати. Батько помер після втрати сина. Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових

​​💔 Старший сержант Владислав Грищенко на псевдо Полтава поліг 12 листопада 2024 року біля селища Новоспаське Бахмутського району Донеччини. Після дев’яти місяців у статусі "безвісти зниклий" його загибель підтвердили за результатами ДНК-експертизи. Воїну навіки 29.Владислав народився 4 квітня 1995 року в селі Хомутець Полтавської області. Закінчив дев’ять класів місцевої гімназії, потім навчався у Хомутецькому фаховому коледжі Полтавського державного аграрного університету (раніше – Хомутецький ветеринарно-зоотехнічний коледж), де опанував фах технолога з переробки молочної продукції. Змалку проявляв інтерес до природи, обожнював рибалити. Був кмітливим і веселим. Цінував дружбу. Любив футбол, часто відвідував матчі та підтримував улюблені команди. З 2013 року разом із матір'ю жив у селі Шишаки.У 2015-2016 роках служив у Національній гвардії України. Був кулеметником патрульного взводу стрілецького батальйону 2-ї окремої Галицької бригади. З жовтня 2018 року Владислав служив у зоні АТО/ООС – у складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука "Рубіж". Воював, зокрема, поблизу міст Часів Яр, Нью-Йорк Донецької області та міста Сіверськодонецьк на Луганщині. З липня 2023 року в складі 44-ї окремої механізованої бригади ЗСУ бився з окупантами на лінії бойового зіткнення біля міста Лиман на Донеччині та селища Борова на Харківщині. Був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Деякий час Владислав служив за контрактом у складі 12-ї бригади спеціального призначення "Азов"."Мій братик був справжнім красенем: високий, стрункий, смуглявий і кароокий. Він ніколи не був поза увагою дівчат, та й сам кружляв навколо них. Любив життя і жив на повну. Мріяв про власну сім’ю. Завжди прагнув бути першим. Мав добре почуття гумору. Відстоював свою думку і ніколи не здавався. З початку АТО мій брат віддав 10 років свого життя за наш спокійний сон і наше майбутнє", – сказала сестра Яна Сугак. За час служби Владислав мав багато грамот і подяк. Також його відзначили "Хрестом пошани" та почесним коїном.Поховали воїна у місті Лубни на Алеї Слави. У нього залишилися мати Валентина Олександрівна, батько Іван Васильович і сестра Яна.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових

​​💔 Молодший лейтенант Віталій Римарук на псевдо Фіт поліг 17 червня 2025 року поблизу села Мирне Покровського району Донецької області. У нерівному бою він знищував ворогів зі стрілецької зброї, прикриваючи відхід побратимів на вигідніші позиції, і зазнав смертельного вогнепального поранення. Віталію назавжди 26 років. Захисник народився 13 вересня 1998 року в селищі Делятин на Івано-Франківщині. Закінчив Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського. Працював тренером у фітнес-клубі "FitMe". Був чемпіоном України і призером національних змагань з метання диска. Також займався легкою атлетикою. Любив активний відпочинок. Обожнював гори. Після одруження мешкав у селі Мощана Львівської області. Під час повномасштабного вторгнення Віталій став до лав НГУ. Був офіцером 1 бойової групи 4 групи спеціального призначення (парашутно- десантної) 4-го окремого загону спеціального призначення "Омега" Центру спеціального призначення "Омега". "Віталій був не просто бойовим побратимом – він став справжнім другом, на якого можна було покластися у будь-яку хвилину. З ним можна було розділити все: від щирого сміху до найважчих випробувань війни. Він завжди залишався фахівцем, відданим своїй справі, дисциплінованим і водночас людяним. У будь-якій ситуації Віталій знаходив слова підтримки й надії, був тим, хто заряджав інших позитивом і силою духу. Його щирість, мудрість і мужність назавжди залишаться прикладом для нас. Світ без нього вже не буде таким, але пам'ять про Віталія житиме в наших серцях і в кожній нашій перемозі", – написав побратим Євген. За службу та мужність Віталія Римарука нагородили відзнакою "За оборону України" та орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).Поховали захисника у Львові на Полі почесних поховань новітніх героїв Личаківського цвинтаря.У нього залишилися дружина, донька, батько та двоє братів.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових

🇮🇷 За перші сім днів військової операції Epic Fury США та Ізраїль завдали масштабних ударів по військовій інфраструктурі Ірану. За даними Центрального командування США (CENTCOM) та CBS News, уражено понад 3000 цілей, а 43 іранські кораблі були пошкоджені або знищені.NYT пише, що згідно з аналізом супутникових знімків і відео, іранський флот зазнав значних втрат. На щонайменше двох базах Іран втратив не менше семи пришвартованих військових кораблів, а також частину критичної військово-морської інфраструктури. Крім того, було уражено вхід до підземного військово-морського об'єкта в Ормузькій протоці.Значних втрат зазнала і військово-морська база Конарак на південному сході країни. Там затонули три бойові кораблі, які перебували біля причалу, а також були знищені або пошкоджені щонайменше вісім будівель на території бази. За словами аналітиків, ці удари серйозно послабили присутність іранського флоту в районі Оманської затоки.Загалом, за даними зведеної статистики CBS News станом на 17:00 за східним часом у п'ятницю, США атакували 43 кораблі, 27 іранських військових баз і ракетних позицій, тоді як Іран завдав ударів щонайменше по 12 військових об'єктах США та їхніх союзників у регіоні📰 підписатися

​​💔 Старший матрос Анатолій Павленко на псевдо Twix поліг 18 січня 2025 року в Суджанському районі Курської області РФ. Під час бойового завдання він потрапив під атаку ворожого FPV-дрона. Бійцю було 20 років. Анатолій народився 24 червня 2004 року в Херсоні, потім переїхав із батьками до села Микільське. Навчався у професійно-технічному училищі, де опанував фах слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів та водія категорії "С". Захоплювався спортом, любив солодощі, особливо батончик Twix – за що пізніше й отримав псевдо.З початком служби став бійцем 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого. Захисника нагородили орденом "За мужність" III ступеня, нагрудним знаком "Іду на Ви" III ступеня та відзнакою міністра оборони України "За зразкову службу". Посмертно воїна відзначили орденом "За мужність" II ступеня. "Анатолій був сміливим, добрим, веселим, справедливим, відданим своїй родині, нареченій і друзям", – розповіла його мати Тетяна.Поховали воїна у Миколаєві на Балабанівському кладовищі. У нього залишилися бабуся, мати, брат, дві сестри та наречена.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових

​​Німецька преса про війну Росії проти України в 2022 та 2026У лютому 2022 року багато німецьких журналістів були переконані, що Україна довго не протримається під тиском РФ. Одним із найбільш песимістичних був редакційний коментар мюнхенської Süddeutsche Zeitung під заголовком "Усе скінчено".Через чотири роки німецькі ЗМІ закликають європейців, зокрема німців, вчитися в українців мужності та постачати Україні більше озброєння. За підрахунками Губерта Вецеля із Süddeutsche Zeitung, за чотири роки війни, країни ЄС спрямували на підтримку України 195 млрд євро, тобто кожен європеєць виділив Україні 108 євро і 33 центи на рік, що менше, ніж коштує стандартна підписка на Netflix без реклами.💬 "Континент, чиї громадяни більше витрачають на те, щоб дивитися без реклами новий сезон "Бріджертонів", замість того щоб зупинити екзистенційну загрозу, не зрозумів ціну свободи", - резюмує він.Більш про те, що ще сьогодні пишуть німецькі ЗМІ про війну РФ проти України - в огляді DW.🔵 Підписуйтеся на DW