✅ ОлеськоЯкщо вже почали, то й далі рухаємось по так званій «Золотій підкові Львівщини», що об’єднує величні замки. 🏰 Тутешній з’явився у 13 сторіччі за ініціативи одного з синів галицько-волинського князя Юрія Львовича. Первинно він був низькою оборонною спорудою овальної форми, що відповідала рельєфу горба. Широкий двір, оточений кам'яною стіною, мав один в'їзд з брамою і вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.⚔️ Враховуючи ті буремні часи, вас точно не здивує, що твердиня переходила з рук в руки. У той період постійних війн та владних пертурбацій, поволодарювали тут і поляки, і литовці, і угорці. У 1512 році замок не витримав облоги татар і був зруйнований. Його відбудували та простояв він недовго — до 1519 року, коли татари знову з’явились на олеських землях. В середині 16 сторіччя татарські набіги припинились — життя в Олеську та околицях теж стабілізувалось. Почалась добудова та зміцнення споруди. Також ожили торгові шляхи, що проходили через Олесько. Місто почало брати мито з чумаків, які везли сіль з Долини на Волинь. Виникли ремісничі цехи. В 1605 році Олеський замок з усіма навколишніми землями і маєтностями перейшов до рук українського магната Івана Даниловича, який вирішив перетворити місце оборони в розкішний ренесансний палац. В 1719 році після того, як сюди заїхав вже Станіслав Жевуський, палац стає ще красивішим. Син Станіслава, Северин ще багатше прикрасив інтер’єри. З’явились нові каміни та печі, стіни було вкрито ліпниною, монументальними розписами та штучним мармуром. Після смерті Северина Жевуського, Олеськом спочатку володів його брат Вацлав. Саме цей магнат розпочав період занепаду палацу. Він розорив його, вивіз всі цінності до Підгірців та продав на аукціоні саму будівлю. В 1796 році замок перейшов у власність до Олександра Зелінського, а трохи згодом до родини Літинських.На початку 19 сторіччі була виконана реконструкція лівої частини замку. Тоді знесли завершення великої башти і висота будівлі вирівнялась. Після цієї реконструкції почався період повільного, але впевненого руйнування будівлі. Особливо значні ушкодження вона отримала в січні 1838 року під час землетрусу. Далі — гірше. Після того, як в одній із кімнат було знайдено скарб, почались гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивались стіни з розписами, знімалася підлога, розбирались каміни. У 1875 році завалилась 42 метрова замкова криниця, якою користувались ще з 15 сторіччя. На кінець 19 сторіччя Олеський замок у перетворився на руїну.На диво, в радянські часи, правда аж у 1975 році, замок відреставрували. В ньому було створено музей-заповідник та відділ Львівської картинної галереї. Особисто мені, на жаль, так і не вдалось з двох спроб потрапити всередину, але і ззовні будівля виглядає доволі компактною але потужною ❤️
✅ ГоверлаНайвища гора України — 2061 метр 😮🔝 Такий топ(в усіх сенсах)-статус додає також і неабиякої популярності цій вершині. ⛰ З карпатський гір Говерлу і я для підйому обрав найпершою, далі вже були інші по Чорногірському хребту. Все просто: ця гора вважається однією з найлегших для туристів, і їх тут зазвичай справді багато. Іноді буквально виникають затори з людей, адже всі хочуть зафіксувати своє досягнення бути на найвищій точці нашої країни, що недивно. Проте, вже давно стежки сюди не тільки витоптали люди, а й автомобілі, які, в кращому випадку підвозять на гору людей, які з об’єктивних причин не можуть дістатись пішки, а частіше ці їздуни — просто «бізнесмени». Так, через великий потік туристів, на Говерлі бурлить торгівля: гарячий чай, кава, їжа, сувеніри, всілякі атракції по типу професійних фото. Не здивуюсь, якщо колись і МАФ там з’явиться 😩 Щось я якось з мінусів почав, хех 🫤Але що поробиш, якщо вони є.❤️ Взагалі ж підйом на Говерлу — це, як і у випадку з будь-яким туризмом на природі — про насолоду відірватись від ритму буденного життя і неспішно прогулюватись повз ліс, потічки, широкі полонини та неймовірні пейзажі. 👍Стартувати краще з бази «Заросляк». 💚 Зелений маршрут добре промаркований, так що не заблукаєте. Тим паче, він є найпопулярнішим, точно буде в кого спитати дорогу. 💙 Синій маршрут коротший, але й складніший, зате зможете побачити Прутський водоспад. 💛 Жовтим маршрутом ви можете піднятися до озера Несамовите, про яке я писав у попередньому пості, а вже звідси рушити на гору і потім спуститися по зеленому назад до Заросляка. Останній маршрут є найдовшим, так що врахуйте це, якщо ви хочете встигнути за один день. Удачі і будьте чемними ☺️
✅ БребенескулОдразу ж хочу написати: купатися, а не дай боже, митися в високогірних озерах — СУВОРО ЗАБОРОНЕНО🙅♂️На жаль, такі випадки трапляються і досі, скільки б туристам не вбивали це в голову 😡Кожен такий заплив скаламучує кришталево чисту воду, в результаті чого порушується екологічний баланс у водоймі, яка є домом для місцевої флори і фауни 🐠🌿Типу, того, як якийсь велетень буде отак просто ходити собі по місту. Тим паче, саме озеро Бребенескул у нас таке одне — найвисокогірніше, 1801 метр над рівнем моря. Ширина його 67 метри, довжина — 147. Найбільша глибина — 3,2 метри 📐 І завдяки ідеальній прозорості все видно аж до самісінького дна. Через що, озеро іноді називають «Синім Оком». Воно ще й так заглиблене між горами Гутин Томнатик та Бребенескул, що дійсно є схожість з оком 👁💦 Живлять озеро теж ці гори Чорногірського хребта, до речі: за рахунок джерела, дощу та снігів, що тануть навесні.Місце якесь надзвичайно заспокоююче, величне. Оце просто сісти, залипнути на декілька годин і посидіти в тиші, коли немає натовпу туристів (ох, а це рідкість) 😎
✅ ВорохтаДля когось Яремче і Ворохта — це більше про природу, адже й до Говерли вже близенько 🏔👀Скажу чесно, чим напевно, не особливо здивую: перше, що саме я уявляю, коли чую ці назви — мости. В Яремче — пішохідний через річку Прут, а тут у Ворохті — старезні могутні мости. Вони є нееееймовірно популярними і, напевно, взагалі візитівкою, бо ж красені, красееені 😍До речі, хто не знає, вони насправді не є віадуками, як всюди їх вказують. Спочатку цим терміном позначалася римська дорога, що проходила над ущелиною та спиралася зазвичай на аркові опори. З часом вже стала окреслюватись інженерна споруда для полегшення подолання перешкод рельєфу, як-от яру, долини, ущелини, іншої дороги або залізничної колії, крім водних перешкод. Для подолання саме водних перешкод служить міст 🌉Так от, найстаріший з існуючих мостів Ворохти було зведено у 1895 році, тобто за часів Австро-Угорщини і спочатку планувався, як частина Транскарпатської магістралі для торгівлі. Як відомо, такій країні не довго судилось існувати після цього, тож тут почалось активне курортне життя, чому й сприяла залізниця 🚞А вже у 2000-х біля мосту звели новий, на який і перенесли колію, давши старому сусіду туристичну «пенсію» 😎Отже, Ворохта — курорт. Так на початку 1920-х років поляки збудували перший трамплін, що перетворило селище в справжній рай для лижників. За совєцьких часів трамплін вдосконалили і навіть проводили міжнародні змагання. От потім він ледь-ледь жив, майже помирав, але іноді там щось все ж намагаються відновити, як у 2021 році.Наразі, як курорт, Ворохта все ж більше славний своєю класичною релаксовою функцію, як здебільшого у Карпатах: чани, ретріти, будиночки для відпочинку, хайкінг (адже звідси йдуть десятки популярних піших маршрутів), велосипеди тощо 🔥
✅ ВерховинаТепер наш шлях — через більш туристичні місця але разом з тим містичні (якраз вам до свята 🎃), неспішно до українських Карпат ⛰Селище Верховина вважається колискою Гуцульщини та багатьох міфів і легенд. Мольфари, лісові створіння, магія — хоч Джорджа Мартіна до нас запрошуй, а то все ніяк не може знайти натхнення для продовження «Гри Престолів» 🌚Недарма Верховина ставала місцем паломництва Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Лесі Українки та Василя Стефаника.Саме тут мешкав і найвідоміший мольфар — Михайло Нечай, якого популяризували і на телебаченні і через чутки. Мольфари вважалися якимись містичними особами, які могли і негоду відвести і людей зцілювати. Щодо першого можна вести дискусії, а от зцілення цілком можливе, адже тутешнє життя вирує в карпатських лісах з безліччю трав, ягід та просто природи навколо, яка й сама по собі підживлює ☺️Окрім цього, мольфари виконували своєрідні обряди, поєднавши язичницькі знання з християнською вірою. Про ці здобутки і їхнє використання ви можете дізнатися якраз тут в місцевому Музеї гуцульської магії🔮Ще один музей, який вже з іншого боку огортає гуцульським способом життя — «У трембітаря», що де вам зіграють на автентичних музичних інструментах та проведуть майстер-клас. Особисто я раджу саме його відвідати 🔝Як на мене менш цікаві, але теж чому б не зайти, якщо ви вже у Верховині:✅ Хати-музеї фільмів «Тіні забутих предків», «Анничка» та «Олекса Довбуш»✅ Музей вишивки✅ Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини, де навіть можна побачити уламок метеориту.Якщо от брати саме історичний контекст Верховини, то він дуже глибоко у віках. Перша письмова згадка про поселення датується 1424 роком, де воно іменується Жаб’є.Крізь приєднання до різних країн (здебільшого, вже неіснуючих) повстання опришків, партизан, криївки, Гуцульщина дійшла до наших днів зі своїм шармом і традиціями, які не дали в них відняти, та дотримуються тут і до тепер 💪
✅ СтаруняНасправді, Україні багата покладами нафти та газу. Ба більше, навіть за «совку» з нашої території експорт блакитної речовини був найбільшим з усіх «республік» 😮Водночас, поки росія та її посіпаки після Незалежності всіляко перешкоджали цій нашій промисловості для наповнення української економіки, в деяких місцях можна буквально вступити у цю «жижу» (на щастя, я зараз не про московитів) 🌑В невеличкому селищі на Франківщині можна на деякий час уявити захват перший людей, які вперше помітили дивні чорні маслянисті плями на землі. Не кожен з вас отак просто бачив нафту в природньому середовищі, погодьтесь. Взагалі, важко у це повірити, але тутешня місцевість — один великий вулкан з десятком крихітних кратерів розміром до метра, що булькають сумішшю глини, нафти, ропи і газів 🌋 Звучить не дуже вражаюче, але набагато безпечніше для нас. Ще лави нам тут не вистачало 😬Цей вулкан з’явився, зокрема, «завдяки» людській діяльності. У 1870 році на території села почало розроблятися одне з перших родовищ озокериту — лікувального виду гірського воску, що утворюється завдяки кристалізації під час охолодження парафінової нафти. Після закриття озокеритових шахт, чимало компаній бурили тут свердловини, вже намагаючись добути нафту.І у 1907 році на глибині 12,5 метрів працівники виявили без зайвого перебільшення знахідку світового масштабу — тіло мамонта, яке добре забальзамувалось у смолі🐘 Згодом вже за участю археологів підняли з цієї «багнюки» і тушу волохатого носорога та інших тварин Льодовикового періоду, що зберегли свою цілісність навіть разом з м’якими тканинами 🦏 До речі, у носорога був дуже помітний слід від списа. Що недивно, адже людські поселення тут також були у 6-5 тисячолітті до нашої ери. Фрагменти посуду та кам’яні вироби, також знайдені тут, не дадуть збрехати. В процесі виснаження шахт та свердловин, відповідно і байдужості промисловців до видобутку корисних копалин, ґрунтові води, насичувалися киснем, проникали вглиб землі на тисячу метрів, окислювали нафту, накопичуючи тепловою енергію підземний простір, що живить вулкан і досі. «Розслабляти» його теж беруться люди. Той природний «вічний вогонь», що на відео, періодично підпалюють, щоб під землею не утворилась вибухонебезпечна концентрація газу 🔥
✅ Пнів🏰 Почну розповідь про Івано-Франківську область з мого найулюбленішого в Україні — з замків.Чим же особлива місцева твердиня? Зокрема, титул однієї з найміцніших в Україні може собі забрати 💪Народившись у 16 сторіччі від роду Куропатвів, замок доволі швидко почав «обростати м’язами»: товщина кам'яних стін з цегляними завершеннями подекуди сягала 1,8 метра, у кутках були розміщені п'ять сторожових веж з бійницями так, що частково виходили за лінію муру. В'їзд до твердині здійснювали через підйомний міст, перекинутий через штучно викопаний рів, який наповнювався водою. І не просто так ця вся міць. Згодом власники повертали цю інвестицію, зробивши на цій території митницю 💰Перші пошкодження фортеця отримала майже через 100 років, коли загін опришків на чолі з Гринею Кардашем захопив замок і періодично тут «вписувались» для перепочинку між боями. Іііі відкрилася, так би мовити, «скринька Пандори»: у 1648 році Пнівський замок став здобиччю козаків на чолі з Богданом Хмельницьким, а потім і взагалі занепав після привласнення родом Телефузів. Тож, з 1800 року замок втратив своє оборонне значення, його почали розбирати місцеві на будівельні матеріали 🧱
✅ Вільшанське водосховищеЇдучи з Колочави, не міг повірити, що за вікном — реальність. Я, наче, не виїжджав закордон, а тут на тобі — фіорди 🏔Й справді, не перестаю дивуватись від природніх принад Закарпаття.Хоча, Вільшанське водосховище лише частково створене природою, та все одно — яка ж краса 😍Частково — бо має річкове походження аж з озера Синевир. А взагалі «чаша» простягається аж на 10 кілометрів, площею 80 гектарів і глибиною — 8 метрів. Все інше — рукотворне. Майже 100 років тому празький уряд був зацікавлений у енергетичному потенціалі річок Теребля та Ріка, проте проект побудови Теребле-Ріцької ГЕС вдалось реалізувати лише в 1956 році 👴🏻Пізніше, коли гребля працювала на повну силу, радянські фахівці планували в цьому ж місці побудувати і атомну електростанцію ☢️Вода з водосховища площею у 160 гектарів, мала охолоджувати атомні реактори. Та цим планам так і не судилося втілитися у життя. Наразі ГЕС лишилася єдиною у Європі, яка при виробництві енергії використовує можливості одразу двох річок. А водосховище й до нині є смарагдовою перлиною Закарпаття, яка вабить туристів в це спокійне та мальовниче місце 🌎
