Estadísticas de telegram channel - @ukrainianchildrightsnetwork

🎙 Право на дитинство без бар’єрів — новий епізод подкастувід "Право на здоров'я" (HealthRight International) в Україні та Української фундації громадського здоров’я.Що таке інклюзія насправді — і чому вона досі залишається більше у звітах, ніж у житті?У новому випуску обговорюють:✅чому дитина з психотравмою не вважається дитиною з ООП;✅як система освіти реагує на дітей, які відрізняються від «середнього» учня;✅скільки дітей ще треба повернути з депортації, щоб можна було сказати: «Ми зробили все»;✅як протидіяти булінгу та стигмі;✅що робити, коли втома, втрати й бажання здатися здаються непереборними.🎧 Гостя — Дар’я Герасимчук, радниця-уповноважена Президента з прав дитини.🗣 Разом із Галиною Скіпальською, заступницею голови правління Української мережі за права дитини, директоркою Право на здоров’я (HealthRight International) в Україні та виконавчою директоркою Української фундації громадського здоров’я, а також Андрієм Ковальським, говорять відверто про те, що дитинство не має бути жертовним, а суспільство — місцем, де «не такий» не означає «зайвий».💬 Дар’я Герасимчук: «Інклюзія – це процес. Це дієслово. Коректно говорити не “дитина з інклюзією”, а створювати інклюзивне середовище – безпечне, гідне, зручне для всіх».Цей епізод — для батьків, освітян, фахівців і всіх, кому важливо, щоб кожна дитина почувалася своєю. 🔗 https://www.youtube.com/watch?v=UBB472uyZmw

Коли йдеться про дітей, не може бути “але”: Росія має повернути кожну українську дитину — без торгу, без зволікань, без умов.Сьогодні Міжнародна коаліція за повернення українських дітей виступила з єдиним закликом до Росії: негайно та безумовно повернути українських дітей, чиї імена Україна офіційно передала під час двосторонніх переговорів у Стамбулі 2 червня 2025 року.Минуло вісім тижнів відтоді, як Україна передала початковий список незаконно депортованих та примусово переміщених дітей як перший крок у гуманітарному треку, зокрема як захід розбудови довіри. Натомість Москва відмовляється співпрацювати або запропонувати дієвий механізм для їхнього повернення.Це не політична послуга. Це юридичний обов’язок, визначений міжнародним правом, зокрема Женевськими конвенціями та Конвенцією ООН про права дитини.Коаліція закликає Росію:🔹Повернути дітей негайно — без зволікань та умов.🔹Надати повну та перевірену інформацію про місцезнаходження, стан та юридичний статус усіх депортованих дітей.🔹Припинити зміну їхньої ідентичності, незаконні усиновлення та ідеологічну індоктринацію.Світ уважно стежить. Добросовісність доводиться діями, а не словами. Ми не зупинимося, доки кожна викрадена українська дитина не повернеться додому, а відповідальні не будуть притягнуті до відповідальності.📌 Українська мережа за права дитини майже щотижня повертає дітей з окупації та депортації. Ми працюємо з конкретними кейсами, надаємо фаховий супровід і підтримуємо родини на всіх етапах — від встановлення місцезнаходження дитини до її реінтеграції вдома.🟡 Історії дітей, яким уже вдалося повернутися, читайте на нашій сторінці. Це не винятки — це приклади того, як наполеглива щоденна робота дає результат. І що боротьба за кожну дитину триває.#BringKidsBack

📌Асоціація благодійників України оприлюднила рейтинг «100+ транспарентних благодійних організацій України». До списку увійшли одразу 7 організацій-членів Української мережі за права дитини.У рейтинг включають лише ті фонди, які ведуть системну благодійну діяльність і публічно звітують про неї через відкриту фінансову звітність.Наші організації в рейтингу:🔹34 місце — БФ СОС Дитячі Містечка Україна, м. Київ🔹53 місце — БФ «Помагаєм», м. Дніпро🔹54 місце — БФ Українська освітня платформа, м. Львів🔹56 місце — БО Фонд Ріната Ахметова, м. Київ🔹72 місце — МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» "Право на здоров'я" (HealthRight International) в Україні, м. Київ🔹94 місце — БФ Charitymay.com - БФ "Благомай", м. Київ🔹109 місце — БО БФ Ridni, м. Львів🧩УМПД об’єднує організації, для яких відкритість — не просто вимога, а щоденна практика. Бо кожна гривня має працювати на зміни, а кожен звіт — підсилювати довіру.Ми пишаємось тим, що в складі Мережі працюють організації, які щоденно не лише реалізують потужні проєкти на місцях, а й формують високу культуру благодійності в Україні.Дякуємо за вашу роботу, прозорість і професіоналізм🤝

Три роки без мами. Без друзів. В окупації. І з єдиною близькою людиною — бабусею, яка не могла обходитися без сторонньої підтримки.На момент повномасштабного вторгнення Кості було 16. Він гостював у бабусі в селі, яке дуже швидко опинилось під окупацією.Повернутись до мами, яка залишилась на вільній території, він уже не зміг.Медична допомога — відсутня. Ліки — майже недоступні.Усе лягло на плечі підлітка: він самостійно готував, прибирав, допомагав бабусі пересуватись, шукав усе необхідне.Три роки — без друзів, без нормального життя, без надії на швидке повернення. Лише мовчазне очікування того дня, коли він знову побачить маму.Завдяки спільній роботі Української мережі за права дитини та волонтерської ініціативи @humanitynk вдалося знайти шлях. Безпечний, ретельно продуманий маршрут — для Кості й бабусі.Сьогодні Кості вже 19.І день, на який він чекав три роки, нарешті настав.На кордоні їх зустріла мама.Тепер він — на вільній землі. Поруч з найріднішими. І знову може думати не лише про виживання, а й про майбутнє💙💛*Ім’я змінено з метою безпеки.Повернення відбуваються в межах @bringkidsback_ua Проєкт “Розвиток, впровадження та підтримка ефективних політик безпеки серед членів Української мережі за права дитини та поза нею” за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland

Примусово вивезений у росію підліток з Маріуполя нарешті возз’єднався з мамою після 3 років розлуки.Денис не бачився з матір’ю від початку повномасштабної війни. Рідне місто хлопця – Маріуполь. Ще до вторгнення батьки хлопця розлучилися. Коли у 2022 році місто опинилося під російською окупацією, батько вирішив виїхати до росії. Проти власної волі сина він вивіз і Дениса.Мамі зі старшою донькою вдалося евакуюватися до Запоріжжя. Будь-якими шляхами вони намагалися повернути хлопця в Україну, але батько був категорично проти відпустити його до мами.У російській школі Денис зазнавав булінгу. Однокласники цькували його за те, що він українець. Це сильно впливало на фізичний та емоційний стан хлопця.Лише восени 2024 року, після двох років переконань та вмовлянь, батько погодився відпустити сина до мами після закінчення 9 класу.Команада УМПД організувала для хлопця безпечний маршрут повернення та була весь час на зв’язку.Сьогодні, після трьох років вимушеної розлуки, Денис знову обійняв свою маму.*Ім’я змінено з метою безпеки.Повернення відбуваються в межах @bringkidsback_ua

Ще двоє підлітків вдома⚡ Обидва хлопці свідомо відмовилися від навчання за нав’язаними окупаційними стандартами. Для них це було не просто про школу – це було про гідність, ідентичність і вибір залишатися українцями.🔹16-річний Вадим разом із мамою провів три роки в окупації. Спочатку чекали на звільнення, але з часом життя ставало дедалі небезпечнішим: сусіди зникали після обшуків, говорити українською було ризиковано навіть удома, а навчання відбувалося виключно за російськими стандартами. Вадим відмовився ходити до школи – не хотів асимілюватися. Але навіть дистанційно навчатися за українською програмою було неможливо: за будь-який контакт із підконтрольною територією могли покарати. Повернення Вадима з мамою на територію вільної України стало можливим завдяки спільній роботі Української мережі за права дитини, волонтерської ініціативи @humanitynk та організації @saveukraine.official.🔹18-річний Григорій після завершення школи прийняв рішення: залишатися в окупації – означає втратити шанс на справжнє майбутнє. Він довго готувався до виїзду й нарешті зміг реалізувати цей план. Сьогодні Григорій уже прямує до Одеси – щоб працювати, навчатися та починати новий етап життя.Наразі обидва хлопці на території вільної України.Команда УМПД допомогла з документами, маршрутом, супроводом і підтримкою. Бо повернення – це не лише про логістику. Це про безпеку, довіру й силу зробити крок.Повернення відбуваються в межах @bringkidsback_ua *Імена змінено з метою безпеки.ℹУкраїнська мережа за права дитини (УМПД) в партнерстві з SOS-Kinderdörfer weltweit Hermann-Gmeiner-Fonds Deutschland e.V. реалізує проєкт повернення та підтримки депортованих дітей та молоді «Шлях додому: новий маршрут».

🔴 Росія втретє поспіль визнана порушником у щорічній доповіді Генерального секретаря ООН «Діти та збройний конфлікт»У 2024 році ООН задокументувала в Україні 1 914 грубих порушень проти 673 дітей (379 хлопчиків і 294 дівчаток). Це на 105% більше, ніж у 2023 році. Але це лише частина картини – багато злочинів залишаються неверифікованими.📌 Вперше в історії мандату ООН «Діти та збройні конфлікти» у звіт потрапила країна – постійний член Ради Безпеки ООН. І це росія. Збройні сили рф та пов’язані з ними формування не лише були визнані винними у грубих порушеннях, а й залишаються у цьому списку вже третій рік поспіль.Діти стали однією з головних мішеней російської агресії:– масові вбивства та поранення,– сексуальне насильство,– руйнування шкіл та лікарень,– викрадення й примусове утримання дітей на окупованих територіях та в рф.Україна, як держава-учасниця основних міжнародно-правових механізмів у сфері захисту прав дитини, співпрацює з ООН та впроваджує превентивні дії, спрямовані на захист цивільного населення, насамперед – дітей.Україна закликає держав-членів Ради Безпеки ООН вжити санкційних заходів проти РФ. Кремлівський режим має припинити злочини проти українських дітей. Росія має: ☑️надати доступ ООН та іншим уповноваженим міжнародним організаціям до всіх тимчасово окупованих територій України і своєї території, ☑️негайно повернути усіх українських дітей, які примусово утримуються на території РФ, Білорусі чи тимчасово окупованих територіях України.

👏Шість організацій-членів Української мережі за права дитини стали лауреатами Національний конкурс «Благодійна Україна» !Цей конкурс — одна з найпрестижніших відзнак у сфері доброчинності в Україні, яку щороку вручає Асоціація благодійників України. Мета — відзначити ефективні, прозорі та впливові ініціативи, що змінюють життя людей.Вітаємо наших колег і партнерів:🏆Номінація «Доброчинність у сфері захисту та допомоги дітям» МБО «Благодійний Фонд СОС Дитячі Містечка Україна 🏆Номінація «Платформа добра»Міжнародний благодійний фонд «Українська фундація громадського здоров’я» 🏆Номінація «Доброчинність у освіті та науці» БО «Благодійний Фонд Kids of Ukraine🏆Номінація «Регіональна доброчинність»БФ «Помагаєм»🏆Номінація «Синергія добра: ефективне партнерство» БО Українська освітня платформа🏆Номінація «Менеджер року у сфері доброчинності»Mariana Romaniak , БО «Благодійний Фонд RidniМи пишаємось цими перемогами — за кожною з них стоїть щоденна праця, підтримка тисяч дітей і сімей, створення рішень для найскладніших викликів сьогодення. Дякуємо за натхнення і партнерство! ❤️

Що справді потрібно родинам з дітьми під час війни?Charitymay.com - БФ "Благомай" , член Української мережі за права дитини, презентував масштабне дослідження про потреби дітей в умовах війни. У ньому — досвід понад 800 респондентів: батьків, опікунів, соціальних працівників і волонтерів з різних регіонів України.Результати фіксують не окремі скарги, а структурні проблеми, які охоплюють різні сфери життя:🔹51,5% респондентів заявили про потребу в фінансовій підтримці;🔹36,6% не мають доступу до гуртків чи будь-якого позашкільного дозвілля;🔹23,2% — до якісного харчування для дитини;🔹19,5% — не можуть забезпечити дітей базовим одягом;🔹14% — не мають доступу до медикаментів;🔹13,7% вказують на відсутність психологічної підтримки;🔹30,4% дітей не мають мотивації до навчання;🔹30,3% родин не мають гаджетів для дистанційної освіти.Це тільки частина проблем. Серед інших — оренда житла, відсутність укриттів, формальна або відсутня робота соціальних служб, недоступність медичної реабілітації, припинення виплат навіть для найвразливіших категорій, складність з інклюзією в освіті.Дослідження також містить конкретні рекомендації: як підсилити підтримку, що саме потрібно змінити у формах допомоги, і як уникати формального підходу, що не працює.Ознайомитися з повним звітом можна за посиланням 🔗 https://surl.li/evqwzi

Коли Вадим уперше за довгий час побачив український прапор – ледь стримав сльози.Йому 17. Вадим провів більшість підліткових років в окупації – разом із мамою, яка має інвалідність. Намагався жити “тихо” – без зайвих розмов, без надто гучних емоцій. Бо в тих умовах кожне слово могло стати загрозою.Особливо – для них. Бо старший брат Вадима служить у ЗСУ. І ця правда – небезпечна там, де будь-яке співчуття до України можуть розцінити як злочин.Коли йому виповнилося 17, зʼявився новий страх. Призов. Реальний ризик того, що окупанти заберуть його в армію й відправлять воювати проти власної країни.Вадим вирішив, що настав час виїжджати на підконтрольну Україні територію. Його підтримали мама та брат – разом вони звернулися по допомогу до фахівців Української мережі за права дитини.Ми разом пройшли шлях: документи, безпечний маршрут, постійний контакт. І – повернення.Коли Вадим уперше побачив український прапор, він просто мовчки стояв і дивився. Каже, в той момент усе, що було з ним досі, – раптом перестало тиснути.*Ім’я змінено з метою безпеки.Повернення відбуваються в межах @bringkidsback_uaМатеріал підготовлено ГО «Українська мережа за права дитини» за підтримки Terre des hommes Deutschland.