Харків'янин

Останній місяць ми з командою працювали над низкою матеріалів, пов’язаних із оборонною сферою та використанням бюджетних коштів, ставлячи багато незручних запитань представникам влади.Під час роботи ми зіткнулися із серйозним тиском. Мене фактично вистежили й затримали п’ятеро представників ТЦК. За нашою інформацією, це відбулося за особистою вказівкою міністра оборони Федорова. Також погрози радника міністра оборони Стерненка та поширення фейків є частиною кампанії проти мене.Простіше кажучи, нам намагаються «закрити рота» за те, що ми зацікавилися темою оборонних закупівель і нам не байдуже. Цей сюжет може виявитися одним із найбільших корупційних скандалів в оборонному секторі України з початку повномасштабної війни.Я не можу залишити цю історію без уваги. Якщо медіа перестануть ставити запитання владі та публікувати матеріали, що становлять суспільний інтерес, країна від цього точно не стане сильнішою. Особливо, коли помилки вимірюються не лише грошима, а й життями наших військових…

Сьогодні зняли Дмитра Липового. Як до директора департаменту, у мене до нього багато запитань, але значно менше, ніж до Водовозова, який був до нього.  Він йшов на діалог, вислуховував, чув аргументи.Він щонайменше не ненавидів громадський транспорт. Навіть колеги транспортники з інших міст казали мені, що ГТ виглядає у вас краще, ніж в Києві. Ходить більш-менш за розкладом та немає маршруток. При ньому припинились дурні розширення доріг. Точніше, вони так і не відновилися після 2022. Він розпочав діалог щодо велоінфраструктури та щиро сприймав велосипед не як розвагу, а як транспорт. При ньому з'явився хоча б якийсь діалог щодо Весніна. Він проводив консультації з нами щодо деяких реконструкцій. Так, все це не те і не так, м'яко кажучи, як ми мріємо, але поступ у порівнянні з Водовозовим очевидний. Звісно, я можу перелічити чимало й мінусів, але про все це ми й так добре знаємо. Тепер головне — зрозуміти, ким буде новий очільник. Є побоювання, що прийде хтось зі школи Водовозова та нам знову «треба буде» багато закатувати асфальту. Не хочеться все пояснювати з нуля. Але тішить, що міський голова почав публічно підтримувати та захищати трамвай.

🖼 У Міністерстві закордонних справ України відкрився виставковий проєкт «Повернення памʼяті Херсона. Викрадене мистецтво, збережене в музейних артпринтах».❕ Експозиція презентує 30 високоякісних репродукцій шедеврів, що були викрадені восени 2022 року російськими окупантами з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка. Серед представлених робіт – творчість Миколи Пимоненка, Івана Айвазовського, Віктора Зарецького та інших художників.🔵За кілька днів до деокупації Херсона Силами оборони України представники країни агресора незаконно вивезли понад 10 тисяч одиниць зберігання з обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.🔵Для України надзвичайно важливим питанням є збереження культурної спадщини, акцентувала заступниця міністра закордонних справ України Марʼяна Беца. Посадовиця констатувала, що нині, коли повномасштабне вторгнення Росії проти України продовжується п’ятий рік поспіль, – це не тільки війна на виснаження, а війна, що спрямована на знищення нашої ідентичності.🗣️ За словами заступниці міністра, вивезення музейних цінностей – це не лише варварська атака проти української культури, а й воєнний злочин. Він має документуватися, фіксуватися – і має бути переданий до міжнародних судових інстанцій, наголосила вона.👤Директорка Херсонського обласного художнього музею Аліна Доценко нагадала, що до справи повернення експонатів долучився Інтерпол.🔵Виставковий проєкт артпринтів створено командою Херсонського художнього музею та артплатформою Vivid Fusion.Підписатися 🇺🇦 Підтримати

#оффтопНасправді тут можна далі розвинути думку.Тож поговоримо про політику. Як на мене політика це лише інструмент для просування певних цінностей і економічних цілей. Мої цінності це в першу чергу життя людей, це безпека, прозорість, інклюзивність і безбар'єрність. Саме про це цей канал. І це в принципі мейнстрім сучасного європейського міського планування.Приклад Варшави це насправді помилка чинного керівництва, яке перелічені вище цінності впроваджують під лівими гаслами, і занадто сильно покладаються на ліву частину суспільства. Екологія, інклюзивність - це основна політична обгортка кампанії Тшасковського. І робити акцент виключно на цьому це помилка, бо вони програють битву за мізки поміркованих правих, які природньо перетікають до інфопростору автолоббі.Автолоббі наразі тісно сплетено з крайніми правими. Під обгорткою свободи праві продають людям егоїзм. Егоїзм щодо життів інших людей ("я їжджу автівкою і мені начхати на швидкості" етц.), егоїзм щодо навколишнього середовища ("зони зменшених викидів це видумка"). Все для продажу пального і збереження понаддоходів нафтовиків (а нафтовики це в першу чергу США і РФ).Але під тими ж правими гаслами можна впроваджувати і політику мобільності. І в східній Європі це зробити ще легше: наприклад гасла "ми боремось з коммуністами і повертаємо наші старі міста (це зараз особливо успішно заходить у Львові, як на мене)", "ми боремось з американізацією", "ми робимо доступними для усіх місця культу в центрах міст" етц. етц. Простору для маневру дуже багато. Потрібна тільки дуже продумана інформаційна кампанія і співпраця між інституціями (мінкультури, інститути нац. пам'яті).Це в принципі все що я хотів сказати на сьогодні, це те з чим в майбутньому доведеться стикнутись Києву, Харкову, іншим містам де ще не сформоване нормальне локальне політичне життя, тож нам треба готуватись вже зараз.(на скрінах приклади інфокампаній проросійських ультраправих польської Конфедерації і французької Ле-Пен)#політика

Другий день поспіль харківський депутат Олександр Бакумов критикує з трибуни Верховної ради наше місцеве самоурядування. Говорить без прізвищ, але меседжі дуже чіткі та принципово правильні. Наче цей канал читає!Перший день він говорив про борги та соціальний популізм. Ну, про це ми вже багато чули останнім часом.А от на другий день він зосередився на іншій засадничій, хоча не такій популярній, темі — відсутність секретаря міської ради у Харкові аж з 2021 року. Нагадаю, що там схема дуже проста — у нас постійно проходять ПОЗАчергові сесії для того, щоб не обирати секретаря. Депутат влучно оцінив роботу ХМР:Фактично одна спільна комісія в онлайн режимі за кілька хвилин проганяє десятки й десятки проєктів та рішень міської ради. Без аналізу, без дискусії, без відповідальності. Це не робота комісії, це імітація. А потім натякнув, що військова адміністрація працює прозоріше, а це вже замах на легітимність…Не знаю, що це за атака на Терехова, але наративи цілком правильні та справедливі. Якщо в Харківській міській раді не вистачає демократії та депутатів, які готові говорити (окрім декількох виключень), то воно виплескується ззовні — у Верховній раді. Та й проблема настільки перезріла, що давно мала отримати національний рівень уваги.Про військову адміністрацію скажу у наступному пості.Відео: вчора, сьогодні🚴🏻‍♂️ Читати 📹 Дивитись#прозорість #бюджет

#tldr мегаполотніще тексту 👇Актуальність роботи науковців і кризі польсько-українських стосунків [1/2]тут з'явилась класна презентація частини дослідження про жертви в пркордонних регіонах Польщі і України.автори використали архівні матеріали для поіменної ідентифікації всіх українців - жертв польського шовінізму у Другій світовій (регулярної армії 2 РП, АК, "фольксдойчів" в гестапо, каральних загонів НКВС (да, їх більшість складали в деяких районах поляки) і т.д.). В дослідженні не були враховані українці вбиті німцями і іншими українцями.Це дуже важливий крок для вибиття стільця з-під ніг польських правих популістів, які звужують національні і індивідуальні трагедії до бездушних якнайбільших цифр (100000 замордованих полякув) з ціллю політичних дивідентів на простій формулі "ми контра вони".польський правий політикум на чолі з більш правою частиною ПіС вже довгі десятиліття отруює польське суспільство зручним міфом про "Волинський геноцид". від постерів про "пам'ятаємо Волинь", через багатотисячні примірники публіцистичних бреднів з емоційними описами катувань бандерівцями невинних людей (примірник цього булщіту головний популіст Навроцький нещодавно вручив Зеленському), і аж до нещодавнього обурливого для українського суспільства прийняття закону про визнання міжетнічних чисток "однобоким геноцидом зі сторони українських націоналістів". це настільки розкручена пастка, де польське суспільство пожирає самого себе, що навіть більш ліберальна і дружня до України і ЄС "Громадянська платформа" майже в повному складі голосувала за прийняття закону, бо інакше втратиться підтримка.наслідки звісно ж плачевні. права частина суспільства (десь приблизно половина), замість пошуків відповідей, покладає всю провину на українську націю. українці на 5 місці в антирейтингу вподобань поляків до мігрантів (цифра з 2000х років тільки зростає). найбільший показник цієї хвороби це діти. у моїх близьких людей були особисті приклади коли під час розмов з дітьми вони отримували питання "чому ви вбили наших предків на Волині?" або "я хочу повбивати всіх українців".

Згоден з Павлом, але хочу додати пару слів від себе.Тож поговоримо трошки про кільцеві перехрестя (вони ж кільцеві розв'язки, чи просто кільця). Кільцева розв'язка взагалі це дуже вдалий інструмент організації руху на дорогах одного рівня де інтенсивність трафіку на всіх напрямках приблизно однакова. Це найпопулярніший тип перехрестя на великих заміських вузлах і вулицях нижчих рівнів в країнах Європи.Чому в Україні такі погані кільця?Нашим існуючим кільцям збудованим за радянськими нормативами бракує фізичного розділення потоків руху і розмітки. Майже всі такі кільця є багатосмуговими, які самі собою є небезпечними, тим паче з нашою культурою водіння. Брак розмітки часто не дає зрозуміти в якій смузі наразі перебуває водій. Великі радіуси правих проїздів дають прискоритись, що може бути неочікуваним для водія, який їде в крайній правій смузі на 2 чи 3 з'їзд. Все це призводить до ДТП. Через це українські водії ненавидять кільцеві (фот. 1). Загалом на дорогах і вулицях Європи кільця поділяються на такі типи: односмугові, кільця-турбіни і багатосмугові (зазвичай з світлофорним регулюванням).Односмугові кільця.Найчастіше зустрічаються, як я вже писав, на вузлах і на заміських дорогах, на вулицях менших клас. Заміські кільця характеризуються великим радіусом, розділенням потоків трафіку трикутним острівцем. В випадку цього типу перехрестя в'їздів часто може бути більше ніж 4 (що потребує збільшення радіусу для дотримання відстаней видимості. На такому кільці також може бути влаштований байпас для правих поворотів у випадку коли це обґрунтовано структурою руху (фот. 2).Міські кільця мають менший радіус, прямокутні острівці. Ці кільця використовуються в щільній забудові, на в'їздах через острівці часто виконуються пішохідні переходи і велопроїзди (фот. 3). На найнижчих класах вулиць (наприклад стишені вулиці в кварталах) може бути влаштоване міні-кільце з центральним проїзним острівцем для понаднормативних автомобілів (автобус, сміттєвоз). У таких може взагалі не бути розділення потоків руху острівцями.Кільця-турбіни.Для багатосмугових магістральних вулиць проектуються кільця-турбіни. В них специфічна геометрія центрального острівця позбавляє водіїв можливості змінювати смугу на кільці. Такі кільця завжди помічаються стрілками напрямку, щоб водій завчасно на під'їзді знав з якої смуги куди виїхати. Часто потоки руху відокремлюються делінеаторами. Це фактично еталон кільцевої розв'язки, все просто і доступно (фот. 4).Багатосмугові кільця.Багатосмугові кільця в містах ЄС теж присутні, проте зазвичай мають світлофорну регуляцію (знаходив приклади в Франції і Італії і без неї) і займають дуже багато місця через потребу дотримання відстаней видимості на в'їздах. Такі кільця вже є неабияким бар'єром для пішоходів (фот. 5). В Польщі, як я вже казав, нові багатосмугові кільця взагалі заборонені до проектування.Що робити в Україні?Наразі норми не дозволяють перебудовувати існуючі кільця до стандарту турбінного. Мабуть бракує для цього і досвіду. Проте навіть двосмугові можна перероблювати на турбінні шляхом лише зміни в організації руху: облаштування острівців на в'їздах, делінеатори для розділення потоків, якісна розмітка і стрілки напрямку на в'їздах, зменшення радіусів в'їзду, чинним ДСТУ все це дозволено (фот. 6). Це те що можна робити вже зараз. А в перспективі звісно ж робити зміни в нормах, виокремити кільце-турбіну як окремий вид розв'язки і зробити стандарти його проектування, а слідом за цим почати ці стандарти застосовувати при перебудовах вулиць.#проектування #організація_руху

Urban Reform запускає проєкт «Харків: Спільне майбутнє» — відкриту платформу для діалогу, спрямованою на раннє відновлення центральних районів ХарковаЦе проєкт, у якому майбутнє міста формується разом із тими, хто вже сьогодні тримає його живим: екологами, істориками, реставраторами, митцями, музикантами, поетами, підприємцями та активними мешканцями.Проєкт поєднує збір голосів жителів, підприємців, локальних ініціатив і культурних середовищ із просторовим та соціальним дослідженням трансформацій центральної частини міста. Робота також передбачає взаємодію з міською владою. У межах проєкту відбудуться воркшопи, дискусії та публічні події, де спільно формуватимуться підходи до майбутнього відновлення Харкова.«Для нас цей проєкт — і професійний, і особистий. Ми, як і багато хто сьогодні, живемо між Харковом і різними містами України, працюючи з прифронтовими громадами та шукаючи спільні ідеї для відбудови, розвитку і стійкості. Ми працюємо в Харкові з 2014 року — з вірою у відкрите, стале і щасливе місто, де люди бачать своє майбутнє.Наш досвід показує: основа відновлення — це відкритість, залученість і спільне бачення. Саме тому разом із жителями та активними спільнотами ми хочемо знайти ті ідеї, які допоможуть знову відчути Харків своїм містом майбутнього». — Олександра Нарижна, засновниця та голова Urban ReformРезультати проєкту стануть основою для практичних рекомендацій для громади, міста та партнерів, а також підтримають ініціативи, які вже сьогодні працюють над відновленням міського життя.«Сьогодні багато рішень у Харкові реалізуються фрагментовано і без достатньої комунікації з жителями — люди часто дізнаються про них постфактум. Саме тому важливо, щоб відновлення міста починалося з відкритого дослідження і залучення різних спільнот. «Харків: Спільне майбутнє» — це спроба вибудувати цей процес і сформувати спільне, зрозуміле бачення розвитку міста.». – Дмитро Заєць, соціолог.Слідкувати за ходом проєкту, отримувати оновлення та долучатися до подій можна на сторінці: https://urbanreform.org.ua/kharkivcommonfuture/Також є можливість долучитися до проєкту у ролі стажера/ки, допомагаючи в його реалізації та під час проведення подій.Матеріал підготовлений в межах проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.

Ми казали, що ця мить колись настане, і ось вона настала! (с)Здається, ця історія розпочалася ще далекого 2016 року, на Форумі Видавців у Львові, коли на дискусії про видання перекладів світового літературного базису нас запитали, чи не збираємося ми, бува, взятися за «Нескінченний жарт» Девіда Фостера Воллеса, раз вже у нашому видавничому портфелі є «Людина без властивостей» Музіля, Джойсів «Улісс», та ще й ми замахнулися на ще не видану натоді «Веселку тяжіння» Пінчона. Звісно, ми хотіли б, але чудово розуміли всі супутні складнощі, притаманні такому масштабному і водночас нішевому проекту – починаючи з пошуку правовласника і придбання прав на українське видання, і закінчуючи комерційною привабливістю такого діла. Та ось організатори тієї дискусії, які дуже хотіли бачити «Нескінченний жарт» українською допомогли нам контактами із правовласниками і відступати вже не було куди. Тож у 2017 році ми вже по-справжньому встрягли у цю справу, придбали права і почали домовлятися про переклад із Петром Таращуком, з яким до того вже реалізували не один масштабний і складний перекладний проект.Ну, а далі ви все знаєте. Переклад забрав чотири роки титанічної праці Петра Таращука, після завершення якої насправді для нас все лише почалося. Адже вже важко навіть злічити кількість редагувань, вичиток, коректур, після яких наставали повторні редагування та вичитки. Ми дуже раді, що на етапі редакторського опрацювання тексту до нас доєднався Максим Нестелєєв – лише він, здається, повністю вичитував чотири рази текст обсягом 3 360 000 знаків з пробілами (для порівняння обсяг «Улісса» складає близько 1 500 000 знаків з пробілами). Тож тут його експертність у темі американського постмодернізму та творчості Воллеса зокрема дуже допомогли зробити це видання кращим і якіснішим у всіх сенсах. А ще Макс написав чудову післямову, в якій вводить читачів у контекст всього цього дивовижного текстового варива під назвою «Нескінченний жарт».Чи варто зазначати, скільки ми морочилися з обкладинкою, створивши чотири варіанти оформлення, а потім змусивши їх змагатися за право втілитися у фінальній версії видання? Хотілося чогось стильного і водночас авангардного та дивного – якраз такого, яким і є «Нескінченний жарт». На якомусь етапі подумували навіть про суперобкладинки, щоб протягнути у видання не одну, а одразу дві концепції оформлення, але потім все ж схаменулися, подумавши, що одночасно супери і футляр це вже буде занадто. Тож, врешті-решт, зупинилися на цьому варіанті, який ви зараз бачите.Ще хочемо сказати, що, все таки, є певний, а якщо чесно, то доволі великий кайф у тому, щоб бути порівняно невеликим крафтовим видавництвом і могти собі дозволяти ось такі цілковито ірраціональні і навіть божевільні кульбіти, як у випадку із «Нескінченним жартом» Девіда Фостера Воллеса – дуже складним, масштабним і ресурсозатратним проектом, із доволі ризикованою, а то й сумнівною окупністю, робота над яким розтягнулася аж на цілих десять років. Проектом, за який навряд чи хтось би взявся через всі вищеперелічені аспекти, і водночас проектом, який дуже хотілося б бачити в українському культурному просторі, оскільки, повірте, у світі не існує нічого навіть близько подібного до цього роману, і ми щиро вважаємо, що нам, як читачам, перш за все дуже корисно мати змогу ознайомлюватися саме з такими дивовижними, небуденними, приголомшливими і шокуючими літературними артефактами.

[2/n] Варшавський аудит переходів. Продовження.1. Перехід 1413 – оцінка 0 (фото 1, 2).Перехід на вулиці з обмеженням 50 км/год, в щільній багатоповерховій забудові, поруч є навчальні заклади, тож перехід означено знаком «обережно, діти».Висока швидкість, 4 смуги руху і інтенсивність пішого руху - рекомендовано встановити світлофор, розширити острівець (до мін. 2,5 м), встановити на ньому тактильну плитку.* тут можна залишити по одній смузі руху в кожну сторону, бо далі на захід вулиця вже є звуженою. Так можливо можна буде не ставити світлофор, тільки розширити острівець.2. Перехід 825/824 – оцінка 0 (фото 3, 4).Перехід на вулиці з обмеженням 50 км/год і трамваєм в центрі вулиці, в щільній багатоповерховій забудові.Довжина переходу (12.5 м), 2 смуги руху і трамвай, 2 зупинки трамваю поблизу - рекомендовано встановити світлофор.* думаю варто розглянути варіант облаштування віденських зупинок. Це поліпшить комфорт зупинки і сповільнить рух автівок близько переходу. Ось приклад у Вроцлаві.