Як я знайшов ікону, яку довго шукавДовгий час я знаходився під глибоким враженням від Книги Товіта з Біблії. Вона стала для мене дуже особистою, постійно залишалась у думках, що підштовхнуло мене до ідеї — знайти собі ікону з цим сюжетом. Шукаючи, я дізнався, що старозавітні сюжети не надто поширені в сучасному іконописі. В інтернеті траплялись гарні приклади, як їх писали майстри, але можливості придбати таку ікону в Україні (друковану чи ручну) я не знайшов. Оскільки дуже хотів мати цю ікону, вирішив звернутись до майстра, який пише ікони на замовлення. На фото Ви можете побачити результат його роботи — вийшло чудово. Я залишився дуже задоволений.Зараз планую замовити в нього нову ікону, але вже як подарунок для мого хорошого друга. Майстер — священник УПЦ, і я подумав, що було б добре порекомендувати його й Вам. Якщо у когось з вас буде бажання замовити писану ікону для себе чи на подарунок, можете бути певними, що цей майстер Вас не розчарує. Можу щиро рекомендувати його, відштовхуючись від власного досвіду.Замовити писану ікону собі можна тут:TelegramFacebook
Подивився інтерв’ю проукраїнського Афонського монаха Андроніка з митрополитом Лукою. Якщо коротко, мій висновок, що митрополита Луку треба гнати звідси в напрямку митрополита Іонафана. Якщо ця людина не є буквальним агентом Москви, то як мінімум Він дуже шкідливий для нашої Церкви, адже сприяє розколу серед наших парафіян і робить все, щоб проросійський дискурс в УПЦ зберігався. Перед тим як вступати в дискусії зі мною, наполегливо раджу подивитись згадане інтерв’ю, можливо воно Вам відкриє очі. Особисто для мене воно стало остаточною крапкою (до цього теж було дуже багато факторів), після якої я вже не на жоден відсоток не допускаю, що з цією фігурою можна буде миритися в нашій Церкві.https://youtu.be/kEB7XYVlwbA?si=_EYZpFaOFTkPW4e3Тепер конкретніше про інтерв’ю. Майже весь час, митрополит Лука на прості й щиро задані запитання монаха відповідає з неприкритою агресією й випадами. Не один раз від нього можна почути претензії до монаха «ви повторюєте запитання наших ворогів», але при цьому жодної вичерпної відповіді на самі запитання Він не дає, а лише переводить їх в деструктив й маніпулятивні гасла. Існування вірян УПЦ, що бажають автокефалії, Лука радикально заперечує словами «істинним віруючим вже від самого слова автокефалія поганіє». Тобто нас всіх - вірян УПЦ, які вважають, що автокефалія все ж необхідна нам, Лука вже визначив «не істинними християнами». Дуже дякуємо звісно ж. Показником того, наскільки парафіяни УПЦ хочуть автокефалію, Лука запропонував розглядати кількість переходів до ПЦУ (маючи на увазі, що мало хто хоче Автокефалію, бо інакше б переходів до ПЦУ було б значно більше), навмисно ігноруючи факт, що є велика кількість парафіян УПЦ, які не хочуть переходити в ПЦУ, але хочуть автокефалію для своєї рідної Церкви.Назвати війну - війною, митрополит ухиляється, прикривається тим, що Блаженнійший вже дав оцінку подіям. Дати заслужену оцінку єресі про «неможливість для УПЦ спасіння поза Московською Церквою» Він теж не хоче. Дати характеристику діяльності Московського Патріарха Кіріла Лука теж не бажає, бо це «провокативне питання». Теж цікавим є те, що Лука Кіріла називає Патріархом, а Варфоломія зневажливо називає «громадянином Туреччини», з цього легко читається його відношення до Голови РПЦ. До того ж, ще до Феофанії, Лука був одним з противників того, щоб переставати поминати Кіріла, Він навіть вигадав таку абсурдну ідею, що можна поминати Кіріла як Церковну посаду, але не як людину (з такою ж логікою можна молитись й до Апостола Юди).Інші моменти (з тих про які ми писали), коли діяльність митрополита Луки викликала обурення:Ігнорування анексії РПЦ його запорізьких приходів (https://t.me/ukr_orthodox_shield/1619)Не називає прямо російський обстріл - російським обстрілом, а замість цього поширює версію про можливу провину Української армії у руйнуванні храму від ракети. https://t.me/ukr_orthodox_shield/1277Зневажливо називав Феофанію і рухи до українізації в УПЦ «поступками ворогам Церкви», які не мають ніякого ефекту.
ПРИВІТАННЯ МИТРОПОЛИТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКОГО ВІКТОРА З ДНЕМ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ Дорогі наші захисники і захисниці України! Сьогодні ми відзначаємо Ваш день — день, коли вшановуємо вашу мужність, самопожертву та безстрашність. Ви стоїте на передовій захисту нашої країни, її свободи та незалежності. Ваша служба є не лише військовим обов’язком, а й надвідповідальним покликанням, яке вимагає великої сили духу та віри.«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» – ці слова з Євангелія по-особливому звучать сьогодні, у час війни. Але по-особливому вони звучать для Вас, адже саме Ви сьогодні виборюєте перемогу та мир для кожного з нас. Ви самовіддано жертвуєте своїм звичним життям і виборюєте мирне небо над нашою українською землею, виборюєте перемогу над російською агресією, боретесь за право кожному з нас благополучно жити на своїй Богом даній землі. Ваша мужність та відвага вражають кожного українця. Кожен день, що ви присвячуєте боротьбі за свободу та територіальну цілісність, є прикладом самопожертви і безмежної любові до рідної країни.Як казав блаженний Августин: «Війна — це час для миру, а мир — це час для віри». Нехай ваша віра і відвага ведуть Вас у боротьбі за правду, а Божа милість завжди буде з Вами. «Слава і честь і мир всякому, хто робить добро» (Рим.2:10).У цей нелегкий час від себе особисто, духовенства та вірян Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, хочу висловити Вам щирі слова підтримки та вдячності. Ми молимося за ваші успіхи, за вашу безпеку та швидке повернення додому. Нехай Господь дарує Вам сил, мудрості та спокою, а Ваші серця завжди залишаються наповненими надією, насамперед, надією на Божу допомогу у цій жорстокій і несправедливій війні. Важливо пам'ятати, що Ви не самі. Весь український народ стоїть за Вами і підтримує Вас, − кожен в міру своїх сил і можливостей. Разом, з вірою в серці та силою духу, ми зможемо подолати всі труднощі. То ж щиро бажаю, щоб Ваша віра у перемогу була незламною, а підтримка від близьких та усього суспільства - постійною. З першого дня війни ми щоденно молимося за Вас, за всіх, хто захищає нашу рідну землю, хто своєю працею наближає довгоочікуваний переможний мир! Будьте певні, що наша молитва з глибини віруючих сердець підійматиметься до неба і надалі, а підтримка залишатиметься незмінною. Нехай цей день стане символом нашої спільної надії на перемогу добра і справедливості. Бережіть себе, і нехай Бог Вас береже, а Його всесильна благодать завжди буде з Вами! З повагою та вдячністю + ВІКТОРмитрополит Хмельницький і Старокостянтинівський
«Я з багатодітної сім’ї. Мої старші брат і сестра мають порушення слуху з народження. Їм було складно комунікувати з довколишнім світом і вони вирішили навчити мене жестової мови, щоб я їм допомагала. Пам’ятаю цей процес — як вони мене вчили. Цікаво було.На мене в Instagram підписані люди з різних конфесій. Чому від них немає агресивного ставлення? Бо я показую себе такою, яка я є, розказую про своє життя, про те, якою насправді є віра в Бога.Абсолютно не жалкую, що я почала говорити і піднімати тему релігії. Бо зараз довкола мене формується дуже гарне оточення людей, які належать до різних конфесій, але є моїми однодумцями. Їм подобається моя сторінка, і мені це приємно.Ну і головна моя підтримка — це те, що я реально з Богом».***Наша молодь поводиться адекватніше й притомніше за багатьох поважних, освічених і «дорослих» людей. Можливо, саме за молоддю перспектива міжконфесійного діалогу та релігійного порозуміння в Україні?Зустрічайте нову прекрасну співрозмовницю на нашому проєкті⤵⤵⤵
Трошки власних думок щодо проблем з електропостачанням (дискусія вітається):Негаразди з електропостачанням, причому критичні в половині нашої країни, влада активно зараз виправдовує російською агресією. Відповідаючи на масове незадоволення українців (а вже навіть протести мали місце), речники від влади кажуть, що нічого з цим не можна зробити, бо Росія знищила більшу частину нашої інфраструктури, яка виробляла електроенергію. З однієї сторони с цим складно сперечатись, провина Росії беззаперечна, з іншої ж сторони, хочеться запитати, а що взагалі робила наша влада, щоб всього вищезгаданого не сталось, хочаб в таких надвеликих масштабах?Повномасштабна війна з Росією йде вже третій рік, перспектива знищення нашої енергетичної інфраструктури була очевидною ще з перших днів війни, але які ж заходи за весь цей час були прийняті, щоб цього не допустити?Може двух з половиною років було мало, щоб убезпечити нашу країну від всіх тих потенційних катастроф з енергетикою, що є сьогоднішньою реальністю? Не думаю, адже цього часу було вдосталь хочаб щоб масово закупити сонячні й вітрові електростанції, які могли б забезпечити хоч якесь резервне живлення для населення.Але більш того, озвучу зараз деяку шокуючу в цьому контексті обмовку. Війна то насправді йде не третій рік, а вже десятий… Так, хай вона була не повномасштабна, а гібридна, але ніхто не буде оскаржувати той факт, що мав місце серйозний конфлікт між нашими країнами, який цілком ймовірно міг перерости в повномасштабну війну (до чого наприклад й готували нашу армію). А якщо можлива була повномасштабна війна, очевидно можливим було і знищення нашої енергетики.Тож виходить нашу енергосистему так і не убезпечили, не диверсифікували аж за десять років! За такий великий проміжок часу, можна було б хоч кожний окремий будинок своїм резервним джерелом живлення обладнати, організувавши відповідні програми. Можна було б захистити окремі критичні об’єкти енергетичної інфраструктури, перенісши їх під землю або в інші укриті місця. Багато чого можна було б зробити, але глобального не зроблено було майже нічого до сьогоднішнього дня!Останнє, риторичне запитання - «чому за це досі ніхто не сидить?». Розумію, незручне запитання, але воно скоріш направлене до нас, ніж до тих, від кого це могло б дійсно залежати.🛡УПЦ Національний Щит🛡
Звернення Блаженнішого Митрополита Онуфрія з нагоди Дня української державності.Дорогі брати і сестри!Шановні українці!Сердечно вітаю всіх вас з Днем української державності!Сьогоднішнє свято хоч є недавнім щодо дати його встановлення, однак історія нашої славної Держави сягає в глибину століть. Древня Київська Русь, спадкоємницею якої є сучасна Україна, закарбувала в нашій пам’яті імена славетних князів та воєначальників, які трудилися над розвитком та захистом нашої держави. Неоціненним скарбом, який здобули і передали нам наші предки є християнська віра, яка освятила душу українського народу та стала для нього благодатною силою в державному, духовному, культурному та освітньому розвитку.Християнин покликаний до здобуття Царства Небесного, але кожний послідовник Христа є також і громадянином своєї земної Батьківщини. Господь подарував нам благословенну українську землю із багатими надрами та родючими ґрунтами, аби сумлінною працею ми могли здобувати достаток плодів земних, проводячи життя мирне. Проте мирне життя це те, чого вже не один рік поспіль не знає наша Батьківщина. Російська військова інтервенція порушила мир і спокій нашого народу, забираючи життя наших співвітчизників.Мужнє українське військо, в рядах якого воюють і віряни Української Православної Церкви, хоробро захищають кордони нашої Держави. Славні нащадки давньокиївських дружинників та запорізьких козаків — наші військовослужбовці — щомиті несуть свій ратний подвиг і відстоюють та боронять нас і нашу землю, дієво являючи приклад жертовного виконання заповіді Христової щодо любові до ближнього (пор. Мф. 22, 39).Сьогодні слід особливо згадати видатного просвітителя нашого рівноапостольного князя Володимира Великого. Саме його зусиллями постала могутня Київська держава, сила якої була в єдності духу, при якому наші предки полюбили Живого Бога і відтоді почали поважно відноситися і один до одного, незважаючи на своє різноманіття. Ми, як нащадки славетного князя, також покликані до єдності, особливо ж в такий доленосний час, коли будь-які розділення в нашому суспільстві ворог воліє використати проти нас.Українська Православна Церква, будучи історичною Церквою українського народу, невідступно перебуває зі своїм народом, звершуючи свою спасительну місію на всіх теренах нашої Батьківщини. В цей день наші серця і молитви є нашим народом і особливо з нашим духовенством, а також братами та сестрами, які перебувають на окупованих територіях, повернення яких ми з нетерпінням очікуємо.Дорогі брати і сестри! Наша сила в єдності! Лише в єдності, любові до Бога та взаємоповазі один до одного, нам під силу здолати противника та відбудувати квітучу Україну мирного майбутнього!Ще раз вітаю вас зі святом і закликаю на всіх Боже благословення!ОнуфрійМитрополит Київський і всієї УкраїниПредстоятель Української Православної Церкви
