Храм поезії (🖤)

поетичний конкурс Листя травинаші призи:1 місце — отримає видання власної збірки (від дизайну до друку)2 місце — 1000 грн3 місце — 1000 грн.Умови:1. Мати можливість сплатити мінімальний донат від 50 грн. Далі на ваш розсуд. Якщо є бажання підтримати сучасну українську поезію та фонд конкурсу. 2. Надіслати 1 вірш українською мовою. Приймаються як нові так й старі роботи.3. Тема для 1 туру - вільна. Ліміт символів - це стандартний допис для інстаграму. Подавати сам текст, без візуального доповнення у формі відео чи картинки.Конкурс має 3 етапи:1 - відбірковийроботи учасників публікується на сторінці @poetry_in_community під номерами. Далі вже члени журі оцінюватимуть роботи конкурсантів на оцінку. Третина робіт проходить у наступний етап2 - півфінал, учасники отримають творче завдання, написати вірш за відповідною темою та критеріями, з цього етапу вже діє анонімність. 10 конкурсантів потраплять у фінал3 - фінал, учасники отримають творче завдання, написати вірш за відповідною темою та критеріями. Тут судді визначать трійку переможців Дедлайн щоб надіслати вірш - включно до 31 липня, кількість місць обмежена Внесок за номером картки - 5375411427856781Всім бажаючим писати в особисті.Чекаємо на вас ❤️

Учасник 6у молодості, як у повінь, йди прямопогляди навколо чіплятимуть тебе,немовби кітвицями: "Не руш!"сім разів відміряне та відрізанесаме так, як треба, і саме тоді, коли треба,щодня набиває оскомину,і щодня ти вибухаєш тисячами "ні!",упертішими за будь-якого мула,безпораднішими за яскраву папужку перед сачком звіролова,відчайдушнішими за самогубцяі ось ти виходиш на вулицю,де перед тобою міріади можливостей,і кожна готова стати твоєю,віддатися найрозпуснішою з коханок:скажи, візьми, стань, зажадай!а ти сором'язливо стоїш на окрайчику безвісті –бідний родич на чужому весіллі –і кліпаєш величезними від здивування очима: "Це все... Мені?"так! Тобі, чорт забирай!саме для тебе усі можливі шляхи: від пекла до раю;саме для тебе усі можливі плоди: від успіху то пізнання;саме тебе дев'ять місяців (чи близько того) носила мати, аби подарувати цей світ,хотіла воно того чи ні,і хочеш цього тичи ніти обережно торкаєшся першої з незвіданих дорігі оступаєшсяяк і раніше, коли ти вчився ходити,дорога не одразу стає твоєю,але насправді вона твоя –тобі лише треба навчитися ходити нею,як і раніше,пара синців, пара падінь,пара спроб кинути це все і почати спочатку, і ось ти не йдеш – летиш!і раптом розумієш, що десь поручбув провулок у ще кращі місцини,так само твоїі ти починаєш спочаткубо саме у цьому протистоянні між твоїми страхами та подарованим світомі твориться твоя юністьне згуби її у кітвицях чужого "не"йди прямо

Учасник 4У час, коли літо в пекельних лещатах стискає,Та ласує стиглим розмаєм гостинних садів,Я подругу Юність покличу на чай або каву.І жодна морока нехай не хвилює тоді.Ми майже однакові носимо ще сарафани,І справжні проблеми і досі ті самі на двох.І віримо, що почуття не приходять зарано.А стрілки годинника змотують миті в клубок.Замовимо яблучний штрудель і кульку пломбіру.Гармонію ззовні буває простіше знайти,Ніж внутрішній спокій, бо юнка не завжди помірна.Для пошуку щастя згодиться їй берег крутий.Та рухи із нею легкі у хіп-хопі чи вальсі,І вруниться шлях, що немає, здається, кінця.Навчилися разом іти до мети, не здаватись.Зупинки, коли перепона проколе як цвях.За кухликом кави заглянемо в книгу історій,З якої гукають і друзі, і сонячний Крим.Згадаються ті, що за обрій помчали заскоро.Та подруга скаже: "Тепер і за них теж гори".Упевнена, вік — це умовність, хоч іноді кігтіЧаси висувають і дряпають все навкруги.Хоч як і колись на трамвай зараз можу підбігти.Але додалася вага до звичайних справ-гир.Хоча календарні роки промайнули зненацька,Зітхати — заняття даремне. Тому навпакиПродовжу долати вершини, бо за‌пал юнацький,А досвід при ньому тримає життя наче кит.