не заходь за межу.не заходь за межу.не заходь.увага! увага!тут дієофіційно запровадженаособиста система вимірюваннякордонів.одиниця — витягнута вперед руказ відкритою долонею.жест не жебрацький,а той, що твердо спиняє.хоча все ж таки жебрацтво потімпокладе тебе на спину/і розстібне свій пояснад твоїми стегнами/безсоромним розкриттям так,що позаздрить найвправнішийклошар з Двору Чудес,тільки рани і струпибудуть не бутафорськими.милостиня крокуєу модних ботфортах і мініспідниці,як одвічний ритуал Карпмана —покаяння, пробачення і спасіння.не твоїм тендітнимбарабанним перетинкамварто чути скиглення і стогони.не для твоїх вологихпрозорих очейхимерні жахіттяне зі сну.не засни, складаючидолоні човникомі чекаючи маленьку вічність,коли щедро насиплетьсяще й почуття провиниз гіркою «на похід».вічний похіддо власної гори Ородруїнведе по колудев'ятьма коліями самокатування,де злою правдою колене тільки очі.ти що наївно очікувавв'їхати, як на самокаті,прямо у багатий внутрішній світ?світило компульсивного перфекціонізмусліпить, та не гріє, як і зимове сонце,що заліплює очі білим коректором променів, які відбиваються від снігуі поціляють навиліт можливість дихати.цілують легені вже радіаційнимипроменями, що не гріють, а печуть.нині і вовіки віків печутьневтомні пекарі глевкий хліб насущнийвиткої провини.вовків цілого світу не вистачить,щоб вити про провину,яка звила гніздо глибоко у зубцях улюблених грабель.Відкрита квітка долоніна напруженоскам'янілійтремтячій стеблині рукимає твердістьграбової деревиниі гробової тиші правди,відкритої, як кришка труничи виразка.тож.не заходь за межу.не заходь за межу.не заходь.@lysychkazlisu#лисичка