Зима дві тисячі двадцять другого — білий кит, на якому /не/ тримається твоє подальше життя. Зайве зазначати, що великий,що хижий,що такий, котрóго не оминути. К рик. Охоплює високочастотним ультразвуком глибини нутрай розбивається об скам'янілі стінки паралізованої гортані. И ии... Оніміння на рівні дихання. Т ремор. Усеохопний, внутрішній. Забиває памороки клітинам. Ті забувають оновлюватися. Й ти зі стрімкою передчасністю старієш... Насамперед морально. Зима дві тисячі двадцять другого — білий кит, на якому /не/тримається твоє подальше життя. Ти перед кожним наступним днем —наче безпорадна рибинка перед величезною пащею, за якою — невідома темрява, що тебе перетравить. Зима дві тисячі двадцять другого — білий кит, на якому /не/ тримається твоє подальше життя. Кит, котрий плаває в морі сліз. Течія часом така, що збиває з ніг. Така, що відбирає в очей можливість нормально бачити,й навіть сонце починає бути схожим на пляму засохлої крові,яку намагаєшся змитинескінченнимпотоком сліз. Припухлі мішки під очима печуть — нехай:так здається, що душапече менш нестерпно. Зима дві тисячі двадцять другого — білий кит, на якому /не/ тримається твоє подальше життя. Тетяна Осіпенко (@tettios)#ігри_несписаних 🐋 #півфінал