Вхопи її за капелюху! Швидче!Бо пудра розповзається бліда,Маскує у шляхетність красий відчайВідтінками пісочних сповідань.Віспини – круглі пластирі на скронях –Подряпини приховують грибні,Обірваними стрічками у жовтніЧіпляються за кінчики брехні.Я побачив її серед хащів у лісі величному.Аманіта мускарія – мускус оманливих спор.Мускарин в поведінці, в очах – ореоли чутливості.Мус зі смутком. Смугаста кутикула. Ніж. Мухомор.Мушу, мушу поранити здобич безгрішну – знедолити.Нерухома зворушлива постать – грибниця свята.Затягнула у пастку міцелієм, звабила поглядом.Гостре лезо навскіс – і в обіймах навіки відтак.Вхопи її, вдягни в червону сукню!Серпанком танго. Розчинився ґрунт.Провалююсь, лише краси відлунняУ голій правді, саморідній. В ню.Гірка на смак. До тіла доторкнувся.Нове створіння невиразних барв У танці зла тенетником отруйнимСплітає чорний траурний рукав.Оксана МовчанВірш на 3й тур ВМ7.P.s. Завданням було написати грибний вірш за однією з чотирьох картин. Я обрала картину Валентини Мартинюк «Ню».@sarahwatsonrhymes#мовчан